Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Адміністративне провадження (КАСУ).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		19 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        П-139/10 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		19 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        П-127/10 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі: 
		головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,суддівГоловчук С. В., Сороки М. О., Ханової Р. Ф., Черпака Ю. К.,секретаря судового засідання Парадюка А. І.,
		за участю: позивача - ОСОБА_6,
		представника відповідача Вищої ради юстиції - Маліновської В. М.,
		представника відповідача Верховної Ради України -Лаптієва А. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про визнання незаконними та скасування рішень і подань Вищої ради юстиції, постанови Верховної Ради України в частині звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_6 звернувся з цим позовом до Вищого адміністративного суду України.
		Позивач зазначив, що 26 травня 2010 року відбулося засідання Вищої Ради юстиції, на якому за його відсутності прийняті рішення № 388/0/15-10 і № 389/0/15-10   «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги», чим порушено право на об'єктивний розгляд на засадах безсторонності та неупередженості, не забезпечено право на належний захист шляхом заявлення відводів членам Вищої ради юстиції та дачі особистих пояснень.
		Вважає, що оскаржувані рішення прийняті з грубим порушенням процедури дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України, визначеної статтями 37-43 Закону України «Про Вищу раду юстиції». Зацікавленість більшості членів і керівництва Вищої ради юстиції у винесенні щодо нього упереджених рішень пов'язана з його діяльністю в органах суддівського самоврядування і безпосередньо з оскарженням у травні 2007 року постанови Верховної Ради України «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади», а також з розглядом справи за позовом ОСОБА_10 до VIII З'їзду суддів України, де він залучений в якості третьої особи.
		Підтверджує, що брав участь у касаційній перевірці судових рішень у цивільних та кримінальних справах, постановлених суддею ОСОБА_12., але зацікавленості у результатах розгляду цих справ не мав; підстав, які б викликали сумнів у його об'єктивності та неупередженості, не було.
		         При розгляді справ, стороною в яких є ТОВ «Мінералінвест», порушень норм чинного законодавства не допускав.
		В порушення положень Регламенту про об'єднання матеріалів в одне провадження Вищою радою юстиції  прийнято два рішення та направлені до Верховної Ради України два подання № 22/0/12-10 і  № 23/0/12-10 «Про звільнення судді з посади» відносно одного і того самого судді, але з різних підстав, що значно ускладнило з'ясування дійсних обставин, покладених в основу постанови Верховної Ради України про його звільнення.
		Верховна Рада України, розглянувши відповідні подання Вищої ради юстиції, не розібравшись з положеннями законодавства, не вникаючи в упереджений висновок Комітету з питань правосуддя, на пленарному засіданні 17 червня 2010 року прийняла постанову, якою звільнила його з посади судді за порушення присяги. За цю постанову проголосувало 247 народних депутатів України, хоча дійсно присутніх у сесійній залі було не більше 150 депутатів з різних фракцій. Таке голосування грубо порушує вимоги частини третьої статті 84 Конституції України, пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України»та статті 47 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».
		Вища рада юстиції в своїх запереченнях на адміністративний позов з вимогами позивача не погоджується, вважаючи їх необґрунтованими. Просить залишити позов без задоволення. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень і подань діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Верховна Рада України в письмових поясненнях зазначила, що встановлення факту порушення суддею присяги відноситься до компетенції Вищої ради юстиції, подання про звільнення судді ОСОБА_6 розглядалися 16 червня 2010 року на засіданні Комітету з питань правосуддя з участю судді, який надав свої заперечення. За результатами розгляду подань вирішено їх підтримати та рекомендувати Верховній Раді України звільнити суддю з посади за порушення присяги. 17 червня 2010 року позивач був присутній в сесійній залі при розгляді питання щодо нього, висловлював свої заперечення, після чого Верховною Радою України прийнято рішення про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги. Твердження позивача щодо відсутності кворуму, необхідного для прийняття рішення, в зв'язку з чим, на думку позивача, постанова прийнята з порушенням вимог ст. 84 Конституції України, є безпідставним. А, крім того, питання невідповідності постанови Верховної Ради України положенням Конституції України є юрисдикцією Конституційного Суду України. 
