Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 39/191 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2012.
Дата набрання законної сили: 10.12.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  39/191 10.12.12
		За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскурс" (Общества с ограниченной
		                                ответственностью "Дискурс") 
		до  відповідача-1: Компанії "Фьюжн Електронікс Лімітед" (Company "FUSION ELEKTRONICS
		                               LIMITED")  
		відповідача-2:      Державної служби інтелектуальної власності України   
		про     дострокове припинення повністю дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 та про зобов"язання  Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення повністю  дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"   
		 
		                                                                                                                      Суддя    Гумега О. В.                                                                                                               
		Представники: 
		від позивача: Єфімов С.В. та Трембовецька Т.П. на підставі довіреності № б/н від 24.07.2012 р. 
		від відповідача 1: не з'явилися
		від відповідача 2: Лучка І. Ю. на підставі довіреності № 2-8/9286 від 16.11.2012 р.
		 
		                                                          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскурс" (Общество с ограниченной ответственностью "Дискурс"), Російська Федерація) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 (Компанія "Фьюжн Електронікс Лімітед" (Company "FUSION ELEKTRONICS  LIMITED"), Нова Зеландія), відповідача-2 (Державна служба інтелектуальної власності України) про дострокове припинення повністю дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 та про зобов"язання  Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення повністю  дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
		Судом встановлено, що відповідач-1 по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Також, Нова Зеландія не є учасником Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаною 15.11.1965 р. Крім того, судом встановлено, що у відносинах між Україною та Новою Зеландією (місцезнаходження відповідача-1) відсутній чинний міжнародний договір України. 
		Відповідно до ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 
		Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами. 
		Відповідно до абз. 3 п. 2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54, також визначено, якщо у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення через дипломатичні канали. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у справі № 39/191, розгляд справи призначений на 04.06.12  о 10:00 год., а також зобов'язано позивача надати до суду супровідним листом належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. про порушення провадження у справі № 39/191 у двох примірниках та позовної заяви з додатками у двох примірниках в термін до 02.12.2011 р.
		Отримавши витребувані документи від позивача, Господарський суд міста Києва надіслав Міністерству юстиції України доручення про вручення за кордоном судових документів по справі № 39/191 для їх подальшого направлення через дипломатичні канали.
		13.02.2012 р. супровідним листом № 290-0-32-12/12.2-88-12 Міністерство юстиції України повернуло до Господарського суду міста Києва доручення про вручення судових документів представнику компанії "Фьюжн Електронікс Лімітед" (Нова Зеландія), зазначивши при цьому наступне.
		Враховуючи те, що між Україною та Новою Зеландією відсутній міжнародний договір, на підставі якого можливо було б вручити документи особі, яка проживає на території цієї держави, судове доручення про надання правової допомоги оформлюється відповідно до частин 2-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та Розділу II Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27.06.2008 року, та надсилається до Міністерства юстиції України для направлення дипломатичними каналами.
		За наведених обставин та з метою належного та своєчасного повідомлення, зокрема, відповідача-1 про розгляд справи № 39/191, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 р. розгляд справи призначений на 24.09.2012 р. о 10:00 год., зобов'язано позивача в термін до 15.03.2012 р. надати до суду супровідним листом належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову наступних документів: ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2011 р. по справі № 39/191 (в двох примірниках); доручення про вручення документів (в двох примірниках); підтвердження про вручення документа (в двох примірниках), а також суд ухвалив надіслати вказані документи Міністерству юстиції України для їх направлення через дипломатичні канали відповідачу-1.
		07.03.2012 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2012 р.
		19.03.2012 р. супровідним листом № 06-2.1/58 від 12.03.2012 р., відповідно до ст.ст. 125, 126 ГПК України, суд направив до Міністерства юстиції України судове доручення у справі № 39/191 для передачі до виконання компетентним органам Нової Зеландії.
		19.09.2012 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвал суду від 02.11.2011 р. та від 20.02.2012 р.
