Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5016/1842/2012(20/55) : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2012.
Дата набрання законної сили: 22.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		=======================================================================
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 "03" грудня 2012 р.                                        Справа №  5016/1842/2012(20/55) 
		 
		Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА",
		юридична адреса: просп. Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049
		адреса для листування: бул. Т. Шевченка, 37/122, м. Київ, 01032
		до відповідача Державного підприємства "Дельта-лоцман", вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54017
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54002
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест", Митна площа, 1, оф. 307, м. Одеса, 65026
		про стягнення страхового відшкодування у сумі 549 598, 26 грн.
		 
		за участю представників сторін
		від позивача Дяченко Віктор Олександрович, довіреність № 12/182 від 14.02.2012 року;
		від відповідача Табула Олена Михайлівна, довіреність № 10 від 30.12.2011 року;
		                          Павленко Ірина Віталіївна, довіреність № 5 від 30.12.2011 року.
		від третьої особи Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт": представники не з'явились
		від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест": представники не з'явились
		 
		 
		Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Державного підприємства "Дельта-лоцман" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 549 598, 26 грн.
		 
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.09.12 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.10.12 року.
		В судовому засіданні 02.10.12 року представником відповідача подано суду клопотання про призначення експертизи та відкладення розгляду справи з метою надання відповідачу часу для підготовки переліку питань, які мають бути поставлені на вирішення експерта (том ІІ, арк. справи 1-2).
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.10.12 року відкладено розгляд справи на 01.11.12 року у зв'язку з заявленим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи. Питання щодо призначення експертизи вирішено розглянути у наступному судовому засіданні.
		 
		29.10.12 року представником відповідача подано суду клопотання про призначення експертизи з переліком питань, які пропонуються поставити на вирішення експертизи (том ІІ, арк. справи 12-13).
		29.10.12 року представником відповідача подано суду клопотання про витребування доказів, а саме про витребування від позивача ПрАТ «СК «Провідна»належним чином завіреної копії договору перестрахування (том ІІ, арк. справи 10-11).
		31.10.12 року представником позивача подано суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення повноважного представника в судове засідання (том ІІ, арк. справи 14).
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.12 року судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 14.11.12 року у зв'язку з поданим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю залучення до участі у справі третіх осіб. Вказаною ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.12 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест".
		01.11.12 року (після судового засідання, про що свідчить дата та час надходження до канцелярії суду клопотання) представником відповідача подано суду письмове клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест", а також про витребування у ТзОВ "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест" доказів, необхідних для експертного дослідження у справі (том ІІ, арк. справи 23-24).
		02.11.12 року представником відповідача подано суду клопотання про продовження строку вирішення спору (том ІІ, арк. справи 27).
		В судовому засіданні 14.11.12 року представником позивача подано суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору (том ІІІ, арк. справи 48). Представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечив.  Клопотання про призначення експертизи та клопотання про витребування доказів сторони просили розглянути у наступному судовому засіданні.
		Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.11.12 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 03.12.12 року у зв'язку з заявленими клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, а також у зв'язку з відсутністю в суду відомостей щодо належного повідомлення третіх осіб про дату, час та місце слухання справи. Клопотання про призначення експертизи та  витребування доказів судом вирішено розглянути у наступному судовому засіданні.
		В судовому засіданні 03.12.12 року представники відповідача зазначили, що раніше подані  клопотання про призначення експертизи та клопотання про витребування доказів вони не підтримують. Представник позивача проти вказаного на заперечував. Відтак, судом не розглядались вищевказані клопотання.
		В судовому засіданні 03.12.12 року оголошувалась перерва для надання представнику позивача можливості ознайомитись з матеріалами справи.
		 
