Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5010/604/2012-П-5/51 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2012.
Дата набрання законної сили: 20.12.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		                                                                                                                                            ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.12.12                                                                       Справа  № 5010/604/2012-П-5/51 
		 
		 
		 
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
		головуючого-судді                                         Кравчук Н. М.
		суддів                                                             Мирутенко О.Л. 
		                                                                      Якімець Г.Г.
		 
		розглянувши          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна торгова компанія»(надалі ТзОВ «Регіональна торгова компанія») від 29.10.2012р. за вих.. № 184
		на рішення                     господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2012р.
		у справі                     № 5010/604/2012-П-5/51
		за позовом                    заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ 
		до відповідача          ТзОВ «Регіональна торгова компанія», м. Івано-Франківськ 
		про                               стягнення 613 414,62грн. -основного боргу, 4 293,90грн. -інфляційних витрат, 6 100,00грн. -3 % річних,
		з участю представників сторін:
		від прокуратури: не з`явився;
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача: Волосянка Р.О. -представник (довіреність від 02.07.2012р.)
		            Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки передбаченні ст.ст. 22, 28 ГПК ЦК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходили.
		                                                     ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2012р. у справі № 5010/604/2012-П-5/51 (суддя Цюх Г.З.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь Угорницької сільської ради 613 414,62грн. основного боргу, 4 293,90грн. інфляційних втрат, 6 100,00грн. -3 % річних. Стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 12 476,17грн.  
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.  Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірний договір про сприяння соціально-економічному розвитку села укладено 14.02.2007р., а Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку села, затверджене рішенням Угорницької сільської ради тільки 22.11.2007р., тобто, значно пізніше, в зв`язку з чим, на думку скаржника, дія останнього не розповсюджується на правовідносини, що виникли у зв`язку з укладенням вказаного договору. Окрім того, скаржник зазначає, що застосування до спірних правовідносин вказаного Положення є неможливим ще й тому, що його дія не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали дозвіл на проектно-пошукові роботи, дозвіл на розміщення об`єктів містобудування до набуття чинності Положенням. Скаржник вказує, що істотна умова договору про сприяння соціально-економічному розвитку села, а саме розмір пайового внеску визначений з порушенням чинного законодавства України. Також зазначає, що при поданні даного позову заступник прокурора м. Івано-Франківська вийшов за межі наданих йому повноважень.  
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2012р. у складі колегії суддів:  головуючий суддя -Кравчук Н.М., судді: Мирутенко О.Л. та Якімець Г.Г. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Регіональна торгова компанія»до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2012р.
		Розпорядженням Голови суду від 31.10.2012р., у зв`язку з відрядженням судді Мирутенка О.Л., у склад колегії суддів для розгляду даної справи введено замість судді Мирутенка О.Л. -суддю Скрипчук О.С.
		У зв`язку з наведеними обставинами розгляд справи розпочато заново.
		Ухвалою суду від 01.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 29.11.2012р. та зобов`язано відповідача подати суду докази надсилання нової редакції апеляційної скарги від 29.10.2012р. № 184 прокурору та позивачу.
		Розпорядженням Голови суду від 28.11.2012р., у зв`язку із зайнятістю судді Скрипчук у іншій колегії суддів, у склад колегії суддів для розгляду даної справи введено замість судді Скрипчук О.С. -суддю Мирутенка О.Л., в зв`язку з чим розгляд справи розпочато зановово.
		Ухвалою суду від 29.11.2012р., в зв`язку з тим, що відповідачем не було виконано вимог ухвали суду від 01.11.2012р., а саме не подано доказів надсилання нової редакції апеляційної скарги від 29.10.2012р. № 184 на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2012р. прокурору та позивачу розгляд справи було відкладено на 20.12.2012р.
		Представники прокуратури та позивача в судове засідання 20.12.2012р. не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи список згрупованих рекомендованих відправлень суду.
		Представник відповідача в судовому засіданні доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав та наполягає на її задоволенні, окрім того, останнім подано додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, які судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи.    
		  Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
		   Між ВК Угорницької сільської ради (Виконком) та ТзОВ "Регіональна торгова компанія" (Підприємство) 14.02.2007р. було укладено договір №1 про сприяння соціально - економічного розвитку села, відповідно до умов якого, сторони домовляються спільно діяти у сфері зміцнення економічних засад місцевого самоврядування с. Угорники Івано-Франківської міськради, сприяння розвитку освіти, культури та мистецтва, фізичної культури і спору, як факторів формування духовної основи села.
		          Згідно з ст.7 даного договору по закінченню будівництва багатоповерхового житлового будинку відповідач забов'язувався надати територіальній громаді с.Угорники приміщення для відділення сімейної медицини, провести капітальний ремонт дорожнього полотна по  вул. Федорченка  та ін. 
		          В подальшому, 02.10.2009 р. між ВК Угорницької сільської ради (виконком) та ТзОВ "Регіональна торгова компанія" (підприємство- замовник) було укладено додаткову угоду №1 до договору № 1 про сприяння соціально-економічному розвитку села (а.с. 12-13). 
		          Відповідно до п. 7.1. вказаної угоди Замовник - відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку в с. Угорники на вул. Федорченка 1 в порядку та на умовах, визначених угодою, бере участь у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури села.
		          Замовник зобов`язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені цією додатковою угодою (п. 2.1. угоди).
