Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 33/1690/266/2012 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Митний кодекс 2002 р..
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2012.
Дата набрання законної сили: 25.09.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		          Справа № 33/1690/266/2012            Номер провадження 33/1690/266/2012  Головуючий по 1-й інстанції: КОНОНЕНКО Суддя-доповідач: Копитько Л. І. 
		ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          25 вересня 2012 року м. Полтава                              
		Суддя Апеляційного суду Полтавської області Копитько Л.І. з участю прокурора Соболь Т.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, його захисника-адвоката ОСОБА_3 та представника Полтавської митниці Ковальова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві  адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2012 року, 
		                                              в с т а н о в и в:
		Цією постановою 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, тимчасово непрацюючого, -
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.352 МК України 2002 року, та провадження відносно нього в частині накладення адміністративного стягнення закрите на підставі ч.2 ст.38 КУпАП. 
		Постановлено конфіскувати автомобіль марки  AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, 2000 року випуску, а в разі неможливості конфіскації -стягнути з ОСОБА_2 на користь держави вартість транспортного засобу, який був предметом порушення митних правил в розмірі 20071 грн.  
		Постановлено стягнути з ОСОБА_2 витрати за зберігання вилученого майна в сумі 10 грн. на користь Полтавської митниці. 
		За постановою місцевого суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 13 квітня 2012 року при перетині митного кордону України в зоні діяльності Чернігівської митниці через зону спрощеного митного контролю на автомобілі марки AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, 2000 року випуску, надав документи: довіреність №1 від 13.04.2012 року та технічний паспорт на транспортний засіб з метою тимчасового ввезення без обов'язкових митних платежів у зв'язку з комерційним використанням даного автомобіля. 
		При перевірці законності переміщення вище зазначеного автомобіля через митний кордон України ОСОБА_2 не було надано документів, які б підтверджували  комерційне використання автомобіля, який ввозився, вартість якого становить 20071 грн.  
		Таким чином, ОСОБА_2 при перетині митного кордону України були подані документи (довіреність №1 від 13.04.2012 року), що містять неправдиві дані, чим він порушив вимоги ст.ст.40, 81, 206 МК України та встановлений порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України та вчинив порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.352 МК України.       
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді Ленінського районного суду скасувати і провадження у справі закрити на підставі п.п.1,6 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.352 МК України, при перетині ним митного кордону України 13.04.2012 року та у зв'язку з скасуванням окремих положень ч.1 ст.352 Митного кодексу України 2002 року через прийняття Митного кодексу України 2012 року, який набрав чинності з 1.06.2012 року, в якому редакція ч.1 ст.483 МК України передбачає відповідальність за поданням неправдивих даних виключно щодо якісно-кількісних характеристик товару, що переміщується через митний кордон України; звільнити його від сплати витрат на зберігання автомобіля митним органом та прийняти рішення про повернення власнику - ЗАТ «European Marketing Group»або уповноваженій ним особі, якою він є, вилучених речей -автомобіля марки  AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, 2000 року випуску, технічного паспорта на нього, комплекту ключів від автомобіля з брелоком сигналізації, оригінального примірника довіреності від 13.04.2012 року.  
		Інші учасники судового розгляду постанову не оскаржили і не опротестували. 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати постанову як незаконну з наведених в ній підстав і провадження у справі закрити на підставі п.п.1,6 ст.247 КУпАП, звільнити ОСОБА_2 від сплати витрат на зберігання автомобіля митним органом та прийняти рішення про повернення власнику - ЗАТ «European Marketing Group»або уповноваженій ним особі, якою він є, вилучених речей -автомобіля марки  AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, 2000 року випуску, технічного паспорта на нього, комплекту ключів від автомобіля з брелоком сигналізації, оригінального примірника довіреності від 13.04.2012 року; міркування прокурора про законність постанови судді і безпідставність апеляційної скарги ОСОБА_2, заперечення проти задоволення апеляційної скарги представника Полтавської митниці Ковальова О.М., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню. 
		Загальновідомо, що підставою переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо. 
		Відповідно до ст.352 Митного кодексу України в редакції 2002 року  відповідальність за вчинення передбаченого зазначеним законом правопорушення настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані. 
		Як видно з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у порушенні митних правил, передбаченого ч.1 ст.352 МК України, суд послався на низку нормативних документів, які, на думку суду, викривають його у наданні неправдивих даних при перетині митного кордону України без обов'язкових митних платежів - ненаданні документів, які б підтверджували  комерційне використання автомобіля, який ввозився. 