		В судовому засіданні 03.12.12 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.
		27.10.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова Компанія «ПРОВІДНА», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА»(Страховик) (надалі - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»(Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування водного транспорту №08/0800087/1602/09 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням водним транспортом, а саме, судном з його машинами та обладнанням, а саме: Буксир-штовхач «Бугський», регістровий номер 1-040082, клас з символом КМ*ЛЗ ІІІ буксир (далі - застраховане судно).
		Відповідно до Класифікаційного свідоцтва № 017788 від 05.01.2010 року, Свідоцтва на обладнання та забезпечення № 017791 від 05.01.2010 року власником судна є Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт».
		Придатність судна до плавання засвідчується Свідоцтвом про придатність до плавання № 017787 від 01.01.2010 року, Актом чергового огляду судна № 103-1-03-10 від 05.01.2010 року, Актом чергового огляду корпусу та рульового пристрою в доці № 103-1-2944-09 від 17.10.2009 року, Ліцензією суднової станції № 48-0336 від 22.02.2010 року.
		Судновласником судна відповідно до Договору фрахтування (бербоут-чартер) між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»є Страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест».
		Страхова сума склала 599 000,00 грн.
		Термін дії Договору страхування відповідно до п. 5.2 Договору з 01.11.2009 року до 31.10.2010 року.
		Одним із страхових випадків відповідно до п. 2.1.1 Договору страхування є перевертання судна.
		22.03.2010 року на підставі заяви Страхувальника від 19.03.2010 року було укладено додаткову угоду № 1 до Договору страхування, за якою Вигодонабувачем за Договором страхування визначено Страхувальника - ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест».
		04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв застраховане судно, під час супроводження військового корабля ВДК «Ямал»Спаським каналом з рейду порту Миколаїв під мостами Варварівський та Інгульський до набережної бульвару ім. адмірала Макарова, перекинулося через правий борт і занурилося у воду, залишившись на плаву уверх кілем.
		Таким чином, настав страховий випадок - перевертання судна, внаслідок чого у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»виник обов'язок з виплати страхового відшкодування за Договором страхування.
		Відповідно до звіту сюрвейєра «ООО «ДИПИЭС-МАРИНЕКС»від 22.11.2010 року № UА/01710/МК підтверджена сума збитків та ремонту склала 573 558, 26 грн.
		Враховуючи, що договором страхування була передбачена безумовна франшиза у розмірі 23 960,00 грн. ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»мала сплатити страхове відшкодування у розмірі 549 598, 26 грн. (573 558,26 грн. - 23 960,00 грн.).
		Відповідно до умов Договору страхування зазначене страхове відшкодування було сплачено Страхувальнику - ТОВ «СБК «Морвест»двома частинами:
		1) 17.11.2010 року - 100 000 грн. (авансова виплата), що засвідчується платіжним дорученням № 0060733 від 17.11.2010 року;
		2) 15.02.2011  року - 449 598, 26 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 0006295 від 15.02.2011 року.
		Представник позивача вказав, що основною причиною перевертання застрахованого судна були саме дії працівників відповідача - ДП «Дельта-Лоцман».
		На підставі Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 29.05.2006 року № 516 та зареєстрованого в Мін'юсті України 09.08.2006 року за №959/12833, наказом Держфлотінспекції України від 04.05.2010 року № 172 була призначена комісія для розслідування обставин події, внаслідок якої було пошкоджено застраховане судно.
		24.05.2010 року комісією було складено, а начальником Держфлотінспекції України Шемеліним А.В. затверджено Акт розслідування аварійної морської події з буксиром-штовхачем «Бугський»(прапор України, власник ДП «Миколаївський морський торговельний порт», судновласник - ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»), яка сталася 04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв.
		Представником позивача наголошено, що комісією встановлено, що особами персоналу берегових служб, причетних до аварійної морської події, є Державний лоцман «ДП «Дельта-Лоцман»- лоцман першого класу Мессер Олександр Григорович та Лоцман-оператор ДП «Дельта-Лоцман»Мазмінов Віктор Пилипович.
		До комісії не було надано документальних доказів того, що державний лоцман ДП «Дельта-Лоцман»Мессер О.Г., після підняття на борт військового корабля ВДК «Ямал», проінформував командира корабля про план переходу і швартування корабля до причалу, накреслив і погодив схему розміщення буксирів.
		Крім того, лоцманом Мессером О.Г. не були виконані вимоги п. 5.3 розділу 5 «Положення про державну морську лоцманську службу», затвердженого наказом Мінтрансу України від 11.09.2000 року № 498 і зареєстрованого в Мін'юсті України 17.10.2000 року за № 717/4938, стосовно інформування командира ВДК «Ямал»про порядок взаємодії з постами регулювання руху суден і з адміністрацією порту, місця можливої безпечної постановки на якір, характеристику буксирів, які були залучені до швартування, про вимоги «Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту»стосовно швидкості руху корабля у цьому районі, яка не повинна перевищувати 4 вузли.
		У лоцмана була відсутня стандартна інформаційна картка лоцмана для обхвату важливих питань обміну інформацією з командиром корабля, всупереч вимогам п. 5.3 «Положення про державну морську лоцманську службу»і пунктів 5.4., 7.24 «Рекомендаций по подготовке и дипломированию и методам работы морских лоцманов открытого моря»(Резолюция ИМО А.960. Принята 05.12.2003 г.).
		Про початок руху корабля ВДК «Ямал»з якірної стоянки порту Миколаїв лоцманом Мессером О.Г. не була надана інформація лоцману-оператору ЦРРС для забезпечення його руху радіолокаційним контролем, не було узгоджено єдиного часу.
		Заповнена лоцманська квитанція командиром ВДК «Ямал»ретельно не перевірена лоцманом Мессером О.Г., так… у графі «Буксири»зазначені тільки буксири «Зюйд»і «Докер», інформація про участь у супроводженні корабля буксиру-штовхача «Бугский»та запис про скоєння ним аварійної морської події у квитанції відсутні.
		Лоцман-оператор не звернув уваги на значне збільшення швидкості руху корабля в акваторії порту, не висунув командиру корабля і лоцману Мессеру О.Г. вимог щодо усунення порушень Правил плавання у зоні дії автоматизованого радіолокаційного посту (АРЛП), не забезпечив подання повідомлення капітану порту, Держфлотінспекції України щодо наявності цих порушень.
		Між лоцманом-оператором Мазміновим В.П., який здійснював радіолокаційний контроль за рухом корабля, і лоцманом Мессером О.Г., який знаходився на кораблі, був відсутній радіо зв'язок і будь-яка взаємодія для забезпечення безпечної проводки військового корабля.