		В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.
		Представник Вищої ради юстиції в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що спірні рішення і подання є законними, обґрунтованими, підстав для задоволення позову немає.
		Представник Верховної Ради України в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що постанова Верховної Ради України є законною, підстав для задоволення позову немає.
		Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Статус суддів, їх обов'язки тощо визначені Законом України № 2862-ХII «Про статус суддів», який прийнятий 15 грудня 1992 року і набрав чинності 10 лютого 1993 року.
		Вперше призначений суддя в урочистій обстановці дає присягу чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим (стаття 10 Закону № 2862-ХII).
		ОСОБА_6 в 1983 році обраний суддею Бородянського районного народного суду Київської області. Діючим законодавством на той час не передбачалась присяга судді. В судовому засіданні позивач зазначив, що в своїй роботі на посаді судді керувався положеннями присяги, дотримувався її принципів.
		З 24 лютого 1994 року ОСОБА_6 - суддя Верховного Суду України, 5 червня 2003 року обраний безстроково суддею зазначеного суду.
		26 травня 2010 року Вищою радою юстиції прийняті рішення № 388/0/15-10 та 389/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги». 
		31 травня 2010 року Вища рада юстиції звернулася до Верховної Ради України з поданнями № 22/0/12-10 і 23/0/12-10 «Про звільнення судді з посади».
		17 червня 2010 року Верховна Рада України постановою № 2352-VI звільнила ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України у зв'язку з порушенням присяги.
		Оспорюваними рішеннями Вищої ради юстиції встановлено, що вчинені суддею ОСОБА_6 дії при здійсненні правосуддя порочать звання судді, порушують морально-етичні принципи поведінки, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків і є підставою для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги. 
		Висновки Вищої ради юстиції ґрунтуються на таких обставинах.
		ОСОБА_6, будучи суддею Військової судової колегії Верховного Суду України, приховав факт родинних відносин з суддею ОСОБА_12, який є рідним братом його дружини, і брав безпосередньо участь при перегляді в касаційному порядку Верховним Судом України 1 вироку і 3 рішень, які в першій та апеляційній інстанції ухвалював особисто або в складі колегії суддів ОСОБА_12 Замовчування цього факту призвело до порушення прав громадян на розгляд їх справ у неупередженому складі суддів.
		При розгляді Київським апеляційним адміністративним судом під головуванням судді ОСОБА_12 апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_6 у справі за позовом         ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування рішень VIII позачергового З'їзду суддів України не заявив відвід головуючому в зв'язку з тим, що той є його близьким родичем і не може брати участь у розгляді справи. Родинні стосунки між ОСОБА_6 і ОСОБА_12 створили умови для сумніву учасників процесу у безсторонності та неупередженості суду під час постановлення ухвали про закриття провадження у справі, яка до скасування Вищим адміністративним судом України перешкоджала реалізації ОСОБА_10 конституційного права на судовий розгляд.         
		Суддя Верховного Суду України ОСОБА_6 при розгляді двох справ, стороною в яких є ТОВ «Мінералінвест»(далі -Товариство), сприяв «рейдерському»захопленню цього Товариства з метою усунення його від розгляду справи про банкрутство і участі у санації ВАТ «Норинський щебзавод».
		Суть порушення присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.
		Аналізуючи акти Вищої ради юстиції та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає доведеними факти порушення позивачем присяги судді при розгляді в касаційному порядку справ щодо ТОВ «Мінералінвест»з наступних підстав. 
		В судовому засіданні встановлено, що одночасно в період жовтня 2006 року -січня 2008 року у судді Верховного Суду України ОСОБА_6 в касаційному провадженні знаходилися дві справи, стороною в яких було ТОВ «Мінералінвест». Цьому передували такі обставини.
