Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 28/129-4/91 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  28/129-4/91 04.12.12
		За позовомАкціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б.»До           1.          Київської міської ради 2.          Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)Третя особаОрган самоорганізації населення будинкового комітету «Квартал Пушкінська -Червоноармійська» За участю Заступника прокурора міста КиєваПро визнання права на земельну ділянку та укладення договору оренди землі                    
		                                                                                       Суддя Борисенко І.І. 
		 
		Представники:
		представник позивача:     Григорян І.Г.
		представник відповідача 1: Тхорик С.М.
		представник відповідача 2: Басовська З.О.
		представник прокуратури м. Києва: Стретович М.О.
		представник Органу самоорганізації населення будинкового комітету "Квартал Пушкінська - Червоноармійська": Жуков М.Н.
		     
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Позивач звернувся до суду з позовом Київської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки та укладення договору оренди землі, в якому просить визнати право акціонерного товариства відкритого типу компанії «Д.І.Б.» на земельну ділянку на вул.. Пушкінській, 33-а, - 37-б у Шевченківському районі м.Києва, а також вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлового громадського комплексу у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва між акціонерним товариством відкритого типу компанією «Д.І.Б.».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2007р., порушено провадження у справі № 28/129 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.І.Б."до:
		-          Київської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки та укладення договору оренди землі, в якому просить визнати право акціонерного товариства відкритого типу компанії "Д.І.Б."на земельну ділянку на вул.. Пушкінській, 33-а -37-б у Шевченківському районі м. Києва, а також вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлового громадського комплексу у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва між акціонерним товариством відкритого типу компанією "Д.І.Б.".
		-          Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з вимогою зареєструвати договір оренди земельної ділянки між орендодавцем -Київською міською радою та орендарем -акціонерним товариством відкритого типу компанією "Д.І.Б.", у встановлено порядку.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2007 у справі № 28/129 позовні вимоги задоволені.
		Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
		Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2007р. скасоване, справу направлено до господарського суду на новий розгляд.
		03.06.2009р. суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняв справу до свого провадження, призначив справу до нового розгляду та присвоїв справі №28/129-4/91.
		Представники Позивача та Відповідача надали додаткові пояснення та докази з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. 
		В процесі нового розгляду, представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, в якій просить:
		- визнати справо Акціонерного товариства відкритого тиру «Компанія «Д.І.Б.»на оренду земельної ділянки площею 1,21 га, яка знаходиться за адресою: вул.. Пушкінська, 33-а-37-б у Шевченківському районі м. Києва;
		- зобов'язати Київську міську раду укласти з АТВТ «Компанія «Д.І.Б.»строком на 5 років договір оренди ( з усіма додатками, що є невід'ємною частинами) земельної ділянки площею 1,241 га, яка знаходиться за адресою вул.. Пушкінська, 33-а-37-б у Шевченківському районі м. Києва з цільовим призначенням -для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу, - та вчинити усі інші, необхідні дії для оформлення і реєстрації АТВТ «Компанія «Д.І.Б.»договору оренди даної земельної ділянки (з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами).
		- зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)зареєструвати договір ( з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами) земельної ділянки між орендодавцем -Київською міською радою та орендарем -Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія «Д.І.Б.».
		Заява від 22.10.2012р. про зміну предмету позову фактично не змінює предмету позову,  а конкретизує вимоги позивача, заява відповідає ст. 22 ГПК України і тому була прийнята до розгляду.
		Представник прокуратури, який приймав участь у новому розгляді справи, в своїх поясненнях вказав на відсутність правових підстав для  задоволення позовних вимог Позивача. 
