Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-398/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №  1-398/11  
		 
		                                        ВИРОК
		                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		   
		03.12.2012 року                                            м. Ужгород  Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
		головуючого судді  -  Бедьо В.І.
		при секретарі  -  Гумен Н.В.
		з участю прокурора -Сочка О.
		захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 
		представника потерпілих - ОСОБА_4,
		представника цивільного відповідача обласної інфекційної лікарні - ОСОБА_5
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород кримінальну справу про обвинувачення:
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженої, яка мала на утриманні 2 малолітніх дітей, працюючої до дня смерті - 12.03.2010 р. лікарем-інфекціоністом інфекційного відділення для дорослих обласної інфекційної лікарні м. Ужгорода, раніше не судимої у вчиненні злочину, передбаченого ст.140 ч.1  КК України суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Підсудній ОСОБА_6 обвинуваченням ставиться у вину, що вона працюючи на посаді лікаря-інфекціоніста інфекційного відділення для дорослих обласної інфекційної лікарні м. Ужгорода, на підставі наказу головного лікаря обласної інфекційної лікарні №2 від 02.01.2004 р.,  будучи медичним працівником, в порушення Міжнародного кодексу медичної етики, Стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги, затверджених МОЗ України за №507 від 28.12.2002 р., посадової інструкції лікаря-інфекціоніста інфекційного відділення для дорослих обласної інфекційної лікарні м. Ужгорода, затвердженої головним лікарем обласної інфекційної лікарні 05.01.2005 р. в період часу з 19 по 26 липня 2005 року, під час стаціонарного лікування в інфекційному відділенні для дорослих обласної інфекційної лікарні хворої ОСОБА_7 неналежно виконувала професійні обов'язки медичного працівника, внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, що призвело в подальшому до смерті останньої, при наступних обставинах.
		Так, 19 липня 2005 року за направленням лікаря невропатолога в інфекційне відділення для дорослих обласної інфекційної лікарні, з приводу гострої респіраторної вірусної інфекції та інтоксикаційного синдрому, на стаціонарне лікування поступила громадянка ОСОБА_7, якій цього ж дня лікуючим лікарем ОСОБА_6 було встановлено діагноз правобічна негоспітальна нижньо-дольова плевропневмонія та призначено лікування хворої.
		Однак, ОСОБА_6 неналежно виконуючи професійні обов'язки лікаря-інфекціоніста, покладені на неї у відповідності з вимогами посадової інструкції, затвердженої головним лікарем обласної інфекційної лікарні 05.01.05 року, згідно з якою вона знала епідеміологію інфекційних хвороб, етіологію, структуру, класифікацію клінічних форм інфекційних хвороб, сучасні методи діагностики, диференціальної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації при інфекційних хворобах, оскільки у червні 2004 року у Харківській медичній академії післядипломної освіти їй було підтверджено звання лікаря спеціаліста за спеціальністю інфекційні хвороби, однак внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, не провела відповідний комплекс діагностичного диференціального обстеження хворої, у відповідності з «Стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги щодо діагностики захворювань дихальної системи»затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №507 від 28.12.2002 року, не провела диференційну діагностику - розпізнання різних захворювань які мають подібну клінічну картину негоспітальної плевропневмонії, туберкульозу легень та менінгоенцефаліту.
		При цьому, ОСОБА_6 при постановці діагнозу хворій ОСОБА_7, незважаючи на те, що у хворої з першої доби поступлення на стаціонарне лікування були всі ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску, через несумлінне ставлення до своїх професійних обов'язків, не провела правильної інтерпретації клінічних симптомів та чіткого визначення провідних симптомів менінгоенцефаліту, неадекватно оцінила загальний стан хворої, ретельно не вивчила анамнез захворювання і неврологічний статус, не провела диференційну діагностику провідних синдромів менінгоенцефаліту і не вивчила механізм їх походження, що призвело до відтермінування проведення діагностичної люмбальної пункції і встановлення правильного діагнозу менінгоенцефаліту, його генезу, перебігу і прогнозу.
		Крім цього, ОСОБА_6 через недбале ставлення до виконання своїх професійних обов'язків допустила несвоєчасний та неповний обсяг етіологічної діагностики (несвоєчасний забір біологічного матеріалу - крові, ліквору, сечі, мокроти для обстеження), що не дозволило у ранні терміни встановити хворій правильний етіологічний діагноз - менінгоенцефаліт, його генез, перебіг і прогноз.
		Таким чином, ОСОБА_6 неналежно виконуючи свої професійні обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них, неправильно оцінивши та виконавши не в повному обсязі діагностичного пошуку, що призвело в подальшому до ускладненого перебігу менінгоенцефаліту, визначена нею тактика лікування була емпіричною, для чого застосовувалася недиференційна антибактеріальна терапія, яка суттєво видозмінила традиційне розгортання клініки менінгоенцефаліту і призвела до пізніх термінів проведення діагностичної ендолюмбальної пункції, встановлення збудників менінгоенцефаліту, пошуку походження інфекції і встановлення правильного діагнозу, а також значно погіршило прогноз захворювання.
		В подальшому, за весь час перебування на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні, з 19 липня по 26 липня 2005 року хворої ОСОБА_7, ОСОБА_6 неналежно виконуючи свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, не звертала увагу на наявність у хворої феноменів гіперестензії - підвищеної чутливості від зовнішнього впливу (світлової, звукової), а також не перевірила при інтенсивному розпираючому характері головного мозку, больові феномени, не розпізнала та не інтерпретувала енцефалітичний синдром (психотичні розлади, зміни свідомості, судомний синдром), розлади серцево-судинної системи, та незважаючи на такий критичний стан хворої не прийняла міри по скликанню консиліуму лікарів, що призвело до ускладненого перебігу менінгоенцефаліту.
		Всупереч стандартів лікування, ОСОБА_6 через недбале ставлення до виконання своїх професійних обов'язків, не призначила рентгенографію навколоносових порожнин, несвоєчасно призначила консультацію ЛОР-лікаря, призначила але не проконтролювала виконання консультації лікарем-нейрохірургом.
		В цілому лікування яке було призначено ОСОБА_7 та проводилося лікуючим лікарем ОСОБА_6 не було етіологічно обгрунтованим, тому що у хворої не були встановлені збудники генералізованого інфекційного ураження і на ранніх стадіях проводилася звичайна емпірична стандартна схема комбінованої антибіотикотерапії. Позитивної динаміки від проведеної терапії не спостерігалося, а навпаки на цьому ґрунті прогресували інфекційно-токсичні розлади і зростали прояви менінгоенцефаліту, а саме поява судомного синдрому і грубих вогнищевих неврологічних симптомів, симптомів ураження стовбура головного мозку з розладами вітальних функцій та стійкою центральною гіпертермією.
		Таким чином, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до виконання своїх професійних обов'язків лікаря, вона встановила неправильний діагноз захворювання ОСОБА_7, а також об'єктивно оцінюючи, що її недбалі дії призвели до незворотних процесів у перебігу захворювання ОСОБА_7 та те, що стан хворої продовжував з цих причин погіршуватися, вона 26 липня 2005 року безпідставно ініціювала перевід хворої ОСОБА_7 для подальшого стаціонарного лікування в Ужгородську центральну міську клінічну лікарню, чим у такий спосіб вирішила уникнути відповідальності за неналежне виконання своїх професійних обов'язків та перекласти відповідальність за настання тяжких наслідків на інших лікарів Ужгородської ЦМКЛ, які продовжуючи лікування ОСОБА_7, не змогли добитися позитивного результату під час лікування хворої, так як через допущені недбалі дії ОСОБА_6, у хворої суттєво видозмінилося традиційне розгортання клініки менінгоенцефаліту та призвело до погіршення прогнозу захворювання, в результаті чого, незважаючи на всі зусилля лікарів 10 серпня 2005 року хвора ОСОБА_7 померла в реанімаційному відділенні Ужгородської центральної міської клінічної лікарні внаслідок менінгоенцефаліту з геморагічним компонентом, важкого перебігу, коми IV ступеню, набряку головного мозку з ураженням стовбурових структур.
		Дії підсудної ОСОБА_6 органом досудового слідства кваліфіковано за ст. 140 ч.1 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. 
		В ході судового слідства пред'явлене підсудній ОСОБА_6 обвинувачення, щодо фактичних обставин справи державним обвинувачем не уточнювалося, а підтримувалося в обсязі обвинувального висновку.
		Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 будучи допитаною в якості обвинуваченої вину у вчиненні інкримінованого їй злочині не визнала.
		Обвинувачення підсудної ОСОБА_6 в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого суд визнає недоведеним виходячи з наступних мотивів.