		            Пунктом 3.1 додаткової угоди визначено, що попередній розмір пайового внеску складає 613 414, 62 коп. Замовник сплачує 50 %  попереднього розміру пайового внеску в сумі 306 707 грн. 31 коп. протягом п'ятнадцяти робочих днів від дати підписання договору. Розрахунок остаточного розміру пайового внеску та його сплата здійснюється протягом тридцяти днів після здачі об'єкту будівництва в експлуатацію з врахуванням опосередкованої вартості 1 квадратного метра житла станом на 2009 р. - 2010 р. Суму остаточного розміру пайового внеску Замовник сплачує в повній сумі єдиним платежем (п.п. 3.2., 3.3., 3.4. Угоди).
		          Згідно з листом Інспекції державного архітектурного - будівельного контролю у Івано - Франківській області від 18.05.2012 р. на багатоквартирний житловий будинок по вул. Федорченко, 1 видане свідоцтво № 09.0000678 про відповідальність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 11.12.2009 р. ТзОВ "Регіональній торговій компанії" (а.с.14).
		          Проте, як видно з матеріалів справи, Замовник -ТзОВ «Регіональна торгова компанія» в порушення договірних зобов'язань не сплатив пайовий внесок у визначених  розмірах та  терміни. 
		            З метою досудового врегулювання спору, позивачем 23.08.2011р. було вручено відповідачу лист -нагадування № 02-13/72 від 23.08.2011 р.,  що підтверджується  підписом останнього (а.с.8), яким відповідачу звернуто увагу про необхідність виконання зобов`язань по договору про сприяння соціально-економічному розвитку села від 14.02.2007р. та додаткової угоди до цього договору, щодо зведення багатоквартирного житлового будинку за адресою: с. Угорники, вул. Федорченко, 1, однак вказаний лист -нагадування, залишений відповідачем без відповіді та задоволення.
		            У заявлених вимогах заступник прокурора м. Івано-Франківська просив стягнути з ТзОВ «Регіональна торгова компанія»- 613 414 грн. 62 коп. - основного боргу, 4 293 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 6 100 грн. 00 коп. - 3% річних, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1 про сприяння соціально - економічному розвитку села та додаткової угоди до нього в частині сплати коштів до фонду соціально - економічного розвитку села. 
		При прийнятті постанови, суд виходив з наступного.
		Частиною 2 статті 177 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.
		          Згідно з приписами ч.4 ст. 175 ГК України суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
		          Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" № 509-VІ від 16.09.08 року, який набрав чинності 14.10.2008 р., внесено зміни до ст. 270-1 Закону України "Про планування і забудову територій", відповідно до положень частини другої якої замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		          З наведеного вбачається, що на момент укладення договору № 1 про сприяння соціально-економічному розвитку села (14.02.2007 року) законодавством не встановлювалась необхідність обов'язкової участі забудівника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Тобто, вказаний договір на момент його укладення не був обов'язковим в силу закону і носив характер благодійницької угоди. 
		Проте, на момент укладення вищезазначеної додаткової угоди № 1 від 02.10.2009р. до спірного договору, яка є його невід`ємною частиною, законодавством встановлювалась необхідність обов'язкової участі забудівника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та було врегульовано питання пайової участі в соціально - економічному розвитку с.Угорники, зокрема, Законом України "Про планування і забудову територій",  Положенням про цільовий фонд соціально - економічного розвитку села, затвердженим рішенням 11 сесії Угорницької сільської ради від 22.11.2007 р.
		          Таким чином, спростовуються твердження скаржника стосовного того, що дія Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку села не розповсюджується на правовідносини, що виникли у зв`язку з укладенням вказаного договору.
		               Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
		               Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		         Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.. 610 ЦК України).
		          Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Акт готовності об`єкта до експлуатації, багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою:  с. Угорники, вул. Повстанців (Федорченко), 1, підписано 19.11.2009р. (а.с. 40-44), проте відповідачем в порушення умов додаткової угоди № 1, яка є невід`ємною частиною договору № 1 про сприяння соціально-економічному розвитку села, не сплачено кошти до фонду соціально -економічного розвитку, в зв`язку з чим порушено свої зобов`язання щодо сплати пайового внеску.
		            З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТзОВ «Регіональна торгова компанія»суми пайової участі у розмірі  613 414, 62 грн. (сума пайової участі = опосередкована вартість 1 кв.м. житла * площу квартир * 4% де, опосередкована вартість 1 кв.м. житла у 2009 - 2010 рр.. = 3, 285 тис.грн.; площа квартир = 4668, 30 кв. м., отже, сума пайової участі = 3285 * 4668, 30 * 0, 04 = 613 414, 62 грн.).
		             Окрім того, п. 5.1. додаткової угоди сторони передбачили, що при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2., 3.3. та 3.4. додаткової угоди до договору, Замовник сплачує Виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. 
		            Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		          Виходячи з вищевказаної норми права та умов додаткової угоди та, беручи до уваги факт невиконання відповідачем свого обов`язку  щодо сплати коштів до фонду соціально-економічного розвитку, судом першої інстанції підставно задоволено позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 4 293,90грн. -інфляційних втрат та 6 100,00грн. -3 % річних за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р.
		          Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції  доводи скаржника, викладені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, стосовно того, що розмір пайового внеску (п.3.1 договору -613 414,62 грн.)  визначений Виконкомом невірно, оскільки такий розмір розраховується із застосуванням загальної кошторисної вартості будівництва, а не показника опосередкованої вартості 1 кв м. житла, як це здійснив  позивач.  Суд  зазначає, що вказана додаткова угода № 1  підписана та скріплена печаткою відповідача, тобто,  розмір пайового внеску погоджено без зауважень, вказаний пункт додаткової угоди № 1   не визнаний недійсним в судовому порядку, а відтак, у суду апеляційної інстанції не має правових підстав змінювати чи не брати до уваги погоджену між собою сторонами істотну умову договору.
		 
