Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-360а12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2012 року                                                                                                                                 м. Київ
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		 
		головуючого Терлецького О.О.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,  Тітова Ю.Г., -
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особа 1 до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		                                                  в с т а н о в и л а:
		 
		У березні 2011 року Особа 1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ПФУ, які полягали у припиненні виплати їй пенсії за віком, призначеної відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів ПФУ, зобов'язати управління ПФУ відновити з 1 січня 2011 року виплачувати їй довічно пенсію за віком, не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
		 
		На обґрунтування позову Особа 1 зазначила, що вона є суддею у відставці. На час звільнення з посади судді отримувала заробітну плату, щомісячне грошове утримання та пенсію за віком. Після звільнення з посади судді вона звернулась до управління ПФУ із заявою про призначення щомісячного грошового утримання з подальшою виплатою пенсії за віком. Управління ПФУ у січні 2011 року призначило Особа 1 щомісячне довічне грошове утримання та повідомило про припинення виплати пенсії за віком.
		 
		 
		Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області постановою від 6 червня 2011 року позовні вимоги задовольнив. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що поняття «пенсія» в розумінні Закону № 1058-ІV та «щомісячне довічне грошове утримання судді», не є тотожними, оскільки статус судді зберігається і після виходу у відставку. У судді у відставці відповідно до статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (втратив чинність з 1 січня 2011 року; далі - Закон № 2862-XII) є право вибору між пенсією державного службовця та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого. Однак законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних відносин, не передбачало вибору між пенсією за віком на загальних підставах та довічним щомісячним грошовим утриманням. Тому зазначені правові норми не виключають права на отримання пенсії за віком на загальних підставах, одночасно з довічним грошовим утриманням. 
		        
		Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2012 року, постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з рішенням якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що відповідно до частини другої статті 10 Закону № 1058-ІV, частин першої та четвертої статті 43 Закону № 2862-XII у судді, який вийшов у відставку, виникає право вибору на отримання пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, а тому законодавство, чинне на час виникнення спірних відносин, не передбачало можливості одночасного отримання пенсії, в тому числі за віком, і щомісячного довічного грошового утримання. 
		 
		         У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Особа 1 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.
		 
		         На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року (№ К/9991/25010/11), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
		 
		Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону № 2862-XII і вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.
		         
		У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до статті 43 Закону № 2862-XII позивач при виході у відставку з посади судді обрала щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію, на умовах, зазначених у статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон України № 3723-XII). Крім того, системний аналіз норм законів № 1058-ІV, № 2862-XII та № 3723-XII не дає підстав вважати, що суддя у відставці має право на одночасне отримання пенсії, призначеної на загальних підставах, визначених у Законі № 1058-ІV,            та пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723-XII, чи щомісячне довічне грошове утримання. 
		 
		         У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у судді у відставці є право вибору між пенсією, передбаченою статтею 37 Закону № 3723-XII та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого. Однак чинним законодавством не передбачено вибору судді у відставці між пенсією за віком на загальних підставах та довічним щомісячним грошовим утриманням, тобто зміст зазначених правових норм не виключає права судді у відставці на одночасне отримання пенсії за віком на загальних підставах та довічного грошового утримання.
		 
		          Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого. 
		 
		                              Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1058-ІV до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення. 
		 
		                              Відповідно до статті 5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. 
		 
		                              Пунктом 2 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
		 
		                              Згідно з частиною другою статті 10 цього Закону особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.  
		 
		Частина четверта статті 43 Закону № 2862-XII (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачала виплату судді, який пішов у відставку та має не менш ніж двадцятирічний стаж, за його вибором пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, або звільненого від сплати податку щомісячного довічного грошового утримання. 
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 43 Закону № 2862-XII передбачалася можливість виплати судді пенсії на загальних підставах, тобто згідно із Законом № 1058-ІV - тільки у разі припинення його відставки. 
		 
		Аналіз статті 43 Закону № 2862-XII, норм Законів № 1058-ІV,
		№ 3723-XII свідчить про те, що статтею 43 Закону № 2862-XII встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має не менш ніж двадцятирічний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настання зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723-XII, або неоподаткованого щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках (від 80 до 90 - залежно від стажу роботи на посаді судді) від заробітної плати працюючого на аналогічній посаді судді.
		 
		За таких обставин у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права, тому підстав для задоволення заяви Особа 1 немає.
		                              
		Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		                                        
		п о с т а н о в и л а : 
		У задоволенні заяви Особа 1 відмовити.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.           
		Головуючий                        О.О. ТерлецькийСудді:                             М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...