Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-410а12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		     П О С Т А Н О В А       
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		25 грудня 2012 рокум. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		головуючого                     Кривенка В.В.,
		 
		суддів:                     Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., 
		Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., 
		Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради (далі - Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати незаконними дії Управління щодо відмови у перерахунку їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі - допомога) відповідно до вимог законодавства; зобов'язати Управління здійснити перерахунок і виплату допомоги з 14 липня 2009 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, а також у подальшому до 6 травня 2012 року виплачувати допомогу в такому розмірі. 
		Ленінський районний суд м. Донецька ухвалою від 14 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 у частині визнання дій Управління незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок допомоги за період із 1 січня 2010 року по 13 травня 2011 року залишив без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Ленінський районний суд м. Донецька постановою від 17 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та призначення з 14 травня 2011 року допомоги відповідно до статті 15 Закону України від 21 листопада 1992 року                № 2811-ХII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі -                    Закон № 2811-XII) у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відмовив. 
		Вищий адміністративний суд України постановою від 21 серпня 2012 року скасував ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року та постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 17 січня 2012 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав неправомірними дії Управління щодо відмови в перерахунку і виплаті ОСОБА_5 допомоги та зобов'язав Управління здійснити перерахунок цієї допомоги з 14 травня 2011 року по 2 грудня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
		У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Управління просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2012 року в частині задоволення позову.                    
		На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення заявник послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 43 
		Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон № 2240-ІІІ), статті 15 Закону № 2811-XII та додав судове рішення Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2012 року, в якому цей суд дійшов висновку про те, що виплата допомоги у                2009-2012 роках має здійснюватись у розмірі 130 грн. 
		Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права, при цьому у справі, що розглядається, - правильно.                 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування статті 43 Закону № 2240-ІІІ, статті 15 Закону № 2811-XII, виходить із такого. 
		Суди встановили, що ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину (ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1), перебуває на обліку в Управлінні з 14 липня 2009 року та отримує допомогу в розмірі 130 грн на місяць як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування. 
		До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі -              Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. 
		Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону №  2811-ХІІ та Закону №  2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44. 
		Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року    № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III. 
		Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року. 
		Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
		Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. 
		Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався. 
		Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
		Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що спір виник щодо виплати допомоги з травня 2011 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. 
		Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. 
		Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради відмовити. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України
		 
		Головуючий  В.В. Кривенко  Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких      О.В. КривендаВ.Л. Маринченко      П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко     О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...