Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/401/251/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2012.
Дата набрання законної сили: 15.11.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		          АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/490/8405/12  Справа №  2/401/251/12                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г.       Доповідач  -  Калиновський А.Б.   Категорія                                                                                                     
		  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		2012 року листопада  «15»дня колегiя суддiв Судовоi палати з цивiльних справ
		Апеляцiйного суду Днiпропетровськоi областi в складi:
		                         Головуючого судді:   Калиновського А.Б.          
		                         Суддів                     :    Каратаєвої Л.О., Лисичної Н.М 
		                         При секретарі         :    Синенко Т.В.                                                                        
		       Розглянула у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Днiпропетровську цивiльну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, ОСОБА_2, прокуратури Запорізької області 
		на рішення Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури,-
		 
		встановила:
		 
		      У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа Прокуратура Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.
		      Посилався на те, що 24.07.2004 року він був незаконно затриманий робітниками Василівського РВ УМВС у Запорізької області в порядку ст.15 КПК України за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених ч.І ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України.
		          12.03.07 року Амур-Нижньоцніпровським районним судом м. Дніпропетровська була розглянута кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за вказаними статтями, згідно з вироком, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 04.03.2008 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених за ч.І ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 263 КК України, та виправдано за недоведеністю обвинувачення.
		     Таким чином, незаконне карне переслідування відносно нього продовжувалося з 24.07.2004      року по 04.03.2008 року, з яких 488 діб він провів під вартою, чим спричинено йому значних моральних страждань та нанесено непоправну шкоду його репутації: проведенням незаконних дій - арешту та вилучення майна, в тому числі належного іншій особі автомобіля; застосуванням тортур у вигляді позбавлення сну, побиття та приниження гідності; використання щодо нього апаратного комплексу рівня психологічного стресу людини (поліграфа). Окрім цього, через погане харчування, вживання неякісної води та повітря, у позивача значно погіршився стан здоров'я у зв'язку із захворюванням нирок,  яке він мав до його арешту. 
		      За результатами огляду МСЧ Дніпропетровського СІЗО № 3 він був взятий на диспансерний облік з діагнозом «хронічний пієлонефрит», де з 05.10.2005  року знаходився на стаціонарному лікуванні. За період з 25.07.2004 року по 25.11.2005 року ОСОБА_2 не отримав заробітну плату у розмірі 19860 грн., що підтверджується довідкою, виданою директором та головним бухгалтером ТОВ «Дніпроелектрокомунтранс". Членами його родини, а саме батьком ОСОБА_3 та матір*ю ОСОБА_4 під час карного переслідування сина витрачено 40000 грн. на поїздки до органів слідства в м. Запоріжжя, в м.Василівку Запорізької області, до прокуратури та суду м. Запоріжжя та м.Василівки Запорізької області, на зустрічі з працівниками цих установ та адвокатами. На доставку і купівлю продуктів харчування ними витрачено
		25000 грн., та 5000 грн. на оплату послуг адвокатів за надання юридичної допомоги.
		          Також були пошкодженні особисті речі позивача після їх виїмки для проведення експертизи на наявність крові, які були пошкодженні та не підлягають для подальшого користування, вартість яких становить 5000 грн.
		       Окрім цього, 04.08.2005 року батько позивача ОСОБА_3 уклав договір застави рухомого майна з КБ "Приватбанк" на суму 30 000 грн. для розрахунку з власником автомобіля "Мазда-626", який був переданий позивачу для подальшої реалізації, але був вилучений працівниками міліції і знаходився під арештом.
		      Враховуючи вищевказану завдану йому шкоду, позивач просив стягнути з державного бюджету на його користь 105 000 грн. матеріальної шкоди та 7000000 грн. моральної шкоди.
		     Рішенням Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2012 року цивільну позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури задоволено частково.
		    Стягнуто з державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2  19860 грн. втраченого заробітку, 300 грн. витрат на правову допомогу  та 300 000 грн. моральної шкоди , а всього 320160 грн.
		     В іншій частині позову відмовлено.
		     Судові витрати віднесено на рахунок держави.
		     В апеляцiйних скаргах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Державна казначейська служби України просить рішення суду скасувати з ухваленням нового про відмову в позові, позивач просив змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши її суму до 7000000 грн; прокуратура Запорізької області просила рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати та провадження по справі у цій частині закрити, а в частині стягнення моральної шкоди рішення змінити, зменшивши суму відшкодування до 17504 грн.        
