Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 16/042-12/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2012.
Дата набрання законної сили: 17.12.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ 
		 
		"21" листопада 2012 р.                                                                  Справа № 16/042-12/14
		 
		Господарський суд Київської області у складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді          Бацуци В. М.
		суддів                                Лилака Т. Д.
		                                          Наріжного С. Ю.
		 
		при секретарі судового засідання Щур О. Д.
		 
		за участю представників учасників процесу:
		від прокурора: Дутчин І. М. (посвідчення № 007107 від 02.10.2012 р.);
		від позивача-1: не з'явились;
		від позивача-2: не з'явились;
		від відповідача: Савицький А. О. (довіреність № 69/9-15 від 24.04.2012 р.);
		від третьої особи-1: не з'явились;
		від третьої особи-2: не з'явились;
		 
		розглянувши матеріали справи
		 
		за позовом Заступника Прокурора Київської області, м. Київ
		в інтересах держави в особі:
		1)          Головного управління Держкомзему у Київській області, м. Київ;
		2)          Глібівської сільської ради, с. Глібівка, Вишгородський район;
		до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вортекс", смт Димер, Вишгородський район
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державного підприємства „Димерське лісове господарство", с. Катюжанка, Вишгородський район
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Вишгородської районної ради, м. Вишгород
		про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Заступник Прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, Глібівської сільської ради звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Вортекс" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладеного між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс", та зобов'язання ТОВ „Вортекс" повернути до земель запасу Глібівської сільської ради земельну ділянку площею 16, 6118 га.
		Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивачів тим, що договір оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р. між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс" був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам -із порушенням підстав та процедури вилучення у третьої особи-1 спірної земельної ділянки, із порушенням підстав та процедури надання відповідачу спірної земельної ділянки.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2012 р. (суддя Христенко О. О.) порушено провадження у справі № 16/042-12 за позовом Заступника Прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, Глібівської сільської ради до ТОВ „Вортекс" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.05.2012 р.
		08.05.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.05.2012 р.
		10.05.2012 р. до канцелярії суду від позивача-1 надійшов лист № 04-18/264 від 25.04.2012 р., у якому він просить суд розглядати справу за його відсутності.
		16.05.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.05.2012 р. про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки у зв'язку із тим, що є рішення господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. у справі № 4/174-10 за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, ДП „Димерське лісове господарство" до Глібівської сільської ради, ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб Київської обласної ради, Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р. між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
		22.05.2012 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про припинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, про що було винесено відповідну ухвалу господарського суду Київської області від 22.05.2012 р. 
		22.05.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.06.2012 р.
		28.05.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 28.05.2012 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити прокурору в інтересах позивачів у задоволенні позову повністю, у тому числі у зв'язку із спливом позовної давності.
		28.05.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява б/н від 28.05.2012 р. про застосування позовної давності, у якій він просить суд при вирішенні даного спору застосувати наслідки спливу позовної давності.
		05.06.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.06.2012 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ДП „Димерське лісове господарство" та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Вишгородську районну раду.
		20.06.2012 р. до канцелярії суду від позивача-2 надійшло клопотання № 147/02-11 від 19.06.2012 р., у якому він позов підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити його.
		20.06.2012 р. до канцелярії суду від третьої особи-1 надійшло клопотання б/н від 19.06.2012 р., у якому третя особа не заперечує проти задоволення позову.
		20.06.2012 р. у судовому засіданні прокурор надав пояснення № 05/3-319вих від 19.06.2012 р., що долучені судом до матеріалів справи.
		Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2012 р. за наслідками розгляду відповідного усного клопотання прокурора розгляд справи № 16/042-12 призначено колегіально.
		Розпорядженням Голови господарського суду Київської області № 101-АР від 21.06.2012 р. призначено колегію з розгляду справи № 16/042-12 у складі трьох суддів: головуючий суддя Христенко О. О., судді -Бацуца В. М., Привалов А. І.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2012 р. (головуючий суддя Христенко О. О., судді - Бацуца В. М., Привалов А. І.) призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.07.2012 р.
		Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду Київської області № 117-АР від 16.07.2012 р., у зв'язку із перебуванням судді Христенко О. О. у відпустці, справу 16/042-12 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Бацуца В. М., судді - Привалов А. І., Саванчук С. О.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2012 р. прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Бацуца В. М., судді -Привалов А. І., Саванчук С. О. справу № 16/042-12 за позовом Заступника Прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, Глібівської сільської ради до ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб ДП „Димерське лісове господарство", Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та присвоєно їй                     № 16/042-12/14.
		17.07.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.08.2012 р.
		01.08.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.08.2012 р.
		09.08.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.09.2012 р.
		13.08.2012 р. до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшла заява № 02-05/244 від 20.06.2012 р., у якій третя особа підтримує позовні вимоги прокурора в інтересах позивачів та просить суд розглядати справу без її участі.
		13.09.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 08.10.2012 р.
		Розпорядженням Голови господарського суду Київської області № 209-АР від 08.10.2012 р., у зв'язку із перебуванням судді Саванчук С. О. у щорічній основній відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу 16/042-12/14, замінивши суддю Саванчук С. О. на суддю Наріжного С. Ю.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2012 р. прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Бацуца В. М., судді -Наріжний С.Ю., Привалов А. І. справу № 16/042-12/14 за позовом Заступника Прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, Глібівської сільської ради до ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб ДП „Димерське лісове господарство", Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
		08.10.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.10.2012 р.
		24.10.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.10.2012 р.
		31.10.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.11.2012 р.
		Розпорядженням Голови господарського суду Київської області № 259-АР від 21.11.2012 р., у зв'язку із знаходженням судді Привалова А. І. на лікарняному, здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу 16/042-12/14, замінивши суддю Привалова А. І. на суддю Лилака Т. Д.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2012 р. прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Бацуца В. М., судді -Лилак Т. Д., Наріжний С.Ю. справу № 16/042-12/14 за позовом Заступника Прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, Глібівської сільської ради до ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб ДП „Димерське лісове господарство", Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
		21.11.2012 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивачів, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. 
		Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. 
		Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, надали. 
		За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
		Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02.07.2001 р. комісією у складі представника Димерського держлісгоспу Панченко Н. В., лісничого Кам'янського лісництва Жданюк В. П., представника ТОВ „Вортекс" Колесника М. С. було проведене обстеження лісових насаджень, розташованих на ділянках у кварталі 81 виділ 8, 9, 18, 19, запроектованих для передачі у запас сільської ради. За результатами проведеного обстеження був складений та підписаний відповідний акт, у якому за підписом директора ДП „Димерське лісове господарство" було зазначено про те, що Держлісгосп не заперечує про передачу вказаної земельної ділянки в запас Глібівської сільської ради.
		Як вбачається також з листів ДП „Димерського лісового господарства", датованих 05.07.2001 р., адресованих голові Глібівської сільської ради Ворон В. І., останнє надавало згоду на передачу земельних ділянок Кам'янського лісництва у кварталі 81 виділ 8, 9, 18, 19 площею 11, 3 га та земельної ділянки у кварталі 86 виділ 24, 25 площею 5, 3 га до земель запасу.
		У листі ДП „Димерського лісового господарства", адресованого Виробничому об'єднанню „Київліс" також було зазначено про те, що Димерський держлісгосп не заперечує проти передачі в запас Глібівської сільської ради земельної ділянки Кам'янського лісництва квартал 81 виділ 8, 9, 18, 19 площею 11, 3 га.
		Рішенням № 212 від 19.07.2001 р. „Про розширення площі земель запасу" Вишгородської районної ради вилучено з користування Димерського держлісгоспу земельну ділянку площею 16, 6 га та включено вказану земельну ділянку до земель запасу Глібівської сільської ради для подальшого перерозподілу.
		Рішенням № 250 від 20.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки під розміщення бази відпочинку" Вишгородської районної ради затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ „Вортекс" під розміщення бази відпочинку в межах Глібівської сільської ради; вирішено надати ТОВ „Вортекс" в тимчасове дострокове на умовах оренди користування терміном на 50 років земельну ділянку площею 16, 6118 га під розміщення бази відпочинку за рахунок земель запасу Глібівської сільської ради; вирішено відведення земельної ділянки за рахунок лісових площ провести без права вирубки дерев під габарити будівель і споруд; вирішено зобов'язати ТОВ „Вортекс" укласти з Глібівською сільською радою договір оренди земельної ділянки та нотаріально посвідчити його; зобов'язати ТОВ „Вортекс" використовувати надану земельну ділянку за цільовим призначенням.