		Так, обвинувачення ОСОБА_6 ґрунтується на показах потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_33., ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, висновку комісійної судово-медичної експертизи Закарпатського обласного бюро СМЕ № 69/06-к від 03.02.2006 року, висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи Львівського обласного бюро СМЕ № 17 від 02.08.2007 року, актом судово -медичного дослідження трупа ОСОБА_7 № 386 від 29.08.2005 року, медичною карткою № 537 стаціонарної хворої ОСОБА_7, медичною карткою № 8165/525/524/492 стаціонарної хворої ОСОБА_7, протоколом огляду журналу реєстрації, посадовою інструкцією лікаря, стандартами та нормативами надання медичної допомоги хворим при лікуванні менингоенцефаліту.  
		Так, з показів в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що 11 липня 2005 року він з дружиною ОСОБА_7 купалися у водоймі кар'єру. 13 липня 2005 року в ОСОБА_7 були слабкі прояви загального нездужання, вона скаржилася на важкість у голові. Вперше дружина звернулася в ЦМКЛ 17.07.2005 р., її оглянула невропатолог та сказала, щоб вони прийшли наступного дня. 18.07.05 року він привіз дружину в інфекційну лікарню, залишив її там, хто її оглядав не знає, додому вона прийшла самостійно. 19.07.05 року він знову привіз дружину в лікарню, стан її здоров»я  не видавася важким, діагностували пневмонію та була направлена в приймальне відділення обласної інфекційної лікарні. При лікуванні його дружини ОСОБА_7 лікуючим лікарем ОСОБА_6 стан її лікарем був недооцінений через упереджене ставлення лікарів, які хибно припустили, що в ОСОБА_7 розвивається психічна хвороба, через це не було здійснено  всіх необхідних обстежень. Дружина скаржилася на страшенний головний біль, проте  лікарі запевняли його, що голова у хворої не може так сильно боліти і все це вигадки. Він просив лікарів, щоб зробили необхідні обстеження і перевірили чи немає у хворої менінгіту. Лікар, яка вперше обстежувала ОСОБА_7 ствердила, що ніякого менінгіту немає. Медична література свідчить, що пізня діагностика захворювання «менінгіт»призводить до тяжких наслідків, аж до летального кінця. Вина ОСОБА_6 у смерті ОСОБА_7 -ключова, адже стан організму хворої був нормальний і її можливо було вилікувати, якби лікування проводилося не упереджено та не на хибних припущеннях. Його дружину обстежували і інші лікарі пульмонолог ОСОБА_33 невропатолог ОСОБА_20, збирався консиліум лікарів але діагноз менінгіт ними не було виставлено, його діагностував значно пізніше професор ОСОБА_26, а саме, через 13 днів.
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_9 - головного лікаря Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Академії медичних наук України вбачається, що його було викликано за заявкою МОЗ (телефоном) 07 серпня 2005 року для огляду і консультування хворої ОСОБА_7 в Ужгородській ЦМКЛ. 10 серпня 2005 року в приміщенні Ужгородської ЦМКЛ ним проведено огляд останньої, яка знаходилась в термінальному стані (в стані клінічної смерті), їй проводилася штучна вентиляція легенів, підтримка серцевої діяльності проводилася присорними медикаментами. За клінічними симптомами та даними медичних обстежень він встановив менінгоенцефаліт з геморагічним компонентом за анамнестичними, клінічними симптомами (наявності уражень нервової системи та оболонок мозку) та на основі даних лабораторних досліджень. Стан хворої був недооцінений на всіх етапах до госпіталізації в реанімацію. Медичні працівники повинні були більш адекватно оцінити можливість розвитку тяжких уражень нервової системи, призначити патогенетичну терапію яка б протидіяла запаленню та набряку мозку, не призначати протитуберкульозну терапію, збільшити обсяг вірусологічних досліджень. Пояснити несвоєчасність та неповний обсяг обстеження можна недостатнім рівнем знань цієї патології. В більшості випадків правильна діагностика та почате лікування дає позитивний результат. Протитуберкульозна терапія була призначена не обгрунтовано, що могло негативно вплинути на перебіг хвороби. Згідно встановлених Міністерством охорони здоров'я України стандартів при встановленні у хворого ознак захворювання менінгоенцефалітом, в тому числі бактеріальним, туберкульозним, вірусним повинні бути проведені наступні обстеження: клінічні (огляд та заключення невропатолога, фтизіатра, інфекціоніста), лабораторні (обстеження спинно-мозкової рідини, бактеріоскопія, бактеріологія, вірусологічні (іммуно-ферментний метод та полімерезно-ланцюгова реакція)) (т.3 а.с. 189-193).
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_10 - лікаря патологоанатома вбачається, що в її обов'язки входить розтин трупів для встановлення якості лікувально-діагностичного процесу, прижиттєва діагностика захворювань шляхом гістологічного дослідження. Наказом № 379-0 'Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року було створено комісію для експертної оцінки медичної документації на ім'я ОСОБА_7, її було включено як члена комісії. Як член даної комісії вона проводила експертну оцінку протоколу розтину трупа, гістологічного дослідження органів та тканин померлої та відповідність клінічних даних судово-медичному дослідженню. При експертній оцінці протоколу та гістологічних досліджень, нею було зроблено висновки про те, що в протоколі розтину трупу було повністю описано усі зміни в органах та тканинах померлої. Висновки лікаря гістолога відповідали дійсності. Судово-медичний діагноз, сформульований правильно, тобто смерть наступила в результаті набряку речовини головного мозку та легень, які були зумовлені безпосередньо гнійним менінгоенцефалітом. Збудник патологічного процесу в даному випадку - золотистий стафілокок. Вважати, що смерть ОСОБА_7 наступила від „Ханта-вірусу" неможливо, так як під час розтину не було виявлено ні ураження нирок ні відповідного ураження легенів, що відповідає і клінічним даним. Яких не будь недоліків при вивченні медичної документації хворої ОСОБА_7, з боку судово-медичного розтину та гістологічного дослідження нею виявлено не було. Після складання даного акту, він був підписаний всіма членами комісії, а потім головою комісії. У разі якщо б хтось з членів комісії не погодився з висновками викладеними в даному акті то він мав право на окрему думку і це було б відмічено в акті. Так як ніхто з членів комісії не виразив окремої думки, тому він був підписаний всіма членами комісії (т.5 а.с. 116-118).
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_11 -завідуючого пульмонологічного відділення обласної клінічної лікарні вбачається, що наказом № 379-0 "Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року було створено комісію для експертної оцінки медичної документації на ім'я ОСОБА_7, його було включено як члена комісії. Він як член даної комісії, проводив експертну оцінку, щодо правильності лікування хворої ОСОБА_7 по діагнозу негоспітальної правобічної нижньочасткової плевропневмонії. При експертній оцінці лікування вказаної хвороби хворої ОСОБА_7, ним було зроблено висновки про те, що лікування плевропневмонії в інфекційному відділення та пульмонологічному відділенні ЦМКЛ проводилося в достатній мірі (згідно встановлених стандартів ). Яких не будь порушень процесу лікування даного захворювання встановлено не було. Після складання даного акту, він був підписаний всіма членами комісії, а потім головою комісії. У разі якщо б хтось з членів комісії не погодився з висновками викладеними в даному акті то він мав право на окрему думку і це було б відмічено в акті. Так як ніхто з членів комісії не виразив окремої думки, тому він був підписаний всіма членами комісії. Також він проводив консультацію хворої ОСОБА_7, на четвертий день її перебування в інфекційному відділенні. До призначених лікуючих засобів він зробив корекцію, доповнивши лікування ще одним антибіотиком. На час консультації ОСОБА_7 лікування її проводилося згідно з наявною легеневою патологією (т.5 а.с. 122-124).
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_12 - головного спеціаліста  відділу  лікувально-профілактичної  роботи  Управління   охорони  здоров'я Закарпатської ОДА вбачається, що наказом № 379-0 "Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року було створено комісію для експертної оцінки медичної документації на ім'я ОСОБА_7, її було включено як члена комісії. Вона як член даної комісії зібрала всю медичну документацію на ім'я ОСОБА_7, забезпечила її збереження і не доступ до неї сторонніх осіб, з метою запобігання внесення до неї змін та виготовила копії даної медичної документації. Після отримання від членів комісії їхні довідки з даного питання нею було проведено узагальнення та виготовлення акту розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7. Акт було зачитано всім членам комісії і після цього його було підписано всіма членами комісії та головою комісії. У разі якщо б хтось з членів комісії не погодився з висновками викладеними в даному акті то він мав право на окрему думку і це було б відмічено в акті. Так як ніхто з членів комісії не виразив окремої думки, тому він був підписаний всіма членами комісії (т.5 а.с. 110-112).