		Представник позивача вказав, що відповідно до зазначеного Акту розслідування основними причинами аварійної морської події стали, зокрема, невиконання вимог п. 2.3.2. «Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах (далі Правил плавання), затверджених наказом МТЗУ від 01.08.2007 року № 655, зареєстрованих в Мін'юсті України 05.10.2007 року №1150/14417; п. 3.2.3 «Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту»; відсутність інформації про початок руху корабля ВДК «Ямал» з місця постановки його на якір в акваторії порту Миколаїв і вихід його на канал акваторії порту Миколаїв, неузгодженість за часом і за діями лоцмана-оператора цифрових радіорелейних станцій (ЦРРС) «Русская Коса»Мазмінова В.П. і лоцмана Мессера О.Г., який знаходився на містку корабля; незабезпечення виконання державним лоцманом ДП «Дельта-лоцман»Мессером О.Г. вимог п. 4.2.4. «Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту»стосовно додержання швидкості корабля, яка не повинна перевищувати чотири вузли, та п. 6.2.4 «Положення про державну морську лоцманську службу»стосовно порушення Обов'язкових постанов командиром військового корабля і надання про це інформації капітану порту; незнання і неврахування державним лоцманом ДП «Дельта-лоцман»Мессером О.Г. технічних характеристик, даних інформації про остійність та характеристик за умовами плавання та основного призначення буксира-штовхача «Бугский»під час його буксирування військовим кораблем ВДК «Ямал». 
		Із посиланням на ст. 98 Кодексу торговельного мореплавства України представник позивача вказав, що відповідальність за аварійні морські події, що сталися з вини державних морських лоцманів під час виконання ними службових обов'язків, несе організація, працівником якої є лоцман.
		Виходячи з вищевикладеного, із посиланням на приписи ст. 509, 993, 1166, 1172 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. 274 КТМ України, ст. 27 Закону України „Про страхування" та умови договору страхування, зокрема п. 11.33, представник позивача вказав, що саме до ДП «Дельта-Лоцман»у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»виникло право регресної вимоги. І саме ДП «Дельта-Лоцман»має відшкодувати ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»у порядку регресу 549 558, 26 грн. сплаченого страхового відшкодування.
		07.06.2012 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»звернулося з претензією до ДП «Дельта-Лоцман». 09.07.2012 року до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»надійшла відповідь, якою ДП «Дельта-Лоцман»претензію не визнав. ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»вважає відповідь ДП «Делтьта-Лоцман»необґрунтованою.
		Представник позивача вказав, що згідно із вищевказаним Положенням про розслідування, розслідування аварійної морської події - це, у тому числі, і процес, що проводиться з метою виявлення обставин аварійної морської події і визначення причин, що призвели до неї. Інших органів, які б встановлювали обставини та причини аварійної морської події законодавством не визначено. Тому, на думку ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»Акт розслідування аварійної морської події від 24 травня 2010 року є належним доказом причин настання аварійної морської події, в якій було пошкоджено застрахований катер-буксир, а саме - неправомірні дії працівників ДП «Дельта-лоцман», між якими та завданою шкодою існує безпосередній зв'язок.
		Щодо того, що відповідальним є виключно командир військового корабля Російської Федерації, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»вважає, що посилання на Корабельний статут військово-морського флоту Російської Федерації не може прийматися до уваги в силу того, що зазначений Статут є актом іноземної держави, у той час, яка аварійна морська подія сталася на території України, де діють виключно норми законодавства України.
		Стаття 98 Кодексу торговельного мореплавства України визначає, що відповідальність за аварійні морські події, що сталися з вини державних морських лоцманів під час виконання ними службових обов'язків, несе організація, працівником якої є лоцман.
		В спірному випадку, виходячи з Акту розслідування, наявна вина саме лоцманів ДП «Дельта-Лоцман».
		14.11.12 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, які долучено судом до матеріалів справи (том ІІІ, арк. справи 35-37).
		Надаючи пояснення на заперечення відповідача щодо необхідності залучення при проведенні розслідування аварійної морської події представників Російської Федерації за участю судна якої сталася аварійна морська подія, представник позивача зазначив, що: по-перше, відповідач не надає суду доказів невиконання Держфлотінспекцією норм нормативних актів, які передбачають залучення до розслідування представників іноземної держави; по-друге, аварійна морська подія сталась не з самим іноземним судном, а з судном, яке перебуває під прапором України; по-третє, недоліки Акту, навіть якщо такі недоліки мали місце, не призводять автоматично до визнання акту недійсним; по-четверте, відповідачем не наведено доказів, що ці порушення призвели до неправильних висновків комісії та яким чином це вплинуло на інтереси Російської Федерації; по-п'яте, як вбачається з самого Акту, комісія мала змогу та знайомилась з вахтовим журналом ВДК «Ямал»; по-шосте, Положення про розслідування передбачає співробітництво з іншою державою, якщо аварійна морська подія сталась з українським судном у водах іноземної держави. Крім того, представники іноземної держави вводяться до комісії за поданням судновласників іноземних суден або істотно заінтересованих держав. Подань про включення до складу комісії представників від РФ не було.
		Представник позивача також вказав, що на сьогоднішній день Акт розслідування не оскаржувався, а, відтак, є чинним. Крім того, ДП «Дельта-лоцман»не зверталось до Мінтрансзв'язку з приводу необхідності проведення додаткового розслідування. Отже, в силу ст. 35 ГПК України Акт розслідування є належним доказом у справі.
		Представник позивача зазначив, що системний аналіз ст. 97, 98 та 104 КТМ України дозволяє дійти висновку, що саме капітан має виконувати рекомендації лоцмана, й тому саме лоцман відповідає за ті рекомендації, які він віддає капітану. Вказане також випливає з положень п.5.4-5.11, п. 6.2.4 Положення про державну морську лоцманську службу.
		Представник позивача також вказав, що посилання відповідача на винність капітану буксиру, оскільки саме він не врахував остійність судна, коли його брали на буксир, є безпідставними з огляду на наступне. Актом розслідування не встановлена будь-яка вина капітану буксиру-штовхача «Бугський». Саме ВДК «Ямал»не повинен був давати швидкість більшу, ніж чотири вузли, тим більше враховуючи знаходження на ньому державного лоцмана.
		Крім того, саме керівництвом ДП «Дельта-лоцман»були зроблені істотні прорахунки з вибору та призначення до супроводження військових кораблів буксира-штовхача «Бугський».
		В судовому засіданні 03.12.12 року представник позивача також вказав суду, що судом не може бути взятийй до уваги як належний доказ Висновок первинної науково-технічної експертизи, на який посилається відповідач, оскільки вказаний висновок не містить дати його складення та додатків, на підставі яких проводилось експертне дослідження.
		На підставі вищевикладеного, позивач ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»просить стягнути з відповідача ДП «Делтьта-Лоцман»549 598, 26 грн. на відшкодування шкоди у порядку регресу.
		 
