Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-722/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2012.
Дата набрання законної сили: 15.11.2012 (частково)
Результат оскарження 15.11.2012 Апеляційний суд Дніпропетровської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                      
		                                                                                          Справа № 2-722/11
		                                                                                          (2/401/251/12) 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		08.06.2012 року     Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська 
		в складі:   головуючого судді                                Якименко Л.Г.
		           при секретарі                                    Чабан Ю.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Прокуратура Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до Державної казначейської служби України, третя особа Прокуратура Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури.
		          В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилався на те, що 24.07.2004 року він був незаконно затриманий робітниками Василівського РВ УМВС у Запорізької області в порядку ст.115 КПК України за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених  ч.1 ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України.
		          12.03.07 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська була розглянута кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.І ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України. Згідно з вироком, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 04.03.2008 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано невинним у скоєнні злочинів, передбачених за ч.1 ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України, та виправдано за недоведеністю обвинувачення.
		Таким чином, незаконне карне переслідування відносно нього продовжувалося  з 24.07.2004 року по 04.03.2008 року, з яких 488 діб він провів під вартою, чим спричинено йому значних моральних страждань та  нанесено непоправну шкоду його репутації: проведенням незаконних дій -арешту та вилучення майна, в тому числі належного іншій особі автомобіля; застосуванням тортур у вигляді позбавлення сну, побиття та приниження гідності; використання щодо нього апаратного комплексу рівня психологічного стресу людини (поліграфа). Окрім цього, через погане харчування, вживання неякісної води та брак повітря, у позивача значно погіршився стан здоров'я у зв'язку із захворюванням нирок, яке він мав до його арешту. За результатами огляду МСЧ Дніпропетровського СІЗО №3 він був взятий на диспансерний облік з діагнозом «хронічний пієлонефрит», де з 05.10.2005 року знаходився на стаціонарному лікуванні.           За період з 25.07.2004 року по 25.11.2005 року ОСОБА_1 не отримав заробітну плату у розмірі 19860 гривень, що підтверджується довідкою, виданою директором та головним бухгалтером ТОВ "Дніпроелектрокомунтранс". Членами його родини, а саме батьком ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4 під час карного переслідування сина витрачено 40 000 гривень на поїздки до органів слідства в м. Запоріжжя, в м.Василівку Запорізької області, до прокуратури та суду м. Запоріжжя та м.Василівки Запорізької області, на зустрічі з працівниками цих установ та адвокатами. На доставку і купівлю продуктів харчування ними витрачено 25 000 гривень, та 5000 гривень на оплату послуг адвокатів за надання юридичної допомоги.
		Також були пошкодженні особисті речі позивача після їх виїмки для проведення експертизи на наявність крові, які були  пошкодженні та не підлягають для подальшого користування, вартість яких становить 5000 гривень.
		Окрім цього, 04.08.2005 року батько позивача ОСОБА_3 уклав договір застави рухомого майна з КБ "Приватбанк" на суму 30 000 гривень для розрахунку з власником автомобіля "Мазда-626", який був переданий позивачу для подальшої реалізації, але був вилучений працівниками міліції і знаходився під арештом.
		          Враховуючи вищевказану завдану йому шкоду позивач просив стягнути з державного бюджету на його користь 105 000 гривень матеріальної шкоди та 7 000 000 гривень моральної шкоди.
		У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
		Представник відповідача - Державної казначейської служби України проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позову, оскільки в позовній заяві позивач просить здійснити відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органом досудового слідства, прокуратури та суду, не зазначивши, які саме правовідносини існують між позивачем ОСОБА_1 та ІКСУ.
		Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст.43 Бюджетного кодексу України, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, органами Державного казначейства здійснюються функції: операції з коштами Державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, взятті бюджетних зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контролю за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету.
		Таким чином, відповідати за дії чи бездіяльність державних органів чи фізичних осіб по суті справи не входить до повноважень органів Державної казначейської служби України. Державні органи мають статус юридичної особи, а тому згідно до п 1. ст. 96 ЦК України, самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями.
		У ст.56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Ця норма закріплена і в ст. 1173 ЦК України, але завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади або органами місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення діяльності юридичної особи (бюджетної установи), а за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України в порядку, встановленому чинним законодавством.
		Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 року передбачає вичерпний перелік випадків, умов та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а також визначає органи, на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов'язані з цим обов'язки зазначених органів.
		Так, п.1 ст.1 вищезазначеного Закону встановлено, що шкода, завдана громадянинові, підлягає відшкодуванню внаслідок "незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян ".
		Частиною 1 статті 2 даного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.2); відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті (п.З) або закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Крім того, згідно з п.1 ст.1, п.2 та п.3 ст.2 та ст.3 зазначеного Закону право громадянина на відшкодування матеріальної та моральної шкоди виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, якщо шкода завдана внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаного органу.
		У зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні документи (докази), які б підтверджували факт незаконності дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, тому представник відповідача просила у позові відмовити.
