У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: Яреми
А.Г.
Суддів: Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Львівського
міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а :
У травні 2003 року Львівське
міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” звернулось до суду з позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про
стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з постачання теплової
енергії та гарячого водопостачання в сумі 2109 грн 66 коп за період з 1 січня
1998 року по 1 травня 2003 року, мотивуючи тим, що відповідачі відмовляються
добровільно сплачувати заборгованість. Одночасно позивач просив поновити строк
позовної давності.
Рішенням Франківського районного
суду м. Львова від 26 серпня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою
апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2003 року позов Львівського
МКП “Львівтеплоенерго” задоволено. З ОСОБА_2
стягнуто 2109 грн 66 коп на користь Львівського МКП “Львівтеплоенерго” та 51
грн державного мита на користь держави.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати рішення Франківського
районного суду м. Львова від 26 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду
Львівської області від 22 грудня 2003 року і ухвалити нове, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
посилались на те, що вони ніколи не визнавали борг за 1998 - 2001 роки і суд
безпідставно стягнув заборгованість поза межами строку позовної давності.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.213 ЦПК України
рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в
повному об'ємі і стягуючи з відповідачів
заборгованість за надані послуги по тепловій енергії, суд виходив із того, що
позивачем не пропущено строк на звернення з позовом до суду, оскільки у спірний
період з 1998 року по 2003 рік відповідачі проводили оплату в незначних
розмірах, що означало визнання боргу, і строк позовної давності переривався.
Проте з таким висновком
суду погодитись не можна.
Згідно з вимогами
ст.ст.71, 75 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин та
розгляду справи, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої
порушено (позовна давність), встановлюється в три роки і позовна давність
застосовується судом незалежно від заяв сторін.
Відповідно до ч.2 ст.79
згаданого Кодексу по спорах, в яких однією або обома сторонами являються
громадяни, перебіг строку позовної давності переривається вчиненням
зобов'язаною особою дій, які свідчать про визнання боргу.
Як вбачається з
пояснень відповідачів і приєднаних до скарги копій квитанцій на оплату послуг,
відповідачі проводили оплату послуг у 2000 і 2001 році, зазначаючи, що саме за
вказаний поточний період проводиться оплата, а не за попередні роки, що така
оплата не може з достовірністю свідчити про визнання боргу за інший період,
зокрема за 1998-1999 роки. А тому суд без достатніх підстав, не перевіривши
доводи обох сторін, вважав, що строк позовної давності для звернення МКП “Львівтеплоенерго” з позовом до
відповідачів був перерваний, і стягнув з ОСОБА_2 заборгованість за 5 років і 4 місяці.
На цей недолік не
звернув уваги апеляційний суд і залишив рішення суду першої інстанції без
зміни.
За таких обставин
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на
новий розгляд з підстав, передбачених ч.2 ст.338 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 333,
335-336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України,
у
х в а
л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3задовольнити частково.
Рішення Франківського районного
суду м. Львова від 26 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області
від 22 грудня 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Ярема А.Г.
Судді: Левченко
Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.І.
Сенін Ю.Л.