Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 422/8080/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; прокуратури.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                            
		 
		 
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		03 січня 2013 року                                     Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
		                                                                                      головуючого судді     Остапенко Н.Г. 
		                                                                                      при секретарі              Шевцовій М.А.  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
		В обґрунтування позовних вимог вказавши, що він 29 листопада 1991 року Сарненським РВК Рівненської області був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині 42250 з 29 листопада 1991 року по 7 травня 1992 року на посаді курсанта, після чого проходив у військовій частині 48331 з 7 травня 1992 року по 1 серпня 1993 року на посаді заступника командира взводу -командира відділення.
		У період з 1 серпня 1993 року по 26 липня 1997 року проходив військову службу у Київському інституті внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ на посаді курсанта у військовому званні старшого сержанта.  
		26 липня 1997 року у зв'язку із закінченням навчання у військовому навчальному закладі йому було присвоєно військове звання «лейтенант»та він був направлений для подальшого проходження військової служби в розпорядження Командуючого внутрішніми військами МВС України.
		З 29 серпня 1997 року по 20 квітня 1998 року  проходив військову службу на посаді командира 3 патрульного взводу 1 патрульної роти  патрульного батальйону 16 спеціального полку міліції внутрішніх військ МВС України.
		У подальшому, був переведений для проходження військової служби до Збройних Сил України та відряджений у розпорядження Генерального прокурора України.
		З 22 квітня 1998 року по 20 березня 2006 року проходив військову службу на посадах слідчого, старшого слідчого, військового прокурора-криміналіста, помічника та старшого помічника військового прокурора у військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону, з березня 2006 року по липень 2007 року на посаді старшого помічника військового прокурора Запорізького гарнізону, з липня 2007 року по жовтень 2009 року на посаді прокурора відділу, старшого слідчого та слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Південного регіону України, з жовтня 2009 року по 31 липня 2012 року на посаді старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону  Південного регіону України. 
		Наказом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону  від 31 липня 2012 року № 163 пар.1 звільнений з посади старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону у зв'язку із звільненням згідно наказу Міністра оборони України від 10 липня 2012 року №548 з військової служби у запас за станом здоров'я -за  пунктом «б»частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з 31липня 2012 року виключений зі списків особового складу військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону.
		Таким чином, у період з 29 листопада 1991 року до 22 квітня 1998 року він проходив військову службу у Збройних Силах та внутрішніх військах МВС України, при цьому в період з 29 листопада 1991 року по 26 липня  1997 року проходив строкову військову службу, з них також курсантом військово-навчального закладу, тобто також строкову військову службу, а з 26 липня 1997 року по 20 квітня 1998 року офіцером внутрішніх військ МВС України.
		З 22 квітня 1998 року до 31 липня 2012 року проходив військову службу в органах військової прокуратури на посадах слідчих і прокурорів. Вислуга військової службі складає 20 календарних років 8 місяців та 2 дні, з них 14 років  3 місяці та 8 днів -служба в органах військової прокуратури.
		10 серпня 2012 року він звернувся з відповідною заявою, як це передбачено пунктом 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про зарахування до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугою років працівникам прокуратури час проходження військової служби з 29 листопада 1991 року по 22 квітня 1998 року,  та призначення йому пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».
		16 серпня 2012 року відповідно до розпорядження № 4348 засідання комісії по розгляду питань зв'язаних з призначенням та перерахунком пенсії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська йому було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на відсутність в нього права на зарахування часу перебування на військовій службі у Збройних Силах до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, оскільки чинною редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»це не передбачено, та посилання на те, що він подав документи для призначення пенсії до Ленінського РВК міста Дніпропетровська згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
		Вважає, що така позиція відповідача є помилковою, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Статтею 25 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»в редакції Закону від 25 березня 1992 року № 2232, було передбачено, що період навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
		Поряд із цим, статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції закону від 20 грудня 1991 року № 2011, було передбачено, що час перебування громадян на військовій службі зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
		Наведені норми законодавства діяли протягом усього зазначеного вище періоду проходження ним військової служби у Збройних Силах, що дозволяло йому цілком обґрунтовано розраховувати та бути впевненим при переведенні для подальшої служби в органи прокуратури України в тому, що до стажу роботи за новою спеціальністю прокурорського працівника, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, буде зарахований у повному обсязі час проходження ним військової служби у Збройних Силах з 29 листопада 1991 року до 22 квітня 1998 року, тим більше, що стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру»в редакції закону від 26 листопада 1993 року № 3662, яка діяла на той час, не містила будь-яких заборон та застережень з цього приводу.
