ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
міста КИЄВА
01030, м.Київ,
вул.Б.Хмельницького,44-Б
тел.230-31-34
|
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
За
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Науково-виробниче підприємство
«Укрвермікуліт»
До Всеукраїнської громадської
організації «Спілка громадян «Народне
судочинство»
Про спростування недостовірної інформації
та відшкодування завданої моральної
шкоди у розмірі
85000,00грн.
Суддя Палій В.В.
Секретар
Молочна Н.С.
Представники:
Від
позивача Кладько Д.А.-
директор (протокол №4 від 19.12.2005р.)
Від
відповідача Крикунов О.В.-
предст. (дов. від 01.11.2008р.)
Обставини справи:
Позивач
звернувся до суду з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Спілка
громадян «Народне судочинство»про
спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 85000,00грн.
Ухвалою
Господарського суду міста Києва від 04.11.2008р. порушено провадження у справі
№20/411, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на
19.11.2008р.
Ухвалою суду від 19.11.2008р.
відкладено розгляд справи, в зв'язку з неявкою у судове засідання представника
відповідача та з метою витребування неподаних суду документів.
Представник
відповідача у судове засідання 09.12.2008р. не з'явився, витребуваних судом
документів не надав.
09.12.2008р.
у судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2008р., з метою виготовлення
повного тексту рішення.
Дослідивши
матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав
свої позовні вимоги, суд, -
ВСТАНОВИВ:
11.03.2008р.
у друкованому засобі масової інформації -виданні Всеукраїнської
суспільно-політичної газети «Вісник народного судочинства»№1 від 11.03.2008р.
було надруковано статтю «Або-Або…».
Відповідно
до інформації, яка міститься на останній сторінці газети, засновником/видавцем
друкованого засобу масової інформації щотижневої газети «Вісник народного
судочинства»є відповідач.
Як
зазначає позивач, не відповідає дійсності наступна інформація щодо позивача
надрукована у виданні Всеукраїнської суспільно-політичної газети «Вісник
народного судочинства»№1 від 11.03.2008р. у статті «Або-Або…», а саме:
- невірно вказано назву позивача, а
саме, замість ТОВ «Укрвермікуліт»,
зазначено
ТОВ «Укрвермикуліт»;
- твердження, що позивач - «екологічно
шкідливе підприємство»;
- твердження, що позивач «виробляє
стратегічну сировину «вермикуліт», яка в свою чергу, використовується на
атомних електростанціях та підводних човнах. Це виробництво не лише шкодить
екології, а й значно псує здоров'я людей, які мешкають поруч»;
- твердження, що «Вермикуліт в
основному експортується до Російської
Федерації, хоча один з мінералів, який входить до складу вермикуліту, в Україну
завозиться з Козольського півострова. Тобто, влада Російської Федерації не
бажає відкриття такого типу шкідливого виробництва на своїй території.
Натомість сприяє тому, щоб сировину, з якої виробляється вермикуліт, вивозили
за межі Росії, там переробляли, а потім готовий продукт знову завозили в
Росію»;
- Твердження, що «…мінерал, який лягає
в основу вермикуліту і добувається на Козольському півострові, є верхнім шаром
уранової руди»;
- твердження - «…але завдяки активній
позиції громадськості, яка не бажала бачити шкідливе підприємство на території
свого міста та завдяки тому, що у Вишневому проживає колишній губернатор Київщини
Євген Жовтяк, ТОВ «Укрвемикуліт»було змушене покинути це місто»;
- твердження - «…але після того, як
поблизу ділянки, яку орендує це підприємство на житловому масиві «Берізки»,
протягом півроку за загадкових обставин померло четверо діток, подальше
перебування ТОВ «Укрвермикуліт»у Василькові було поставлене під велике питання.
А після того, як міський голова Василькова на даху власного будинку та дахах
сусідів знайшов сріблясто-сірий наліт невідомого походження, доля подальшого
перебування ТОВ «Укрвермикуліт»у Василькові була вирішена. Васильківська міська
рада розірвала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Укрвермикуліт», яке
незабаром має покинути Васильків. У боротьбу за видворення ТОВ «Укрвермикуліт»
за межі Василькова активно включилися місцеві та загальноукраїнські ЗМІ, і доля
подальшого перебування цього підприємства у Василькові вирішилася не на його
користь»;
- твердження, що «Після відведення цієї
земельної ділянки ТОВ «Металіст»вона буде обов'язково продана ТОВ «Укрвермикуліт»;
- твердження, що «Заради особистого
збагачення вони готові розмістити екологічно шкідливе підприємство ТОВ
«Укрвермикуліт»;
- твердження - «…та дозволить ТОВ
«Укрвермикуліт»розташувати на території колишнього сміттєзвалища екологічно
шкідливе, радіаційне виробництво, від якого гинуть діти та хворіють дорослі»;
- твердження - «…та не дозволить ТОВ
«Укрвермикуліт»розташувати на території колишнього сміттєзвалища екологічно
шкідливе, радіаційне виробництво, від якого гинуть діти та хворіють дорослі».