		19.09.2012 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву на виконання ухвал суду від 02.11.2011 р. та від 20.02.2012 р.
		Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 24.09.2012 р., надав усні пояснення по суті позовних вимог, які підтримав в повному обсязі.
		Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 24.09.2012 р., надав усні заперечення стосовно заявлених позовних вимог.
		Представник відповідача-1 в судове засідання, призначене на 24.09.2012 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 02.11.2011 р. та від 20.02.2012 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
		В судовому засіданні 24.09.2012 р. судом встановлено, що поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р., яке було безпосередньо поштою направлене на адресу відповідача-1, зазначену у позовній заяві, повернулось до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з відсутністю адресата (відповідача-1) за відповідною адресою.
		Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від  24.09.2012  року відкладено  розгляд  справи   на  05.11.2012  року  о 12.40 год.  та  витребувано у Міністерства юстиції України інформацію щодо  повідомлення    відповідача-  1  про  час  та  місце  розгляду  справи  №  39/191. 
		22.10.2012  року  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва Міністерство юстиції  України  надало  суду  копію  звернення  до  Міністерства закордонних справ  України    щодо  виконання  судового  доручення  у  справі  № 39/191.
		В  судове  засідання,  призначене  на   05.11.2012  року,  з'явилися  представники  позивача  та  відповідача-2.
		В  судовому  засіданні,  призначеному  на  05.11.2012  року,  позивач  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про  долучення  доказів  до  матеріалів  справи. Клопотання  судом  задоволене  та  передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.
		Ухвалою  суду  від  05.11.12  року відкладено розгляд справи на 10.12.2012 о 10:00 год. та повторно витребувано у Міністерства юстиції України  інформацію стосовно отримання від Господарського суду міста Києва супровідного листа № 06-2.1/58 від 12.03.2012 р., яким було направлене до Міністерства юстиції України судове доручення у справі № 39/191 для передачі до виконання компетентним органам Нової Зеландії; стосовно направлення Міністерством юстиції України вказаного судового доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами; стосовно наявності документальних підтверджень вручення судового доручення у справі № 39/191 представнику Компанії "Фьюжн Електронікс Лімітед" (Company "FUSION ELEKTRONICS  LIMITED").
		В  судове  засідання,  призначене  на  10.12.2012  року, з'явилися  представники позивача  та  відповідача-2.
		Представники  відповідача-1  в  судове  засідання,  призначене  на 10.12.2012  року,  не  з'явилися.
		В  судовому  засіданні,  призначеному  на  10.12.2012  року,  позивач  позовні  вимоги  підтримав  повністю.
		В  судовому  засіданні,  призначеному  на  10.12.2012  року,  відповідач-2  надав  відзив  на  позовну  заяву,  яким  просив  відмовити  в  задоволені  позовних  вимог. Відзив переданий до відділу діловодства суду для подальшої  реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України   № 18 від 26.12.2011 р.
		Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
		Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК.
		Судом встановлено, що відповідач-1 по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Також, Нова Зеландія не є учасником Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаною 15.11.1965 р. Крім того, судом встановлено, що у відносинах між Україною та Новою Зеландією (місцезнаходження відповідача-1) відсутній чинний міжнародний договір України. 
		Відповідно до ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 
		Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами. 
		Суд  направляв  до  Міністерства   юстиції  України  судові  доручення  для  передачі    до  виконання   компетентним органам Нової  Зеландії.
		Зібрані  у  справі  докази  свідчать, що Міністерство   юстиції  України направляло Міністерству  закордонних  справ  України судові доручення  про  вручення  документів  представнику  відповідача-1.
		Крім  того,  судом  здійснювалося  направлення  процесуальних  документів  на  адресу   відповідача-1 напряму.
