Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-21798св12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 
		 07 листопада 2012 рокум. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		Головуючого Кузнєцова В.О. Суддів:Ізмайлової Т.Л.,  Мартинюка В.І.,Кадєтової О.В., Наумчука М.І., 
		розглянувши цивільну справу за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у      м. Києві ради, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, про знесення прибудови та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Шевченківського районного суду           м. Києва від  08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від            19 квітня 2012 року,-           
		в с т а н о в и л а:
		 
		В травні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького 33/34 в м. Києві та повернути цю частину земельної ділянки в попередній стан.
		В ході судового розгляду позивач змінив позовні вимоги та просив виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також інших осіб, що там знаходяться в тому числі і  ОСОБА_9 із цегляної прибудови до квартири АДРЕСА_1 яка розміщена на самовільно зайнятій відповідачами земельній ділянці двору будинку АДРЕСА_1 та знести вищевказану прибудову, поклавши витрати по зносу на ОСОБА_7 та ОСОБА_8  
		Вимоги за позовом обґрунтовував тим, що Компанія з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» є власником частини нежилих  приміщень у будинку АДРЕСА_1. З 2003 року на прилеглій до будинку земельній ділянці без дотримання необхідних дозволів та узгоджень відповідачі, які були власниками квартири № 21 в цьому будинку, здійснили самовільне будівництво, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2004 року. Позивач вважає, що відповідачі порушують його права як власника нежитлових приміщень та право користування прибудинковою територією, оскільки ніякої згоди на влаштування цегляної прибудови відповідачам позивач не надавав. Крім того відповідачі влаштували прибудову з порушенням чинного законодавства та всупереч вимогам нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, самовільно захопивши частину прибудинкової території, чим порушуються права позивача, як власника нежилих приміщень та користувача прибудинковою територією. 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року, яке  залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня           2012 року позов задоволено частково. Ухвалено виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 із цегляної прибудови (наземної та підвальної частини) до квартири АДРЕСА_1, яка розміщена на самовільно зайнятій відповідачами земельній ділянці двору будинку АДРЕСА_1 та ухвалено знести цегляну прибудову (наземної та підвальної частини) до квартири АДРЕСА_1, яка розміщена на самовільно зайнятій земельній ділянці двору будинку    АДРЕСА_1, поклавши витрати по зносу на  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.   
		У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9  просять скасувати ухвалені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.  
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд виходив з того, що оскільки у відповідачів відсутня проектна документація, яка повинна бути погоджена з місцевими органами державного нагляду, дозвіл на будівництво прибудови співвласниками приміщень багатоквартирного будинку не надавався  та земельна ділянка не відводилася, тому вказане самочинне будівництво підлягає знесенню. Крім того, оскільки відповідачі вказане приміщення використовували для проживання то відповідачів необхідно виселити із даної прибудови. 
		Проте, колегія суддів погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не може, виходячи з наступного. 
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нежилих приміщень, в минулому квартири АДРЕСА_1
		ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками квартири АДРЕСА_1, а   ОСОБА_9 зареєстрована у вказаній квартирі.
		З акту встановлення та узгодження зовнішніх меж спільного користування земельної ділянки в натурі на (місцевості) від 07 квітня 2003 року, плану поверхів будівлі літ. «А» та поверхового плану будови літера «А» по                                     АДРЕСА_1 яка на даний час належить відповідачам, розміщена на першому поверсі будинку № 33/34 і такою закінчувався фасад будинку, інших прибудов, в тому числі і підвальних приміщень, нерухомого майна до вказаної квартири не було.
		З поверхового плану на будівлю літ «А» по АДРЕСА_4 в притул до стіни належної відповідачам квартири № 21 здійснено цегляну прибудову, яка складається з наземної та підвальної частини.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2004 року зобов'язано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за власний рахунок привести приміщення будинку АДРЕСА_1 в м. Києві в попередній стан, а саме звільнити самовільно захоплену земельну ділянку та припинити роботи по влаштуванню цегляної прибудови. Цим же рішенням встановлено, що відповідач самовільно без проектної документації, порушивши проект забудови, виконали будівельні роботи і самовільно захопили частину земельної ділянки двору площею 48 кв. м., на якій проводять будівельні роботи по влаштуванню цегляної прибудови.
		Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 15 березня 2003 року № 1339 зобов`язано співвласників квартири АДРЕСА_1 в місячний термін знести самовільно розпочате будівництво прибудови до будинку АДРЕСА_4
		За правилами ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. 
		Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.       
		При ухваленні рішення суд посилався на те, що здійснення такої прибудови на земельній ділянці, яка є прибудинковою територією будинку  АДРЕСА_4, були порушені права Компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», яка є власником частини приміщень цього будинку і правильно зазначив, що в даному випадку позивач має право звертатись до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості за наявності порушеного права, що не суперечить положенням ст. 376 ЦК України. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідачів на те, що розпорядження Радянської районної у м. Києві державної адміністрації № 478 від 28 травня 1996 року, яким дозволено виконання робіт, передбачених кошторисною документацією, затвердженою головним архітектором району, по влаштуванню еркера та переобладнанню квартири АДРЕСА_2, оскільки вказана проектна документація була замовлена не власниками квартири, а ТОВ «АКДА»,  та те, що відповідачами не надано дозволу на початок робіт по будівництву еркеру. Проте в порушення вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України не перевірив доводів відповідачів щодо того, що вони провели переобладнання еркеру та підвального приміщення на підставі належних дозволів  та узгоджень з відповідними органами, та ухвалив заочне рішення, з порушенням вимоги       ст.10 ЦПК України, якою передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а також те, що суд повинен сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.
		Крім того суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині виселення відповідачів не визначився з характером спірних правовідносин та взагалі не зазначив, яку норму права необхідно застосувати і чи мала компанія з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд»Б.В.» право звертатися до суду з такими вимогами. 
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін,  вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не виконав, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги, а саме те, що відповідачі мали дозволи та узгодження з відповідними органами на здійснення переобладнання еркеру та підвального приміщення, а також те, що   розпорядженням Радянської в м. Києві державної адміністрації від 06 березня 1998 року було затверджено акт Міжвідомчої комісії з питань ремонту, реконструкції та благоустрою району від     02 березня 1998 року № 15 про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом перепланування квартири АДРЕСА_3, а саме влаштування еркеру , площею 35,4 кв. м. та підвального приміщення площею      55,0 кв. м. згідно проектної документації, та зосередився на встановленні дійсності копій архівних документів, отриманих відповідачами у свій час з Державного архіву  м. Києва та які згідно Висновку експерта № 879 від 10 січня 2011 року, проведеної в рамках розслідуваної кримінальної справи були визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки були видані особами, які не уповноважені на вчинення даних дій, замість того, щоб перевірити їх достовірність шляхом витребування з Державного архіву м. Києва, куди були передані всі документи після ліквідації Радянської районної в м. Києві державної адміністрації.
		За таких обставин, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року скасувати.
		Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.                    
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 
		Головуючий  Кузнєцов В.О.  Судді:  Ізмайлова Т.Л.   Кадєтова О.В.   Мартинюк В.І.   Наумчук М.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...