Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3357/11/1370 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2012. Зареєстровано: 21.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2012.
Дата набрання законної сили: 04.12.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		04 грудня 2012 р.                                                                                  Справа № 140632/12 
		           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі: 
		          головуючого судді Довгополова О.М.,
		          суддів Большакової О.О., Макарика В.Я., 
		з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Західного регіону України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, Управління Західного оперативного командування, Кабінету Міністрів України до Міністра оборони України, треті особи, що не заявляюсь самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Управління Західного оперативного командування, Кабінету Міністрів України з позовом до Міністра оборони України, яким просив визнати нечинним рішення-розпорядження відповідача від 26.03.2010 року «Про виключення із числа службової квартири АДРЕСА_1 (колишня адреса вул. Незалежності України-Смолиста у смт Брюховичі-Львів на території військового містечка)». 
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року в позові відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що оскаржуване рішення-розпорядження Міністра оборони України прийняте з дотриманням вимог законодавства, а прокурором не надано належних доказів його протиправності. 
		Постанову в апеляційному порядку оскаржив прокурор, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Будинок по вул. Запашній, 14 у смт Брюховичі-Львів до його приватизації перебував у державній власності як майно Міністерства оборони України та розміщений на землях оборони, що також є державною власністю, які знаходились в користуванні Управління Західного оперативного командування та перебували на обліку в КЕВ м. Львова відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Пре використання земель оборони». З відчуженням зазначеного будинку було змінено правовий статус земельної ділянки, яку всупереч вимогам наведених норм, а також ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України передано у приватну власність, хоча законодавством забороняється передавати у приватну власність землі оборони. А всупереч вимогам ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України не було погодження Кабінету Міністрів України в особі Міністерства оборони України на вилучення вказаної земельної ділянки. Також суд не взяв до уваги та не надав оцінки факту умисного погіршення житлових умов ОСОБА_1, що у свою чергу унеможливлює взяття на облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов, тобто до 19.09.2010 року. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		На підставі заяви від 30.03.2006 року, рішенням штабу і управління Західного оперативного командування від 06.04.2006 року № 5 ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік із сім'єю в складі 4 осіб в загальну чергу та включений в списки осіб, які мають право на першочергове отримання житла, як учасник бойових дій.
		Листами від 15.12.2005 року № 116/1/19190 та № 116/1/19191 командувач Сухопутних військ Збройних Сил України повідомив начальника Львівського гарнізону та селищного голову смт Брюховичі про прийняття позитивного рішення стосовно забезпечення службовим житлом генерал-лейтенанта ОСОБА_1 в будівлі по вул. Незалежності України-Смолиста у смт Брюховичі, в якій закінчується реконструкція під службове житло.
		Наказом начальника Львівського гарнізону від 20.02.2006 року № 11/108 ОСОБА_1 надано службову квартиру по вул. Незалежності України, 1 у смт Брюховичі на склад сім'ї 4 особи і на підставі подання начальника КЕВ м. Львова від 20.02.2006 року № 237 на ім'я селищного голови смт Брюховичі про надання ордеру на вказане приміщення, рішенням Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 07.03.2006 року № 87 приміщення було закріплене за ОСОБА_1 та його сім'єю (дружина ОСОБА_1, дочка ОСОБА_4, мати дружини ОСОБА_6.) та видано ордер № 001993, а 19.05.2009 року за вказаною адресою була зареєстрована і його дочка ОСОБА_2
		На підставі заяви ОСОБА_1 виключення займаної ним квартири із числа службових, 26.03.2009 року житлова комісія штабу та управління Західного оперативного командування прийняла протокольне рішення про порушення перед Міністром оборони України клопотання щодо виключення вказаної квартири з числа службових. Зокрема, комісією було враховано, що ОСОБА_1 є ветераном Збройних сил України, його вислуга становила більше 25 років. 
		17.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України з листом, яким просив виключити з числа службових зазначену вище квартиру та залишити йому як військовослужбовцю, який прослужив у Збройних Силах України понад 25 років.