		З  огляду  на  перелічені заходи,  що були  вчинені  судом,  суд  прийшов  до  висновку  про  належне  повідомлення   відповідача-1  про  час  та  місце  розгляду  справи. При  цьому  судом  враховано,  що  з   дати  направлення   судового  доручення   про  вручення  документів   до  Міністерства   юстиції    України   для  їх   направлення   дипломатичними  каналами   відповідачу-1   сплинув  термін, який  суд  визначив  як   достатній   для  даної   справи   і  який  значно  перевищує   шість  місяців.
		Крім того, відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.12.2012 р. без участі представника відповідача-1, який належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду,  запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
		Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем-1 суду не подано.
		Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 10.12.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
		Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		Компанія "Фьюжн Електронікс Лімітед" (Company "FUSION ELEKTRONICS   LIMITED")  (відповідач-1) є власником свідоцтва України № 62730 на торговельну марку "FUSION", зареєстровану для товарів 9 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (надалі -МКТП). Публікація про видачу свідоцтва № 62730 була здійснена 15.06.2006 р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 6, що підтверджується, зокрема, випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 62730 станом на 02.10.2012 р.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскурс" (Общество с ограниченной ответственностью "Дискурс") (позивач) вважає, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 62730 без поважних причин не використовується в Україні  відповідачем-1 протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва щодо товарів 9 класу МКТП, і внаслідок такого невикористання відповідач-1 недобросовісно перешкоджає діяльності позивача в Україні під відповідною торговельною маркою, а отже, порушує охоронювані законом інтереси позивача. 
		Виходячи із зазначеного, позивач вважає, що дія зазначеного свідоцтва має бути достроково припинена судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
		До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
		Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
		Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
		Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).
		Статтею 17 Закону України від 15.12.1993р. № 3689-ХІІ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (надалі - Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг") на власника свідоцтва покладений обов'язок добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.
		Як передбачено ч. 2 ст. 497 ЦК України, чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (в редакції, чинній станом на час розгляду спору по суті), якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
		У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. 
		При цьому згідно з абз. 5 ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
		Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати, чи мав місце факт невикористання в Україні торговельної марки "FUSION", зареєстрованої для товарів 9 класу МКТП власником свідоцтва України № 62730, протягом більше трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва (з 15.06.2006 р.) та чи відсутні поважні причини такого невикористання.
		На дату публікації відомостей про видачу свідоцтва України № 62730 на торговельну марку "FUSION"  (15.06.2006 р.) використанням знаку визнавалось: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах (ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
		Станом на час звернення з позовом до суду та на час розгляду спору по суті відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака вважається:  
		- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
		- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
		- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
		Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
		Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок доведення факту використання зареєстрованого знаку, а у разі відсутності такого використання -обов'язок зазначення поважних причин, з яких знак не використовувався, повинен бути покладений на відповідача-1.
		Відповідач-1 в судові засідання не з'явився, докази на підтвердження використання знаку для товарів і послуг "FUSION" за свідоцтвом України № 62730 для товарів 9 класу МКТП суду не подав та не надіслав.
		Натомість у процесі розгляду справи позивач належними доказами довів, що торговельна марка "FUSION" за свідоцтвом України № 62730 не використовується в Україні протягом останніх трьох років у зв'язку з товарами 9 класу МКТП.
		Так, у якості належного доказу на підтвердження того, що знак для товарів і послуг "FUSION"  за свідоцтвом України № 62730 не використовується відповідачем-1 щодо  товарів 9 класу МКТП, суд приймає лист Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) № Є-1271/17 від 07.10.2011 р., зі змісту якого вбачається, що у Реєстрі УкрСЕПРО сертифікати відповідності на продукцію під  торговельною   маркою "FUSION", не зареєстровані. 
