Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/468-65/354-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2012.
Дата набрання законної сили: 12.11.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  6/468-65/354-2012 12.11.12
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А.,  розглянувши матеріали справи
		за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" 
		до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, 
		Державної казначейської служби України, 
		Державної служби геології та надр України, 
		Державної геологічної служби України
		за участю прокуратури міста Києва
		про зобов'язання вчинити певні дії 
		 
		за участю представників:
		від прокуратури:Греськів І.І. -на підставі посвідчення № 002668 від 05.09.2012 р.  від позивача:Хоптій М.В. -представник за довіреністю б/н від 06.09.2012 р.від відповідача-1:не з'явився  від відповідача-2:не з'явився  від відповідача-3:Ольшанська Ю.В. -представник за довіреністю № 16 від 03.01.2012 р.  від відповідача-4:не з'явився  
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2010 року до господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" (далі -ТОВ "Укр-Аз-Ойл") з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (відповідач-1) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме -виконати умови п. 3.2 договору № 44/14-10 від 11.03.2010  р., надати позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами ділянки газу Південної частини Великомостівського родовища в Сокальському районі Львівської області строком дії на 5 років, а також укласти угоду про умови користування надрами.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеного аукціону 11.03.2010 року між позивачем та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України укладено договір № 44/14-10 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Південної частини Великомостівського родовища, відповідно до якого відповідач-1 повинен надати позивачу спеціальний дозвіл. Проте, у порушення умов зазначеного договору станом на 01.05.2010 року відповідач-1 такого дозволу позивачеві не надав.
		Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2010 року.
		09.09.2011 року до суду надійшла заява від позивача про зміну предмету та підстав позову, в якій він просив:
		- застосувати двосторонню реституцію, зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України повернути позивачу грошові кошти, які були отримані ним за договором купівлі-продажу від 11.03.2010 р. № 44/14-10;
		- стягнути з відповідача-1 на користь позивача 244 789,62 грн., з яких: 63 142,32 грн. -три відсотки річних, 181 647,30 грн. -інфляційних втрат.
		В обґрунтування нових позовних вимог ТОВ "Укр-Аз-Ойл" зазначило, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 42/338 визнано недійсним аукціон та договір № 44/14-10 від 11.03.2010 р., що є підставою для повернення позивачу сплачених ним за цим договором коштів. Також позивач просив стягнути на його користь інфляційні втрати та три відсотки річних за користуванням перерахованими ним коштами.
		У подальшому позивач надав суду ще одну заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої він просив:
		- застосувати двосторонню реституцію, зобов'язати Державне казначейство України повернути позивачу з Державного бюджету грошові кошти, які були отримані за договором купівлі-продажу від 11.03.2010 р. № 44/14-10; 
		- стягнути з Державного казначейства України 210 846,73 грн., сплачених за геологічне вивчення та виготовлення документів, 
		- стягнути  212 803,66 грн. матеріальних втрат (40 156,36 грн. - трьох процентів річних і 181 647,30 грн. - інфляційних), завданих позивачу відповідачем-1 внаслідок несвоєчасного повернення грошових коштів.
		До розгляду справи також були залучені у якості відповідачів Державна казначейська служба України (відповідач-2), Державна служба геології та надр України (відповідач-3), Державна геологічна служба України (відповідач-4).
		Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р., позовні вимоги ТОВ "Укр-Аз-Ойл" задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 1 530 237,15 грн. -боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 12 030,45 грн. -трьох процентів річних, також стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь позивача 15 422,67 грн. державного мита та 205,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		На стадії апеляційного оскарження рішення до участі у справі вступив прокурор міста Києва.
		Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року за касаційними скаргами заступника прокурора міста Києва, Державної казначейської служби України постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2012 р. справа № 6/468 прийнята суддею до провадження. 
		До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "Укр-Аз-Ойл" просить суд:
		- застосувати двосторонню реституцію та зобов'язати відповідачів -Державну службу геології та надр України, Державну геологічну службу України та Державну казначейську службу України повернути з Державного бюджету на користь позивача грошові кошти в розмірі 1 478 490,00 грн., сплачені по договору № 44/14-10 від 11.03.2010 р. за спеціальний дозвіл на користування надрами.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував свої остаточні позовні вимоги, просив їх задовольнити.