		     Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що апеляцiйні скарги Державної казначейської служби України, прокуратури  Запорізької області задовольнити частково, а ОСОБА_2 -відхилити з наступних пiдстав.
		      Судом  встановлено, що 24.07.2004 року ОСОБА_2 був затриманий робітниками Василівського РВ УМВС у Запорізької області в порядку ст.115 КПК України за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених ч.І ст.115, ч.3 ст.185, ч.2  ст.186, ч.2 ст.263 КК України.
		       12.03.2007 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська була розглянута кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2  за ч.І ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст. 263 КК України. Згідно з вироком, залишеним без змін ухвалою колегії судців Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 04.03.2008 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених за ч. І ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України, та виправдано за недоведеністю обвинувачення.
		      Таким чином, ОСОБА_2 незаконно перебував під карним переслідуванням 3 роки 7 місяців і 9 днів (з 24.07.2004 року по 04.03.2008 року), з яких 488 днів провів під вартою.
		     Відповідно до чч.1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.  
		       Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		     Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		     Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом,виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі звинуваченого у вчиненні злочину.
		    Відповідно до наведених у ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п.5 ст. 3 зазначеного Закону).
		    Згідно з вимогами ст.ст.1, 4; ч.2, 3 ст. 13 вказаного Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода, розмір якої визначається з урахуванням обставин справи в межах, передбачених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.
		   Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		     Установивши, що відносно ОСОБА_2 Амур- Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було постановлено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, і те, що внаслідок дій посадових осіб, органів досудового слідства та прокуратури йому завдано моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди.
		       Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на характер та обсяг страждань, яких завдано позивачу внаслідок його безпрецедентної тривалості, вимушених змін у житті та його виробничих стосунках, необхідності витрати зусиль та часу для відновлення попереднього стану, заподіяними позивачу внаслідок незаконного його тримання під вартою, проведенням обшуків та арешту майна, обгрунтовано стягнув на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 300 000 грн.
		     Разом з тим, стягуючи за рахунок коштів державного бюджету шкоду, завдану внаслідок сплати сум у зв'язку з наданням правової допомоги і матеріальну шкоду, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст.12 Закону, якою встановлений порядок визначення розміру та відшкодування зазначеної шкоди, а саме: в місячний термін з дня звернення громадянина відповідні органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, які провадили слідчі дії чи розгляд справи, визначають розмір завданої шкоди, про що виносять постанову (ухвалу). У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин, відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, може оскаржити постанову відповідного органу до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції.
		      Оскільки виправдувальний вирок постановлено судом, то відповідний суд у місячний термін з дня звернення громадянина витребовує всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить відповідну ухвалу, яку в разі незгоди громадянин має право оскаржити до суду вищої інстанції.
		    За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу та відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням зазначеного порядку, і з залишенням позову в цій частині без розгляду.
		   Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що суд не встановив наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діяння заподіювача, не навів доказів, які б вказували на моральні, фізичні та душевні страждання позивача, є безпідставними.
		    Не можуть бути прийняті до уваги і посилання в скаргах ОСОБА_2 та прокуратури  Запорізької області на те, що суд невірно визначив розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди, оскільки судом правильно встановлені обставини справи і дана їм належна оцінка у відповідності з вимогами закону.   
		     Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегiя суддiв -
		 
		                                                                      вирішила:
		 
		      Апеляцiйні скарги Державної казначейської служби України, прокуратури  Запорізької області задовольнити частково, а ОСОБА_2 -відхилити.
		      Рішення Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу скасувати, позов у цій частині залишити без розгляду.
		     В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		       Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		 
		 
		 
		                         Головуючий:
		 
		                         Суддi:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...