		Проте, протягом 1999-2001 років, вже під час проходження служби на прокурорських посадах в органах прокуратури України, до чинного законодавства України було внесено ряд змін, які істотно звузили зміст та обсяг його соціального права на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах до стажу його роботи за новою спеціальністю прокурорського працівника, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, яке він мав як військовослужбовець Збройних Сил на час переведення для подальшої служби в органи прокуратури України.
		Так, Законом України від 18 червня 1999 року №766-ХІ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»був прийнятий в новій редакції, згідно якої зі статті 25 було виключено норму, якою було передбачено зарахування курсантам періоду навчання у військово-навчальних закладах як строкової військової служби.
		Водночас із цим, Законом України від 12 липня 2001 року №2663-111 стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру»була викладена в новій редакції, яка передбачає вичерпний перелік державних органів та посад, час роботи на яких включається до 20-ти річного стажу роботи, що дає право прокурорським працівникам, переліченим у статті 56 цього ж Закону, на пенсію за вислугою років. Згідно з цією редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»до зазначеного стажу включається лише строкова військова служба.
		За результатами розгляду його звернення про призначення пенсії за вислугу років в порядку статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»комісією з пенсійних питань при управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Дніпропетровська прийнято рішення -розпорядження № 4348 від 16.08.2012 року яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ч.5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», і повідомлено про відсутність в ньго права на зарахування часу перебування на військовій службі у Збройних Силах (з 29 листопада 1991 року по 22 квітня 1998 року) до 20-річного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
		Своїми діями відповідач позбавив його, як громадянина, права щодо вибору пенсійних виплат, тобто позбавив права на нормальне отримання джерел для існування та достатнього рівня життя родини, яке гарантоване ст.ст.1,6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.10 п.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.11,43,45 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.
		Вважає, що така позиція відповідача є помилковою, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а зазначені зміни до законодавства не можуть застосовуватися щодо нього при вирішенні питання про зарахування або не зарахування часу проходження служби у Збройних Силах до стажу роботи на прокурорських посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки це буде суперечити вимогам Конституції України.
		Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Таким чином, деклароване статтею 17 Конституції України конституційне право, як військовослужбовця Збройних Сил України, на соціальний захист, конкретизоване, зокрема у наведених нормах законодавства, які діяли на час проходження військової служби у Збройних Силах та гарантували зарахування періоду навчання у військово-навчальному закладі як строкової військової служби, а також зарахування часу перебування на військовій службі до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю, не може бути скасоване, а зміст та обсяг цих прав не може бути звужений.
		Такий висновок ґрунтується, крім того, й на вимогах статті 58 Конституції України, згідно з якими закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		Отже, зазначені зміни до законодавства не можуть застосовуватися щодо нього при вирішенні питання про зарахування або не зарахування часу проходження служби у Збройних Силах до стажу роботи за новою спеціальністю прокурорського працівника, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки це буде суперечити наведеним вимогам Конституції України.
		Гарантовано його право на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах в період з 29 листопада 1991 року до  22 квітня 1998 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, й чинним законодавством про пенсійне забезпечення.
		Так, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», передбачена цією нормою закону для прокурорів і слідчих пенсія за вислугу років незалежно від віку - є державною пенсією.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якості окремого виду державних пенсій, визначено трудові пенсії, до яких, серед іншого, віднесені пенсії за вислугу років, які відповідно до статті 51 цього ж Закону встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Саме на підставі цієї норми Закону наведеною вище статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру»й передбачено пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих за вислугу років незалежно від віку.
		Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»визначені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, а відтак, згідно зі статтею 2 цього ж Закону - на такий вид трудової пенсії як пенсію за вислугу років.
		Зокрема, відповідно до пункту «в»частини 3 вищезгаданої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується військова служба незалежно від місця проходження служби. Будь-яких обмежень щодо зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, зазначена норма закону не містить.
		Отже, й за змістом наведених норм законодавства про пенсійне забезпечення, час проходження військової служби в період з 29 листопада 1991 року до 22 квітня 1998 року, підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих.
		Крім того, частиною 2 статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру»і проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. 
		Так, прийнятий в новій редакції Закон України від 18 червня 1999 року №766-ХІ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»виключив зі статті 25 норму, якою було передбачено зарахування курсантам періоду навчання у військово-навчальних закладах як строкової військової служби.
		Водночас із цим, Законом України від 13 квітня 2012 року № 4652 стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру»була викладена в редакції, яка передбачає вичерпний перелік державних органів та посад, час роботи на яких включається до 20-ти річного стажу роботи, що дає право прокурорським працівникам, переліченим у статті 56 цього ж Закону, на пенсію за вислугою років. Згідно з цією редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»до зазначеного стажу включається лише строкова військова служба.