Позивач
у позовній заяві посилається на те, що поширена у статті інформація про
позивача є неправдивою, такою, що не відповідає дійсності та принижує ділову
репутацію позивача.
Позивач
просить суд зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію, яка була
розповсюджена у виданні Всеукраїнської суспільно-політичної газети «Вісник
народного судочинства»у номері 1 від 11.03.2008р. у статті «Або-Або…», а також
просить суд стягнути з відповідача 85000,00грн. моральної шкоди, яка полягає у
приниженні ділової репутації позивача, шляхом повної дискредитації способу
ведення та результатів діяльності позивача.
Відповідач
відзиву на позовну заяву не надав, у судові засідання не з'являвся, хоча про
час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Проаналізувавши
матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку
про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині, відповідно задовольняє
позовні вимоги частково, з огляду на наступне.
Відповідно
до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж
цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім
тих, які за своєю природою можуть належати людині.
Право
на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових
прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право
за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі. У той же час честь та гідність
відносяться лише до особистих немайнових прав фізичної особи.
За
своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації,
передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним
особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом
(підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить
його діловій репутації.
Отже,
за змістом викладених приписів чинного законодавства право на спростування має
особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не
завдало шкоди її діловій репутації.
Відповідно
до ст. 47 Закону України «Про
інформацію»порушення законодавства України про інформацію тягне за собою,
зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України.
Серед порушень цього законодавства у наведеній статті передбачено і поширення
відомостей, що не відповідають дійсності.
Відповідно
до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено
внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації,
має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна
інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її
поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації
здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові
права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має
право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж
засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування
недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була
поширена.
Отже,
згідно з наведеними нормами права, негативна інформація вважається
недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила
інформацію. Особа має право на спростування недостовірної інформації у тому ж
засобі масової інформації та й у той же спосіб.
Таким
чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач її
достовірність.
Тягар
доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на
відповідача.
Як
зазначає позивач, не відповідає дійсності наступна інформація щодо позивача
надрукована у виданні Всеукраїнської суспільно-політичної газети «Вісник
народного судочинства»№1 від 11.03.2008р. у статті «Або-Або…», а саме:
- невірно вказано назву позивача, а
саме, замість ТОВ «Укрвермікуліт»,
зазначено
ТОВ «Укрвермикуліт»;
- твердження, що позивач - «екологічно
шкідливе підприємство»;
- твердження, що позивач «виробляє
стратегічну сировину «вермикуліт», яка в свою чергу, використовується на
атомних електростанціях та підводних човнах. Це виробництво не лише шкодить
екології, а й значно псує здоров'я людей, які мешкають поруч»;
- твердження, що «Вермикуліт в
основному експортується до Російської
Федерації, хоча один з мінералів, який входить до складу вермикуліту, в Україну
завозиться з Козольського півострова. Тобто, влада Російської Федерації не
бажає відкриття такого типу шкідливого виробництва на своїй території.
Натомість сприяє тому, щоб сировину, з якої виробляється вермикуліт, вивозили
за межі Росії, там переробляли, а потім готовий продукт знову завозили в
Росію»;
- Твердження, що «…мінерал, який лягає
в основу вермикуліту і добувається на Козольському півострові, є верхнім шаром
уранової руди»;
- твердження - «…але завдяки активній
позиції громадськості, яка не бажала бачити шкідливе підприємство на території
свого міста та завдяки тому, що у Вишневому проживає колишній губернатор
Київщини Євген Жовтяк, ТОВ «Укрвемикуліт»було змушене покинути це місто»;
- твердження - «…але після того, як
поблизу ділянки, яку орендує це підприємство на житловому масиві «Берізки»,
протягом півроку за загадкових обставин померло четверо діток, подальше
перебування ТОВ «Укрвермикуліт»у Василькові було поставлене під велике питання.