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 серпня 2005 року задоволений позов ТОВ «Плато-Девелопмент»до ТОВ «Мінералінвест»,         ОСОБА_13, ТОВ «Євроекспорт Торг»: визнані недійсними редакції установчих документів ТОВ «Мінералінвест», зареєстровані Печерською райдержадміністрацією у м. Києві 23 травня 2003 року та 7 листопада 2003 року, скасована їх державна реєстрація; визнано недійсним рішення зборів учасників «Мінералінвест»від 2 квітня 2004 року про призначення ОСОБА_14 генеральним директором ТОВ «Мінералінвест».
		При розгляді даної справи судом встановлено, що згідно установчого договору та статуту ТОВ «Мінералінвест», зареєстрованих Печерською районною держадміністрацією в м. Києві 24 жовтня 2001 року, учасниками ТОВ «Мінералінвест»є ТОВ «Плато-Девелопмент»з часткою у статному фонді 90 % і ОСОБА_13 -з часткою 10 %; після 24 жовтня 2001 року у встановленому законом порядку учасники ТОВ «Мінералінвест»- ТОВ «Плато-Девелопмент»та ОСОБА_13 зборів учасників Товариства не проводили, змін до установчих документів і статуту ТОВ «Мінералінвест»не вносили; визначення кворуму та голосування на зборах 23 травня і 7 листопада 2003 року, якими прийняті нові редакції статутів та установчих договорів, проводилися за відсутності ТОВ «Плато-Девелопмент», за участю неуповноважених осіб, які не були представниками останнього, що позбавило Товариство права на володіння 90 % статутного фонду ТОВ «Мінералінвест».
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2005 року апеляційні скарги ТОВ «Мінералінвест»та ТОВ «Євроекспортторг»залишені без задоволення, а  рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 серпня 2005 року - без змін. 
		Ухвалою Верховного Суду України від 18 травня 2006 року у складі колегії суддів Пінчука М. Г., Пшонки М. П., Панталієнка П. В. відхилені касаційні скарги ОСОБА_13 і ТОВ «Євроекспорт Торг»з посиланням на те, що з їх змісту та з матеріалів справи не вбачається порушень судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального або процесуального права. 
		2 червня 2006 року справа повернута до Києво-Святошинського суду Київської області.
		27 липня 2006 року суддя Верховного Суду України ОСОБА_6 з посиланням на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме: розгляд справи апеляційним судом за відсутності представника ТОВ «Мінералінвест»ОСОБА_14,- поновив строк касаційного оскарження.
		Разом з тим судом встановлено, що ОСОБА_14 був присутній в судовому засіданні 1 серпня 2005 року як директор і представник ТОВ «Мінералінвест». Отже, знаючи, що касаційні скарги у цій справі за подібними доводами були раніше предметом розгляду Верховним Судом України і відхилені останнім, суддя ОСОБА_6 з надуманих підстав поновив строк касаційного оскарження.
		Крім того, цією ж ухвалою суддя відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ «Мінералінвест»з посиланням на те, що наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що порушення судами норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи. Також в порушення вимог частини 1 статті 328 ЦПК України, за відсутності мотивів і обґрунтувань, зупинив виконання судового рішення до закінчення касаційного провадження.
		В подальшому, не дивлячись на наявність чисельних скарг з боку дійсного керівництва ТОВ «Мінералінвест», суддя ОСОБА_6 справу довгий час в касаційному порядку не розглядав, а 30 січня 2008 року вона була відхилена, при цьому рішення судів залишені без змін.
		Такі дії тривалий час перешкоджали виконувати законне рішення Києво-Святошинського суду Київської області.
		Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9 березня 2006 року, постановленим під головуванням судді Бабич Н.Д., позов ОСОБА_13 задоволено у повному обсязі: визнано недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ "Мінералінвест" від 5 жовтня 2001 року № 5 та прийняті на ньому рішення, визнано недійсними та скасовано зміни, внесені до установчих документів ТОВ "Мінералінвест" та зареєстровані Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 24 жовтня 2001 року (реєстраційний номер 28086), зобов'язано державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації внести зміни та зареєструвати установчі документи ТОВ "Мінералінвест" у редакції, що існувала до змін, внесених до установчих документів ТОВ "Мінералінвест" 24 жовтня 2001 року.
		В результаті такого вирішення справи було позбавлено ТОВ "Плато-Девелопмент" 90% статутного фонду ТОВ "Мінералінвест" за позовом особи, права та інтереси якої порушені не були.
		Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року        ОСОБА_15 відмовлено в позові до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_15 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за порушення присяги».
		Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 16 жовтня 2006 року повернута без розгляду апеляційна скарга ТОВ «Мінералінвест»на рішення Святошинського суду м. Києва від 9 березня 2006 року на підставі статей 228, 231 ЦПК України, оскільки скаржником не дотримана процедура оскарження заочного рішення.
		Відповідно до вказаних статей ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача та оскаржене в загальному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Частиною третьою статті 232 ЦПК України передбачено, що відповідач може оскаржити в загальному порядку повторне заочне рішення.
		30 жовтня 2006 року генеральний директор ТОВ «Мінералінвест»ОСОБА_14 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 жовтня 2006 року про повернення без розгляду апеляційної скарги.
		2 листопада 2006 року суддею ОСОБА_6 відкрито провадження за касаційною скаргою генерального директора ТОВ «Мінералінвест»ОСОБА_14 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 жовтня 2006 року із зазначенням про відсутність необхідності у витребуванні справи, оскільки касаційна скарга надіслана до Верховного Суду України разом з матеріалами справи.
		Між тим з оглянутої справи видно, що 3 листопада 2006 року, після відкриття касаційного провадження, до Святошинського районного суду м. Києва направлявся запит про витребовування справи, яка фактично, як зазначалось в ухвалі від 2 листопада 2006 року, надійшла до Верховного Суду України разом з касаційною скаргою.
		Разом з тим на самій справі міститься відмітка про надходження та реєстрацію цієї справи у Верховному Суді України 10 листопада 2006 року.
		В серпні 2007 року після звернення з відповідним клопотанням до Голови Верховного Суду України дійсного керівника ТОВ «Мінералінвест»суддя ОСОБА_6 на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «По судоустрій України»щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ»від 22 лютого 2007 року № 697-V, яким цивільні справи за касаційними скаргами на судові рішення і касаційні скарги, не розглянуті Верховним Судом України до 1 січня 2007 року, в тому числі за якими Верховним Судом України витребувано справи, передавалися для розгляду і вирішення колегіями суддів відповідних апеляційних судів, склад яких формується президіями цих судів, направив справу до Апеляційного суду Донецької області.
		Таким чином, відкривши провадження у справі за позовом ОСОБА_13 про перегляд в касаційному порядку процесуальної ухвали про залишення без розгляду апеляційної скарги, тривалий час зволікав її розгляд, суддя ОСОБА_6 надав можливість продовження чинності незаконного заочного рішення протягом майже року до моменту відхилення касаційної скарги ОСОБА_14 (ухвала Апеляційного суду Донецької області від 1 жовтня 2007 року).
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про упередженість і особисту зацікавленість судді ОСОБА_6, допущених ним при розгляді зазначених справ, що спростовує його доводи про пов'язаність прийнятих Вищою радою юстиції рішень з його діяльністю в органах суддівського самоврядування і безпосередньо з оскарженням у травні 2007 року постанови Верховної Ради України «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади», а також з розглядом справи за позовом ОСОБА_10 до З'їзду суддів України, де він залучений в якості третьої особи.