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 начальника відділу організації лікувально-профілактичної роботи Управління охорони здоров'я Закарпатської ОДА вбачається, що наказом № 379-0 "Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року було створено комісію для експертної оцінки медичної документації на ім'я ОСОБА_7, його було призначено головою комісії. Він як голова комісії організовував засідання роботи комісії та створював належні умови для її роботи, а саме інформував членів комісії про час та місце проведення засідання комісії, забезпечував своєчасне надання медичної документації хворої ОСОБА_7, на вимогу комісії забезпечував явку на засідання відповідних спеціалістів. Аналізом медичної документації та складанням відповідних висновків займалися члени комісії, кожен відповідно до своєї спеціальності. Після складання даного акту, він був підписаний всіма членами комісії, а потім ним. У разі якщо б хтось з членів комісії не погодився з висновками викладеними в даному акті то він мав право на окрему думку і це було б відмічено в акті. Так як ніхто з членів комісії не виразив окремої думки, тому він був підписаний всіма членами комісії.
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_14 - генерального директора  ОТМО  "Фтизіатрія" вбачається, що наказом № 379-о "Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року було створено комісію для експертної оцінки медичної документації на ім"я ОСОБА_7, його було включено як члена комісії. Він як член даної комісії проводив експертну оцінку історії хвороби на предмет кваліфікованих дій лікаря-фтизіатра ОСОБА_28, яка працює завідуючою 3-го терапевтичного відділення ОТМО "Фтизіатрія" і безпосередньо займається питанням діагностики та лікування туберкульозного менінгіту, під час лікування хворої ОСОБА_7 При вивченні медичної документації хворої ним було встановлено, що при проведенні консиліуму 05.08.05 р. лікар ОСОБА_28 не мала можливості виключити діагноз туберкульозного менінгіту, в зв'язку з чим правомірно призначила протитуберкульозні препарати. Призначені протитуберкульозні препарати ніяким чином не могли призвести до ускладнення подальшого перебігу хвороби. Тому ним було викладено думку про те, що дії лікаря фтизіатра були адекватними до ситуації. Яких не будь недоліків при вивченні медичної документації хворої ОСОБА_7, з боку лікаря-фтизіатра ним виявлено не було (т.5 а.с. 113-115).
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 - заступника головного лікаря по лікувальній роботі обласної клінічної лікарні вбачається, що наказом № 379-О "Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року було створено комісію для експертної оцінки медичної документації на ім'я ОСОБА_7, його було включено як члена комісії. Він як член даної комісії проводив експертну оцінку, щодо організації лікувально-діагностичного процесу даної хворої, тобто своєчасність госпіталізації хворої, своєчасність переводів з одного відділення в інше, своєчасність скликання консиліумів та їх склад, своєчасність призначення консультації суміжних спеціалістів. При експертній оцінці лікувально діагностичного процесу хворої ОСОБА_7, ним було зроблено висновки про те, що грубих порушень при організації лікування ОСОБА_7 встановлено не було. Після складання даного акту, він був підписаний всіма членами комісії, а потім головою комісії. У разі якщо б хтось з членів комісії не погодився з висновками викладеними в даному акті то він мав право на окрему думку і це було б відмічено в акті. Так як ніхто з членів комісії не виразив окремої думки, тому він був підписаний всіма членами комісії.
		          З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_34 завідуючого курсом інфекційних хвороб і епідеміології медичного факультету УжНУ вбачається, що 05.08.2005 року за ініціативою лікарів інфекційного відділення, завідуючого реанімаційним відділенням та фтизіатрів, його було запрошено до участі у консиліумі при огляді хворої ОСОБА_7, яка на той час знаходилася у реанімаційному відділенні ЦМКЛ м. Ужгорода. Стан хворої був важкий, мали місце всі ознаки менінгоенцефаліту, а саме: ригідність, асиметрія лиця, судоми. Під час огляду хворої з урахуванням об'єктивного обстеження, даних люмбальної пункції наявності вогнища хвороби -правобічна плевропневмонія, відсутності позитивних зрушень лікування від звичайної схеми антибіотиків і появи явищ менінгоенцефаліту на фоні лікування, дали підстави вважати, що у хворої є туберкульозний менінгоенцефаліт. В зв'язку з цим, консиліумом була рекомендована звичайна схема протитуберкульозних препаратів. Зазначив, щоб процес визначення туберкульозного менінгоенцефаліту досить тривалий. Захворювання ОСОБА_7 прогресувало і кінцевий діагноз не можна було встановити. Стверджує, що з клінічної точки зору призначення протитуберкульозної терапії було обґрунтованим, підставою цього є дані рентгенографії і результати дослідження ліквору. Вказує, що будь -яких претензій до лікаря -інфекціоніста ОСОБА_6 не може бути, лікування з її боку було правильним. Даний діагноз мав виставити невропатолог. 
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_16 -завідуючого відділення реанімації обласної клінічної лікарні вбачається, що наказом № 379-О "Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року було створено комісію для експертної оцінки медичної документації на ім'я ОСОБА_7, його було включено як члена комісії. Він як член даної комісії проводив експертну оцінку, щодо правильності лікування хворої ОСОБА_7 при перебуванні її в реанімаційному відділенні. При експертній оцінці лікування вказаної хвороби хворої ОСОБА_7, ним було зроблено висновки про те, що діагноз гострий гнійний менінгоенцефаліт переважно стовбурових відділів головного мозку був встановлений вірно, набряк-набубнявіння речовини головного мозку теж встановлений правильно, пневмонія теж встановлено правильно. Яких не будь порушень процесу лікування з боку лікуючих лікарів в реанімаційному відділенні ним встановлено не було. Після складання даного акту, він був підписаний всіма членами комісії, а потім головою комісії. У разі якщо б хтось з членів комісії не погодився з висновками викладеними в даному акті то він мав право на окрему думку і це було б відмічено в акті. Так як ніхто з членів комісії не виразив окремої думки, тому він був підписаний всіма членами комісії (т.5 а.с. 119-121).
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 - лікаря   невролога Ужгородської міської поліклініки №1 вбачається, що вона як лікар невролог здійснює прийом та обстеження пацієнтів із захворюваннями судин центральної нервової системи. Наприкінці липня 2005 року, в кінці робочого дня, в кабінет в якому вона знаходиться, на обстеження ( електроенцефалографію), звернулася молода жінка, як потім їй стало відомо ОСОБА_7 Дана жінка заявилася самостійно, без будь-якого направлення, вона скаржилася на загальну слабкість, підвищену температуру, головний біль, пітливість та кашель. Медичною сестрою було зроблено хворій електроенцефалографію. За проханням медичної сестри ОСОБА_18 вона оглянула пацієнтку і виявила в неї ознаки вірусного захворювання з нейротоксикозом, які виражалися в підвищеній температурі, головному болі, пітливості, кашлі, почервонінні очей та загальній слабкості. Жінка повідомила їй, що декілька днів тому купалася на річці і після цього їй стало погано. В зв'язку з цим вона зі своєю консультацією відправила ОСОБА_7 в приймальне відділення обласної інфекційної лікарні. Під час обстеження пацієнтки менінгіальних ознак виявлено не було. Цього ж дня ОСОБА_7 звернулася за медичною допомогою в ОІЛ. На слідуючий день, вона знову прийшла до неї, за результатами ЕЕГ. Згідно з результатами ЕЕГ, розшифровку яких робив невропатолог ОСОБА_35, грубої патології з боку головного мозку виявлено не було. Вона повідомила її, що після внутрівенних крапельниць їй стало краще, вона забрала результати ЕЕГ і після цього з нею не зустрічалася. Якщо б було виявлено під час обстеження у ОСОБА_7 менінгіальні ознаки, то вона направила б її в інфекційне відділення під нагляд невролога.
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 - медичної сестри неврологічного відділення Ужгородської ЦМКЛ поліклініки №1 вбачається, що вона як медична сестра відділення виконує призначення лікарів, в тому числі здійснює функціональні обстеження  пацієнтів із  захворюваннями головного мозку  та  судин центральної нервової системи. 19 липня 2005 року в кінці робочого дня, в кабінет в якому вона знаходиться, на обстеження ( електроенцефалографію), звернулася молода жінка як потім їй стало відомо ОСОБА_7 Дана жінка, з'явилася самостійно, без будь-якого направлення, вона скаржилася на загальну слабкість, підвищену температуру, головний біль, пітливість та кашель. Нею було зроблено хворій електроенцефалографію. Під час проведення даної процедури та обстеження хворої, хвора повідомила на що скаржиться. Вона сказала, що декілька днів перед цим купалася в "кар'єрі" і після цього їй стало погано. Після проведення процедури, за проханням ОСОБА_7, вона звернулася до лікаря-невролога ОСОБА_17, щоб та оглянула хвору, так як її сильно болить голова. ОСОБА_17 оглянула її і направила в інфекційне відділення Ужгородської ЦМКЛ. Дані електроенцефалограграфії були розшифровані невропатологом ОСОБА_35, у хворої ОСОБА_7 було порушення роботи головного мозку, але вона не пам'ятає якої степені були ці відхилення. На слідуючий день ОСОБА_7 прийшла за результатами ЕЕГ, які їй видала на руки. Вона повідомила ОСОБА_17 про те, що знаходиться на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ і після внутрівенних крапельниць їй стало краще.