		У якості належного доказу на підтвердження того, що знак для товарів і послуг "FUSION"  за свідоцтвом України № 62730 не використовується відповідачем-1 щодо  товарів 9 класу МКТП, суд приймає лист  Асоціації   товарної   нумерації України «ДжіЕс 1 Україна»від  04.10.2011 року  № 0236  в  якому  зазначено,  про  відсутність у  реєстрі Асоціації   «ДжіЕс 1 Україна»записів   про  товарні  позиції,  у складі  назви  яких   вказано  самостійне   позначення  торговельної  марки "FUSION",  а  також  зазначено   перелік   суб'єктів   господарювання, яким  надано  право   застосовувати  номери GTIN,  серед  яких    відповідача-1    не зазначено.
		 Також суд приймає до уваги і довідку № 0183/11 від 30.09.2011 р., видану патентному  повіреному   України Трембовецькій Т. П. Фізичною особою- підприємцем Бешта А. В.,  відповідно  до  якої   в   асортименті  продукції  магазину «ДомоЛюкс»товари  під  торговельною    маркою "FUSION" не  значились,  їх   продаж  не  здійснювався.
		Викладене дозволяє суду дійти висновку про те, що в Україні відповідачем-1 торговельна марка "FUSION" за свідоцтвом України № 62730 для товарів 9 класу МКТП не використовується протягом останніх трьох років, а відповідач-1 протягом останніх трьох років не здійснював жодної з дій, які визнавалися і визнаються використанням знака відповідно до ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки, виходячи з аналізу норм законодавства, що стосуються знаків для товарів і послуг, та з правової сутності знака для товарів і послуг, умовою його використання є використання саме стосовно товарів і послуг, для яких знак було зареєстровано, та використання його особою, на ім'я якої знак зареєстровано або під її контролем іншою особою.  
		Для правильного вирішення спору по суті також необхідно встановити наявність чи відсутність у відповідача-1 поважних причин невикористання в Україні торговельної марки "FUSION", яка охороняється свідоцтвом України № 62730.  
		За змістом ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:
		- обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;
		- можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
		Відповідно до положення ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
		Докази на підтвердження поважних причин невикористання торговельної марки "FUSION" за свідоцтвом України № 62730 для товарів 3 класу МКТП відповідач-1 суду не подав і не надіслав.
		При  розгляді  справи  по  суті  судом  також  враховано,  що відповідно  до  п. 70  Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012  року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»у спорах про дострокове припинення дії свідоцтва на знак у зв'язку з невикористанням знака господарським судам необхідно з'ясовувати, з яких причин знак не використовувався власником, чи не обумовлено його невикористання незалежними від власника свідоцтва причинами, та дати оцінку названим обставинам у разі посилання відповідача на наявність таких причин.
		У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі приписи пункту 4 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно з яким дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема, є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, як-от обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, стосовно яких висунуто вимогу про припинення дії свідоцтва. Крім того, використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
		В  п. 71  зазначеної  Постанови ВГСУ  № 12  від 17.10.2012  року  також  вказано,  що  у  разі, якщо знак для товарів і послуг без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом трьох років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати, то це є достатньою підставою для дострокового припинення за рішенням суду дії свідоцтва на такий знак повністю або частково щодо відповідних товарів та/або послуг. На підтвердження факту використання знака власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа зазначених у частині четвертій статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; такими доказами можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесено відповідний знак для товарів і послуг, документи із зображенням знака (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо).
		Використання позначення може підтверджуватися й фактичними даними про використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва (доказами такого використання позначення мають бути такі ж документи, як і у випадку, якби власник знака використовував його у власній діяльності).
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Отже, з матеріалів справи вбачається, що в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач-1 не подав належних доказів на підтвердження факту використання торговельної марки "FUSION" за свідоцтвом України № 62730 у зв'язку з товарами 9 класу МКТП на території України протягом останніх трьох років, як не надав і відомостей щодо поважних причин її невикористання.
		Суд також зазначає, що позивачем надано належні докази на підтвердження існування порушення охоронюваного законом інтересу позивача.
		Відповідно до ст. 1  Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Позивач є іноземною юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства Російської  Федерації, що підтверджується матеріалами справи.
