Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-4776к12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		іменем   україни
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого                               Орлової С.О.                                                    
		 
		суддів:                                                           Кульбаби В.М., Квасневської Н.Д. 
		з участю прокурора            Казнадзея М.В.
		засудженого                               ОСОБА_1
		захисника                                              ОСОБА_2
		 
		розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 листопада 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь  у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого                       ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3, на вирок  Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2012 року.
		 
		                              Вироком Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2012 року;  
		 
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Україна, 
		раніше не судимого, засуджено:
		 
		<ul>
			<li>за ч. 1 ст. 368-2 КК України на 1рік 3 місяці обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на два роки. </li>

</ul>
		За вироком місцевого суду ОСОБА_1, перебуваючи на посаді заступника начальника податкової міліції-начальника слідчого відділу ДПА у Полтавській області, 28 липня 2011 року, як службова особа одержав від ОСОБА_4 кошти в сумі 7 тисяч доларів США, що за курсом Національного банку України складає  55790 грн., як неправомірну вигоду в значному розмірі.
		       Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2012 року, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано. Цим вироком його визнано винним  у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3                                 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна  та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання полковника податкової міліції.
		 
		      За вироком апеляційного суду ОСОБА_1, як заступник начальника податкової міліції - начальник слідчого відділу ДПА отримав указані кошти як хабар за зменшення обсягу обвинувачення ОСОБА_5 та лояльне провадження досудового слідства по кримінальній справі останнього.
		 
		    У касаційних скаргах:  прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного  суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Стверджує, що судом не враховано значного розміру хабара, невизнання засудженим вини, що призвело до призначення винному м'якого покарання. Засуджений та захисник ставлять питання про перекваліфікацію злочину на ч. 1 ст. 368-2 КК України та пом'якшення покарання. Стверджують, що апеляційним судом не враховано, що, отримуючи незаконну винагороду, засуджений не вчинив будь-яких дій на користь підслідного ОСОБА_4,а також дій на шкоду служби. 
		Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали свої касаційні скарги та просили касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, думку прокурора, який підтримав скаргу прокурора та заперечив проти касаційних скарг засудженого та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а скарги засудженого та захисника підлягають задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
		 
		Аналогічні вимоги до обвинувачення, яке пред'являється обвинуваченому органом досудового слідства, містяться у ст. ст. 132, 223 КПК України.
		 
		За постановою про притягнення в якості обвинуваченого та обвинувальним висновком (т. 4, а. с. 176) ОСОБА_1, як начальник слідчого відділу, по кримінальній справі, яка знаходилась у слідчого цього відділу ОСОБА_6, отримав хабар за «зменшення обсягу обвинувачення підсудному ОСОБА_5 та лояльне провадження досудового слідства».
		Таке обвинувачення, як доведене, приведено у мотивувальній частині вироку суду апеляційної інстанції (т. 5 а. с. 187).
		Разом із тим органи досудового слідства та суд не розкрили терміну «лояльне проведення досудового слідства», яке можливо визначити як невтручання з боку ОСОБА_1 у хід розслідування.
		Між тим, висновок про доведеність лояльного проведення досудового слідства, невтручання у його хід суперечить висновку про виконання дій на незаконне зменшення обсягу обвинувачення.
		 
		Окрім того, визнавши наведені обвинувачення встановленими, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 323, 334 КПК України у вироку не навів доводів на підтвердження такого обвинувачення.
		Більш того, апеляційний суд прийшов до кінцевого висновку про те, що ОСОБА_1, як начальник слідчого відділу, отримав хабар від ОСОБА_4 не за зменшення обсягу обвинувачення та «лояльне» проведення досудового слідства, а за власну бездіяльність та бездіяльність підконтрольних йому слідчо-оперативних працівників.
		При цьому суд не зазначив в чому саме ця бездіяльність виразилась чи повинна була виразитись та які саме слідчі та оперативні працівники мались на увазі. Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав вину підсудного в обвинуваченні, яке органами обвинувачення  тому не пред'являлось.
		 
		Таке суперечливе та неконкретне обвинувачення відповідно до вимог п. 3 ст. 370 КПК України порушує право особи на захист. Разом із тим за відсутності відповідної вимоги у скарзі прокурора суд касаційної інстанції позбавлений можливості з цих підстав скасувати вирок, оскільки відповідно до вимог ст. 375 КПК України це в наступному погіршить становище особи. 
		 