		Приймаючи рішення про винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.352 МК України, суд не обґрунтував його, не дав оцінки наявним у справі доказам.
		Так, суд послався на окремі положення Стамбульської Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року, ратифікованої Законом України  № 1661-IV від 24.03.2004 року «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення», який набрав чинності 22.09.2004 року та Додатку «С»до цієї Конвенції, на Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», на дані протоколу про порушення митних правил № 0115/80600/12 від 7 травня 2012 року та інші матеріали справи в їх сукупності, не конкретизуючи, які саме, відповідно до яких ОСОБА_2, як вказав суд в постанові, вчинив дії, які спрямовані на переміщення товарів  через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням  спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані. 
		Проте, суд в постанові не вказав, в чому полягає невідповідність документів, наданих ОСОБА_2 при перетині митного кордону України, цій Конвенції та вказаному Закону. 
		Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 порушив вимоги ст.81 МК України, а саме: процедуру декларування з зазначенням точних відомостей про транспортний засіб, мету його переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, але конкретних доказів цього порушення суд не навів в постанові. 
		ОСОБА_2 як місцевому суду, так і апеляційному суду пояснив, що він порушень митних правил при перетині митного кордону України 13.04.2012 року не допускав, надав митному органу всі необхідні документи, які передбачені законодавством, як підстави для переміщення транспортного засобу через митний кордон України: довіреність №1 від 13.04.2012 року, технічний паспорт на транспортний засіб -  автомобіль марки  AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, 2000 року випуску, договір № 3 від 12.04.2012 року між ЗАТ  «European Marketing Group»та ним,  ОСОБА_2 Жодних претензій до нього з боку представників Чернігівської митниці не було.  
		Такі показання  ОСОБА_2 суддя місцевого суду не взяв до уваги та належної оцінки не дав в постанові та не вказав, чому їх відкинув.  
		Суд також  залишив поза увагою те, що в довіреності №1 від 13.04.2012 року, яку ОСОБА_2 надав при перетині митного кордону України, є дані про те, що ЗАТ  «European Marketing Group»довіряє ОСОБА_2, крім іншого, керувати автомобілем на правах договору № 3, довіреність видана строком на один рік (а.с.17).
		Згідно ж п.5  договору № 3 від 12.04.2012 року  між ЗАТ  «European Marketing Group»та ОСОБА_2, який як стверджує ОСОБА_2, він також надав митному органу при переміщенні транспортного засобу через митний кордон України 13.04.2012 року, визначені цілі та мета використання автомобіля: для збирання комерційної інформації, перевезення вантажів (зразків товарів) з метою укладення договорів поставки товарів в торгівельних мережах на території України. Цей же пункт договору передбачає дозвіл використання автомобіля в особистих цілях у вільний від роботи час. Пункт 6 цього договору передбачає обов'язок ОСОБА_2 з вивезення автомобіля за територію України по закінченню дії договору або припинення строку дії умови тимчасового ввезення автомобіля. Вся інформація і документація, отримана по даному договору, включаючи даний договір, є власністю Замовника і підлягає передачі  Виконавцем третім особам лише за письмовою згодою цієї передачі з Замовником (п.8) (а.с.69).       
		Також суд не звернув уваги і не дав  належної оцінки даним, викладеним в листі начальника Чернігівської митниці від 14.06.2012 року №12/2923, в якому зазначено, що ніяких порушень митного законодавства з боку ОСОБА_2 при переміщенні ним транспортного засобу - автомобіля марки  AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, через  митний кордон України  в зоні діяльності митного поста «Нові Яриловичі» 13.04.2012 року не допущено, справа про порушення митних правил, у якій предметом виступав автомобіля марки AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, не заводилась (а.с.68), що підтверджує показання ОСОБА_2 
		Будь-яких доказів, які б спростовували показання ОСОБА_2 про відсутність в його діях порушень митних правил при переміщенні ним транспортного засобу через  митний кордон України 13.04.2012 року, в матеріалах справи немає, не надані вони і апеляційному суду.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом незаконно визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні діянь, щодо яких відносно нього протокол не складався,  також заслуговують на увагу. 
		Так, суд в постанові при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.352 МК України вказав, що він вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані. 