		Присутній у судовому засіданні прокурор не заперечував проти повернення грошових коштів позивачу.
		Представник відповідача-3  -Державної служби геології та надр України у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що відповідач-3 не є стороною у договорі, який визнаний недійсним, отже, немає підстав стягувати з нього кошти. Вважав, що відповідати за позовом має Державна казначейська служба України, оскільки кошти за дозвіл були сплачені до Державного бюджету. Також пояснив, що на час розгляду справи відбувається реорганізація Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, яка ще не завершена, а стосовно відповідача-4  - Державної геологічної служби України внесено запис про припинення юридичної особи. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Представник відповідача-1 -Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надіслав суду свої пояснення, в яких позов не визнав, оскільки позивач сплатив кошти за спеціальний дозвіл до загального фонду Державного бюджету, а не Міністерству, у зв'язку з чим немає підстав стягувати ці кошти з відповідача-1. 
		Представник відповідача-2  - Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надіслав суду відзив, яким позов не визнав, оскільки будь-яких неправомірних дій Державна казначейська служба стосовно позивача не вчиняла, а тому вона (служба) не може бути відповідачем у справі. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог та слухати справу у відсутність представника відповідача-2.
		Представник відповідача-4  - Державної геологічної служби України до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 
		За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів 1, 2, 4 за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази,  суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 11.03.2010 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України був проведений аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами Південної частини Великомостівського газового родовища, за результатами якого з переможцем цього аукціону -Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" укладено договір № 44/14-10 від 11.03.2010 р. купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Південної частини Великомостівського родовища в Львівській області  з метою геологічного вивчення (далі -договір 44/14-10).
		Відповідно до п. 2.1 договору 44/14-10 ціна спеціального дозволу на користування надрами становить 1 478 490,00грн.
		Пунктом 3.2.1 вказаного договору покупець зобов'язується перерахувати до загального фонду Державного бюджету суму в розмірі різниці між ціною дозволу, зазначеною у п. 2.1 договору та сумою завдатку, яка складає 1 194 790, 00грн. 
		На виконання зазначеного договору позивач відповідно до платіжних доручень № 290 від 31.03.2010 р. та № 318 від 12.04.2010 р. відповідно сплатив  280 000,00 грн. завдатку за дозвіл та 1 198 490,00 грн. основної ціни спеціального дозволу на користування надрами.
		14.12.2010 р. рішенням господарського суду міста Києва у справі № 42/338, що набрало законної сили у встановленому законом порядку, визнано недійсним аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Південної частини Великомостівського родовища Львівської області, проведений Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 11.03.2010 р.; визнано недійсним договір № 44/14-10 від 11.03.2010 р. купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки газу Великомостівська Південної частини родовища, що був укладений між Мінприроди  України та ТОВ "Укр-Аз-Ойл".
		Судом встановлено та підтверджується письмовими поясненнями Мінприроди (відповідача-1), Державної служби геології та надр України (відповідача-3), а також наявними у справі доказами, що платежі за спеціальний дозвіл були здійснені позивачем через спеціальний транзитний рахунок Державної геологічної служби та зараховані до загального фонду Державного бюджету, як передбачалось умовами договору.  
		Згідно платіжних доручень, проведених банком, отримувачем коштів визначено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, банк отримувача ГУДКУ у м. Києві.
		Посилаючись на рішення суду про визнання договору недійсним, позивач просить  зобов'язати Державну казначейську службу України, Державну службу геології та надр України, Державну геологічну службу України повернути йому з Державного бюджету України 1 478 490,00 грн., сплачених за спеціальний дозвіл на користування надрами. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. 
		В силу ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
		Отже, визнання недійсності договору свідчить про відсутність правових підстав для набуття коштів за ним. Правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 ЦК України.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  
		Пунктом 1 частини 3 даної статті передбачено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.  
		Відтак, з моменту визнання недійсним договору № 44/14-10 від 11.03.2010 р. саме у Міністерства охорони навколишнього природного середовища, як у сторони цього договору, (про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України у даній справі) виник обов'язок повернення грошових коштів в розмірі 1 478 490,00 грн.