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_19 -завідуючої гематологічного відділення ОКЛ вбачається, що 05.08.2005 року вона приймала участь у консиліумі в складі лікарів ОСОБА_30, ОСОБА_36, ОСОБА_29, ОСОБА_37 Під час консиліуму вони провели огляд хворої ОСОБА_7 у відділенні загальної реанімації Ужгородської ЦМКЛ. Під час огляду вона вивчила дані аналізів крові і встановила, що такі аналізи характерні для запального процесу, про що повідомила своїх колег. Загальний стан хворої був вкрай важкий, вона вже перебувала без свідомості та знаходилась на штучному підтриманні життєдіяльності. Консиліумом було прийнято рішенні провести терапію спрямовану на лікування менінгоенцефаліту. Безпосередньо нею лікування не призначалося (т.4 а.с. 43-44).
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 -лікаря невропатолога Ужгородської ОКЛ вбачається, що 23.07.2005 року ним проводився консультативний огляд разом з завідуючим пульмонологічним відділенням УОКЛ ОСОБА_11, хворої ОСОБА_7, під час якого його здивувала її поведінка, яка була навіть неадекватна з проявами негативізму, небажання контактувати. Під час огляду ними були встановлені симптоми запалення легенів, симптомів ураження нервової системи виявлено не було. Враховуючи негативізм хворої, наявність в анамнезі можливих травм голови, була призначена комп'ютерна томографія головного мозку без контрастування, яка не виявила органічної патології головного мозку, а також, була призначена консультація психіатра. Пізніше, в цей же день, він по телефону передзвонив в інфекційне відділення з метою з'ясувати результати томографії. Йому стало відомо, що якої-небудь органічної патології головного мозку виявлено не було. Після цього його жодного разу не залучали до консультування та лікування ОСОБА_7
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_21 -кафедра госпітальної хірургії УжНУ вбачається, що 09.08.2005 року о 17 год. 40 хв. ним був проведений огляд в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ хворої ОСОБА_7, її загальний стан був вкрай важким. Важкий стан хворої був обумовлений тривалим перебігом гіпертермічного синдрому, ускладненого генералізованими судомами, ймовірною наявністю у хворої вірусного енцефаліту. Хвора знаходилась на штучній вентиляції легень в режимі помірної гіпервентиляції. Ним було відмічено жорстке дихання з обох боків, помірна кількість провідних хрипів, живіт на дотик був м'який. З метою уточнення діагнозу, ним було рекомендоване вірусологічне дослідження крові та ліквору, а також продовження лікування згідно листка інтенсивної терапії (т.4 а.с. 48-49).
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_22 -лікаря психіатра обласного центру нейрохірургії та неврології вбачається, що 23.07.2005 року по телефону його викликали в Ужгородську ЦМКЛ по рекомендації лікаря ОСОБА_20 з метою проведення огляду хворої ОСОБА_7 Після обіду він приїхав у лікарню і провів огляд хворої. Під час огляду хвора не вступала в контакт, його прохання відкрити очі або показати язик вона не виконувала, на його запитання відповідала мімікою або окремими одинокими словами. Галюцинацій у неї не відмічалося, маячних ідей не висловлювала. Фактично ним у хворої ознак психічного захворювання або психічного розладу виявлено не було. В загальному перед початком огляду її стан був соматично незадовільний, вона була бліда, перебувала, якби, у глибокому сні (т.4 а.с. 39-40).
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_33 - завідуючої пульмонологічним відділенням Ужгородської ЦМКЛ вбачається, що 26.07.2005 року в пульмонологічне відділення з інфекційного відділення була переведена хвора ОСОБА_7 з діагнозом: "Негоспітальна правобічна нижньочасткова пневмонія в стадії розсмоктування". Нею та лікарем ОСОБА_23 була оглянута хвора, лікування призначене в інфекційному відділенні було продовжено. Під час обстеження хворої, даних на гострозапальний процес у бронхо -легеневій системі ними не було виявлено, У хворої домінував головний біль, а відповідно був викликаний невропатолог ОСОБА_29 (зав. судинноневрологічним відділенням ЦМКЛ), яким був встановлений діагноз астеновретичний синдром. Порушення центральної нервової системи не виявлено. Гострих запальних процесів у хворої ОСОБА_7 також не виявлено. У хворої була пневмонія і вона доліковувалася, стадія розсмоктування може тягнутись до півроку. 27.07.2005 року хвора була обстежена рентгенологічно, інфільтративних (відсутність гострого запалення ) змін не виявлено, проведено лабораторне обстеження загальний аналіз крові ( ШОЄ) і лейкоцити в межах норми, температурна реакція за добу в межах норми. Аналіз крові не вказував на менінгіт. Для виключення внутрішньочерепних ускладнень ЛОР органів проведена консультація лікаря ЛОР, який паталогічних змін не виявив. Близько 13 год. 30 хв. стан хворої різко погіршився, вона втратила свідомість, у неї виникли судоми. Нею був повторно викликаний невропатолог і хвора була переведена у реанімаційне відділення. 
		З показів в судовому засіданні свідків ОСОБА_23 -лікаря пульмонолога пуль монологічного відділення Ужгородської ЦМКЛ вбачається, що хвора ОСОБА_7 поступила у пульмонологічне відділення з діагнозом пневмонія, її лікування проводилося особисто нею та зав. відділенням ОСОБА_33. ОСОБА_7 на лікуванні в відділені пробула нетривалий час і після цього була переведена у реанімаційне відділення. На даний час точно не пам'ятає яке саме лікування проводилося у відділенні. Пам'ятає, що викликався невропатолог, яким діагноз неврологічний не підтвердився.
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_24 -заступника головного лікаря Ужгородської ЦМКЛ  вбачається, що 2, 5 та 8 серпня 2005 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я хворої ОСОБА_7 були проведені консиліуми з метою визначення подальшої тактики лікування. 02.08.2005 року був проведений консиліум в якому взяли участь безпосередньо він, та лікарі ОСОБА_25, ОСОБА_37, ОСОБА_33, ОСОБА_29 На момент огляду хворої її стан був середньої тяжкості, свідомість збережена, гемодинамика стабільна, температура тіла 37,4 градусів. Утримувалось напруженість м'язів спини, шиї, болючість їх при пальпації. Було проведено повторну контрольну люмбальну пункцію. Ліквор був прозорий. Був поставлений діагноз менінгоенцефаліт та призначено відповідне лікування. Враховуючи те, що стан хворої не прокрашувався, 05.08.2005 року був проведений ще один консиліум в складі його та лікарів ОСОБА_30, ОСОБА_19, ОСОБА_36, ОСОБА_29, ОСОБА_37 Під час огляду ними було встановлено, що на фоні проведеного лікування, включаючи 24 млн. пеніциліну, літичних коктейлів, у хворої зберігається постійна гіпертермія 38,5-40,8 градусів, наростають симптоми ураження центральної нервової системи, менінгоенцефаліт з підкресленням симптомів базального менінгіту, що характерно для специфічних вірусних менінгітів. Відповідно, ними було рекомендовано зміну лікування на протитуберкульозну терапію з призначенням ріфампіцину замість пеніциліну, стрептоміцин, метил преднізолон та жаропонижаючі препарати. В подальшому стан хворої не покращувався і 08.08.2005 року був знову проведений консиліум в складі його та лікарів ОСОБА_29, ОСОБА_37, ОСОБА_25, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_20 Стан хворої був дуже тяжкий. Попереднє лікування не дало позитивних результатів. За наслідками проведеного консиліуму, враховуючи відсутність позитивних результатів лікування було прийнято рішення    викликати    для    консультації    лікаря-нейроінфекціониста з м. Києва. ІНФОРМАЦІЯ_2 з м. Києва приїхав лікар ОСОБА_9, який провів огляд хворої, при якому він особисто участі не брав. Нажаль, ІНФОРМАЦІЯ_2 хвора ОСОБА_7 померла (т.4 а.с. 45-47).
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_25 завідуючої інфекційного відділення для дорослих ОІЛ вбачається, що 23.07.2005 року на її домашній телефон зателефонувала в.о. зав. інфекційного відділення ОСОБА_40 та попросила її надати допомогу в проведенні комп'ютерної томографії хворій ОСОБА_7, оскільки в цей час перебувала у відпустці. В той же день, вона приїхала у відділення, передзвонила всім необхідним фахівцям, для проведення томографії. Під час розмови з ОСОБА_40 їй стало відомо, що огляд ОСОБА_7. проводився декількома фахівцями різного напрямку, і з метою виключення об'ємного процесу головного мозку було прийнято рішення провести з діагностичною ціллю комп'ютерну томографію. Під час проведення томографії якої-небудь патології з боку головного мозку виявлено не було і ОСОБА_7 залишилась у відділенні для продовження лікування поставленого діагнозу - негоспітальна правобічна середньо - нижньодольова плевропневмонія середнього ступеню важкості. Підтверджує, що вході комп'ютерної томографії ознак енцефаліту виявлено не було. Стан хворої ОСОБА_7 був відносно задовільний і вона була переведена для подальшого лікування у пульмонологічне відділення.