		Тоді як в протоколі про порушення митних правил № 0115/80600/12 від 7 травня 2012 року відносно ОСОБА_2  лише зазначено, що при перетині митного кордону ОСОБА_2 надав документи, що містять неправдиві дані (а.с.5-7). З даного протоколу видно, що в ньому не йдеться про порушення митних правил, що полягало б у приховуванні товарів з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом.
		Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що судом  при прийнятті рішення порушені норми матеріального права, також є слушними. 
		Так, 1.06.2012 року набув чинності новий Митний кодекс України, у відповідності до якого правопорушення, яке було передбачене ст.352 МК України 2002 року, законодавцем перенесене в ч.1 ст.483 МК 2012 року, якою встановлено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
		Ч. 1 ст.483 МК України 2012 року із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4915-IV від 07.06.2012 року, який набрав чинності з 8.07.2012 року, встановлено відповідальність  за переміщення або дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.       
		Таким чином, законодавець конкретизував (звузив) коло документів, що містять неправдиві відомості, подання яких митному органу як підстави для переміщення товарів  є підставою для притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил. 
		Згідно ч.1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. 
		Відповідно до ч.2 ст.8 КУпАП, ч.3 ст.3 МК України 2012 року закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення (в тому числі за порушення митних правил), мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. 
		Таким чином, якщо, навіть, довіреність № 1 від 13.04.2012 року, видана власником автомобіля ОСОБА_2, на думку митного органу (Полтавської митниці), містить неправдиві дані щодо мети - комерційного використання автомобіля, який ввозився, то відповідальність за надання такого документу при перетині митного кордону України на день винесення постанови місцевим судом - скасована. 
		А тому твердження в постанові судді про те, що ч.1 ст.483 нового Митного кодексу України не підлягає застосуванню, оскільки вона не відповідає предмету вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, безпідставне.    
		З огляду наведеного постанова судді щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення - переміщення або дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. 
		Судом також при конфіскації транспортного засобу -автомобіля порушені норми матеріального права.  
		Як убачається з постанови, суд прийняв рішення про закриття провадження відносно ОСОБА_2 в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на підставі ч.2 ст.38 КУпАП, тобто у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, і водночас про конфіскацію автомобіля. При цьому суд рішення в частині конфіскації автомобіля не мотивував з посиланням на норми закону. 
		Як зазначено вище, норми закону, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення (в тому числі за порушення митних правил), мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.
		Згідно  чинного законодавства - ст.467 МК України 2012 року, яка передбачає строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, положення щодо застосування конфіскації товарів, транспортних засобів незалежно від часу  вчинення або виявлення правопорушення, не містить, а норма ч.3 ст.328 МК України 2002 року, яка містила положення про те, що предмети, зазначені в п.3 ст.322 цього Кодексу, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил, на час розгляду справи суддею місцевого суду - втратила чинність. 
		Таким чином, місцевим судом  незаконно застосована конфіскація транспортного засобу -автомобіля марки  AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_2, і він підлягає поверненню власнику або його представнику.   
		Відповідно до ч.1 п.18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 3 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»визначено, що відповідно до ст.385 МК України витрати у справі про порушення  митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення, окрім послуг перекладача.  
		Оскільки стягнення на ОСОБА_2 не накладається, провадження у справі щодо нього закривається  на підставі п.1 ст.247 КУпАП, постанова підлягає скасуванню і в частині стягнення з ОСОБА_2  витрат за зберігання вилученого майна в сумі 10 грн. на користь Полтавської митниці. 
		Не давши оцінки всім обставинам, суд припустився неповноти, і його рішення про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.352 МК України 2002 року, є нечітким, неконкретним і невмотивованим.    
		За таких обставин постанову судді місцевого суду не можна вважати законною, оскільки вона не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, а тому постанова підлягає скасуванню як незаконна в повному обсязі, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.   
		Вилучене у ОСОБА_2 майно підлягає поверненню власнику чи уповноваженій власником особі. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду 
		                                      
		                                              П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю. 
		Постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати в повному обсязі, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.     
		Повернути власнику - ЗАТ «European Marketing Group»або уповноваженій ним особі, якою є ОСОБА_2, вилучені речі -автомобіля марки  AUDI А6, державний номерний знак GAE553, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, 2000 року випуску, технічний паспорт на нього, комплект ключів від автомобіля з брелоком сигналізації, оригінальний примірник довіреності від 13.04.2012 року.
		Постанова є остаточною й оскарженню  не підлягає.
		 
		Суддя Апеляційного суду 
		           Полтавської області                                                  Л.І. Копитько.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...