А після того, як міський голова Василькова на даху власного будинку та дахах
сусідів знайшов сріблясто-сірий наліт невідомого походження, доля подальшого
перебування ТОВ «Укрвермикуліт»у Василькові була вирішена. Васильківська міська
рада розірвала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Укрвермикуліт», яке
незабаром має покинути Васильків. У боротьбу за видворення ТОВ «Укрвермикуліт»
за межі Василькова активно включилися місцеві та загальноукраїнські ЗМІ, і доля
подальшого перебування цього підприємства у Василькові вирішилася не на його
користь»;
- твердження, що «Після відведення цієї
земельної ділянки ТОВ «Металіст»вона буде обов'язково продана ТОВ
«Укрвермикуліт»;
- твердження, що «Заради особистого
збагачення вони готові розмістити екологічно шкідливе підприємство ТОВ
«Укрвермикуліт»;
- твердження - «…та дозволить ТОВ
«Укрвермикуліт»розташувати на території колишнього сміттєзвалища екологічно
шкідливе, радіаційне виробництво, від якого гинуть діти та хворіють дорослі»;
- твердження - «…та не дозволить ТОВ
«Укрвермикуліт»розташувати на території колишнього сміттєзвалища екологічно
шкідливе, радіаційне виробництво, від якого гинуть діти та хворіють дорослі».
Матеріали
справи №20/411 містять примірник друкованого засобу масової інформації -Видання
всеукраїнської суспільно-політичної газети «Вісник народного судочинства»№ 1
від 11.03.2008р., у якому надруковано статтю «Або-Або…». Таким чином, суд
приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено
факт поширення відповідачем інформації, яку позивач вважає недостовірною та
просить суд зобов'язати відповідача спростувати.
Відповідно
до абз. 2 пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.09.1990 за № 7
«Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і
ділової репутації громадян та організацій», під поширенням відомостей слід
розуміти опублікування їх у
пресі, передачу по
радіо, телебаченню, з
використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах,
адресованих іншим особам,
повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу
осіб або хоча б одній людині.
Згідно
з абз. 5 п. 3 постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.09.1990р. за № 7,
до відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують
честь, гідність і ділову репутацію
громадянина або організації в
громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів,
загальновизнаних правил співжиття
та принципів людської моралі.
Відповідач
не надав суду доказів на підтвердження викладеної у статті «Або-Або…»видання
Всеукраїнської суспільно-політичної газети «Вісник народного судочинства»№ 1
від 11.03.2008р. інформації. Натомість матеріали справи містять надані
позивачем докази на підтвердження факту недостовірності поширеної відповідачем
інформації про позивача.
За
наведених обставин, суд визнає викладену у виданні Всеукраїнської
суспільно-політичної газети «Вісник народного судочинства»№ 1 від 11.03.2008р.
інформацію щодо позивача такою, що не
відповідає дійсності та підлягає спростуванню.
Спростування
повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком
"Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення,
яке спростовується. Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати
обсяг спростовуваного повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати щоб
спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного
тексту. Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не
перевищує спростовуваного матеріалу. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування
заявника без його згоди не допускаються.
Відповідно до ст.
33 ГПК
України кожна сторона
повинна довести ті
обставини, на які
вона посилається як
на підставу своїх
вимог та заперечень.
Стосовно
позовної вимоги про стягнення з відповідача 85000,00грн. моральної шкоди, яка
полягає у приниженні ділової репутації позивача шляхом повної дискредитації
способу ведення та результатів діяльності позивача, суд зазначає наступне.
Згідно
ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у
будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з
особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати
шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Відповідно
ж до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у
приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної
особи.
Суд
зазначає, що поняття ділової репутації дано у Законі України «Про банки і
банківську діяльність», відповідно до статті 2 якого під діловою репутацією
слід розуміти сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість
зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її
порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
Ділову
репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного)
найменування, торговельних марок та інших належним їй нематеріальних активів
серед кола споживачів її товарів та послуг.
Ділова
репутація має грошовий еквівалент у формі гудвіл, який згідно з пунктом 1.7
статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є
нематеріальним активом, вартість якого визначається як різниця між балансовою
вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового
комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей,
домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.
Гудвіл
як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого
наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999р. № 163 і зареєстрованому
в Міністерстві юстиції України 23.07.1999р. № 499/3792. Тому приниженням
ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій
формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб
ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у
зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Оскільки
позивачем не надано суду доказів зниження вартості його нематеріальних активів,
що повинно бути належним чином відображено у бухгалтерському обліку, суд вважає
недоведеним факт приниження ділової репутації позивача, інформацією, яка
викладена у статті відповідача. Таким чином, суд дійшов висновку про
безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з
відповідача 85000,00грн. моральної шкоди.