		Щодо порушень закону суддею ОСОБА_6, викладених в рішенні Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року № 388/0/15-10 і в поданні до Верховної Ради України від 31 травня 2010 року № 23/0/12-10, стосовно родинних відносин з ОСОБА_12, то суд приходить до висновку про відсутність в цьому ознак порушень присяги судді, виходячи з наступного.
		Статтею 18 ЦПК України (в редакції від 18 липня 1963 року, чинною на час прийняття рішень у цивільних справах і січні 2003 року, липні 2004 року) передбачалось, що судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу (самовідводу): 1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники, прокурор, секретар судового засідання; 2) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи; 3) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; 5) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою. 
		Відповідно до статті 98 ЦПК України (в редакції на час прийняття рішень) особами, які беруть участь у справі, визнавалися: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування у передбачених цим Кодексом випадках, особи, які за законом діють на захист прав і свобод інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження та справах, що виникають з адміністративно-правових відносин. 
		Згідно зі статтею 54 КПК України суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи: 1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого; 2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 21) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи; 22) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому статтею 611 цього Кодексу; 3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи; 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді або народного засідателя. У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою. 
		Дослідивши процесуальні документи, прийняті суддями ОСОБА_12. і        ОСОБА_6 при розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_16 за частиною 2 статті 415 КК України, цивільних справ за позовами ОСОБА_17 до військової частини А-0525, ОСОБА_18 до військової частини А-1799, ОСОБА_19 до військової частини А-0525, Вищим адміністративним судом України не встановлено фактів, які б свідчили про особисту заінтересованість, або наявність інших підстав, що викликають сумнів в об'єктивності при їх розгляді.
		За законодавством, чинним на час розгляду названих справ, ОСОБА_6 і       ОСОБА_12 не вважалися родичами. Окрім того, позивач навів приклад, в якому прийняте суддею ОСОБА_12. рішення в подальшому було скасовано при розгляді в касаційному порядку Верховним Судом України колегією у складі судді ОСОБА_6
		Таким чином підстав, визначених законом для самовідводу, у судді ОСОБА_6 при розгляді цих справ не було.
		Що стосується справи за позовом ОСОБА_10, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі.
		Позивач у цій справі приймав участь як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право, а не обов'язки заявляти відводи.
		Сам факт неповідомлення в особистих кадрових документах судді про наявність чи відсутність родинних відносин з якими-небудь особами не може свідчити про допущення ним вчинку, що порочить звання судді. 
		Задовольняючи позов в частині визнання незаконними рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року № 388/0/15-10 та її подання до Верховної Ради України від 31 травня 2010 року № 23/0/12-10, суд відмовляє в позові щодо їх скасування, оскільки до повноважень Вищого адміністративного суду України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 171-1 КАС України відноситься розгляд справ щодо законності (крім конституційності) актів Вищої ради юстиції.
		Кодекс професійної етики судді, затверджений V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, зобов'язує суддю бути прикладом законослухнянності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1,12).
		Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про статус суддів", якій діяв на час вчинення позивачем вказаних дій,  судді зобов'язані при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ, не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Присяга судді вимагає від нього чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.
		Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами, що являють собою ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю ціллю і якої повинен дотримуватися.
		Позивач тривалий час, майже 27 років, працював суддею, з них 16 років - суддя Верховного Суду України, в різні періоди часу був членом Ради суддів України, Вищої ради юстиції, що вимагало від нього бездоганної поведінки, особливого відношення до розгляду справ, неухильного дотримання вимог закону, бути взірцем судді. 
		Натомість суддею ОСОБА_6 допущено дії, які викликали сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків і є підставою для звільнення його з посади судді за порушення присяги. 
		Порядок звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначений статтею 3 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»(від 18 березня 2004, № 1625-IV), і не виділяє особливості провадження щодо суддів Верховного Суду України. 