		Представники відповідача у судовому засіданні позов заперечили в повному обсязі та просили суд в позові відмовити. Відповідачем подано суду письмовий відзив на позовну заяву (том  І, арк. справи 123-124). В обґрунтування заперечень представники відповідача зазначили наступне.
		Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Додані до позовної заяви документи і докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ані щодо протиправної поведінки відповідача, ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди.
		Основним доказом, яким позивач обґрунтовує свої вимоги є акт розслідування аварійної морської події з буксиром-штовхачем „Бугський" (прапор України, власник - ДП „Миколаївський морський торговельний порт", судновласник - ТзОВ „Судноплавно-буксирна компанія „Морвест"), яка сталася 04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв від 24.05.2010 року.
		Вказаний акт не може бути доказом вини лоцмана виходячи з наступного.
		Із посиланням на приписи п. 3.2, п. 5.7.1  Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 29.05.2006 року № 516, представники відповідача вказали, що в порушення вищевказаного Положення Укрморрічфлот не інформував про аварійну морську подію і не запрошував прийняти участь у розслідуванні державу прапора ВДК «Ямал»- Російську Федерацію, та не визначив порядок співробітництва з компетентними органами цієї держави. Крім порушення національного законодавства (Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами) не виконані вимоги міжнародного законодавства - пунктів 8.1 і 8.2 Кодексу з розслідування морських аварій і інцидентів, прийнятим резолюцією А.849(20) Асамблеї ІМО (Міжнародна морська організація (англ.nternational Maritime Organization) (далі - Кодекс (Рез.А.849(20)), які також встановлюють обов'язок держави без зволікань повідомити державу чи держави прапора про обставини та заходи, які вона пропонує вжити.
		Аналогічні вимоги містяться і в Резолюції МSС.255 (84) Комітету з безпеки на морі ІМО прийнятої 16.05.2008 року (Кодекс з розслідування аварій) і введеній в дію з 01.01.2010 року.
		Відповідно до п. 5.7.6 Положення розслідування АМП з іноземними суднами у будь-якому разі повинні здійснюватися з дотриманням основних принципів співробітництва між істотно заінтересованими державами, установлених Кодексом з розслідування морських аварій і інцидентів, прийнятим резолюцією А.849(20) Асамблеї ІМО. Ці норми чинного законодавства також не були виконані Укрморрічфлотом - не була досягнута домовленість про співробітництво й узгоджені процедури розслідування аварійної морської події.
		Враховуючи вищевикладене, представники відповідача вказали, що комісія, яка проводила розслідування, не могла самостійно підійматися на борт військового корабля іноземної держави, отримувати показання свідків від екіпажу БДК «Ямал» та знімати необхідні копії з корабельних документів, оскільки зацікавлена сторона - Російська Федерація не була залучена до розслідування, як наслідок, розслідування не може вважатися повним та достатньо об'єктивним.
		Відповідно до Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами розслідування АМП - процес, що проводиться з метою виявлення обставин АМП і визначення причин, що призвели до неї та включає збір та аналіз інформації, підготовку висновків та рекомендацій щодо попередження і запобігання подібних АМП у майбутньому, а також, у разі необхідності, підготовку рекомендацій з безпеки судноплавства.
		Таким чином, акт розслідування не є документом, на підставі якого можливо робити висновки про вину будь-якої особи, він має на меті попередження та запобігання АМП у майбутньому.
		Аналіз обставин, за яких сталася аварійна морська подія, дозволяє зробити висновок про те, що основними причинами аварійної морської події насправді стали невиконання командиром ВДК «Ямал»вимог п. 3.2.3 та п. 4.2.4 Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту, а також п. 2.3.2 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом МТЗУ від 01.08.2007 року № 655, зареєстрованих в Мін'юсті України 05.10.2007 року за № 1150/14417.
		Із посиланням на приписи ст. 97 КТМ України, п. 5.5 Положення про державну морську лоцманську службу представники відповідача вказали, що покладання відповідальності за збільшення швидкості руху корабля та за аварійну морську подію на лоцмана є безпідставним, так як за своїм статусом лоцман є радником капітана, а за безпеку плавання та управління маневрами корабля, в тому числі і згідно з положеннями Корабельного статуту Військово-морського флоту Російської Федерації, повністю несе відповідальність його командир.
		Для іноземного військового корабля є обов'язковими вимоги Правил плавання, Обов'язкових постанов та інших законів та правил, що стосуються проходу через територіальне море, однак безпосередньо на борту корабля діють закони держави прапору, в тому числі і Корабельний статут Військово-морського флоту Російської Федерації.
		У випадку, що розглядається, в заявці передбачалось тільки лоцманське проведення, (при якому «капітан використовує практичні знання лоцмана і його досвід плавання в даному районі») окремо взятого судна (БДК «Ямал»), але не передбачалося ще й буксирування, оскільки це інший вид робіт згідно діючого законодавства.
		Основною причиною перекидання буксиру-штовхача «Бугський»є перевищення командиром ВДК «Ямал»дозволеної в порту швидкості руху корабля.
		Згідно з вимогами п. 3.2 Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту, дозвіл на захід і рух військових кораблів у портових водах надає капітан порту.
		Дозвіл на захід і рух іноземного військового корабля «Ямал»у портових водах капітан порту надав за умови виконання ним Правил плавання і перебування у територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та у портах України іноземних військових кораблів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 року № 529. Таким чином, командир корабля повинен був знати вимоги нормативних актів щодо допустимої швидкості корабля та не віддавати наказ про збільшення швидкості. Отже,  будь-які рекомендації лоцмана не можуть зняти з командира корабля відповідальності за забезпечення безпечного плавання і управління кораблем.
		Представники відповідача також звернули увагу на те, що судно не відповідало виду робіт, які воно здійснювало і умовам плавання на час скоєння аварійної події, а саме буксирування його зі швидкістю 10-11 вузлів, яка перевищувала безпечно-допустиму швидкість, більш як у два рази (сторінка 7, 12 Акту розслідування).
		Виходячи з вимог Обов'язкових постанов, зокрема п. 5.2.9, відповідальність за буксирування буксиру-штовхача «Бугський»лежить на командирі корабля, який повинен був узгодити порядок його буксирування безпосередньо з капітаном б/ш «Бугський». Крім того, це передбачено і Корабельним статутом Військово-морського флоту Російської Федерації.
		Комісія при складанні акту розслідування від 24.05.2010 року не врахувала, що капітан буксиру-штовхача «Бугський»Ральков Ю.В не знав положень Информации об остойчивости для капитана буксира-толкача «Бугский», яка схвалена Регістром Судноплавства України 21.02.2002 року за № 103, хоча повинен був знати. При опитуванні комісією, він вважав безпечною швидкість буксиру 8 вузлів, а командира корабля та лоцмана ввів в оману, сказавши, що у змозі дати 9 вузлів.
		Капітаном буксиру-штовхача «Бугский»не враховані застереження та рекомендації Інформації про остійність судна, про що він не попередив ні командира військового корабля, ні лоцмана і тим самим не забезпечив безпечного надання буксирувальних послуг.
		ТзОВ «Судноплавно-буксирною компанією «Морвест»не забезпечена відповідна підготовка капітана і знання ним параметрів остійності судна.
		Отже, окрім вини капітана корабля «Ямал»у аварійній морській події, вбачається також і вина капітана буксиру-штовхача «Бугський», який через відсутність належних знань допустив затоплення буксиру.
		Представники відповідача вказали, що пунктом 7.1.25 розділу 7 Договору добровільного страхування водного транспорту № 08/0800087/1602/09 від 27.10.2009 року передбачено, що не відшкодовуються (виключаються із страхових випадків) збитки, завдані внаслідок свідомо відомої Страхувальнику, Вигодонабувачу, їхнім представникам або особам, які діяли за їхнім дорученням, небуксироздатності судна, або невідповідності технічних характеристик буксира вимогам безпеки плавання застрахованого судна в заявленому районі, якщо за договором зобов'язання Страховика поширюються на період проходження застрахованого судна за буксиром.
		Крім того, ДП «Дельта-лоцман»не має відношення до замовлення буксирів для проведення ВДК «Ямал». Із посиланням на приписи ст. 222-223, 225, 226, 227 КТМ України представники відповідача вказали, що лоцманська організація та лоцман не мають жодного відношення до буксирувальної операції, та не несуть відповідальність за шкоду, завдану при буксируванні. У ДП «Дельта-лоцман»були замовлені тільки лоцманські послуги, які були надані якісно та в повному обсязі, що підтверджується також і лоцманською квитанцією, яка підписана капітаном військового корабля «Ямал»без зауважень.
		Претензія до лоцмана про відсутність інформаційної карти лоцмана, не може бути прийнятою тому, що п. 5.3 Положення про державну морську лоцманську службу трактує це положення наступним чином: «Для обміну інформацією з капітаном лоцман може використовувати інформаційну картку...», що не є обов'язком.
		У будь-якому разі, дії лоцмана, який є радником капітана, не можуть мати причинний зв'язок із перевертанням та затопленням буксиру „Бугський", а саме це є необхідним елементом складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.
		16.11.12 року на адресу господарського суду Миколаївської області від відповідача ДП «Дельта-лоцман»надійшли письмові додаткові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи (том ІІІ, арк. справи 61-67).
		На доповнення своїх заперечень відповідач також вказав, що ДП «Дельта-лоцман»замовило первинну науково-технічну експертизу. Ескпертне дослідження було проведено у відповідності до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» Одеською національною морською академією.
		Під час науково-технічного дослідження Одеською національною морською академією були зроблені висновки, зокрема, що головною причиною перекидання б/ш «Бугський», яке відбулось 04.05.10 року на 2-му коліні каналу акваторії порту Миколаїв при буксируванні ВДК «Ямал», стало перевищення швидкості руху в 1, 46 рази (від 7, 8 вузла до 11, 4 вузла) шляхом надмірного заливання головної палуби  б/ш «Бугський»та експлуатація буксира із порушенням обмежень Регістру судноплавства України щодо умов плавання. Поворот ГКК лівого борту на кут 90 градусів прискорив процес перекидання б/ш «Бугський»через правий борт.
		Високошвидкісний режим буксирування б/ш «Бугський»не надає жодних технічних можливостей уникнення заливання його палуби корабельними хвилями ВДК «Ямал», окрім зниження швидкісного режиму до 4 вузлів, який назначений на 2-му коліні каналу ММТП».
		В письмових поясненнях представники відповідача також наголосили, що покладення відповідальності на лоцмана не відповідає діючому законодавству, оскільки відповідальність в спірному випадку мають нести командир військового корабля, для якого є обов'язковими вимоги Правил плавання, Обов'язкових постанов та інших законів і правил, що стосуються проходу через територіальне море та внутрішніми водами, однак безпосередньо на борту корабля діють закони держави прапору. Крім того, в даному випадку в силу положень ст. 223, 226, 227, 229, 230 КТМ України та Обов'язкових постанов відповідальність також має бути покладена на капітана буксиру-штовхача «Бугський»
		В судовому засіданні 03.12.12 року представники відповідача також повідомили суду, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду Акт розслідування в частині встановлення факту порушень нормативних актів державним лоцманом ДП «Дельта-лоцман»визнано недійсним. 
		На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна»у задоволені позовних вимог.
		 
