Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 15/71 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2012.
Дата набрання законної сили: 02.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		19.12.12
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Чернігівської області
		14000,м.Чернігів                                                                                                 телефон  67-28-47
		проспект Миру,20                                                                                         
		Іменем України
		РІШЕННЯ
		                                            
		19.12.2012 р.                                                                                       Справа № 5028/15/71/2012.
		 
		Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
		Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_2.
		Предмет спору: про стягнення 70 525 грн.
		                                                                                                    Суддя Федоренко Ю.В.
		Представники сторін:
		Від позивача: ОСОБА_3., договір від 10.04.2012 р.
		Від відповідача: не з»явився.
		                                                            С У Т Ь  С П О Р У:
		           Заявлено позов про стягнення з відповідача 70 525 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 06.02.2009 р.
		Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у якій він просить стягнути з відповідача 233 160 грн. заборгованості з орендної плати та 22 515 грн. неустойки.
		Статтею 22 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
		За судовою практикою під збільшенням позовних вимог розуміється збільшення кількісних показників за тією самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).
		У позовній заяві були заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу із орендної плати у сумі 70 525 грн.
		Заявою про збільшення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги про стягнення боргу з орендної плати до 233 160 грн., що узгоджується з положеннями ст..22 ГПК України, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін.
		В зв»язку з цим заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення боргу з орендної плати у сумі 233 160 грн. судом приймається до розгляду.
		У позовній заяві позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача неустойки. Відтак включення у заяву про збільшення позовних вимог вимог про стягнення неустойки фактично є поданням додаткових позовних вимог, що суперечить положенням ст..22 ГПК України.
		Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 515 грн. неустойки до розгляду в межах справи №5028/15/71/2012 судом не приймаються.
		Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
		Відповідач відзив на позов не надав, його представник до суду не з»явився.
		Ухвали про порушення провадження у справі від 24.10.2012 р., та про її відкладення від 13.11.2012 р., 22.11.2012 р., 06.12.2012 р., які були направлені за поштовою адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та внесена до Єдиного державного реєстру, повернуті суду з довідками листоноші: «за закінченням терміну зберігання».
		У відповідності до  абзацу 1 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
		Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України суддя,  прийнявши  позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про  порушення  провадження  у  справі,  в  якій вказується про прийняття позовної  заяви,  призначення  справи  до розгляду  в  засіданні  господарського  суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки  справи  до  розгляду  в засіданні.  Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним   особам   за  повідомленою  ними  господарському  суду поштовою  адресою.  У  разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової   адреси,  ухвала  про  відкриття  провадження  у  справі надсилається   за   адресою  місцезнаходження  (місця  проживання)сторін,  що  зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та  фізичних  осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи  судом (абзац 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		З огляду на викладене суд вважає, що направлення відповідачу ухвал про порушення провадження у справі та про її відкладення за адресою, вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_2,), яка відповідає адресі державної реєстрації відповідача, є належним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи.
		Не з'явлення  відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.
		            Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
		Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача суд встановив таке.
		06.02.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення піцерія та перукарня загальною площею 150,1 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_3
		У договорі сторонами узгоджено, що:
		об»єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з дня підписання обома сторонами зазначеного в п.3.2 цього договору акта приймання-передачі (п.3.3);
		договір укладено строком на три роки, що становить тридцять шість місяців, який відраховується з дня підписання обома сторонами акта приймання-передачі (п.4.1); 
		у випадку порушення Орендарем будь-якої умови цього договору (невиконання чи неналежне виконання Орендарем взятих на себе за цим договором зобов»язань) Орендодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, надіславши на вказану в цьому договорі адресу Орендаря письмове повідомлення про таке розірвання. В цьому випадку договір вважається розірваним в односторонньому порядку через десять календарних днів з дня надіслання Орендодавцем повідомлення про його розірвання. А Орендар зобов»язаний не пізніше останнього дня цього строку повернути Орендодавцю об»єкт оренди та підписати акт повернення об»єкта з оренди (п.4.3);
		якщо за 30 календарних днів до дня закінчення строку, вказаного в п.4.1 цього договору, жодна із сторін договору не надішле іншій стороні договору письмове повідомлення про відмову продовжити строк дії цього договору після закінчення строку вказаного у п.4.1 цього договору, дія цього договору автоматично продовжується на встановлених п.4.1договору строк, на тих самих умовах (п.4.4);
		договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Договір оренди є чинним з моменту його державної реєстрації в єдиному реєстрі правочинів (п.4.6);