		Повноваження, організація, порядок діяльності Вищої ради юстиції відповідно до     статті 2 Закону України «Про Вищу раду юстиції»від 15 січня 1998 року №22/98-ВР визначаються Конституцією України, вказаним Законом та Регламентом Вищої ради юстиції. 
		Статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції»Вищій раді юстиції, серед іншого, надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад, в тому числі за особливих обставин, однією з яких є порушення суддею присяги. 
		Положення статті 37 Закону «Про Вищу раду юстиції»щодо здійснення дисциплінарного провадження відносно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів належить до виключних конституційних повноважень Вищої ради юстиції.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважав, що Вищою радою юстиції порушені правила п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про Вищу раду юстиції», а саме: не відкрито дисциплінарне провадження.
		Стаття 39 Закону України «Про Вищу раду юстиції»визначає стадії дисциплінарного провадження: 1) перевірка даних про дисциплінарний проступок; 2) відкриття дисциплінарного провадження; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення. За наслідками перевірки складається висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, і пропозицій. 
		Як встановлено судом, Вищою радою юстиції, починаючи з 2008 року, проводилась перевірка даних про дисциплінарний проступок, допущений суддею ОСОБА_6, внаслідок перевірки складалася довідка-пропозиція, яка 26 травня 2010 року розглядалася на засіданні Вищої ради юстиції. Після цього було прийнято рішення з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, з пропозицією про звернення з поданням до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги. 
		Загальний порядок здійснення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо розгляду питання про звільнення суддів з посад за порушення присяги (пункт п'ятий частини п'ятої статті 126 Конституції України) встановлений статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції». Вказана норма у редакції Закону від 13 травня 2010 року № 2181-VI визначає поняття порушення суддею присяги та загальну процедуру розгляду цього питання на засіданні Вищої ради юстиції
		Враховуючи наведене, посилання позивача на порушення Вищою радою юстиції вимог статті 39 Закону України «Про Вищу раду юстиції»щодо  недотримання однієї із складових стадій дисциплінарного провадження не дає підстав для визнання актів Вищої ради юстиції незаконними.
		Відповідно до статті 43 Закону України «Про Вищу раду юстиції»дисциплінарне стягнення до судді застосовується Вищою радою юстиції не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку. 
		Проте ч. 2 статті 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції»передбачала лише два види стягнення, які Вища рада юстиції могла накласти на суддю, а саме: догану і пониження в класі.
		Звільнення судді з посади за п. 5 ч. 5 статті 126 Конституції України не відносилась до видів дисциплінарних стягнень, визначених у вказаній нормі закону.
		З огляду на викладене, звільнення судді за порушення присяги є спеціально обумовленим видом відповідальності, на який не поширюються строки для застосування і зняття дисциплінарного стягнення, передбачені статтею 36 Закону України «Про статус суддів»та 43 Закону України «Про Вищу раду юстиції».
		Не встановлено порушень з боку Вищої ради юстиції і при розгляді на її засіданні пропозицій про звільнення судді ОСОБА_6
		Відповідно до ч. 4 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне нез'явлення такого судді є підставою для розгляду справи за його відсутності. 
		Посилання позивача на порушення його прав при розгляді в його відсутність пропозицій про звільнення його з посади судді, що позбавило його права надати особисті пояснення, заявити відводи членам Вищої ради юстиції ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які особисто були зацікавлені у звільненні, є необґрунтованим.
		Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 19 грудня 2008 року і 3 квітня 2009 року направлялися довідки-пропозиції про наявність підстав для звільнення з проханням надати пояснення стосовно фактів, викладених в них. Проте, будучи членом Вищої ради юстиції, грубо ігноруючи вимоги Закону України «Про Вищу раду юстиції», ОСОБА_6 такі пояснення не надавав.
		19 травня 2010 року ОСОБА_6 за місцем роботи отримав запрошення  на засідання секції і Вищої ради юстиції, які призначались на 25 травня 2010 року. Однак позивач на засідання не з'явився, правом надати письмові пояснення не скористався, на підставі свого особистого подання в цей період виїхав у відрядження до м. Севастополь. 