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест" не скористались наданим їм ст. 22, 27 ГПК України правом та повноважних представників в судове засідання 03.12.12 року не направили.
		Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №  18 з останніми змінами від 17.10.12 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
		В  разі  якщо  ухвалу  про порушення  провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто  повідомленою  суду  стороною,  а  в  разі  ненадання  суду відповідної інформації - адресою,  зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та  фізичних  осіб  -  підприємців),  і  не повернуто  підприємством  зв'язку  або  повернуто  з посиланням на відсутність (вибуття) адресата,  відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо,  то вважається,  що 
		адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Причини неявки повноважних представників третіх осіб суду не відомі. 
		Відповідно до п. 1 ст. 6    Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний  розгляд  його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників третіх осіб.
		          
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
		 
		Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		 
		Відповідно до Свідоцтва позивача про державну реєстрацію серії А01 № 375877 змінено найменування юридичної особи на Приватне акціонерне товариство (том І, арк. справи 117).
		Пунктом п. 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», який затверджено рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Провідна»Протоколом № 4/10 від 09.09.10 року та зареєстровано Державним реєстратором  Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації 18.10.10 року за № 1073105080084000762, передбачено, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(том І, арк. справи 115-116).
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
		Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року (з останніми змінами від 17.10.12 року) за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
		Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.
		Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна».
		 
		Судом встановлено наступне.
		27.10.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова Компанія «ПРОВІДНА», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА»(Страховик) (надалі - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»(Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування водного транспорту №08/0800087/1602/09 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням водним транспортом, а саме, судном з його машинами та обладнанням, а саме: Буксир-штовхач «Бугський», регістровий номер 1-040082, клас з символом КМ*ЛЗ ІІІ буксир (далі - застраховане судно).
		Відповідно до Класифікаційного свідоцтва № 017788 від 05.01.2010 року, Свідоцтва на обладнання та забезпечення № 017791 від 05.01.2010 року власником судна є Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт»(том І, арк. справи 43-44, 101-103).
		Придатність судна до плавання засвідчується Свідоцтвом про придатність до плавання № 017787 від 01.01.2010 року, Актом чергового огляду судна № 103-1-03-10 від 05.01.2010 року, Актом чергового огляду корпусу та рульового пристрою в доці № 103-1-2944-09 від 17.10.2009 року, Ліцензією суднової станції № 48-0336 від 22.02.2010 року (том І, арк. справи 45, 97-100, 104).
		Судновласником судна відповідно до Договору фрахтування (бербоут-чартер), укладеного між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест», є Страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»(том І, арк. справи 17-21).
		Договором добровільного страхування водного транспорту №08/0800087/1602/09 встановлено, що вигодонабувачем  за Договором є  Державне підприємство «Миколаївський морський торгівельний порт».
		Відповідно до п. 5.2 Договору строк дії договору з 00 год. 00 хв. 01.11.09 року до 24 год. 00 хв. 31.10.10 року.
		В подальшому на підставі заяви страхувальника ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»вих. № 35/1 від 19.03.10 року (том І, арк. справи 15) між ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»та ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»22.03.10 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору добровільного страхування водного транспорту, відповідно до якої до договору були внесені зміни, а саме: вигодонабувачем було визначено ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»(том І, арк. справи 16).
		Додаткова угода набрала чинності з моменту підписання та діяла до 31.10.10 року.
		Відповідно до п. 2.1, п. 2.1.1 Договору страхування страховими ризиками, на випадок яких здійснюється страхування, є пошкодження, знищення, загибель (повна конструктивна або фактична загибель), зникнення безвісти, викрадення, захоплення застрахованого судна та (або) обладнання внаслідок нижчезазначених подій, а саме: випадковостей і небезпек плавання морями, ріками, озерами або іншими водами, придатними для судноплавства (сильні шторми, затоплення та перевертання судна, посадка судна на мілину, викидання судна на берег, зіткнення або торкання інших суден, підводних, плавучих або нерухомих об'єктів, інші випадковості і небезпеки плавання та аварійні морські події).
		Відповідно до п. 3.1 Договору страхова сума за договором склала 599 000,00 грн.
		Відповідно до п. 3.3 Договору безумовна франшиза від страхової суми, зазначеної в п. 3.1 Договору, у разі пошкодження застрахованого судна, за кожним страховим випадком становить 23 960 грн.
		 
		04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв застраховане судно, під час супроводження військового корабля ВДК «Ямал»Спаським каналом з рейду порту Миколаїв під мостами Варварівський та Інгульський до набережної бульвару ім. Адмірала Макарова, перекинулося через правий борт і занурилося у воду, залишившись на плаву уверх кілем.
		Таким чином, настав страховий випадок - перевертання судна, внаслідок чого у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»виник обов'язок з виплати страхового відшкодування за Договором страхування.
		На підставі заяви страхувальника ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»№ 1601/08/1482/52085 від 11.02.11 року  (том І, арк. справи 105) про виплату страхового відшкодування в зв'язку з подією, яка має ознаки страхової, внаслідок чого було пошкоджено буксир «Бугський», а також на підставі листа страхувальника ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»вих. № 144 від 03.11.10 року (том І, арк. справи 106) позивачем ПрАТ «СК «Провідна»було виплачено страхувальнику ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»страхове відшкодування.
		Факт виплати страхового відшкодування страхувальнику підтверджується наявними в матеріалах справи наступними доказами.
		Відповідно до звіту сюрвейєра «ООО «ДИПИЭС-МАРИНЕКС»від 22.11.2010 року № UА/01710/МК  сума збитків та ремонту склала 573 558, 26 грн.
		Враховуючи, що договором страхування була передбачена безумовна франшиза у розмірі 23 960, 00 грн. ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»виплатила страхове відшкодування у розмірі 549 598, 26 грн. (573 558,26 грн. - 23 960,00 грн.), що підтверджується поданим суду розрахунком страхового відшкодування до Страхового акту 2 № 1601/08/1482 від 07.02.11 року (том І, арк. справи 107, 108).
		Страхове відшкодування було виплачено Страхувальнику - ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»двома частинами:
		1) 17.11.2010 року - 100 000 грн. (авансова виплата), що підтверджується платіжним дорученням № 0060733 від 17.11.2010 року (том І, арк. справи 109);
		2) 15.02.2011  року - 449 598, 26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0006295 від 15.02.2011 року (том І, арк. справи 110).
		В пункті 3 розділу 4 Страхового акту 2 № 1601/08/1482 від 07.02.11 року зазначено можливість регресного позову до командира корабля ВДК «Ямал»та державного лоцмана ДП «Дельта-лоцман»(том І, арк. справи 108).
		07.06.12 року за вих. № 15-14/390 позивач ПрАТ «СК «ПРОВІДНА»звернувся до відповідача ДП «Дельта-лоцман»із претензією про відшкодування шкоди у порядку регресу (том І, арк. справи 111-113), на що відповідач ДП «Дельта-лоцман»листом від 04.07.12 року за вих. № 3990 повідомив про відсутність підстав для задоволення претензії та стягнення коштів в порядку регресу, оскільки відсутня вина лоцмана у аварійній морській події (том І, арк. справи 114). Відповідь на претензію мотивована відповідачем ДП «Дельта-лоцман»тим, що Акт розслідування не є належним доказом, оскільки має на меті попередження і запобігання подібних аварійних морських подій у майбутньому. Окрім того, ДП «Дельта-лоцман»вважає, що покладання відповідальності за збільшення швидкості руху корабля на лоцмана є безпідставним, так як за своїм статусом лоцман є радником капітана, а за безпеку плавання та управління маневрами корабля згідно з положенням Корабельного статуту військово-морського флоту Російської Федерації, повністю несе відповідальність його командир. Сам факт взяття військовим кораблем буксиру-штовхача на буксир та здійснення його буксирування є виключним рішенням і відповідальністю командира військового корабля.
		 
		Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 549 598, 26 грн.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому. 
		Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає -відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого (Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування. Узагальнення Верховного Суду України http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/AB5E8816C6475569C2257905003047C1?Open Document&CollapseView&RestrictToCategory=AB5E8816C6475569C2257905003047C1&Count=500&).
		Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 274 КТМ України до страховика, який сплатив страхове відшкодування, переходить, у межах сплаченої суми, право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, яка отримала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Це право здійснюється страховиком з дотриманням порядку, встановленого для особи, яка отримала відшкодування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		 
		При цьому судом встановлено наступне.
		04.05.2010 року о 9 год. 22 хв. на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв сталась аварійна морська подія -перекидання буксира-штовхача «Бугський».
		Відповідно до ч. 2 ст. 88 Кодексу торговельного мореплавства України розслідування аварійних морських подій здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
		Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року № 789, яке було чинним у період з 15.06.2006 року по 10.06.2011 року, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку). Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.
		Наказом Мінтрансзв'язку України від 29.05.2006 року № 516, зареєстрованим в Мін'юсті України 09.08.2006 року за № 959/12833 було затверджене Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами (далі - Положення про розслідування).
		Положення розроблене на виконання статей 3, 58 і 88 Кодексу  торговельного  мореплавства України з урахуванням   стандартів   і   рекомендацій  Міжнародної  морської організації щодо розслідування морських аварій і інцидентів. 
		Відповідно до п. 1.4 Положення про розслідування аварійна морська подія (далі - АМП) -  подія,  що  виникла в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, яка спричинила, або могла спричинити людські жертви, або заподіяти шкоду здоров'ю людей, загибель судна, або втрату його морехідного стану, а також забруднення навколишнього природного середовища.
		Розслідування АМП - процес,  що проводиться з метою виявлення обставин  АМП  і визначення причин, що призвели до неї, та включає збір та аналіз інформації,  підготовку висновків та рекомендацій щодо попередження  і  запобігання  подібних АМП у майбутньому, а також,  у разі необхідності, підготовку рекомендацій з безпеки судноплавства.
		Наказом Держфлотінспекції України від 04.05.2010 року № 172 відповідно до Положення про розслідування була призначена комісія для розслідування обставин події, внаслідок якої було пошкоджено застраховане судно.
		24.05.2010 року комісією було складено, а начальником Держфлотінспекції України Шемеліним А.В. затверджено Акт розслідування аварійної морської події з буксиром-штовхачем «Бугський»(прапор України, власник ДП «Миколаївський морський торговельний порт», судновласник - ТОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»), яка сталася 04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв (далі - Акт розслідування) (том І, арк. справи 46).
		Пунктом 8.1 вказаного Акту розслідування аварійної морської події встановлено, що аварійна морська подія класифікується як :
		- серйозна аварія, обліковий індекс -ВО;
		- за причинами, обліковий індекс -БО, до яких не причетні члени екіпажу буксира-штовхача «Бугский»;
		- за наслідками, облікові індекси -НС і НЕ (том І, арк. справи 55 на звороті).
		          Відповідно до Додатку № 1 Положення про розслідування «Класифікаційна таблиця аварійних морських подій за видами, причинами та наслідками»в спірному випадку:
		- причиною виникнення АМП є утрата остійності, плавучості -утворення невідновлюваного аварійного нахилу судна (крену, диференту), перекидання, затоплення (індекс ВО, п. 1.1.4 Класифікаційної таблиці);
		- причиною АМП, до яких не причетні члени екіпажу, є непередбачені обставини, випадкові обставини, що неможливо було завчасно передбачати, щоб почати відповідні профілактичні заходи для попередження АМП (індекс БО, п. 2.2.6 Класифікаційної таблиці);
		- за наслідками АМП є загибель судна, передбачувана загибель, залишення судна в морі, повне конструктивне руйнування судна, що виключає можливість або доцільність його відновлення та пошкодження судна, що призвело до експлуатаційних обмежень (індекс НС,  НЕ п. 3.4, 3.6 Класифікаційної таблиці).
		Відповідно до п. 3.2 Положення про розслідування розслідування дуже серйозних і серйозних аварій, що сталися з українськими суднами, незалежно від місця, де вони трапилися, а також з іноземними суднами у внутрішніх водах України, її територіальному морі, проводиться комісіями, створеними органами розслідування, до компетенції яких віднесене відповідне розслідування.
		Як вказано вище, наказом Держфлотінспекції України від 04.05.2010 року № 172 була призначена комісія для розслідування аварійної події.
		Як вбачається з Акту розслідування від 24.05.10 року до розслідування аварійної морської події залучались робочі групи спеціалістів з ДП «Миколаївський торговельний порт», ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест», ДП «Дельта-лоцман» (п. 4.7 Акту розслідування) (том І, арк. справи 50).
		Відповідно до п. 1.5 Положення про розслідування застосовується   для  класифікації,  порядку розслідування та обліку АМП, що сталися:
		- з українськими суднами, на які розповсюджується дія Кодексу торговельного мореплавства України;
		- з іноземними невійськовими суднами у територіальному морі чи внутрішніх водах  України, а  за  проханням  про проведення розслідування  капітана  аварійного судна, його судновласника або консула  країни,  під  прапором  якої  плаває  судно, -  також у відкритому морі.
		Норми Положення є обов'язковими для виконання: капітанами суден; капітанами морських портів; Укрморрічфлотом; Держфлотінспекцією України;Держрибфлотінспекцією; українськими судновласниками. 
		Відповідно до п. 3.6 Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, під час розслідування АМП, що сталася з іноземним судном, або з українським судном, причетним до аварії, у розслідуванні якої істотно заінтересована одна або декілька інших держав, якщо між Україною і істотно заінтересованими державами досягнута домовленість про співробітництво й узгоджені процедури розслідування АМП, органи розслідування АМП повинні здійснювати співробітництво з представниками інших держав, що беруть участь у розслідуванні, у порядку, передбаченому Кодексом з розслідування морських аварій і інцидентів, прийнятим резолюцією А.849(20) Асамблеї ІМО.
		Відповідно до п. 5.7.1 Положення про розслідування якщо АМП з іноземним судном сталася у внутрішніх водах, територіальному морі або морській зоні відповідальності України за безпеку судноплавства, Державний департамент морського і річкового транспорту (далі -Укрморрічфлот) у встановленому ним порядку, інформує про це і запрошує прийняти участь у розслідуванні державу прапора цього судна, а також усі інші держави, які через громадянство екіпажу судна, пасажирів або інших осіб є істотно заінтересованими державами.
		Крім того, Укрморрічфлот з урахуванням юридичного статусу вод, у яких сталася АМП, і обов'язків держави прапора судна, з яким сталася АМП, визначає порядок співробітництва з компетентними органами цієї держави та за взаємною згодою вирішує, яка держава (Україна або держава прапора аварійного судна) повинна взяти на себе відповідальність за проведення розслідування.
		Відповідно до п. 5.7.6 Положення про розслідування розслідування АМП з іноземними  суднами  у будь-якому разі   повинні  здійснюватися  з  дотриманням  основних  принципів співробітництва   між    істотно    заінтересованими    державами, установлених   Кодексом   з   розслідування   морських   аварій  і інцидентів, прийнятим резолюцією А.849(20) Асамблеї IMO.
		Відповідно до пунктів 8.1 і 8.2 Кодексу з розслідування морських аварій і інцидентів, прийнятого резолюцією А.849(20) Асамблеї ІМО (Міжнародна морська організація (англ.nternational Maritime Organization) (далі - Кодекс (Рез.А.849(20)) «несмотря на обязанность капитана или собственников судна информировать власти государства флага судна о любой аварии, произошедшей с судном., если авария или инцидент произошли во внутренних водах или территориальном море другого государства, прибрежное государство должно без промедления уведомить государство или государства флага об обстоятельствах и о мерах, которые оно предлагает принять.
		После аварии государство, проводящее расследование, должно информировать другие существенно заинтересованные государства либо через консульское учреждение, находящееся в этом государстве, либо связавшись с соответствующими властями, перечисленными в циркуляре MSC/Circ.781/MEPC.6/Circ.2. Это государство и другие существенно заинтересованные государства должны как можно скорее провести консультации относительно проведения расследования и определить детали сотрудничества».
		Відповідно до п. 9.1 Кодексу з розслідування морських аварій і інцидентів «если два государства или более договорились сотрудничать и согласовали процедуры расследования морской аварии, государство, проводящее расследование, должно пригласить представителей других существенно заинтересованных государств для участия в расследовании и, согласно цели настоящего Кодекса, позволить таким представителям:
		- опрашивать свидетелей;
		- осматривать и исследовать доказательства и получать копии документов;
		- представлять свидетелей или другие доказательства;
		- высказывать свое мнение в отношении доказательств, делать замечания и должным образом отражать свои суждения в окончательном докладе; и
		- получать протоколы, свидетельские показания и окончательный доклад о расследовании».
		          Відповідно до п. 5.2 Кодексу з розслідування морських аварій і інцидентів «согласно пункту 9 другим существенно заинтересованным государствам необходимо предложить, чтобы они были представлены во время любого такого расследования, и они должны быть допущены в качестве стороны во время разбирательств и иметь такой же статус, права и доступ к доказательствам, как и государство, проводящее расследование».
		Суду не подано доказів інформування Укрморрічфлотом про АМП  та запрошення прийняти участь у розслідуванні державу прапора ВДК «Ямал»- Російську Федерацію, тобто в порушення приписів як національного, так і міжнародного законодавства у сфері морського права не визначено порядку співробітництва з компетентними органами іноземної держави. Оскільки, істотно зацікавлена сторона - Російська Федерація не була залучена та не приймала участі у розслідуванні і комісія не могла самостійно підійматися на борт військового корабля іноземної держави, отримувати показання свідків від екіпажу БДК «Ямал»та знімати необхідні копії з корабельних документів тощо, то розслідування не може вважатися повним та об'єктивним. Як вбачається з Акту розслідування комісією проведено опитування членів екіпажу буксира-штовхача «Бугський», лоцманів ДП «Дельта-лоцман», а також капітанів рбт «Урал», б/к «Докер», м/б «Українець, БТ-438 (розділ 4.7 Акту розслідування, арк. Акту 10).
		Крім того, як вказано вище, Положення про розслідування застосовується   для  класифікації,  порядку розслідування та обліку АМП, що сталися з українськими суднами та з іноземними невійськовими суднами (п. 1.5 Положення). В спірному випадку учасниками аварійної морської події є українське судно та іноземне військове судно.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Акт розслідування, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, не може бути належним доказом підтвердження вини державного лоцмана ДП «Дельта-лоцман», оскільки вказаний Акт складено з порушенням як норм національного, так і міжнародного законодавства. 
		Зі Звіту сюрвейера ТзОВ «ДИПИЭС-МАРИНЕКС»від 22.11.10 року, на який позивач також посилається як на підставу своїх вимог, вбачається, що причини перевертання буксиру викладені (продубльовані) сюрвейером з Акту розслідування. Відтак, вказаний доказ також не може бути беззаперечним доказом вини державного лоцмана ДП «Дельта-лоцман». Вказані обставини є самостійною підставою для відмови в позові.
		 