		            Щодо тверджень скаржника, наведених у апеляційній скарзі, стосовно того, що  заступник прокурора м. Івано- Франківська вийшов  за межі своїх повноважень, оскільки Законом України "Про прокуратуру" надано право захищати в судовому порядку тільки інтереси держави і в жодному разі не самоврядні інтереси територіальних громад, суд апеляційної інстанції зазначає наступне .
		          Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		          Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		          Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські,   селищні,  міські  ради  є  органами  місцевого самоврядування,  що представляють відповідні територіальні громади  та   здійснюють   від  їх  імені  та  в  їх  інтересах  функції  і  повноваження  місцевого  самоврядування,  визначені   Конституцією  України, цим та іншими законами. 
		Зважаючи на те, що невиконання відповідачем договірних зобов`язань, призвело до ненадходження до бюджету с. Угорники коштів, що має наслідком неможливість забезпечити подальший розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села, а тому на думку суду апеляційної інстанції безпідставними є твердження скаржника,  що при поданні даного позову заступник прокурора м. Івано-Франківська вийшов за межі наданих йому повноважень.  
		            Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		 Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд - 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		1.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2012р. у справі № 5010/604/2012-П-5/51 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
		 
		3.          Справу передати в місцевий господарський суд Івано-Франківської області.
		 
		 
		 
		 
		           Головуючий суддя                                                  Кравчук Н.М.
		 
		      судді                                                                       Мирутенко О.Л.
		 
		                                                                                            Якімець Г.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...