		Суд першої інстанції, визнавши обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України не доведеним, справедливо послався на його суперечливість, наведену вище. Окрім того, місцевий суд у своїх висновках обґрунтовано виходив з наступного.
		 
		Відповідно до роз'яснень у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання хабара настає за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади.
		Засуджений ОСОБА_7 визнав, що він отримав незаконну винагороду від ОСОБА_4 разом з тим не обіцяв тому використати чи не використати владні повноваження та якимось чином вплинути на хід досудового слідства по справі його брата. Окрім того, такого впливу не здійснював. Винагороду отримав «за посаду», скориставшись нагодою незаконно збагатитись. Такі показання засудженого по справі не спростовані.
		Із показань свідка ОСОБА_6, слідчого по справі стосовно директора ТОВ «Скломонтаж» ОСОБА_5, вбачається, що досудове розслідування проводилось згідно з вимогами КПК України, відповідно до плану розслідувань, затвердженого керівництвом Управління ДПА в Полтавській області. ОСОБА_7, як начальник слідчого відділу, жодних незаконних вказівок по кримінальній справі не давав.
		Аналогічні обставини вбачаються із показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, службових осіб ДПА, протоколу огляду кримінальної справи № 20105068002, відповідно до якого по справі були проведені всі заплановані слідчі дії.
		 
		Правильність висновку суду першої інстанції про отримання засудженим незаконної винагороди, не пов'язаної з виконанням чи невиконанням дій по службі на користь ОСОБА_4, свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 подав рапорт на звільнення зі служби 27.07.2011 року, до скоєння злочину та був звільнений з посади 28.07.2011 року не у зв'язку з вчиненням злочину, а за віком (т. 1 а. с. 130-136). Ці події мали місце до пред'явлення обвинувачення ОСОБА_5
		Місцевий суд всебічно оцінив усі показання ОСОБА_4, які той давав як на досудовому так і в судовому слідстві з приводу мети передачі коштів ОСОБА_7 та обґрунтовано оцінив їх в тій частині критично в силу їх непослідовності та суперечливості.
		 
		У суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 в одному випадку показав, що він бажав від ОСОБА_7 щоб кримінальна справа не «дійшла» до суду, в іншому випадку - щоб надійшла «з мінімальними нарахуваннями». Разом із тим ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_7 повідомив його, що закриття справи не відноситься до його компетенції та не пропонував йому зменшити обсяг обвинувачення (т. 5 а. с. 177).
		Таким чином висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_7 не планував «допомагати» ОСОБА_4, а останній усвідомлював це не спростовано.
		Наведене у сукупності спростовує доводи апеляційного суду про те, що незаконне збагачення засуджений ОСОБА_7, отримав за виконання чи невиконання дій по службі, які він міг, або повинен був виконати з використанням владних повноважень та підтверджує висновок місцевого суду, що таку винагороду він отримав, скориставшись лише своєю посадою начальника слідчого відділу ДПА України у Полтавській області.
		В цьому зв'язку вирок апеляційного суду підлягає зміні, а дії засудженого перекваліфікації на ст. 368-2 КК України, як незаконне збагачення - одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі за відсутності ознак хабарництва.
		У зв'язку з перекваліфікацією злочину на менш тяжкий підлягає пом'якшенню покарання винному, яке у відповідності до вимог                ст. 65 КК України належить обрати з урахуванням характеру та ступеню тяжкості злочину, обставин справи та даних про особу винного в межах санкції закону, вимог ст. 275 КПК України.          
		Виходячи з викладеного, керуючись статтями 395, 396, 398                   Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року                № 10-0105 (в редакції  Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI), п. 11 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів, 
		у х в а л и л а:
		        
		касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а касаційні скарги засудженого та захисника задовольнити. 
		Вирок апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.           
		Перекваліфікувати  дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 368 КК України на  ч. 1 ст. 368-2 КК України і призначити покарання 1 рік 3 місяці обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком 2 роки.
		                              ОСОБА_1 у зв'язку з відбуттям покарання звільнити з-під варти з зали суду.
		                              В решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.
		 
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		С.О. Орлова В.М. Кульбаба Н.Д. Квасневська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...