Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2509/2076/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2012.
Дата набрання законної сили: 31.01.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №  2509/2076/2012р.
		 
		1/2509/109/2012р.  
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 
		05.12.2012смт. Короп
		Коропський районний суд Чернігівської області в складі:
		Головуючого судді Грушко О. П.секретаряХілько Н.В. за участі прокурораза участю прокурорів - Петрова Д.В., Богуславської М.А., потерпілої -  ОСОБА_2, законного представника потерпілої - ОСОБА_3, захисників підсудного  - ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню: 
		 
		             ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, освіта середня, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
		            в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 153 КК України, -
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		            Приблизно в середині липня 2011 року, у вечірній час, ОСОБА_6, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, привів до приміщення Мезинського народного археологічно-дослідницького музею, що розташований по АДРЕСА_2, Коропського району, Чернігівської області, в котрому працював охоронцем,  малолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, де використовуючи безпорадний стан потерпілої, всупереч її волі, вступив з останньою в статеві відносини неприроднім способом, шляхом орогенітального контакту.        
		          Продовжуючи злочинну діяльність, в кінці серпня 2011 року, в період часу з 19 години 30 хвилин до 20 години 00 хвилин, ОСОБА_6, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, привів до приміщення Мезинського народного археологічно-дослідницького музею, що розташований по АДРЕСА_2, Коропського району, Чернігівської області, в котрому працював охоронцем,  малолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, де використовуючи безпорадний стан потерпілої, повторно, всупереч її волі, вступив з останньою в статеві відносини неприроднім способом, шляхом орогенітального контакту.        
		          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 3 ст. 153 КК України не визнав, цивільний позов не визнав і показав, що працював сторожем  в музеї с. Мезин, Коропського району. ОСОБА_7 проживає поряд з музеєм. З ОСОБА_8 мав статеві відносини. З цією метою ОСОБА_8 приходила в музей. Кілька разів, побоюючись ревнощів співмешканця, брала з собою дочку ОСОБА_9. У музеї залишали ОСОБА_2 в одній з кімнат, а самі з ОСОБА_8 переходили до іншої, де відбувалися статеві зносини. Про те, що ОСОБА_2 була малолітньою - знав. В той же час вважав, що ОСОБА_2 розуміла суть його стосунків з ОСОБА_8. За вказані інтимні стосунки давав ОСОБА_8 грошові кошти. Також, інколи давав невеликі суми ОСОБА_2. Одного разу ОСОБА_2 прийшла до музею сама. Коли це було точно не пам'ятає. ОСОБА_9 почала просити гроші і сказала, що мама «відпрацює», а потім сказала, що «й сама може». Зауважив, що цього робити непотрібно, вона малолітня і його за неї можуть «посадити», але ОСОБА_2 наполягала і запропонувала вступити в оргогенітальний контакт. Але до цього не дійшло, потерпіла лише помасажувала руками статевий орган. Після цього дав їй 50 грн. Через деякий час ОСОБА_2 знову прийшла до музею і запропонувала «ще раз спробувати». Спочатку відмовлявся, посилаючись на її малолітній вік і можливу відповідальність. Потім погодився. Знову все звелося до масажу руками його статевого органу. Дуже шкодує і щиро кається, що допустив такі відносини з малолітньою. В той же час наполягає, що жодного разу не мав з нею орогенітального контакту. А до тих відносин, що відбулися, жодним чином потерпілу не примушував.  Під час досудового слідства тиску з боку слідчого не було.
		          Але до таких показань підсудного, в яких він не визнає своєї вини, суд відноситься критично, розцінює їх як спробу ухилитися від відповідальності.
		          Так, допитаний в якості обвинуваченого 17.10.2011 року під час досудового слідства ОСОБА_6 показав, що близько п'яти разів вступав з неповнолітньою ОСОБА_2 в орогенітальний контакт, за що постійно давав їй гроші. Коли про це дізналася її мати, просив у неї вибачення, пропонував гроші, щоб «зам'яти» цю справу (т. 1 а.с. 97). 
		          Допитаний в якості обвинуваченого 28.10.2011 року під час досудового слідства ОСОБА_6 в присутності захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_5 підтримав раніше надані ним по кримінальній справі свідчення (т. 1 а.с. 110).  
		         Допитана в судовому засіданні малолітня потерпіла ОСОБА_2  показала, що разом з матір'ю бувала на роботі у дядька ОСОБА_6 в музеї. Одного разу були там з вітчимом. Мати з дядьком про щось спілкувались. Влітку 2011 року увечері йшла додому від однокласниці ОСОБА_12. Коли проходила повз музей, її покликав дядько  ОСОБА_6. Поскільки добре його знала і були далекими родичами по батьку, то підійшла. Він за руку завів до приміщення музею та запропонував вступити з ним в орогенітальний контакт. Погодилася і виконала те, що він від неї вимагав. Під час контакту, стояла перед ним навколішках, а він рукою тримав її голову. Коли все скінчилося ОСОБА_6 сказав нічого нікому не розповідати, пригрозивши, що зганьбить на все село. Іншого разу йшла від ОСОБА_13. Це було у вечірній час. Проходила через медпункт, що знаходиться поряд з музеєм. До неї підійшов ОСОБА_6 і повів у приміщення музею. Там запропонував вступити з ним в орогенітальний контакт, на що погодилася і знову зробила як він хотів. Під час контакту, стояла перед ним навколішках, а він рукою тримав її голову. Він також сказав нічого нікому не говорити, що вона і зробила. А приблизно у жовтні 2011 року мати завела з нею відверту бесіду і почала розпитувати про зміни в поведінці. Під час цієї розмови розповіла матері про випадки, що сталися з ОСОБА_6. Мати відразу пішла до дядька ОСОБА_6 додому. Після цього до них приходив дядько ОСОБА_6, його дружина, просили не заявляти до міліції. ОСОБА_6 просив вибачення.
		Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_6 є родичем її покійного чоловіка. Раніше часто бувала в нього на роботі в музеї, де спілкувалися. Інколи брала з собою і дочку ОСОБА_9. Про те, що ОСОБА_2 була там сама їй раніше відомо не було. Восени 2011 року вчителі ОСОБА_2 почали скаржитися, що ОСОБА_2 стала погано навчатися, погіршилася її поведінка, вона стала знервованою, конфліктує з іншими школярами. Після цього в один з вечорів почала допитуватись у ОСОБА_2 що сталося. Спочатку вона нічого не говорила, а потім зізналася, що ОСОБА_6 до неї чіплявся. Розказала, що мала з ним орогенітальні контакти. Відразу після цього пішла до ОСОБА_6 додому і почала в нього питати про почуте від дочки. ОСОБА_10 все заперечував. Але коли сказала, що повідомить до міліції, він у всьому зізнався. Приходив до неї додому разом з дружиною. Пропонував гроші, щоб нікуди не повідомляла, на колінах просив вибачення за доньку. 
		           Крім визнання вини підсудним на досудовому слідстві, показань потерпілої та свідка, його винність у вчиненні вказаних злочинів підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
		- явкою з повинною гр. ОСОБА_6 від 15.10.2011 року в якій він повідомив про скоєні ним злочини сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11);
		- висновком комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи, згідно якої у малолітньої потерпілої ОСОБА_2 не виявлено таких розладів та інших особливостей, які б позбавляли її здатності правильно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати про них правдиві свідчення. Вказаний висновок підтверджує можливість потерпілої ОСОБА_2 давати об'єктивні свідчення про події, що мали місце з нею, не дивлячись на її малолітній вік (т. 1 а.с. 69-75);
		- висновком судово-психіатричної експертизи, згідно якої ОСОБА_6 в період часу до якого відносяться інкриміновані діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 1 а.с. 59-63);
		- протоколом відтворення обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_6 в ході якої він розповів про обставини задоволення статевої пристрасті неприродним способом з малолітньою ОСОБА_2 та пояснив як саме це відбувалося на місці скоєння злочину (т. 1 а.с. 86-87);
		- протоколом демонстрації відеозапису відтворення обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_6, під час якої заяв та зауважень на неповноту чи неправильність слідчої дії не надходило (т. 1 а.с. 88).
		Дослідивши докази в судовому засіданні, перевіривши доводи сторони  обвинувачення, а також  доводи сторони захисту, судом було встановлено, що підсудний достовірно знав про малолітній вік потерпілої ОСОБА_2 Показання підсудного, надані на досудовому слідстві, як під час допиту, так і під час відтворення обстановки і обставин події щодо задоволення статевої пристрасті неприродним способом - шляхом орогенітального контакту з малолітньою потерпілою, суд вважає правдивими, достовірними, так як вони повністю узгоджуються з показаннями потерпілої, свідка та з дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		            Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» стан потерпілої особи слід визнавати безпорадним, коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладу психічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з інших причин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. При цьому необхідно, щоб винна особа, яка вчиняє зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що потерпіла особа перебуває саме у такому стані. Отже безпорадний стан є критерієм кримінального законодавства, а не медичним і причинами фізичної безпорадності потерпілої особи виступають, зокрема її фізичні вади, малолітній або похилий вік, тяжке захворювання, сильне сп'яніння. 
		          Таким чином, суд приходить до висновку, що вина підсудного повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 3 ст. 153 КК України, як задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану щодо малолітньої особи, вчинене повторно.
		          При призначенні підсудному покарання суд керується вимогами                ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленума Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		        Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного є щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання підсудного - по справі не встановлено.
		Вчинення злочину повторно, а також щодо малолітньої особи як обтяжуючі покарання підсудного обставини підлягають виключенню з обвинувачення, оскільки є кваліфікуючими ознаками злочину.
		Також суд враховує, як пом'якшуючі обставини - з'явлення із зізнанням, часткове відшкодування шкоди, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, є людиною похилого віку, ветераном праці, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно. Вказані пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а тому суд вважає за можливе при призначенні покарання застосувати до підсудного ст. 69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статі за ці злочини у вигляді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення та перевиховання підсудного і попередження вчиненню ним нових злочинів.
		         Цивільний позов заявлений законним представником малолітньої потерпілої є обґрунтованим, доведеним в судовому засіданні і підлягає задоволенню у повному обсязі.
		         Речові докази відсутні. Судові витрати відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 69 КК України, ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
		 
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 153 ч. 3 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
		  Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
		  Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання підсудного - 15.10.2011 року.
		  Цивільний позов законного представника малолітньої потерпілої      ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.
		Вирок  протягом  15 діб з моменту його проголошення може  бути  оскаржений  до  апеляційного  суду  Чернігівської  області  через  Коропський  районний  суд.
		 
		 
		Суддя:              Грушко  О.  П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...