		Судом також враховано наступне.
		Пунктом 6 «Причини аварійної морської події»Акту розслідування аварійної морської події з буксиром-штовхачем «Бугский»(прапор України, власник -ДП «Миколаївський морський торговельний порт», судновласник -ТзОВ «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»), яка сталася 04.05.2010 року на другому коліні каналу акваторії порту Миколаїв, передбачено, що ініціюючими причинами аварійної морської події - перекидання буксира-штовхача «Бугський»під час його буксирування військовим кораблем ВДК «Ямал»стали істотні прорахунки керівництва ДП «Миколаївський морський торговельний порт», керівництва ДП «Дельта-Лоцман», капітана ДП «Миколаївський морський торговельний порт»і керівництва агентської компанії Maritime»з вибору та призначенню до супроводження військових кораблів буксира-штовхача «Бугський», без урахування його технічних характеристик, даних інформації про остійність та характеристик за умовами плавання та основного призначення буксиру. Буксирування буксира-штовхача «Бугский»військовим кораблем ВДК «Ямал»з завищеною швидкістю не було узгоджене з капітаном буксира, ані командиром корабля, ані лоцманом Мессером О.Г.
		В Акті розслідування (сторінка 7, 12 Акту) також вказано, що згідно з вимогами «Інформації про остійність для капітана», схваленої Регістром судноплавства України 21.02.2002 року № 103, судно призначено для виконання функцій штовхання, тому необхідно мати на увазі можливість перекидання судна в умовах експлуатації, які можуть настати у разі недотримання обмежень даної інформації, а саме:
		-  при плаванні судна без об'єкту штовхання, якщо напрям його руху співпадає з напрямком попутних хвиль і якщо довжина хвиль однакова або більше довжини судна, швидкість руху судна не повинна перевищувати 4.8 вузла, і ін. Тому судно не відповідало виду робіт, які воно здійснювало і умовам плавання на час скоєння аварійної події, а саме буксирування його зі швидкістю 10-11 вузлів, яка перевищувала безпечно допустиму швидкість, більш як у два рази (том І, арк. справи 49, 51 на звороті). 
		Аналогічний висновок викладено також у Первинній науково-технічній експертизі, проведеній Одеською національною морською академією, де зазначено про експлуатацію буксира із порушенням обмежень Регістру судноплавства України щодо умов плавання (том ІІІ, арк. справи 109).
		Крім того, як зазначено в Акті розслідування, однією з основних причин аварійної морської події є невиконання командиром військового корабля ВДК «Ямал»вимог п. 4.2.4 «Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту»стосовно додержання швидкості руху корабля, яка не повинна перевищувати 4 вузли.
		 