		Представник третьої особи проти позову заперечував посилаючись на відсутність доказів щодо незаконності дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, вважає значно перевищеним вказаний позивачем розмір завданої йому матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим просив  у задоволенні позову відмовити.
		Вислухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
		У судовому засіданні встановлено, що 24.07.2004 року ОСОБА_1 був затриманий робітниками Василівського РВ УМВС у Запорізької області  в порядку ст.115 КПК України за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених  ч.1 ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України.
		12.03.2007 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська була розглянута кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.І ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України. Згідно з вироком, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 04.03.2008 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано невинним у скоєнні злочинів, передбачених за ч.1 ст.115, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК України, та виправдано за недоведеністю обвинувачення.
		Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під карним переслідуванням 3 роки 7 місяців і 9 днів (з 24.07.2004 року по 04.03.2008 року), з яких 488 діб провів під вартою.
		Відповідно до п.1 ст.1, п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»від 01.12.1994 року, підлягає відшкодуванню  шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування  чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянин. Згідно з вимогами ст.ст. 1, 4,  ч.2., ч.3 ст.13 вказаного Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода, розмір якої визначається з урахуванням обставин справи в межах, передбачених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.
		Відповідно до ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичних та моральних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної страти громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду.
		З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом №18/2004 ТОВ «Дніпроелектрокоммунтранс»від 31.03.2004 року, ОСОБА_1 з 01.04.2004 року  прийнято на постійну роботу на посаду заступника директора по виробництву. Згідно з довідкою  ТОВ «Дніпроелектрокоммунтранс»№0707-2 від 20.07.2007 року,  невиплачена позивачеві заробітна плата за період з серпня 2004 року по листопад 2005 року становить  19 860 гривень, яку суд вважає стягнути на його користь. Також на користь позивача підлягає стягненню 300 гривень витрат на правову допомогу, сплачених ним в ході розслідування кримінальної справи та ведення її в суді.
		В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення матеріальної шкоди суд вважає відмовити, оскільки вони позивачем не доведені та не обгрунтовані.  
		Витрати, понесені особисто батьками позивача, такі як: кошти на проїзд до слідчих органів та СІЗО, придбання продуктів харчування, витрати на послуги адвоката та отримання банківського кредиту, - не можуть бути стягнуті на  користь позивача, оскільки матеріальна шкода та збитки, понесені фізичною особою, відшкодовуються саме на користь цієї особи. В частині позову щодо стягнення на користь позивача вартості пошкоджених речей суд також вважає відмовити, оскільки суду не надано доказів їх вартості, а сума зазначена виключно на розсуд позивача.
		В ході розгляду справи знайшло своє підтвердження спричинення ОСОБА_1 значних моральних страждань внаслідок незаконного карного переслідування та перебування його під вартою 16 місяців. Відповідно до матеріалів справи, під час перебування під вартою, позивач, його родичі та адвокат неодноразово зверталися до Прокуратури Запорізької області та інших органів з приводу незаконних дій працівників міліції, побиття позивача та завдання йому фізичного болю, не реагування на заяви про проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення завданих тілесних пошкоджень. Такими діями та бездіяльністю вказаних органів доводиться приниження людської гідності ОСОБА_1 та нехтування його правами.
		Вироком АНД райсуду від 12.03.2007 року, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, визнано використання апаратного комплексу рівня психологічного стресу людини (поліграфа) в процесі розслідування справи найбільш грубим порушенням як діючого вітчизняного, так і міжнародного законодавства, а саме ст.1 Конвенції  проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів звернення та покарання, від 10.12.1984 року.
		Відповідно до ст.61 ЦПК України даний факт доказуванню не підлягає.
		Окрім цього, за час перебування під вартою у позивача значно погіршився стан здоров'я у зв'язку із захворюванням нирок, яке він мав до його арешту. За результатами огляду МСЧ Дніпропетровського СІЗО №3 він був взятий на диспансерний облік з діагнозом «хронічний пієлонефрит», де з 05.10.2005 року знаходився на стаціонарному лікуванні. Згідно з медичними довідками та виписками з медичної картки хворого, позивач до затримання хворів на вказану хворобу, а після звільнення з-під варти дане захворювання почало прогресувати.
		Надаючи оцінку усім зібраним по справі доказам у  сукупності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на характер  та обсяг страждань, яких завдано позивачу  внаслідок його безпрецедентної тривалості, вимушених змін у  житті та його виробничих стосунках, необхідності витрати зусиль та часу для відновлення попереднього стану, заподіяними позивачу внаслідок незаконного його тримання під вартою, проведенням обшуків та арешту майна, суд вважає стягнути на  користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 000 гривень.
		При визначенні розміру завданої позивачу моральної шкоди суд виходив з двадцяти п'яти кратного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць тримання під вартою позивача в сумі 252 000 гривень (на час подання позову мінімальна заробітна плата становила 630 грн.), та додаткового визначення розміру моральної шкоди для відновлення порушених життєвих та ділових зв'язків через незаконне карне переслідування в сумі 48 000 гривень.
		Таким чином, суд вважає стягнути з державного бюджету шляхом списання коштів з  рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1  19 860,00 гривень втраченого заробітку, 300 гривень витрат на правову допомогу та 300 000 моральної шкоди, а всього 320 160,00 гривень.
		В іншій частині позову суд вважає відмовити через їх недоведеність та безпідставність.
		 
		На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 4, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Прокуратура Запорізької області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури, - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з державного бюджету шляхом списання коштів з  рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1        19 860,00 гривень втраченого заробітку, 300 гривень витрат на правову допомогу та 300 000 моральної шкоди, а всього 320 160,00 (триста двадцять тисяч сто шістдесят) гривень.
		 
		В іншій частині позову відмовити.
		 
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		 
		          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...