		Окрім того, у зв'язку з виданням 11 червня 2012 року Генеральним прокурором України наказу №100ш, яким з 1 липня 2012 року ліквідовано військові прокуратури, Законом України від 13 квітня 2012 року №4652 виключено ст.46-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, у тому числі пенсійне забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
		Вважає, що зазначені зміни до законодавства не можуть застосовуватися щодо нього при вирішенні питання про зарахування або не зарахування часу проходження мною служби у Збройних Силах до стажу роботи на прокурорських посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки це буде суперечити вимогам Конституції України.
		Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»у редакції від 4.04.2006 року, ст. 8 ч. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Слід звернути увагу, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»є конституційним, оскільки згідно з преамбулою він відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. 
		Відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» №3597-IV від 4 квітня 2006 року до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Нормативно-правові акти, які приймалися органами державної влади після 04 квітня 2006 року враховували зазначене положення Закону  N 3597-IV. 
		Статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру»станом на даний час не приведено у відповідність до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому суперечить цьому Закону.
		Генеральною прокуратурою України 03.02.2009 листом за № 11/1-191вих-09 надано роз'яснення Пенсійному фонду України щодо зарахування періоду військової служби (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів до 20-ти річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Регіональні органи Пенсійного фонду України застосовують положення законодавства щодо зарахування військової служби, зокрема, періоду навчання у військових училищах курсантами, до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру. 
		Дану позицію з цього питання підтримує і Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, який дав роз'яснення у листі від 13 листопада 2007 року щодо проблеми зарахування стажу військової служби до прокурорського стажу.
		За таких обставин, з огляду на те, що суб'єктом владних повноважень -комісією з пенсійних питань при управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Дніпропетровська, всупереч наведеним вище вимогам законодавства, прийнято рішення - розпорядження № 4348 від 16.08.2012 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»з мотивів невизнання права на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах в період з 29 листопада 1991 року до 22 квітня 1998 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, вважає що є підстави для судового захисту його права шляхом визнання протиправним зазначеного рішення та його скасування, зобов'язання суб'єкта владних повноважень визнати зазначене його право та призначити пенсію.
		На підставі викладених обставин звернувся до суду і просив суд визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень -розпорядження №4348 від 16.08.2012 року засідання комісії по розгляду питань зв'язаних з призначенням та перерахунком пенсії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Дніпропетровська, щодо невизнання його права на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах в період з 29 листопада 1991 року до 22 квітня 1997 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену Законом України «Про прокуратуру», скасувати рішення -розпорядження комісії з пенсійних питань при Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Дніпропетровська №4348 від 16.08.2012 року в частині відмови у призначенні пенсійного забезпечення за вислугою років в порядку статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Дніпропетровська зарахувати до стажу, що дає право на отримання пенсійного забезпечення за вислугою років в порядку статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»період проходження військової служби з 29 листопада 1991 року до 22 квітня 1998 року, призначити пенсійне забезпечення за вислугою років в порядку статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»з часу звернення -з 10 серпня.2012 року.
		21.11.2012 року, до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст. 137 КАС України позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що він звільнений з військової служби за станом здоров'я та ще не працевлаштований, тобто, джерела доходів взагалі не має, на лікування хронічних захворювань, які він отримав під час проходження служби, та онкологічною хворобою дружини потрібні значні кошти, так як на його утриманні знаходиться малолітня дитина та хвора дружина, а протиправні дії відповідача завдають суттєвої шкоди його правам та законним інтересам, він змушений суд просити при винесенні рішення по справі застосувати вимоги ст. 256 КАС України, тобто, допустити негайне виконання рішення про присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
		В судовому засіданні представники відповідача Загляда Л.І. та Кудлай Т.В., позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечували. 
		Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Адміністративне судочинство, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Так, судом встановлено, що згідно послужного списку, ОСОБА_1 29 листопада 1991 року Сарненським РВК Рівненської області був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині 42250 з 29 листопада 1991 року по 7 травня 1992 року на посаді курсанта, після чого проходив у військовій частині 48331 з 7 травня 1992 року по 1 серпня 1993 року на посаді заступника командира взводу -командира відділення.
		У період з 1 серпня 1993 року по 26 липня 1997 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Київському інституті внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ на посаді курсанта у військовому званні старшого сержанта.  
		26 липня 1997 року у зв'язку із закінченням навчання у військовому навчальному закладі йому було присвоєно військове звання «лейтенант»та він був направлений для подальшого проходження військової служби в розпорядження Командуючого внутрішніми військами МВС України.
		З 29 серпня 1997 року по 20 квітня 1998 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира 3 патрульного взводу 1 патрульної роти патрульного батальйону 16 спеціального полку міліції внутрішніх військ МВС України.