З
урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є
обґрунтованими у частині та такими, що підлягають задоволенню частково. При
цьому судові витрати, сплачені позивачем
при зверненні до суду за заявлену позовну вимогу немайнового характеру,
покладаються на відповідача.
Враховуючи
наведене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста
Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити
частково.
2. Зобов'язати Всеукраїнську
громадську організацію «Спілка громадян «Народне судочинство»(м. Київ, пр-т
Науки, 42/1, корпус 10, свідоцтво про державну реєстрацію серія КВ №
12530-14147) спростувати недостовірну інформацію опубліковану у статті «Або-Або…»та розміщену
у номері 1 Всеукраїнської суспільно-політичної газети «Вісник народного
судочинства»від 11 березня 2008 року, а саме:
- невірно зазначене найменування
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство
«Укрвермікуліт»;
- твердження, що позивач - «екологічно
шкідливе підприємство»;
- твердження, що позивач «виробляє
стратегічну сировину «вермикуліт», яка в свою чергу, використовується на
атомних електростанціях та підводних човнах. Це виробництво не лише шкодить
екології, а й значно псує здоров'я людей, які мешкають поруч»;
- твердження, що «Вермикуліт в
основному експортується до Російської
Федерації, хоча один з мінералів, який входить до складу вермикуліту, в Україну
завозиться з Козольського півострова. Тобто, влада Російської Федерації не
бажає відкриття такого типу шкідливого виробництва на своїй території.
Натомість сприяє тому, щоб сировину, з якої виробляється вермикуліт, вивозили
за межі Росії, там переробляли, а потім готовий продукт знову завозили в
Росію»;
- Твердження, що «…мінерал, який лягає
в основу вермикуліту і добувається на Козольському півострові, є верхнім шаром
уранової руди»;
- твердження - «…але завдяки активній
позиції громадськості, яка не бажала бачити шкідливе підприємство на території
свого міста та завдяки тому, що у Вишневому проживає колишній губернатор
Київщини Євген Жовтяк, ТОВ «Укрвемикуліт»було змушене покинути це місто»;
- твердження - «…але після того, як
поблизу ділянки, яку орендує це підприємство на житловому масиві «Берізки»,
протягом півроку за загадкових обставин померло четверо діток, подальше
перебування ТОВ «Укрвермикуліт»у Василькові було поставлене під велике питання.
А після того, як міський голова Василькова на даху власного будинку та дахах
сусідів знайшов сріблясто-сірий наліт невідомого походження, доля подальшого
перебування ТОВ «Укрвермикуліт»у Василькові була вирішена. Васильківська міська
рада розірвала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Укрвермикуліт», яке
незабаром має покинути Васильків. У боротьбу за видворення ТОВ «Укрвермикуліт»
за межі Василькова активно включилися місцеві та загальноукраїнські ЗМІ, і доля
подальшого перебування цього підприємства у Василькові вирішилася не на його
користь»;
- твердження, що «Після відведення цієї
земельної ділянки ТОВ «Металіст»вона буде обов'язково продана ТОВ
«Укрвермикуліт»;
- твердження, що «Заради особистого
збагачення вони готові розмістити екологічно шкідливе підприємство ТОВ
«Укрвермикуліт»;
- твердження - «…та дозволить ТОВ
«Укрвермикуліт»розташувати на території колишнього сміттєзвалища екологічно
шкідливе, радіаційне виробництво, від якого гинуть діти та хворіють дорослі»;
- твердження - «…та не дозволить ТОВ
«Укрвермикуліт»розташувати на території колишнього сміттєзвалища екологічно
шкідливе, радіаційне виробництво, від якого гинуть діти та хворіють дорослі».
Спростування
опублікувати в друкованому засобі
масової інформації -Виданні всеукраїнської суспільно-політичної газети «Вісник
народного судочинства»у спеціальній рубриці,
на тому ж місці шпальти і тим самим шрифтом, що і спростовуване
повідомлення, не пізніше місяця з дня набрання рішенням у справі №20/411
законної сили.
3.
Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Спілка громадян «Народне
судочинство»(м.Київ, пр-т Науки, 42/1, корпус 10, свідоцтво про державну
реєстрацію серія КВ № 12530-14147) на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»(08606,
Київська обл., м.Васильків, вул. Прорізна, 1, ЄДРПОУ 31101383) 85,00грн. -
державного мита, 59,00грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового
процесу.
4.
Після набранням рішенням законної сили видати накази.
5. В
іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення
може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 дні з дня його
прийняття.