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 -професора кафедри нервових захворювань УжНУ вбачається, що 28.07.2005 року ним був проведений огляд в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ хворої ОСОБА_7 під час якого вона скаржилась на сильний головний біль, загальну слабкість та запаморочення. Із анамнезу він дізнався, що вона два тижні тому купалася у кар'єрі і мабуть простудилася. В неврологічному статусі хворої були виявлені менінгіальні рефлекси ( Керніга, Брузинського), т.т. ригідність потиличних м'язів, а в лікворі виявлений легкий лейкоцитарний плеоцетоз. На основі неврологічних досліджень та даних ліквору ним був виставлений діагноз: гострий бактеріальний менінгоенцефаліт. Враховуючи вищенаведена, ним було призначено відповідне лікування (антибіотики, дегідратаційна терапія, гормональна терапія). Всі дані огляду хворої були відображені у історії хвороби. Зазначив, що у хворої ОСОБА_7 був атиповий перебіг менінгоенцефаліту, який було важко встановити, тобто ознаки його не проявлялися на ранніх стадіях хвороби. Такий діагноз виставляє невропатолог і лікар робить люмбальну функцію.
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_37 - завідуючого відділенням анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії Ужгородської ЦМКЛ вбачається, що хвора ОСОБА_7 двічі перебувала у реанімаційному відділенні ужгородської ЦМКЛ - з 27.07.2005 р. по 28.07.2005 р. та з 02.08.2005 р. по 10.08.2005р. 27.07.2005. хвора ОСОБА_7 була переведена з пульмонологічного відділення ЦМКЛ до реанімаційного відділення з діагнозом підозра на менінгоенцефаліт. Діагнози хворим, які потрапляють в реанімаційне відділення спеціалістами реанімаційного відділення не встановлюються, таке здійснюється вузькопрофільними спеціалістами - лікарями, тільки саме лікування, яке призначається лікарями, проводиться спільно з спеціалістами реанімаційного відділення. 27.07.2005 р. завідуючою нейросудинного відділення Ужгородської ЦМКЛ ОСОБА_29 було проведено обстеження ОСОБА_7 - зроблено спинномозкову пункцію, а в подальшому і інші обстеження, за наслідками яких було встановлено діагноз - менінгоенцефаліт. 29.07.2005 р. з реанімаційного відділення Ужгородської ЦМКЛ хвора ОСОБА_7 була переведена до нейросудинного відділення ЦМКЛ. 02.08.2005 р. ОСОБА_7 було повторно переведено до реанімаційного відділення в зв'язку з погіршенням її стану. Під час перебування ОСОБА_7 у реанімаційному відділенні ЦМКЛ з 02.08.2005 р. по 10.08.2005 р. хвору ОСОБА_7 лікували згідно встановленого діагнозу -менінгоенцефаліт, за цей же час її лікування не змінювалося. Враховуючи клінічний перебіг захворювання - менінгоенцефаліту, після 02.08.2005 р. і те, що лабораторно не було ідентифіковано збудника менінгоенцефаліту, хвора ОСОБА_7 неодноразово оглядалася консиліумом лікарів з відповідною зміною лікування, що відтворено в історії хвороби. Дане лікування ОСОБА_7 проводилося згідно встановленого діагнозу - менінгоенцефатіт. До 27.07.2005 р. про хвору ОСОБА_7 йому нічого відомо не було, про призначене їй лікування він також не знав. За час перебування хворої ОСОБА_7 в Ужгородській ЦМКЛ їй дійсно було встановлено діагноз менінгоенцефаліт, однак в зв'язку з тим, що неможливо було віднайти збудника її хвороби, встановити саме яким є менінгоенцефаліт не надалося можливим. Зазначив, що у хворої ОСОБА_7 був атиповий перебіг менінгоенцефаліту, який було важко встановити, що і спонукало їх збирати вузько профільних лікарів. 
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_28 вбачається, що 05.08.2005 року її було викликано на консиліум на якому розглядалося питання подальшого лікування хворої ОСОБА_7 Вона перебувала у вкрай важкому стані. За даними клініко-рентгенологічного та лабораторного обстеження не виключалась можливість розвитку тубзахворювання. Відповідно, в таких випадках, подальше лікування обов'язково повинно включати протитуберкульозні препарати. Підозра на тубзахворювання базувалась на даних аналізів ліквору (спинномозкова рідина), наявності змін в плеврі та легенях, відсутність позитивної динаміки на фоні застосування неспецифічної масивної антибіотикотерапії, крім того, хвора відносилися до групи ризику (ослабленість організму після пологів). Все це дало підстави призначити їй специфічну протитуберкульозну терапію. Всі члени консиліуму, лікарі ОСОБА_30, ОСОБА_37, ОСОБА_19, ОСОБА_29, повністю підтримали вищевказані рекомендації. Короткочасна протитуберкульозна терапія не може погіршити стан хворого. Зазначила, що у хворої ОСОБА_7 був атиповий перебіг менінгоенцефаліту, який було встановити не можливо. 
		З показів в судовому засіданні свідка ОСОБА_29 - завідуючої нейросудинного відділення Ужгородської ЦМКЛ вбачається, що 29.07.2005 р. з реанімаційного відділення Ужгородської ЦМКЛ до нейросудинного відділення, яке вона очолює поступила хвора ОСОБА_7 з діагнозом менінгоенцефаліт. Даний діагноз був встановлений нею 27.07.2005 р., коли хвора ОСОБА_7 перебувала на лікуванні в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ. Також, 28.07.2005 р. професором ОСОБА_26 даний діагноз було підтверджено. ОСОБА_7 перебувала у нейросудинному відділені на протязі трьох днів з 29.07.2005 р. по 02.08.2005 р. з діагнозом менінгоенцефаліт. Лікування ОСОБА_7 проводилося згідно встановленого нею діагнозу. ОСОБА_7 вона оглядала один раз у реанімаційному відділенні та кожен день у власному нейросудинному відділенні з іншими лікарями. До 27.07.2005 р. про хвору ОСОБА_7 їй нічого відомо не було, про призначене їй лікування вона також не знала. Під час перебування ОСОБА_7 у нейросудинному відділенні лікарні її стан був середньої важкості, однак після того як 02.08.2005 р. її самопочуття погіршилося нею було переведено її у реанімаційне відділення. Після переведення ОСОБА_7 в реанімаційне відділення вона також з іншими лікарями оглядала хвору і діагноз її лікарями не змінювався - менінгоенцефаліт, лікування останньої проводилося згідно даного діагнозу. Нею 27.07.2005 р. в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ та 02.08.2005 р. спільно з завідуючим реанімаційним відділення ОСОБА_27 в цьому ж відділенні хворій ОСОБА_7 було зроблено пункцію для аналізу спинномозкової рідини, в результаті чого було підтверджено діагноз у хворої - менінгоенцефаліт. На протязі всього часу коли хвора ОСОБА_7 перебувала у нейросудинному відділенні у неї не було приступів коматозного стану, однак в ніч з 01.08.2005 р. на 02.08.2005 р. черговим лікарем ОСОБА_41 було відмічено тонічні судоми в кінцівках та підйом температури тіла хворої до 39,4 градусів. Їй відомо, що хворій ОСОБА_7 коли вона перебувала в обласній інфекційній лікарні, ще до того як вона поступила у нейросудинне відділення Ужгородської ЦМКЛ робилося томографія голови, а нею така томографія проводилася в період перебування ОСОБА_7 у нейросудинному відділенні під час якої патологічних змін в голові хворої не відмічалося та на підставі чого, завідуючим відділенням рентгенології ОСОБА_42 був зроблений висновок про недоцільність проведення контрастної томографії ОСОБА_7 Також, ОСОБА_42 повідомив родичам  ОСОБА_7 про небажаність проведення контрастної томографії. Після 27.07.2005 р. діагноз хворої ОСОБА_7 не змінювався, тобто остання перебувала в лікарні з діагнозом менінгоенцефаліт, лікування ОСОБА_7 проводилося згідно даного діагнозу і по мірі обстеження хворої та протікання хвороби консілярно корегувалося. За час перебування хворої ОСОБА_7 в Ужгородській ЦМКЛ їй дійсно було встановлено діагноз менінгоенцефатіт, однак в зв'язку з тим, що неможливо було віднайти збудника її хвороби, встановити саме яким є менінгоенцефаліт не надалося можливим. Зазначила, що у кожного по різному протікає хвороба, саме у хворої ОСОБА_7 вона протікала атипово, що не дало змогу виявити менінгоенцефаліт на ранніх стадіях.