		На вказаному зверненні Міністр оборони України 26.03.2010 року поставив резолюцію, якою погодив виключення зазначеного житлового приміщення з числа службових, про що Управління розгляду звернень та прийому громадян Міністерства оборони України листом від 26.03.2010 року № 266/325 повідомило начальника КЕВ м. Львова, скерувавши до виконання також затверджений Міністром оборони України список військовослужбовців, яким пропонується виключити житлові приміщення з числа службових.
		На підставі зазначеного розпорядження начальника КЕВ м. Львова 30.03.2010 року відповідно до вимог «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577, Брюховицькому селищному голові було подано клопотання про виключення з числа службових 4-х кімнатної квартири по вул. Незалежності України, 1 у смт Брюховичі.
		Рішенням Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 06.05.2010 року № 87 зазначену вище квартиру було виключено з числа службових, а рішенням № 119 надано поштову адресу: вул. Запашна, 14 смт Брюховичі.
		Відповідно до пп. пп. 6, 7 п. 4 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1080, Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління військовим майном та проводить його інвентаризацію; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність.
		Відповідно до п. 2.2 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2006 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2006 року за № 1171/13045, у Міністерстві оборони України всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України. У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням: у місті Києві - начальника гарнізону міста Києва, командира військової частини, погодженим з начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України; у інших населених пунктах - начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальниками відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь. 
		Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначений ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Законом України від 24.06.2004 року № 1865-IV, який набрав чинності 01.01.2005 року, були внесені зміни до вказаної статті, а саме встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
		Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.06.2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку. 
		При цьому ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла до 01.01.2005 року, не передбачала обмежень щодо кількості раз на отримання жилих приміщень військовослужбовцями, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членами їх сімей.
		Як встановлено судом ОСОБА_1 17.11.1994 року згідно з ордером № 47 отримав чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 (пізніше АДРЕСА_2) в м. Рава Руська, яке було в подальшому приватизоване та відчужене на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.1999 року № 1590
		А розпорядженням міського голови м. Рівне від 26.02.2004 року № 448р йому було передано трикімнатну квартиру по АДРЕСА_3, яка була приватизована членом його сім'ї ОСОБА_6, яка відповідно до договору дарування подарувала вказану квартиру ОСОБА_4
		Відповідно до п. 3 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2006 року № 1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
		Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. 
		Офіційне тлумачення даної норми було надане рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, в якому зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). 
		Тобто з часу набрання чинності Законом України від 24.06.2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - 01.01.2005 року, ОСОБА_1 та членам його сім'ї надавалось жиле приміщення для постійного проживання один раз - 26.03.2010 року.
		При цьому ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження, було встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
		Згідно з п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім»я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відповідної вартості одного квадратного метра. Кожен громадянин має право приватизувати займане ним  житло безоплатно в межах номінальної  вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
		Конституційний Суд України у рішенні від 10.06.2010 року № 15-рп/2010 у справі № 1-38/2010 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(справа про безоплатну приватизацію житла) надав тлумачення п. 5 ст. 5 вказаного Закону, згідно з яким право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною. 
		Отже, приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.
		Наведене підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.04.2011 року № 26-13/339/0/7-11.
		Як встановлено судом, згідно з положеннями ст. ст. 1, 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», квартира за адресою вул. Залізної дивізії, 2 (Грушевського, 14) в м. Рава Руська Львівської області загальною площею 84,4 кв. м., була приватизована у 1998 році ОСОБА_1 та членами його сім'ї в розмірі, меншому номінальної вартості приватизаційних чеків, тому кожним членом родини не в повному обсязі використано право на приватизацію житла.
		Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача ОСОБА_1 та членами його сім'ї не було повністю використано право на безоплатну приватизацію житла, відтак у Міністра оборони України були наявні правові підстави для прийняття розпорядження про виключення спірної квартири з числа службових.