		У подальшому, був переведений для проходження військової служби до Збройних Сил України та відряджений у розпорядження Генерального прокурора України.
		З 22 квітня 1998 року по 20 березня 2006 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах слідчого, старшого слідчого, військового прокурора-криміналіста, помічника та старшого помічника військового прокурора у військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону, з березня 2006 року по липень 2007 року на посаді старшого помічника військового прокурора Запорізького гарнізону, з липня 2007 року по жовтень 2009 року на посаді прокурора відділу, старшого слідчого та слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Південного регіону України, з жовтня 2009 року по 31 липня 2012 року на посаді старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України. 
		Наказом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону від 31 липня 2012 року №163 пар.1 ОСОБА_1 звільнений з посади старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону у зв'язку із звільненням згідно наказу Міністра оборони України від 10 липня 2012 року № 548 з військової служби у запас за станом здоров'я -за пунктом «б»частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з 31липня 2012 року виключений зі списків особового складу військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону.
		10 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся з заявою, як це передбачено пунктом 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про зарахування до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугою років працівникам прокуратури час проходження військової служби з 29 листопада 1991 року по 22 квітня 1998 року,  та призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».
		16 серпня 2012 року відповідно до розпорядження № 4348 засідання комісії по розгляду питань зв'язаних з призначенням та перерахунком пенсії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на відсутність в нього права на зарахування часу перебування на військовій службі у Збройних Силах до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, оскільки чинною редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
		Суд вважає, що вказане рішення-розпорядження №4348 комісії по розгляду питань зв'язаних з призначенням та перерахунком пенсії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська є необґрунтованим та підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року прокурори і слідчі зі стажем роботі не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
		Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
		Разом з цим, відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції від 3.11.2006 року, час перебування громадян на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Ця норма набула чинності 1 січня 2007 року. Пунктом 10 статті 14 цього Закону встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами. Крім цього, як зазначається у преамбулі цього Закону, ним встановлюється єдина система соціального та правового захисту військовослужбовців.
		Згідно ст. 1-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців, є недійсними.
		Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу »час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною другою цієї ж статті закону передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсантом вищого військового навчального закладу, а закінченням проходження військової служби - день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому Положенням про проходження військової служби громадянами України.
		Відповідно до ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
		Проте, Законом України від 18 червня 1999 року №766 «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»в статтю 25 цього Закону внесено зміни. Зокрема, частиною шостою визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.
		Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт. під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		Згідно з п. 10 глави XII прикінцевих положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 04.04.2006 року, який набрав чинності 12.05.2006 року до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативні акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Оскільки Закон України «Про прокуратуру»прийнято раніше вищезазначених Законів, то при його застосовуванні повинні враховуватись норми Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та «Про військовий обов'язок і військову службу».
		Крім того, відповідно до підпункту «в»частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується військова служба.
		Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»(із змінами та доповненнями) встановлено порядок обчислення вислуги років.
		Пунктом 1 вказаної Постанови встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років зараховується, крім іншого, також й військова служба.
		Частина 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»визначає відповідні елементні категорії, які зараховуються до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, але разом з тим, як ця стаття Закону, так і весь Закон в цілому не визначають саме порядок обрахування військової служби. З огляду на це, оскільки порядок обчислення військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсій за вислугу років. Законом України «Про прокуратуру»не встановлено, суд вважає, що при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у відповідних статтях законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу»і «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Згідно записів послужного списку загальний стаж роботи позивача становить 20 років 6 місяців.
		Таким чином, до двадцяти річного стажу позивача як працівнику прокуратури, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що дає право на пенсію повинен бути зарахований час проходження військової служби з 29 листопада 1991 року по 22 квітня 1998 року.
		Відповідно до вимог статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
		Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем незаконно винесено рішення про відмову в призначенні пенсії позивачеві згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Що стосується позовних вимог в частині негайного виконання постанови суду, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню оскільки це не передбачено ст. 256 КАС України.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17,19,21,22,24,46,58 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 24,25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 1-2, 8, 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 2, 4, 8-11, 18, 86, 158 -163 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська - розпорядження 4348 від 16 серпня 2012 року щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
		Скасувати рішення - розпорядження 4348 від 16 серпня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
		Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська зарахувати ОСОБА_1 до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років час проходження ним військової служби з 29 листопада 1991 року по 22 квітня 1998 року та призначити ОСОБА_1 пенсійне забезпечення за вислугу років в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»з 10 серпня 2012 року.
		В задоволенні позову в іншій частині-відмовити.
		 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3. ст.160 Кас України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
		 
		 
		Суддя                                                                                         Н.Г. Остапенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...