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_30. вбачається, що 05.08.2005 року він приймав участь у консиліумі в складі лікарів ОСОБА_19, ОСОБА_36, ОСОБА_29, ОСОБА_37. Під час консиліуму вони провели огляд хворої ОСОБА_7 у відділенні загальної реанімації Ужгородської ЦМКЛ. Під час огляду ними було встановлено, що на фоні проведеного лікування, включаючи 24 млн. пеніциліну, літичних коктейлів, у хворої зберігається постійна гіпертермія 38,5-40,8 градусів, наростають симптоми ураження центральної нервової системи, менінгоенцефаліт з підкресленням симптомів базального менінгіту, що характерно для специфічних вірусних менінгітів. Відповідно, ними було рекомендовано зміну лікування на протитуберкульозну терапію з призначенням ріфампіцину замість пеніциліну, стрептоміцин, метил преднізолон та жаропонижаючі препарати. Таке рішення було прийнято на підставі того, що в практиці дуже часто зустрічається позитивний ефект лікування туберкульозного менінгіту, а також виходили з практики лікування. Фактично таке лікування ніяк не могло зашкодити хворій (т.4 а.с. 41-42).
		З оголошених показів в судовому засіданні даних в ході досудового слідства свідка ОСОБА_31 - лаборанта-бактеріолога клініко-діагностичної лабораторії Ужгородської центральної міської клінічної лікарні вбачається, що лабораторію неодноразово направлявся біоматеріал хворої ОСОБА_7 для проведення різного роду біологічних досліджень. Так, наскільки пригадує в лабораторії проводилися дослідження крові хворої ОСОБА_7 на гемокультуру, на стерильність, сеча і мокрота на бакфлору, а також мазок із зіву. 01 серпня 2005 року в лабораторію надійшла кров хворої ОСОБА_7 для проведення її мікробіологічного дослідження на стерильність. Кров надійшла у двох флаконах з поживним середовищем. Вона особисто зареєструвала у відповідному журналі реєстрації мікробіологічних досліджень крові на стерильність, один флакон з кров'ю під № 161, яка досліджувалася протягом 5 днів, а саме з 02 по 06 серпня 2005 року, а інший флакон з кров'ю ОСОБА_7 під № 162, яка досліджувалася протягом 10 днів, а саме з 02 по 11 серпня 2005 року. Протягом вказаного періоду часу кров хворої ОСОБА_7 кожного дня нею пересівалася, про що у журналі наявні дати пересівів, а лікар-бактеріолог ОСОБА_43 досліджувала пересіяну кров хворої ОСОБА_7 на ріст мікроорганізмів. Кожного дня лікарем ОСОБА_43 у вищевказаному журналі записувалися результати пересівів крові хворої ОСОБА_7. а саме про те, що росту мікроорганізмів в крові хворої ОСОБА_7 не має. За результатами таких досліджень крові хворої ОСОБА_7 лікарем ОСОБА_44 був виданий відповідний результат аналізу крові хворої ОСОБА_7 на стерильність, згідно якого кров останньої стерильна. Відмітки про це лікарем ОСОБА_43 також і зроблені і у вищевказаному журналі. В період пересівів крові ОСОБА_7 її лікуючий лікар неодноразово телефонувала до них в лабораторію і цікавилася результатами аналізу крові цієї хворої (т.4 а.с. 215-218).
		У висновку комісійної судово-медичної експертизи Закарпатського обласного бюро СМЕ № 69/06-к від 03.02.2006 року щодо порушення професійної діяльності медичних працівників при наданні медичної допомоги ОСОБА_7, що призвело до її смерті відмічено про значні недоліки у проведенні діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги хворій ОСОБА_7, а саме, що не було проведено диференційної діагностики плевропневмонії, менінгоенцефаліту та туберкульозу легень, не своєчасно і правильно розпізнано та проведено раціональну топічну, клінічну, лабораторну і лікворо-діагностику менінгоенцефаліт, не було проведено правильної інтерпретації клінічних симптомів і чіткого визначення провідних симптомів менінгоенцефаліту, що призвело до відтермінування проведення діагностичної люмбальної пункції і встановлення правильного діагнозу, своєчасно не проведено диференційну діагностику форми менінгоенцефаліту, його генезу, перебігу і прогнозу; не були правильно вирішені всі діагностичні проблеми - не адекватно оцінений загальний стан хворої, ретельно не вивчався анамнез захворювання і неврологічний статус, не проводилася диференційна діагностика провідних синдромів менінгоенцефаліту і не вивчався механізм їхнього походження; не було проведено повного збору анамнестичних даних; призначено але не виконано консультацію нейрохірурга; не провірялися при інтенсивному розпираючому характері головного мозку больові феномени; не було проведено рентгенографію навколоносових порожнин; не своєчасно була проведена консультація ЛОР лікаря; тактика лікування була емпіричною, для чого застосовувалася не диференційована антибактеріальна терапія, що суттєво видозмінила традиційне розгортання клініки менінгоенцефаліту; не було встановлено первинного вогнищевого ураження менінгоенцефаліту; лікування яке проводилося хворій з приводу плевропневмонії та менінгоенцефаліту не було етіологічно обґрунтованим, тому що при житті хворої не були встановлені збудники генералізованого інфекційного ураження; не виконано повного комплексу лабораторного, інструментального консультативного обстеження хворої на встановлення і підтвердження туберкульозної інфекції; додаткові консультації спеціалістів були організовані несвоєчасно; посів крові на стерильність хворої проведено через 13 днів після початку лікування; під час лікування хворої не було дотримано встановленого алгоритму ні в діагностиці плевропневмонії ні в діагностиці менінгоенцефаліту; не було проведено систематизованої оцінки і аналізу клініко-анамнестичних даних та загального стану хворої, про що свідчить негативна динаміка прогресування клінічних симптомів, не було чітко визначені основні симптоми захворювання підтвердженням цього є необгрунтовані переводи з одного відділення у інше; тяжкість самого захворювання і допущені лікарські помилки та відсутність своєчасної раціональної організації діагностично-лікувального процесу стали основними причинами смерті хворої (т.5 а.с. 70-96).
		У висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи Львівського обласного бюро СМЕ № 17 від 02.08.2007 року щодо порушення професійної діяльності медичних працівників при наданні медичної допомоги ОСОБА_7, що призвело до її смерті відмічено, що під час перебування у інфекційній лікарні хворої ОСОБА_7, лікуючий лікар ОСОБА_6 поставивши діагноз плевропневмонії, не провела повне обстеження, а також диференціації діагнозу з туберкульозом. Лікуючий лікар не запідозрила туберкульозу, хоча важкість стану, а також неврологічна симптоматика не відповідала діагнозу, поставленому в стаціонарі . Оскільки хвру ОСОБА_7 консультувала в обласній лікарні велика кількість спеціалістів, не можливо встановити медичного працівника, який не своєчасно встановив діагноз.(т.6 а.с.54-59).
		У акті судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_7 № 386 від 29.08.2005 року відмічено, що смерть останньої наступила внаслідок гнійного менінгоенцефаліту, який ускладнився енцефаломаляцією, набряком, набубнявінням та вклинення речовини головного мозку (т.1 а.с. 20-34).
		З огляду медичної картки № 537 стаціонарної хворої ОСОБА_7 вбачається, що лікуючий лікар ОСОБА_6 не призначила рентгенографію навколо носових порожнин, несвоєчасно    призначила консультацію ЛОР-лікаря, призначила але не проконтролювала виконання консультації лікарем-нейрохірургом (т.2 а.с. 10-42).
		З огляду медичної картки № 8165/525/524/492 стаціонарної хворої ОСОБА_7 вбачається, що у хворої було встановлено діагноз - менінгоенцефаліт 27.07.2005 року, який у подальшому підтвердився, але незважаючи на всі лікарські призначення лікування не дало позитивного результату (т.2 а.с. 43-96).
		З досліджених судом доказів, які ставляться у вину ОСОБА_6 щодо скоєння нею злочину, передбаченого ст.. 140 ч.1 КК України суд не знаходить доведеності участі підсудної ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину, тобто досліджені судом докази не підтверджують вчинення його останньою і спростовуються сукупністю зібраних доказів досліджених в судовому засіданні за таких обставин. 
		Так, показами потерпілого ОСОБА_8 підтверджується, що його дружина в перші дні захворювання консультувалася і проходила обстеження у невропатолога, а в подальшому оглядалася і іншими лікарями пульмонологом ОСОБА_33 та невропатологом ОСОБА_20, консиліумом лікарів але діагноз менінгіт ними не було виставлено. 