		09.01.2002 р., на підставі вищевказаного рішення № 250 від 20.12.2001 р. Вишгородської районної ради, між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у тимчасове довгострокове користування земельну ділянку, загальною площею 16, 6118 га для розміщення бази відпочинку за рахунок земель запасу Глібівської сільської ради, терміном на 50 років, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. та зареєстровано в реєстрі за № 34.
		09.01.2002 р. між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс" було підписано акт прийняття-передачі земельної ділянки, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове довгострокове (на умовах оренди) користування терміном на 50 років земельну ділянку, загальною площею 16, 6118 га для розміщення бази відпочинку за рахунок земель запасу Глібівської сільської ради.
		У березні 2010 р. Прокурором Вишгородського району Київської області було внесено протести № 75, 76 від 12.03.2010 р. до Вишгородської районної ради на рішення № 212 від 19.07.2001 р. та рішення № 250 від 20.12.2001 р. Вишгородської районної ради із вимогою про їх скасування.
		Рішенням № 444-31-5 від 19.04.2010 р. „Про протести прокурора Вишгородського району" Вишгородської районної ради за наслідками розгляду протестів № 75, 76 від 12.03.2010 р. Прокурора Вишгородського району Київської області вирішено скасувати рішення № 212 від 19.07.2001 р. та рішення № 250 від 20.12.2001 р. Вишгородської районної ради.
		У жовтні 2010 р. Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, ДП „Димерське лісове господарство" звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Глібівської сільської ради, ТОВ „Вортекс" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладеного між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс", та зобов'язання ТОВ „Вортекс" повернути ДП „Димерське лісове господарство" земельну ділянку площею 16, 6118 га, визнання права користування земельною ділянкою площею 16, 6118 га за ДП „Димерське лісове господарство".
		Рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. у справі 4/174-10 за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, ДП „Димерське лісове господарство" до Глібівської сільської ради, ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб Київської обласної ради, Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р. відмовлено у задоволенні позову повністю.
		Приймаючи рішення від 28.12.2010 р. у справі 4/174-10 господарський суд Київської області зазначив та встановив, що рішення Вишгородської районної ради Київської області від 20.12.2001 р. № 250, яким ТОВ „Вортекс" надано у користування земельну ділянку лісового фонду для розміщення бази відпочинку, тобто для рекреаційних потреб, - не суперечило законодавчо встановленим повноваженням районних рад щодо розпорядження лісовими земельними ділянками; рішення Вишгородської районної ради від 20.12.2001 р. № 250 про надання земельної ділянки лісогосподарського призначення для рекреаційних потреб і є рішенням про переведення земельної ділянки з однієї категорії в іншу у розумінні ч. 4 ст. 2 ЗК України 1990 р. і їй не суперечить; повноваження Глібівської сільської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ „Вортекс" були безпосередньо передбачені в рішенні Вишгородської районної ради Київської області від 20.12.2001 р. № 250, яка, в свою чергу, передала ці повноваження своєму виконавчому комітету, - і відповідно укладення спірного договору оренди земельної ділянки сільським головою від імені виконавчого комітету Глібівської сільської ради не суперечить вимогам законодавства України.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. у справі 4/174-10 було залишено без змін. 
		Приймаючи постанову від 18.04.2011 р. за наслідками перегляду у апеляційному порядку рішення господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. Київський апеляційний господарський суд зазначив та встановив, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 та приписи частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає рішення Вишгородської районної ради Київської області від 19.04.2010 р. № 444-31-У таким, що прийнято всупереч рішенню Конституційного Суду України; Прокурор Вишгородського району дізнався або мав дізнатися про наявність порушень, про які він зазначає у позовній заяві - 27.03.2006 р., а трирічний строк позовної давності сплив 27.03.2009 р.
		Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. 
		Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. у справі 4/174-10 за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, ДП „Димерське лісове господарство" до Глібівської сільської ради, ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб Київської обласної ради, Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р.
		Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
		Таким чином, правомірність вилучення Вишгородською районною радою у Димерського держлісгоспу земельної ділянки площею 16, 6 га та включення її до земель запасу Глібівської сільської ради згідно рішення № 212 від 19.07.2001 р., а також правомірність надання Вишгородською районною радою у користування вказаної земельної ділянки ТОВ „Вортекс" під розміщення бази відпочинку за рахунок земель запасу Глібівської сільської ради у відповідності до рішення № 250 від 20.12.2001 р. встановлена рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. у справі 4/174-10 за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, ДП „Димерське лісове господарство" до Глібівської сільської ради, ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб Київської обласної ради, Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р.
		 
		Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, крім інших вимог, просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладений між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс".
		З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно ст. 3 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Відповідно до ст. 12 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
		Статтею 13 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. 
		Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. 
		Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням.
		Статтею 15 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. 
		Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 
		1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 
		2) термін договору оренди; 
		3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 
		4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 
		5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 
		6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 
		7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 
		8) відповідальність сторін. 
		Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України. 
		За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо). 
		Умови договору оренди земельної ділянки діють у випадках, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором, крім випадків, визначених статтею 21 цього Закону, а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб.
		Згідно ч. 2-8 ст. 15 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заяву (клопотання). 
		Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. 
		У разі згоди орендодавця надати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір, в якому обумовлюють істотні та інші умови оренди землі. 
		Надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення. 
		У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, визначеному Земельним кодексом України. Проект відведення земельної ділянки є невід'ємним додатком до договору оренди. 
		Умови, строки, а також плата за розроблення проекту відведення земельної ділянки, що перебуває у власності громадян та юридичних осіб, визначаються за згодою сторін. 
		У разі надходження двох або більше клопотань (заяв) на оренду однієї й тієї ж земельної ділянки, що є у державній або комунальній власності, відповідні орендодавці проводять земельний аукціон (конкурс) щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший спеціальний порядок. Порядок набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається орендодавцями з дотриманням вимог законодавства про добросовісну конкуренцію.
		Статтею 16 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. 
		У разі надання земельної ділянки в оренду в порядку відведення договір оренди підписується після перенесення її меж у натуру (на місцевість).
		Згідно ст. 152 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: 
		а) визнання прав; 
		б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; 
		в) визнання угоди недійсною; 
		г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; 
		ґ) відшкодування заподіяних збитків; 
		д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Частиною 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
		Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства. 
		При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. 
		Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. 
		Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). 
		Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Пунктом 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. 
		З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
		Відповідно до п. 2.26. цієї ж постанови у частині першій статті 15 Закону України „Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним. 
		Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. 
		У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України „Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677. 
		Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
		Згідно п. 2.29. цієї ж постанови звернути увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.
		Дослідивши договір оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладений між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс", суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору, їх зміст та форма договору не суперечать положенням Цивільного кодексу Української РСР, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів України в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, а сам договір був укладений сторонами на виконання рішення № 212 від 19.07.2001 р. та рішення № 250 від 20.12.2001 р. Вишгородської районної ради, що в свою чергу були чинними на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки і правомірність прийняття яких Вишгородською районною радою із дотриманням положень Цивільного кодексу Української РСР, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів України була встановлена рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. у справі 4/174-10 за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, ДП „Димерське лісове господарство" до Глібівської сільської ради, ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб Київської обласної ради, Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р.
		Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладений між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс", не суперечить положенням Цивільного кодексу Української РСР, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів України в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, а сам договір був укладений сторонами на виконання рішення № 212 від 19.07.2001 р. та рішення № 250 від 20.12.2001 р. Вишгородської районної ради, що в свою чергу були чинними на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки і правомірність прийняття яких Вишгородською районною радою із дотриманням положень Цивільного кодексу Української РСР, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів України була встановлена рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. у справі 4/174-10 за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держкомзему у Київській області, ДП „Димерське лісове господарство" до Глібівської сільської ради, ТОВ „Вортекс" за участю третіх осіб Київської обласної ради, Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., то позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивачів, про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
		Крім того, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, просить суд зобов'язати ТОВ „Вортекс" повернути до земель запасу Глібівської сільської ради земельну ділянку площею 16, 6118 га.
		Що стосується вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. 
		Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. 
		Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Згідно п. 10 цієї ж постанови реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
