Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/2570/3810/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 25.12.2012. Зареєстровано: 26.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2012.
Дата набрання законної сили: 17.07.2013
Результат оскарження 17.07.2013 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа № 2а/2570/3810/2012 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2012 р.                                                                                м. Чернігів
		Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді                                                            Баргаміної Н.М.,
		при секретарі                                                                             Воєдило Л.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області  про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, в якому просить визнати дії відповідача щодо передання вимоги № Ф 1341-У від 27.08.2012 року про сплату боргу для примусового стягнення до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції незаконними; зобов'язати відповідача відкликати вимогу № Ф 1341-У від 27.08.2012 року з відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не має права направляти до відділу державної виконавчої служби вимогу про стягнення з позивача страхових внесків, оскільки в статтю 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було внесено зміни, згідно яких примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощений спосіб оподаткування, не застосовується.
		Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.  
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заперечення № 7417/08 від 18.12.2012 року, згідно яких просить суд розглядати справу у відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснювали підприємницьку діяльність у липні-грудні 2010 року за спрощеною системою оподаткування, зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхового внеску із розрахунку 1742,80 грн. за липень-грудень 2010 року з урахуванням частини єдиного та фіксованого податків. Враховуючи, що у позивача виникла заборгованість по сплаті страхових внесків, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-1341 від 27.08.2012 року. Відповідач вважає, що законодавство не містить жодних вказівок щодо не передання вимоги до органів державної виконавчої служби.  
		Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю їх повноважних представників, для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. 
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
		Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
		Фіксування судового засідання відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.05.2005 року виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 838088 (а.с. 8). 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області в якості платника єдиного внеску (а.с. 27). 
		Згідно пункту 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на момент виникнення правовідносин) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.
		Частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи.
		Відповідно до абзацу першого підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. 
		З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
		Як вбачається з акту-розрахунку (а.с. 6) позивач має заборгованість по сплаті страхових внесків за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі 1414,80 грн. 
		Згідно з частиною шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону базовим звітним періодом є календарний місяць.
		У зв'язку з необхідністю сплати позивачем страхових внесків відповідачем була надіслана вимога від 27.08.2012 року № Ф-1341 про сплату боргу в розмірі 1414,80 грн. 
		Згідно з пунктом 8.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 року за № 64/8663, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми. 
		Відповідно до пункту 8.5. зазначеної Інструкції у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. 
		В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату заборгованості (недоїмки) до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку, а також відсутні докази сплати заборгованості. 
		Оскільки у добровільному порядку позивач заборгованість не сплатив,  вимога від 27.08.2012 року № Ф-1341 була направлена до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2012 року (а.с. 9).  
		Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що дії відповідача по направленню вимоги від 27.08.2012 року № Ф-1341 зі сплати страхових внесків до відділу державної виконавчої служби є незаконними, оскільки в статтю 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесли зміни, згідно яких примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощений спосіб оподаткування, не застосовується, з огляду на наступне. 
		Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", який набрав чинності з 06.08.2011 року, було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме частину п'ятнадцяту статті 106  було  доповнено абзацами другим та третім наступного змісту: "Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
		Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню".
		З матеріалів справи вбачається, що вимога відповідача від 27.08.2012 року № Ф-1341  була винесена щодо сплати заборгованості в розмірі 1414,80 грн. за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, тому зміни, внесені в частину п'ятнадцяту статті 106  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не поширюються на позивача. 
		При вказаних обставинах, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання дій відповідача щодо передання вимоги № Ф-1341 від 27.08.2012 року про сплату боргу для примусового стягнення до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції незаконними.
		Таким чином, судом встановлено, що дії відповідача по направленню вимоги                       № Ф-1341 від 27.08.2012 року до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції є правомірними, тому позовна вимога про зобов'язання відповідача відкликати вимогу № Ф-1341 від 27.08.2012 року з відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції суд вважає безпідставною.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю. 
		Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		П О С Т А Н О В И В :
		В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		    
		Суддя                                                                                           Баргаміна Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...