		Показами свідка ОСОБА_9 - головного лікаря Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Академії медичних наук України, який оглядав хвору ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 тільки констатується на підставі клінічних симптомів, даних медичних обстежень та лабораторних досліджень вже виявлений і встановлений під час перебування хворої в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ 27.07.2005 року діагноз менінгоенцефаліт (наявності уражень нервової системи та оболонок мозку) та тільки резюмується, що стан хворої був недооцінений на всіх етапах до госпіталізації в реанімацію і що медичні працівники повинні були більш адекватно оцінити можливість розвитку тяжких уражень нервової системи, призначити патогенетичну терапію яка б протидіяла запаленню та набряку мозку, не призначати протитуберкульозну терапію, збільшити обсяг вірусологічних досліджень. Несвоєчасність та неповний обсяг обстеження можна недостатнім рівнем знань цієї патології. Згідно встановлених Міністерством охорони здоров'я України стандартів при встановленні у хворого ознак захворювання менінгоенцефалітом, в тому числі бактеріальним, туберкульозним, вірусним повинні бути проведені наступні обстеження: клінічні (огляд та заключення невропатолога, фтизіатра, інфекціоніста), лабораторні (обстеження спинно-мозкової рідини, бактеріоскопія, бактеріологія, вірусологічні (іммуно-ферментний метод та полімерезно-ланцюгова реакція)).
		Показами свідка ОСОБА_10 - лікаря патологоанатома, свідка ОСОБА_11 - завідуючого пульмонологічного відділення обласної клінічної лікарні, свідка ОСОБА_12 - головного спеціаліста  відділу  лікувально-профілактичної  роботи  Управління   охорони  здоров'я Закарпатської ОДА, свідка ОСОБА_13 начальника відділу організації лікувально-профілактичної роботи Управління охорони здоров'я Закарпатської ОДА, свідка ОСОБА_14 - генерального директора  ОТМО  "Фтизіатрія", свідка ОСОБА_15 - заступника головного лікаря по лікувальній роботі обласної клінічної лікарні, свідка ОСОБА_16 -завідуючого відділення реанімації обласної клінічної лікарні, які відповідно до наказу № 379-О "Про створення комісії для розгляду заяви скарги сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_7" по Управлінню охорони здоров'я Закарпатської ОДА від 23.08.2005 року були членами комісії з експертної оцінки медичної документації заповненої на ім'я ОСОБА_7 підтверджується, що будь -яких порушень процесу лікування з боку лікуючих лікарів комісією не виявлено, лікування плевропневмонії в інфекційному відділення та пульмонологічному відділенні ЦМКЛ проводилося в достатній мірі (згідно встановлених стандартів), яких не будь порушень процесу лікування даного захворювання встановлено не було, лікування хворої ОСОБА_7 проводилося згідно з наявною легеневою патологією. 
		Показами свідка ОСОБА_34 завідуючого курсом інфекційних хвороб і епідеміології медичного факультету УжНУ підтверджується, що будь -яких претензій до лікаря -інфекціоніста ОСОБА_6 не може бути, лікування з її боку було правильним. Даний діагноз мав виставити невропатолог. 
		Показами свідка ОСОБА_17 - лікаря невролога Ужгородської міської поліклініки №1 підтверджується, що в перший же день 19.07.2005 року невролог обстежував ОСОБА_7 та провів електроенцефалографію. Лікарем неврологом у неї виявлено ознаки вірусного захворювання з нейротоксикозом та направлено в приймальне відділення обласної інфекційної лікарні. Під час обстеження пацієнтки менінгіальних ознак виявлено не було. Цього ж дня ОСОБА_7 зверталася за медичною допомогою в ОІЛ. За результатами ЕЕГ, розшифровку яких робив невропатолог ОСОБА_35 грубої патології з боку головного мозку виявлено не було. 
		Показами свідка ОСОБА_18 - медичної сестри неврологічного відділення Ужгородської ЦМКЛ поліклініки №1 підтверджується, що 19 липня 2005 року хворій ОСОБА_7 було зроблено електроенцефалографію та остання оглядалася лікарем-неврологом ОСОБА_17. З повідомлення хворої ОСОБА_7 свідкові вбачається, що після внутрівенних крапельниць вчинених в інфекційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ їй стало краще.
		Показами свідка ОСОБА_19 констатується тільки стан хворої ОСОБА_7 у відділенні загальної реанімації Ужгородської ЦМКЛ., станом на 05.08.2005 року. Консиліумом лікарів було прийнято рішенні провести терапію спрямовану на лікування менінгоенцефаліту. 
		Показами свідка ОСОБА_20 підтверджується, що 23.07.2005 року під час огляду разом з завідуючим пульмонологічним відділенням УОКЛ ОСОБА_11 хворої ОСОБА_7 були встановлені симптоми запалення легенів, симптомів ураження нервової системи виявлено не було. Враховуючи негативізм хворої, наявність в анамнезі можливих травм голови, була призначена комп'ютерна томографія головного мозку без контрастування, яка також не виявила органічної патології головного мозку. 
		Показами свідка ОСОБА_21 констатується тільки стан хворої ОСОБА_7 у реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ., станом на 09.08.2005 року, і з метою уточнення діагнозу рекомендувалось вірусологічне дослідження крові та ліквору, а також продовження лікування згідно листка інтенсивної терапії.
		Показами свідка ОСОБА_22 констатується стан хворої ОСОБА_7 станом на 23.07.2005 року, які жодного відношення з обвинуваченням підсудної ОСОБА_6 не мають.  
		Показами свідка ОСОБА_33 - завідуючої пульмонологічним відділенням Ужгородської ЦМКЛ та лікаря цього відділення ОСОБА_23  підтверджується, що 26.07.2005 року ними оглядалася хвора ОСОБА_7, гострозапальний процес у бронхо -легеневій системі ними виявлено не було. Оскільки у хворої домінував головний біль, був викликаний невропатолог ОСОБА_29 (зав. судинноневрологічним відділенням ЦМКЛ), яким був встановлений діагноз астеновретичний синдром, порушень центральної нервової системи не виявлено. 27.07.2005 року хвора була обстежена рентгенологічно, інфільтративних (відсутність гострого запалення ) змін виявлено не було, аналіз крові не вказував на менінгіт, консультація в лікаря ЛОР паталогічних змін не виявила. 
		Показами свідка ОСОБА_24 підтверджується, що 2, 5 та 8 серпня 2005 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я хворої ОСОБА_7 проводилися консиліуми лікарів з метою визначення подальшої тактики лікування, було вирішено провести повторну контрольну люмбальну пункцію і ними був виставлений діагноз менінгоенцефаліт та призначено відповідне лікування, яке не дало позитивних результатів. 
		Показами свідка ОСОБА_25 завідуючої інфекційного відділення для дорослих ОІЛ підтверджується, що станом на 23.07.2005 року з метою виключення об'ємного процесу головного мозку було прийнято рішення провести з діагностичною ціллю комп'ютерну томографію. Під час проведення томографії якої-небудь патології з боку головного мозку виявлено не було і ОСОБА_7 залишилась у відділенні для продовження лікування поставленого діагнозу - негоспітальна правобічна середньо - нижньодольова плевропневмонія середнього ступеню важкості, тобто в ході комп'ютерної томографії ознак енцефаліту виявлено не було. Стан хворої ОСОБА_7 був відносно задовільний і вона була переведена для подальшого лікування у пульмонологічне відділення.
		Показами свідка ОСОБА_26 підтверджується, що станом на 28.07.2005 року ним на основі неврологічних досліджень та даних ліквору був виставлений діагноз: гострий бактеріальний менінгоенцефаліт. Однак свідок підкреслює, що у хворої ОСОБА_7 був атиповий перебіг менінгоенцефаліту, який було важко встановити, тобто ознаки його не проявлялися на ранніх стадіях хвороби. Такий діагноз виставляє невропатолог і лікар робить люмбальну функцію.
		Показами свідка ОСОБА_37 - завідуючого відділенням анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії Ужгородської ЦМКЛ підтверджується, що хвора ОСОБА_7 двічі перебувала у реанімаційному відділенні ужгородської ЦМКЛ - з 27.07.2005 р. по 28.07.2005 р. та з 02.08.2005 р. по 10.08.2005р. За час перебування хворої ОСОБА_7 в Ужгородській ЦМКЛ їй дійсно було встановлено діагноз менінгоенцефаліт, однак в зв'язку з тим, що неможливо було віднайти збудника її хвороби, встановити саме яким є менінгоенцефаліт не надалося можливим. Підкреслює, що у хворої ОСОБА_7 був атиповий перебіг менінгоенцефаліту, який було важко встановити, що і спонукало їх збирати вузько профільних лікарів. 
		Показами свідка ОСОБА_28 підтверджується, що у хворої ОСОБА_7 був атиповий перебіг менінгоенцефаліту, який було встановити не можливо. 