		У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказана позовна вимога прокурора в інтересах позивачів є похідною від його позовної вимоги до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладеного між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс".
		Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом, позовна вимога прокурора в інтересах позивачів до відповідача про зобов'язання повернути до земель запасу Глібівської сільської ради земельну ділянку площею 16, 6118 га. є похідною від його позовної вимоги до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладеного між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс", що в свою чергу є безпідставною, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
		Крім того, як було зазначено вище, відповідач у своїх відзиві б/н від 28.05.2012 р. на позовну заяву та заяві б/н від 28.05.2012 р. про застосування позовної давності просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням позовної давності.
		З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
		Частиною 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
		Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 
		Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 
		Після переривання перебіг позовної давності починається заново. 
		Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Як було зазначено вище, прокурор у своїх поясненнях № 05/3-319вих від 19.06.2012 р. зазначає, що в даному випадку перебіг позовної давності для прокурора та позивачів розпочався з жовтня 2009 р., а саме з моменту проведення Прокуратурою Вишгородського району Київської області перевірки додержання вимог земельного і водного законодавства ТОВ „Вортекс" на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
		Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір оренди земельної ділянки був укладений між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс" - 09.01.2002 р.
		У процесі розгляду справи судом встановлено, що про всі характеристики (розміщення, межі, природні умови тощо) земельної ділянки, що є об'єктом спірного договору оренди земельної ділянки, та обставини укладення спірного договору оренди земельної ділянки були відомі позивачам - Глібівській сільській раді та Головному управлінню Держкомзему у Київській області ще станом як до моменту його укладення так і на момент його укладення -09.01.2002 р., оскільки Виконавчий комітет Глібівської сільської ради є взагалі стороною спірного договору так, як договір підписувався від його імені сільським головою, який і очолює вказану сільську раду, а Київське обласне управління земельних ресурсів, правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Головне управління Держкомзему у Київській області, в особі Вишгородського районного відділу земельних ресурсів розглядало проект відведення земельної ділянки та надавало погодження на надання відповідачу у користування спірної земельної ділянки і висновок про можливість реєстрації спірного договору оренди земельної ділянки після вивчення і ознайомлення із ним, що підтверджується листами № 108 від 12.07.2001 р., № 24/1 від 11.01.2002 р. Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, наявними у матеріалах справи.
		Крім того, про укладення між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс" спірного договору оренди земельної ділянки Прокурору Вишгородського району Київської області, що у відповідності до положень Закону України „Про прокуратуру" входить до системи органів прокуратури України, ще було відомо у 2006 р. згідно листа № 145 від 27.03.2006 р. ДП „Димерське лісове господарство", на що також звернув увагу Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 18.04.2011 р. у справі господарського суду Київської області № 4/174-10 за позовом Прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі ДП „Димерське лісове господарство", ГУ Держкомзему у Київській області до ТОВ „Вортекс", Глібівської сільської ради за участю третіх осіб Київської обласної ради, Вишгородської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладеного між Виконком Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс". І саме з цього моменту прокурор міг також дізнатись в інтересах позивачів про наявність будь-яких порушень законодавства України при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки.
		При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку перебіг позовної давності за позовом прокурора в інтересах позивачів починається не від моменту проведення ним перевірки обставин укладення договору, а з моменту коли він довідався про сам спірний договір оренди земельної ділянки і відповідно міг довідатись про можливі порушення при його укладенні.
		При цьому, позивачі, в інтересах яких прокурором поданий даний позов, знали про укладення спірного договору оренди земельної ділянки і могли довідатись про наявні можливі порушення при його укладенні ще в 2002 р.
		До того ж, як було зазначено вище, приймаючи постанову від 18.04.2011 р. за наслідками перегляду у апеляційному порядку рішення господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. Київський апеляційний господарський суд зазначив та встановив, що Прокурор Вишгородського району Київської області дізнався або мав дізнатися про наявність порушень, що були допущені при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки - 27.03.2006 р., а трирічний строк позовної давності сплив 27.03.2009 р.
		Як вбачається із матеріалів справи, прокурор в інтересах позивачів звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою № 05/3-633вих від 02.03.2012 р. до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2002 р., укладеного між Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради та ТОВ „Вортекс", та зобов'язання ТОВ „Вортекс" повернути до земель запасу Глібівської сільської ради земельну ділянку площею 16, 6118 га, лише 03.04.2012 p., тобто із спливом строків позовної давності.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		У процесі розгляду справи прокурором та позивачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували переривання або зупинення перебігу позовної давності щодо їх позовних вимог до відповідача.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві прокурора, поданій в інтересах позивачів, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
		Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Відмовити у задоволенні позову повністю.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                         В. М. Бацуца
		 
		Судді                                                                                                                 Т. Д. Лилак
		 
		                                                                                                                          С. Ю. Наріжний
		 
		 
		Повний текст рішення підписаний 
		06 грудня 2012 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...