		25 травня 2010 року засідання були перенесені на 26 травня 2010 року, про що повідомлення направлено за місцем роботи позивача до Верховного Суду України, але 26 травня 2010 року позивач також не з'явився на засідання ради, і рішення були прийняті за його повторного нез'явлення. 
		Суд не вважає, що від'їзд за власною ініціативою у відрядження є поважною причиною для неявки на розгляд такого важливого для судді питання, як звільнення його з посади у зв'язку з порушенням присяги.
		Як вбачається з витягу із протоколу № 6 засідання Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року, при розгляді пропозицій про звільнення судді ОСОБА_6 член Вищої ради юстиції ОСОБА_10 заявила самовідвід, який був задоволений, і участі у голосуванні за цим питанням вона не приймала.
		Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що в разі його присутності на засіданні Вищої ради юстиції 26 травня 2010 року і задоволення відводу ще чотирьом членам ради рішення про його звільнення прийнято б не було.
		Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції (20 осіб).
		За результатами голосування по пропозиції про звільнення з посади судді Верховного Суду України ОСОБА_6 «за»проголосувало 13 членів Вищої ради юстиції(«проти»- 0, «утримались»- 3, «не брали участі у голосуванні»- 0).
		Отже, навіть у разі задоволення відводу ще чотирьом членам Вищої ради юстиції, мала б місце більшість голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.
		Доводи про неправильне прийняття Вищою радою юстиції двох рішень про звільнення судді ОСОБА_6 з різних підстав, направлення до Верховної Ради України подань по кожному рішенню окремо, що значно ускладнило з'ясування дійсних обставин, покладених в основу постанови Верховної Ради України про його звільнення, спростовується наступним.
		Позивач особисто був присутнім на засіданні Комітету з питань правосуддя, а потім -в сесійні залі Верховної Ради України, і з обох питань надавав особисті пояснення.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Таким чином,  Вища рада юстиції, приймаючи зазначене рішення, діяла в межах наданих їй повноважень. 
		Щодо аргументів позивача про упереджений висновок Комітету з питань правосуддя, який вплинув на волевиявлення Верховної Ради України при прийнятті спірної постанови, слід зазначити, що висновок комітету носить рекомендаційний, а не обов'язковий характер для органу, що наділений повноваженням обрання і звільнення суддів. Рішення кожний депутат, голосуючи по конкретному питанню, приймає самостійно.
		Щодо відсутності в сесійній залі Верховної Ради України достатньої кількості депутатів при вирішенні питання про звільнення судді, то згідно даних поіменного голосування про звільнення з посади судді ОСОБА_6 17 червня 2010 року о 14-15 год. проголосувало депутатів: за -247, проти -13, утрималось -1, не голосувало -153, всього 414 (рішення прийнято).
		Згідно із абзацем 6 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів верховною Радою України) від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 відповідно до частини першої статті 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними.
		До повноважень суду адміністративної юрисдикції не віднесені питання відповідності Конституції України постанови Верховної Ради України з огляду на порушення порядку голосування.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		постановив:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року № 388/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги».
		Визнати незаконним подання Вищої ради юстиції від 31 травня 2010 року № 23/0/12-10 «Про звільнення судді з посади».
		В позові ОСОБА_6 про скасування рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року № 388/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги»і подання Вищої ради юстиції від 31 травня 2010 року № 23/0/12-10 «Про звільнення судді з посади»відмовити.
		В позові ОСОБА_6 про визнання незаконними і скасування рішення Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року № 389/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги», подання Вищої ради юстиції від 31 травня 2010 року          № 22/0/12-10 «Про звільнення судді з посади», постанови Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI в частині звільнення у зв'язку з порушенням присяги з посади судді Верховного Суду України ОСОБА_6 відмовити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 1 грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору.
		Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...