		Крім того, постановою старшого прокурора відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави військової прокуратури Західного регіону України Розман В.С. від 28.07.2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно начальника КЕВ м. Львова ОСОБА_9 та житлової комісії штабу і управління Західного оперативного командування за фактом надання житла та підписання клопотань про надання ОСОБА_1 житлового приміщення по АДРЕСА_1, також відносно ОСОБА_1 за фактом отримання житлових приміщень у містах Рава Руська, Рівне і смт Брюховичі та їх приватизації - в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.
		Крім того, відповідно до п. 4.3 зазначеної вище Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, правом першочергового одержання житлових приміщень, крім осіб, зазначених в статті 45 Житлового кодексу Української РСР, користуються військовослужбовці - учасники війни, військовослужбовці, які прослужили 25 і більше календарних років, сім'ї військовослужбовців, які загинули, чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, які перебували на обліку та потребують поліпшення житлових умов. 
		Матеріалами справи підтверджується, що вислуга років на військовій службі ОСОБА_1 на момент прийняття оскаржуваного розпорядження становила понад 25 років, він перебував на квартирному обліку для отримання житла, відтак мав право на першочергове одержання житлових приміщень.
		Відповідно до п. п. 10, 11 зазначеного вище Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, оперативний облік службових житлових приміщень ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі. Житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. 
		Як правильно зазначив суд першої інстанції, доводи прокурора про те, що оскаржуване розпорядження відповідача прийняте з порушенням п. 11 Порядку в зв'язку з тим, що ще не відпала потреба у використанні спірної квартири як службової, з підстав перебування на обліку для отримання житла та поліпшення житлових умов за рахунок Міністерства оборони України у Львівському гарнізоні близько 2,5 тис. військовослужбовців, є необґрунтованими, оскільки такі твердження позивача спростовуються даними, наведеними у листі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 25.01.2012 року № 335, в якому зазначено, що протягом 2008-2011 років з числа службових встановленим порядком виключено 118 квартир, у тому числі 20 квартир, в яких на момент їх виключення з числа службових проживали особи, які раніше забезпечувались житлом за рахунок Міністерства оборони України.
		За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне приміщення було у встановленому порядку виключене з числа службових з дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пп. пп. 6, 7 п. 4 Постанови Кабінету міністрів України від 03.08.2006 року № 1080 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», п. 2.2 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, та п. п. 10, 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
		Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів прокурора щодо порушення відповідачем вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Пре використання земель оборони». 
		Так, прокурор не надав жодних доказів приватизації земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля. 
		А як зазначено в листі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 25.01.2012 року № 335, статус земельної ділянки, на якій розташований одноквартирний будинок по вул. Запашній, 14 в смт Брюховичі після прийняття Міністром оборони України рішення-озпорядження від 26.03.2010 року щодо виключення вищевказаного жилого приміщення з числа службових, не змінювався, відповідна земельна ділянка у зазначений період у приватну власність не передавалась.
		Також колегія суддів враховує, що постановою прокурора відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави військової прокуратури Західного регіону України Вольського А.Б. від 20.04.2012 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом перевищення та зловживання службовим становищем при прийнятті рішення про реконструкцію спірного будинку, а також використання земельної ділянки, на якій він знаходиться, і прилеглої території, за відсутності в його діях ознак складу злочину.
		При цьому, як зазначено в постанові, перевіркою використання земельної ділянки встановлено, що дана ділянка не вилучалась із власності Міністерства оборони України, а дочка ОСОБА_1 ОСОБА_2 сплатила в повному обсязі земельних податок, що свідчить про відсутність факту заподіяння шкоди державі.
		За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
		Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а-3357/11/1370 за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, Управління Західного оперативного командування, Кабінету Міністрів України до Міністра оборони України, треті особи, що не заявляюсь самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий                                                                                          О.М. Довгополов
		 
		Судді                                                                                                    О.О. Большакова
		 
		В.Я. Макарик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...