		                      Третя особа без самостійних вимог на стороні Відповідачів (Орган самоорганізації населення будинкового комітету «Квартал Пушкінська -Червоноармійська») в своїх численних письмових поясненнях просить у задоволенні позову відмовити, оскільки Позивач не має порушених прав та інтересів у даній справі на даний момент, оскільки у 2010р. продала іншій особі споруду дитсадка №183 по вул. Пушкінська 33-А та будинки №№ 35-А,35-Б, 37-А, 37-Б по вул. Пушкінській, що розташовані на спірній земельній ділянці та позивач не має права на оренду земельної ділянки поза порядком, встановленим ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, оскільки не має права власності на споруди, розташовані на ділянці. 
		Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України. 
		          Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 16.12.2008р. щодо всебічного і повного з'ясування та перевірки всіх фактичних обставин справи, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Київської міської ради від 18.03.2004р., акціонерному товариству відкритого типу компанії «Д.І.Б.»було передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,21 га для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул.. Пушкінській, 33-а -37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва.
		Рішенням Київської міської ради від 21.04.2005 № 355/293 було визнано тимчасово таким, що не набрало чинності, рішення Київської міської ради від 18.03.2004 «Про передачу акціонерному товариству відкритого типу компанії «Д.І.Б.»земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а -37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-ю, 37-а, 37-б у Шевченківському району м. Києва».
		Рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 № 185/3276 було визнано таким, що не набрало чинності рішення Київської міської ради від 18.03.2004 «Про передачу акціонерному товариству відкритого типу компанії «Д.І.Б.»земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а -37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-ю, 37-а, 37-б у Шевченківському району м. Києва».
		Не погодившись з зазначеними діями відповідача-1 позивач звернувся до суду.
		Постановою Господарського суду міста Києва від 29.06.2006 у справі № 30/360-А визнано не чинним рішення Київської міської ради від 21.04.2005 № 355/2930 та від 09.03.2006 № 185/3276 та зобов'язано Київську міську ради вчинити дії щодо оформлення рішення Київської міської ради від 18.03.2004р.
		Вказаною постановою встановлено, що рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. є чинним з дня його прийняття, тобто з 18.03.2004
		Позивач зазначає, що згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Київради про передачу земельної ділянки до розмежування земель державної у комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповіді сільські, селищні та міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
		Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 № 280/97-ВР в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Київради про передачу земельної ділянки виключно на пленарних засідання сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
		Позивач вважає, що має право на оренду земельної ділянки та укладення відповідного договору оренди на підставі рішення про передачу земельну ділянки в оренди АТВТ «Компанія «Д.І.Б.», оскільки приймаючи вказане рішення Київська міська рада діяла в межах своїх повноважень, які визначені Законом України «Про місцеве самоврядування».
		Крім того позивач зазначає, що виконав усі вимоги законодавства України для укладення договору оренди земельної ділянки, однак відповідач-1 безпідставно не підписав запропонований позивачем проект договору оренди земельної ділянки, що є порушенням прав та законних інтересів АТВТ «Компанія «Д.І.Б.».
		Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2008) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому ст.ст. 118,123 цього Кодексу.
		Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядом надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, у відповідності до якого надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).
		Відповідно о ч. 6 ст. 123 цього кодексу, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
		Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади і наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.
		Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди його державної реєстрації  ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України.
		З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про визнання права АТВТ компанія «Д.І.Б.»на оренду спірної земельної ділянки є безпідставними та не обгрунтованими а тому не підлягають задоволенню.
		Стосовно вимоги позивача про укладення договору оренди земельної ділянки, процес укладення договору, а саме оренди земельної ділянки регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», які є спеціальними нормами.
		Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
		Правові засади оренди землі визначені ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договору оренди землі.
		Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності на права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
		Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про оренду землі»та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень визначених Земельним кодексом України.
		Відповідно до п. «в»ст.. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.
		Питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.34, ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Таким чином, вирішення питання про передачу землі в оренду є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю та це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.
		Крім того нормами цивільного законодавства не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання права на оренду земельної ділянки та вважати укладеним договір оренди земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі»та ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. 
		Договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін (ст.  16 Закону України «Про оренду землі»). Згідно ч. 4 ст. 202 кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
		Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
		За нормою ч. З ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує вказівка  закону  щодо   обов'язковості  укладення договору для певних категорій господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо видів договорів.
		Відповідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.  Істотними є умови, визнані такими за законом  чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін  повинна бути досягнута згода.
		Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається укладеним (таким, що не відбувся). 
		Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права.
		При чому, ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про оренду»не  передбачають  обов'язку  певної особи  укласти договір  оренди  земельної ділянки.
		Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №12, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, міну цільового призначення землі тощо.
		Статтею  6  Конституції України  визначено,  що  державна  влада  в  Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади,  зобов'язання  поновити договір  оренди за  відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
		Матеріалами справи доведено, що Позивач не має порушених прав або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів в даній справі, оскільки за договором - продажу від 19 червня 2009 р. продав споруду дитсадка № 183 Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Лакі-Трейдер», а будинки №№ 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б Пушкінській - за договором купівлі-продажу від 10 червня 2010 р. між відповідачем компанію Д.І.Б.»та Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Дім на Пушкінській». Саме ці споруди знаходяться на спірній ділянці, а інших споруд немає.
		Під час нового розгляду справи судом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 16/213 від 24.11.2008 розірвано той самий договір оренди земельної ділянки, право на який було визнано рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі № 28/129. Рішення  Господарського суду міста Києва у справі № 16/213 від 24.11.2008 залишено в силі Вищим Господарським судом ухвалою від 22.07.2009 p., яка вступила в законну силу. Верховний суд відмовив Компанії Д.І.Б. у відкритті провадження по касаційній скарзі у справі № 16/213 ухвалою від 20.08.2009.  
		З наведеного випливає, що позивач АТВТ «Компанія Д.І.Б.»не має порушених прав та інтересів у даній справі на даний момент, оскільки у 2010 р. продала іншій особі споруду дитсадка № 183 по вул. Пушкінській, 33-А та будинки №№ 35-A, 35-Б, 37-А, 37-Б по вул. Пушкінській, що розташовані на спірній земельній ділянці;
		Тому, позивач АТВТ «Компанія Д.І.Б.»не мас права на оренду земельної ділянки поза порядком, встановленим ч. 2 ст. 124 ЗКУ (шляхом земельних торгів), оскільки не має власності на споруди, розташовані на ділянці.
		Відповідно до вищевказаних норм Земельного кодексу України підставою для надання в користування земельної ділянки є належним чином оформлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наявність і відповідність якого вимогам чинного законодавства має бути розглянута у судовому засідання відповідно до ст.. 123 Земельного кодексу України.
		Суд не погоджується з твердженням позивача про порушення Головним управлінням земельних ресурсів КМДА прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки останній до головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укладений в письмові формі, посвідчений нотаріально та підписаний обома сторонами договір оренди земельної ділянки на вул. Пушкінській, 33-а-37-б у Шевченківському районі м. Києва на державну реєстрацію не надав.
		Суду також доведено, що проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки на вул. Пушкінській,33-а 37-б у Шевченківському районі м. Києва для будівництва багатофункціонального житлового громадського комплексу у складі реконструкції з розширенням будинків на вул.. Пушкінській 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва в Головному управлінні не зареєстровано, що підтверджується листом Головним управліннях земельних ресурсів від 15.1.2007р. №03-23/38182.
		Посилання Позивача в обґрунтування своїх вимог на позитивний висновок Державної землевпорядної експертизи №4914 від 19.09.2003р. до проекту відведення земельної ділянки для будівництва готельно-офісного комплексу не приймається судом до уваги, оскільки він стосується готельно-офісного комплексу, а не житлово-громадського, тоді як Позивач стверджує, що він виконав усі дії для прийняття рішення Київради про надання земельної ділянки для будівництва житлово-громадського комплексу та подальшого оформлення цього рішення.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. 
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзивах на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		     Суддя                                                                                                        І.І.Борисенко
		 
		Повне рішення складено: 10.12.2012р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...