		При цьому, судом враховано наступне.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державний кордон України»іноземні невійськові судна та військові кораблі користуються правом мирного проходу через територіальне море України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.
		Іноземні військові кораблі, а також підводні транспортні засоби здійснюють мирний прохід через територіальне море України в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державний кордон України»іноземні невійськові судна і військові кораблі під час плавання і перебування в територіальному морі і внутрішніх водах України зобов'язані додержувати правил радіозв'язку, навігаційних, портових, митних, санітарних та інших правил. 
		Відповідно до п. 8 Правил плавання і перебування  в  територіальному морі, внутрішніх  водах,  на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів, затверджених постановою КМУ 16.05.96 року № 529, іноземні  військові кораблі в територіальному морі України користуються  правом  мирного  проходження  за  умови   додержання законодавства України,  цих Правил та інших правил, що стосуються режиму територіального моря України, а також міжнародних договорів України. 
		Відповідно до п. 4 Правил плавання і перебування  в  територіальному морі, внутрішніх  водах,  на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів іноземні  військові кораблі під час плавання і перебування в територіальному морі,  внутрішніх водах,  на рейдах та в  портах України зобов'язані додержувати правил радіозв'язку,  навігаційних портових, митних, санітарних та інших правил.
		Згідно з вимогами п. 3.2.1, п. 3.2.4 Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту дозвіл на вхід і рух військових кораблів у портових водах надає капітан порту. Дозвіл на захід і рух іноземних військових кораблів в портових водах дає капітан порту тільки за умови виконання вимог Постанови КМУ від 16.05.96 року № 529 «Правила плавання і перебування у територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та у портах України іноземних військових кораблів», що набрала чинності 01.07.96 року.
		 
		Відповідно до ст. 97 КТМ України присутність на судні державного морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном. У випадках залишення капітаном судна командного містка він зобов'язаний вказати державному морському лоцману особу, відповідальну за управління судном у його відсутність.
		Пунктом 5.5 Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000 року № 498, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 року за №  717/4938, передбачено, що присутність лоцмана на судні й виконання ним своїх обов'язків не знімає з капітана відповідальності за управління судном.
		Капітан використовує практичні знання лоцмана і його досвід плавання в даному районі. Усі накази кермовому і в машинне відділення капітан віддає особисто. Якщо для прискорення маневру капітан дозволяє лоцману віддавати накази безпосередньо кермовому, то і в цьому разі вони вважаються виконаними за наказом капітана.
		Якщо під час лоцманського проведення капітан судна змушений тимчасово залишити місток, то він повинен повідомити про це лоцмана і вказати йому особу, відповідальну за управління судном у відсутність капітана судна.
		Відповідно до ст. 58 КТМ України на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.
		Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.
		Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також провести попереднє розслідування аварійної морської події незалежно від її класифікування.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що командир корабля повинен був знати вимоги нормативних актів, в тому числі щодо допустимої швидкості корабля та не віддавати наказ про збільшення швидкості. Будь-які рекомендації лоцмана не можуть зняти з командира корабля відповідальності за забезпечення безпечного плавання і управління кораблем, оскільки лоцман є радником капітана. Крім того, суду не подано доказів наявності претензій капітана судна до державного лоцмана та виконаної ним роботи з лоцманського проведення. З наявної в матеріалах справи лоцманської квитанції, що складена в порядку ст. 101 КТМ України, підписаної капітаном та скріпленої печаткою, відсутні будь-які зауваження щодо проведення судна державним морським лоцманом. Відтак, відсутні підстави стверджувати про неналежне виконання державним морським лоцманом своїх обов'язків з лоцманського проведення.
		Крім того, в силу положень ст. 222, 226 КТМ України відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні покладається на власника судна, що буксирується. Буксирування суден у портових водах та керівництво буксируванням суден регулюється також п. 5.2.9, п. 6.1.1-п. 6.1.6 Обов'язкових постанов по Миколаївському морському торговельному порту (том ІІ, арк. справи 114). В обов'язки лоцмана не входить керівництво буксирувальною операцією.
		 
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Як зазначено вище, одним з елементів доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. В спірному випадку суду не доведено факту вини лоцмана, який є радником капітана, у вчиненні аварійної морської події, та причинний зв'язок між діями лоцмана та наслідками, що настали (перевертання та затоплення буксиру „Бугский"). Судом при вирішенні спору також взято до уваги, що судно (буксир-штовхач "Бугський") не відповідало виду робіт, які воно здійснювало і умовам плавання на час скоєння аварійної події. Заінтересована сторона - Російська Федерація не залучалась до проведення розслідування, що свідчить про його необ'єктивність та неповноту. Відтак, покладення відповідальності за збільшення швидкості руху корабля, відповідальність за управління якого несе саме капітан (командир військового корабля ВДК "Ямал"), внаслідок чого сталась аварійна морська подія, на державного лоцмана є безпідставним.
		 
		Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
		Відповідно до ст. 33, 34  ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність належними і допустимими доказами позовних вимог.  В позові слід відмовити.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.
		 
		           Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15 ЦК України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
		          
		ВИРІШИВ:
		          
		відмовити в позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (код ЄДРПОУ 23510137) до відповідача Державного підприємства "Дельта-лоцман" (код ЄДРПОУ 25374003) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125608) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавно-буксирна компанія "Морвест" (код ЄДРПОУ 36110775) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 549 598, 26 грн.
		Судові витрати покласти на позивача.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 10.12.12 року
		 
		 
		          Суддя                                                        Е.М.Олейняш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...