		орендна плата нараховується з дати підписання акта приймання-передачі приміщення в оренду. Розмір орендної плати встановлюється за розрахунком: 150,00 грн. за один кв.м. на місяць або 22 515 грн. за 150,1 кв.м. на місяць (п.5.1);
		місячний розмір орендної плати за перший місяць оренди перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця не пізніше дня підписання обома сторонами цього договору вказаного в п. 3.2 договору акта, та після погодження розміру загальних витрат  (орендна плата та інші платежі) з Орендодавцем. Місячний розмір орендної плати за кожен наступний місяць оренди нараховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця до першого числа такого наступного місяця (попередня оплата) (п.5.2);
		об»єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з дня підписання обома сторонами цього договору акта, зазначеного у п.8.2 договору (п.8.3).
		06.02.2009 р. договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області, зареєстровано у реєстрі за №187.
		06.02.2009 р. проведено державну реєстрацію договору, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №6965874.
		09.02.2009 р. представниками сторін підписано акт передачі нежитлового ізольованого приміщення (споруди) в оренду у якому зазначено, що відповідно до договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове ізольоване приміщення (будівля), загальною площею 150 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_3
		Наданими копіями розписок підтверджується, що відповідач сплачував позивачу орендну плату не в повному обсязі, а саме: у 2009 р. було сплачено 237 500 грн., у 2010 р. -240 000 грн., у 2011 р. -240 000 грн., за січень-лютий 2012 р. -40 000 грн. (а.с.32-68).
		Узгоджений сторонами строк оренди у три роки закінчився 09.02.2012 р.
		Але у визначений п.4.4 договору строк жодна із сторін не наслала іншій стороні письмового повідомлення про відмову продовжити строк дії договору, а тому дія договору автоматично продовжилась на три роки відповідно до п.4.4 договору.
		Продовження строку дії договору підтверджується також і діями відповідача, яким частково була сплачена орендна плата за лютий 2012 р. у сумі 20 000 грн.
		Листом від 14.09.2012 р. позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди в односторонньому порядку в зв»язку з неналежним виконанням його умов (несплатою орендної плати протягом шести місяців). Просив до 20.09.2012 р. сплатити борг з орендної плати та підписати акт приймання-передачі.
		Вказаний лист разом з актом приймання передачі було направлено відповідачу 17.09.2012 р., що підтверджується копіями фіскального чека Укрпошти та опису вкладення у лист на а.с.88.
		Відповідач акт приймання-передачі не підписав, борг не сплатив.
		  Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		  Згідно ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		  Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
		  Як вбачається із змісту договору оренди, зокрема, пункту 4.3, сторони визначили і погодили право позивача розірвати договір в односторонньому порядку в зв»язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов договору, але за умови надіслання відповідачу письмового повідомлення про розірвання договору.
		Матеріалами справи доведено, що позивач виконав цю умову договору оренди та попередив відповідача про розірвання договору листом від 14.09.2012 р.
		  Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною першої статті 188 Господарського кодексу України також передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		  В силу ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		  Отже, укладений між сторонами договір оренди від 06.02.2009 р. є розірваним з 28.09.2012 р. (через 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення про його розірвання) в результаті односторонньої відмови позивача від договору у повному обсязі, що допускається п. 4.3 договору, тобто в результаті вчинення позивачем одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.
		 За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати становить за 2009 р. -10 165 грн., за 2010 р. -30 180 грн., за 2011 р. -30 180 грн., за січень-28.09.2012 р. -162 635 грн., а всього 233 160 грн.
		Розмір орендної плати в 22 515 грн. за місяць сторонами встановлений у п.5.1 договору оренди.
		Як встановлено сторонами у п.5.3 договору якщо об»єкт оренди перебував в оренді неповний календарний місяць, розмір орендної плати за такий період визначається виходячи із встановленого цим договором місячного розміру орендної плати, поділеного на 30 днів та помноженого на кількість календарних днів, протягом яких об»єкт оренди перебував у користуванні Орендаря.
		Враховуючи умови п.5.3 договору та дату фактичного прийняття відповідачем об»єкт у оренду-09.02.2009 р., розмір орендної плати за лютий 2009 р. складає 15 010 грн. (22515:30х20).
		Отже, 09.02.2009 р. по грудень 2009 р. відповідач повинен був сплатити 240 160 грн. орендної плати, за 2010 рік- 270 180 грн, за 2011 р. -270 180 грн., за січень-28.09.2012 р. -201 134 грн., а всього 981 654 грн.
		Фактично відповідачем оплачено 757 500 грн. орендної плати.
		Сума боргу складає 224 154 грн.
		Доказів про оплату боргу відповідач не надав.
		        Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
		        За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
		     Відповідно до ч.1 ст. 759 та ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		     Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		     В порушення вказаних вище норм матеріального права та умов договору щодо строку оплати орендної плати відповідач не розрахувався за спірний період, а тому вимоги про стягнення 224 154 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		В решті позову про стягнення 9 006 грн. слід відмовити в зв»язку з необгрутованістю вимог.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з покладенням судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		  Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського -процессуального кодексу України, суд-                 
		            
		                                                                ВИРІШИВ:
		                         
		           Позов задовольнити частково і стягнути з фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2,АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 224 154 грн. боргу, 4 483,08 грн. судового збору.
		 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 В решті позову -відмовити.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                               Ю.В. Федоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...