		Показами свідка ОСОБА_29 - завідуючої нейросудинного відділення Ужгородської ЦМКЛ підтверджується, що за час перебування хворої ОСОБА_7 в Ужгородській ЦМКЛ їй дійсно було встановлено діагноз менінгоенцефатіт, однак в зв'язку з тим, що неможливо було віднайти збудника її хвороби, встановити саме яким є менінгоенцефаліт не надалось можливим. Зазначила, що у кожного по різному протікає хвороба, саме у хворої ОСОБА_7 вона протікала атипово, що не дало змогу виявити менінгоенцефаліт на ранніх стадіях.
		Покази свідка ОСОБА_30. стосуються стадії лікування хворої ОСОБА_7 станом на 05.08.2005 року і жодного відношення з обвинуваченням підсудної ОСОБА_6 не мають.  
		Показами свідка ОСОБА_31 - лаборанта-бактеріолога клініко-діагностичної лабораторії Ужгородської центральної міської клінічної лікарні підтверджується, що в лабораторію неодноразово направлявся біоматеріал хворої ОСОБА_7 для проведення різного роду біологічних досліджень. В період пересівів крові ОСОБА_7 її лікуючий лікар неодноразово телефонувала і цікавилася результатами аналізу крові цієї хворої.
		Таким чином, жодним із зазначених свідків не підтверджуються обставини, які вміняються обвинуваченням підсудній ОСОБА_6. Крім цього, як вбачається з показів свідків діагноз менінгоенцефаліт встановлюється лікарем невропатологом. За час перебування хворої ОСОБА_7 в інфекційному відділенні для дорослих обласної інфекційної лікарні м. Ужгорода в лікуючого лікаря ОСОБА_6 така в перший день її звернення оглядалася лікарем невропатологом, а в подальшому кваліфікованим лікарем невропатологом ОСОБА_20, якими жодних ознак хвороби менінгоенцефаліту виявлено не було. Також хвора оглядалась в цей період вузько - профільними лікарями, проходила різного роду обстеження, але наслідки їх не вказували на ознаки хвороби менінгоенцефаліту. Свідки вказують на атиповий перебіг хвороби менінгоенцефаліту, який було важко встановити, тобто його ознаки не проявилися на ранніх стадіях хвороби. Виставлений свідком ОСОБА_26 28.07.2005 року в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ хворій ОСОБА_7 діагноз: гострий бактеріальний менінгоенцефаліт мав місце на пізній стадії хвороби на основі неврологічних досліджень та даних ліквору, які були до цього проведені, яким також підтверджено, що на більш ранніх стадіях неврологічного статусу який би вказував на менінгіт не було. Твердження потерпілого ОСОБА_8, що при лікуванні його дружини ОСОБА_7 лікуючим лікарем ОСОБА_6 стан її лікарем був недооцінений через упереджене ставлення, яка хибно припускала, що в хворої ОСОБА_7 розвивається психічна хвороба  через це не було здійснено  всіх необхідних обстежень є тільки його припущенням.
		Висновок комісійної судово-медичної експертизи № 69/06-к та висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 17 щодо порушення професійної діяльності медичних працівників при наданні медичної допомоги ОСОБА_7, що призвело до її смерті містить тільки констатацію факту діагнозу смерті хворої ОСОБА_7 та у зв'язку з цим порядок та систему діагностико -лікувального процесу.  
		Як, вбачається із висновку повторної судово-медичної експертизи Головного бюро судово -медичної експертизи МОЗ України №153 від 01.09.2009 року за матеріалами кримінальної справи №1-98/09 за фактом смерті ОСОБА_7 підстав стверджувати, що лікуючий лікар ОСОБА_6 неналежним чином (недбало чи несумлінно) виконувала свої професійні обов'язки при наданні медичної допомоги ОСОБА_7 немає, тобто між діями цього лікаря і настанням смерті хворої причинно-наслідковий зв'язок відсутній (т.8 а.с. 11-109).
		Із медичної карти № 537 вбачається, що лікуючий лікар ОСОБА_6 з метою виключення підозри ураження головного мозку (менінгоенцефаліт) призначала консультацію лікаря невропатолога, який виключав цю патологію (19.07.05р., 20.07.05р. та 23.07.05р.) і лише 26.07.05р. за наявності вогнищевих змін запідозрив менінгіт (т.2 а.с. 10-42). 
		Як слідує з наданих медичних документів гр. ОСОБА_7 була госпіталізована в обласну інфекційну лікарню з діагнозом: «Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів. Інтоксикаційний синдром». 19.07.05р. в цьому лікарняному закладі був встановлений клінічний діагноз: «ГРВІ, інтоксикаційний синдром. Пр. пневмонія »При переведенні в пульмонологічне відділення ЦМКЛ вказаний заключний клінічний діагноз: «Негоспітальна правобічна середньо-нижньодольова плевропневмонія середньої ступені важкості». Діагноз правобічної плевропневмонії підтверджений даними судово-медичного та гістологічного дослідженнями трупа гр. ОСОБА_7 Тобто, діагноз встановлений клінічно, підтверджений судово-медичними та гістологічними даними. Обстеження і лікування, що проводились в обласній інфекційній лікарні відповідали встановленому діагнозу та «Стандартам медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України», які затверджені Наказом МОЗ України від 27.07.1998р. № 226. Також, згідно даних меди чної документації слідує, що лікуючий лікар-інфекціоніст ОСОБА_6 в межах своєї компетенції призначала обстеження, викликала лікарів консультантів для встановлення правильного діагнозу та виконувала їхні вказівки.  
		Дотримання методики лікування ОСОБА_7 стверджується записами та призначеннями лікаря ОСОБА_45 в історії хвороби (т.2 а.с.14), рентгенологічним заключенням лікаря-рентгенолога ОСОБА_46 (т.2 а.с.- 13-14), консультаціями пульмонологів ОСОБА_33 та ОСОБА_11 (т.2 а.с.15-17), консультаціями невропатологів ОСОБА_17 та ОСОБА_20 (т.2 а.с.16-17), а також даними додаткових методів дослідження електроенцефалографії (т.2 а.с.14) та комп'ютерної томографії головного мозку ОСОБА_7 (т.2 а.с.18).
		Відповідно до ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
		За таких обставин, оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності суд вважає, що підсудну ОСОБА_6 за ч.1 ст. 140 КК України слід виправдати за недоведеністю її участі у вчиненні злочину. 
		Судові витрати відсутні.
		Речові докази по справі: журнали результатів аналізів, пакет №2 із зразками гістологічних препаратів (гістологічні скельця в кількості 11 шт., парафінові блоки в кількості 5 шт., 5 нових препаратів)  повернути за належністю до Закарпатської обласної клінічної лікарні.
		В задоволенні цивільного позову ОСОБА_47, ОСОБА_8 до обласної клінічної інфекційної лікарні м. Ужгорода  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином слід відмовити виходячи з його недоведеності.
		Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -        
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_6 в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 140 КК України визнати невинною і виправдати.
		Речові докази по справі: 
		- журнал реєстрації аналізів та їх результатів (ургентної служби) на 613 арк.;
		- журнал реєстрації аналізів та їх результатів (загальний білок і білкові франції) на 203 арк.;
		- журнал реєстрації аналізів та їх результатів (електроліти) на 202 арк.;
		- журнал реєстрації аналізів та їх результатів (гематологічний відділ) на 606 арк.;
		- журнал реєстрації мікробіологічних  досліджень на бактеріальну флору на 204 арк.;
		- журнал реєстрації аналізів та їх результатів (сечовина і креатинін) на 101арк.;
		- журнал реєстрації аналізів та їх результатів (печінкові проби) на 301арк.;
		- журнал реєстрації пункт атів спино-мозкової рідини в експрес лабораторії  на 23 арк.;
		- журнал прийому аналізів лікворів, доставлених в експрес лабораторію на 12 арк.;
		- журнал реєстрації аналізів та їх результатів (загальний аналіз ліквору) на 103 арк.;
		- журнал обліку рентгеноскопічних досліджень - не пронумеровано;
		- журнал обліку рентгенологічних досліджень - не пронумеровано;
		- журнал обліку томографічних обстежень - не пронумеровано;
		- журнал реєстрації мікробіологічних досліджень крові на стерильність на 104 арк.;
		- медичну картку №8165/525/524/492 стаціонарного хворого ОСОБА_7;
		- медичну картку №537 стаціонарного хворого ОСОБА_7;
		- медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_48;
		- пакет №2 із зразками гістологічних препаратів (гістологічні скельця в кількості 11 шт., парафінові блоки в кількості 5 шт., 5 нових препаратів) - повернути за належністю до Закарпатської обласної клінічної лікарні.
		В задоволенні цивільного позову ОСОБА_47, ОСОБА_8 до обласної клінічної інфекційної лікарні м. Ужгорода  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином -слід відмовити.
		Вирок може бути оскаржено через Ужгородський міськрайонний суд до Закарпатського апеляційного суду на протязі 15 діб з моменту його проголошення.
		 
		 
		Суддя:                    Бедьо В.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...