		При цьому суд зазначає, що повернення коштів у даному випадку має здійснюватись  Державною казначейською службою України, що пов'язано з особливостями виконання державного бюджету відповідно до бюджетного законодавства.
		Так, згідно зі ст.ст. 43, 56 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. 
		Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.
		Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету Державне казначейство України проводить, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; здійснює інші операції з бюджетними коштами. 
		Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року (далі - Порядок № 226),  передбачено процедуру повернення таких  коштів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). 
		Згідно з п. 3 Порядку № 226 повернення зарахованих до бюджету коштів здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника.
		Відповідно до п. 5 Порядку подання надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
		Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.
		Пунктом 8 Порядку № 226 передбачено, що заява та/або подання надається до органу Державного казначейства України за місцем зарахування платежу до бюджету (до Державного казначейства України або відповідного територіального органу Державного казначейства України) у строк, що не перевищує 30 календарних днів.
		Відповідно до п. 11 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого зараховується у поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється за рахунок інших податків (код класифікації доходів бюджету 16030000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.
		Отже, на підставі викладеного, враховуючи належне виконання позивачем умов договору № 44/14-10 від 11.03.2010 р., суд приходить до висновку, що повернення коштів з Державного бюджету України має відбуватись через Державну казначейську службу України відповідачем -1 -Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
		Разом з тим, з позовних вимог, що вирішуються судом при новому розгляді справи, вбачається, що позивач просить зобов'язати повернути сплачені ним за недійсним договором кошти Державну службу геології та надр України, Державну геологічну службу України. 
		При цьому у судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні саме таких позовних вимог, оскільки Міністерство охорони навколишнього природного середовища ліквідується.
		Відповідно до правил господарсько-процесуального законодавства України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку, що вимоги позивачем заявлені до неналежних відповідачів у справі -Державної служби геології та надр України, Державної геологічної служби України, суд вважає за необхідне відмовити  у задоволенні позову повністю, зокрема, й до Державної казначейської служби України, так як у останньої не виникає обов'язку щодо повернення  коштів зазначеними відповідачами.
		Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач не дотримався процедури передбаченої законом  (Порядком № 226) для повернення помилково сплачених коштів. При цьому посилання позивача про те, що вказаний Порядок не поширюється на операції щодо  повернення з бюджету коштів за рішенням суду, суд відхиляє, оскільки  таке рішення  про повернення грошових коштів судом не приймалось.
		Щодо тверджень позивача про ліквідацію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про ліквідацію урядових органів" реорганізація Міністерства охорони навколишнього природного середовища України проходить шляхом поділу на Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України та вказана процедура на даний час не завершена.
		Згідно пункту 4 статті 59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
		Відповідно до пункту сьомого статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
		Згідно до ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. 
		З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що відповідач-1 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. Запису про його припинення до Реєстру не внесено. 
		Таким чином, на час розгляду справи Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є юридичною особою, яка наділена відповідними правами та обов'язками, та може нести господарську та цивільно-правову відповідальність у спірних правовідносинах.
		Крім того, судом встановлено, що на час розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи Державної геологічної служби шляхом ліквідації.
		Відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента № 391 від 06.04.2011 Держгеонадра є новоствореною юридичною особою, яка має рахунки в органах Державної казначейської служби України.
		Державна служба геології та надр України є правонаступником повноважень та функцій Міністерства охорони навколишнього природного середовища України лише щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр та, як вже зазначалось, не є стороною у договорі № 44/14-10 від 11.03.2010 р., у зв'язку з чим покладати зобов'язання повернути отримане за недійсним правочином на іншу сторону суд вважає неправомірним.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32 - 35, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-азербайджанське підприємство "Укр-Аз-Ойл" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної казначейської служби України, Державної служби геології та надр України, Державної геологічної служби України за участю прокуратури міста Києва про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
		Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 листопада 2012 року.
		Повний текст рішення підписаний 19 листопада 2012 року.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
		 
		 
		        Суддя                                                                                       К.І. Головіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...