		В Україні встановлено національний режим діяльності іноземних юридичних осіб, який відповідно до ст. 29 Закону України від 23.06.2005 р. N 2709- IV "Про міжнародне приватне право", полягає в тому, що підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом. Іноземні підприємства та організації мають право звертатись до судів України згідно із установленою підвідомчістю і підсудністю спорів. 
		Відповідно до положень ст. 123 ГПК України іноземні суб"єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов"язки, що і суб"єкти господарювання в Україні, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об"єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
		Зібрані  у  справі  докази  свідчать, що  позивач  є  власником свідоцтва  Російської  Федерації  на  товарний  знак (знак  обслуговування) "FUSION" № 410389 для  товарів  і  послуг  7, 9, 11, 12, 28, 35, 37, 41 класів  МКТП.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач розпочав  процедуру Міжнародної   реєстрації   цього  знаку для  товарів  7,  9, 11, 12  класів  МКТП для  чого  подав    відповідну  заявку № 1059294 від 03.08.2010   року.
		Всесвітня  організація  інтелектуальної  власності листом   від 15.08.2011  року № 812/619144301 видала копію повідомлення   про  попередню  відмову  у   наданні  охорони по  міжнародній    реєстрації  за заявкою № 1059294,  наданого Українським  інститутутом  промислової  власності. Причиною  відмови  вказано  те,  що  знак  не  може  бути  зареєстрований  як  торгівельна  марка,  оскільки  він  схожий  з  раніше  зареєстрованими  марками  в  Україні,  зокрема,  зі  знаком  відповідача-1. 
		У зв'язку з тим, що наявність чинного свідоцтва України № 62730, торговельна марка за яким не використовується відповідачем-1,  протягом  останніх  трьох  років, як власником, може бути перешкодою для здійснення реєстрації вищевказаної торговельної марки на ім'я позивача, має місце порушення охоронюваного законом інтересу позивача.
		З урахуванням наведеного, на підставі вивчених матеріалів справи та пояснень сторін, суд приходить до висновку, що  дія свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 від 15.06.2006 року підлягає достроковому припиненню у зв'язку з його невикористанням протягом останніх трьох років.
		Позивач також звернувся до суду з позовною вимогою про зобов"язання  Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення повністю  дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
		Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10 (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 578 від 14.06.2011 р.), у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, відомості щодо припинення дії свідоцтва повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність".
		З урахуванням наведеного,   вимога позивача про зобов'язання  відповідача-1 внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно дострокового припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 від 15.06.2006 року та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" є обґрунтованою  та підлягає  задоволенню.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в  редакції,  чинній   станом  на   час  звернення   позивача  з  позовом  до  суду, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
		При цьому, частиною 2 вищенаведеної статті Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник у зв'язку з неправильними діями відповідача-1. При цьому суд враховує, що питання щодо наявності підстав для дострокового припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг може бути встановлено лише під час судового розгляду, видачу спірного свідоцтва України на знак для товарів і послуг було здійснено відповідно до чинного законодавства, крім того, судом встановлено, що відповідач-2 не уповноважений на здійснення контролю за використанням знаків для товарів і послуг їх власниками. Отже, підстави для  покладення  судових  витрат на  відповідача-2   відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 32-34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  Позовні вимоги  задовольнити повністю.
		2. Достроково припинити дію свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730.
		3. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідентифікаційний код 37552556) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення повністю  дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 62730 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
		4. Стягнути з Компанії "Фьюжн Електронікс Лімітед" (Company "FUSION ELEKTRONICS LIMITED")  (11 Хеемай Стріт, Хендерсон, Окленд, Нова  Зеландія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскурс" (Общества с ограниченной ответственностью "Дискурс") (119607, Російська  Федерація, Москва, вул. Лобачевського, 94; основний  державний реєстраційний  номер 1077746274870) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		5. Видати накази.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 14.12.2012 р.     
		 
		 
		Суддя                                                                                                           Гумега О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...