Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-139цс12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		14 листопада 2012 року                                                                                                                 м. Київ
		 
		Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
		головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Патрюка М.В., Жайворонок Т.Є., Романюка Я.М., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,-розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  
		 
		в с т а н о в и л а :                         
		У квітні 2011 року ОСОБА_10 звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» (далі - ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка») про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		                              В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_10 зазначав, що з 11 січня 2006 року перебував у трудових відносинах із ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка».
		                              15 жовтня 2010 року його було звільнено з роботи з підстави, передбаченої ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), - за власним бажанням. 
		Посилаючись на те, що ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» в порушення вимог ст. 116 КЗпП у день звільнення не виплатило йому заробітну плату за вересень - жовтень 2010 року та компенсацію за невикористану відпустку, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 10 599 грн 76 коп. заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, 24 911 грн 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 жовтня 2010 року по 11 травня 2011 року та 768 грн витрат на правову допомогу.
		Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 30 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено: стягнуто з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка») на його користь 10 599 грн 76 коп. заборгованості із заробітної плати за вересень - жовтень 2010 року з компенсацією за невикористану відпустку, 24 911 грн 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 жовтня 2010 року по 11 травня 2011 року та 768 грн витрат на правову допомогу; стягнуто з відповідача у дохід держави 362 грн 80 коп. судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
		Рішенням апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2011 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат змінено: стягнуто з ПАТ «Луганськшахтопроходка» на користь ОСОБА_10 7 067 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшено витрати на правову допомогу до 381 грн 70 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат; у решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_10 оскаржив його в касаційному порядку.
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 на рішення апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2011 року відмовлено.
		У серпні 2012 року ОСОБА_10 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2012 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року. 
		Ухвалами судді Верховного Суду України від 11 жовтня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 
		У заяві ОСОБА_10 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року порушується питання про скасування постановленої касаційним судом ухвали та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 117 КЗпП України та ст. 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ОСОБА_10 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_11 до ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 
		1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 
		2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. 
		За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах із ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» і 15 жовтня 2010 року був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
		Згідно з довідкою відокремленого підрозділу ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» Шахтопрохідницьке управління № 3 від 26 квітня 2011 року № 04/564 заборгованість підприємства перед ОСОБА_10 по заробітній платі за вересень - жовтень 2010 року становить 10 599 грн 76 коп. 
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 13 грудня 2010 року прийнято до розгляду заяву управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з вини ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» ОСОБА_10 при звільненні не були виплачені всі належні суми, а тому на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України з підприємства підлягають стягненню заборгованість із заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з дати звільнення до 11 травня 2011 року.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що таке стягнення слід провести за період з 18 жовтня 2010 року до 10 грудня 2010 року, тобто обмежити його останнім робочим днем перед введенням господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.
		Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічної справи за подібних предмету спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.
		Так, у наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року касаційний суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив із того, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці, а тому положення Закону № 2343-XII на ці правовідносини не поширюються.
		Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. 117 КЗпП України та ст. 12 Закону № 2343-XII.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		За змістом ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
		Частиною 6 ст. 12 Закону № 2343-XII передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
		У трудових правовідносинах такі поняття, як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. Такі терміни використовуються в низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.
		У справі, яка переглядається, між сторонами виник спір із приводу порушення ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» законодавства про оплату праці з передбачених ст. ст. 116, 117 КЗпП України підстав. 
		Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» зазначеного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у  розмірі середнього заробітку. 
		Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року, яка надана ОСОБА_10 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 117 КЗпП України та ст. 12 Закону № 2343-XII в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. 
		У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-XII, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Таким чином, Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування ст. 117 КЗпП України та ст. 12 Закону № 2343-XII, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 
		Враховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  
		п о с т а н о в и л а : 
		Заяву ОСОБА_10 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                16 березня 2012 року задовольнити. 
		Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий     А.Г. ЯремаСудді: Л.І. Григор'єваВ.І. ГуменюкТ.Є. Жайворонок Н.П. ЛященкоЛ.І. Охрімчук М.В. Патрюк Я.М. Романюк  Ю.Л. Сенін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...