Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/2690/14001/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2013.
Дата набрання законної сили: 29.11.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                           УКРАЇНА
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
		 
		 
		     Справа № 22-14001                                     Головуючий у1-й інстанції -   Сирбул О.Ф.
		                                                                                                     Доповідач - Пікуль А.А.
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 
		 
		 
		29 листопада 2012 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		 
		                   головуючого                                   Пікуль А.А.
		                   суддів                                              Невідомої Т.О.
		                                                                           ГавриловоїМ.В.
		                  при секретарі                                   Дем'яненко В.І.
		                            
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло-Інвест" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло-Інвест" про розірвання договору та стягнення коштів,-
		в с т а н о в и л а:
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло-Інвест" про розірвання договору та стягнення коштів.
		Суд розірвав договір про участь у Фонді фінансування будівництва №КНТР - 001850/кв від 22 листопада 2007 року укладений між ОСОБА_4 та Комунальним комерційним унітарним підприємством "Фінансова компанія "Житло-Інвест" (далі: ККУП "ФК "Житло-Інвест").
		Суд стягнув з ККУП "ФК "Житло-Інвест" на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 562 009 грн. 36 коп., неустойку в сумі 10 256 грн. 67 коп. та судові витрати у розмірі 1 820 грн. (а.с.78-80).
		Не погодившись з рішенням суду, ККУП "ФК "Житло-Інвест"  подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову (а.с.83-85).
		 
		Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника ККУП "ФК "Житло-Інвест", який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, позивачку ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
		При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
		22 листопада 2007 року між ККУП "ФК "Житло-Інвест" та ОСОБА_4 було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва №КНТР-001850/кв (а.с.4-6), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснити управління залученими коштами в інтересах позивачки.
		Додатковою угодою №1 до договору  №КНТР-001850/кв  від 26 серпня 2009 року кінцевий строк закінчення спорудження об'єкту інвестування був продовжений до 2010 року (а.с.7).
		Згідно із договором №КНТР-001850/кв від 22 листопада 2007 року позивачка сплатила визначену сторонами суму грошових коштів у повному обсязі відповідно до платіжних доручень (а.с.8-12).
		Станом на день розгляду справи відповідач своїх зобов'язань взятих на себе за договорами №КНТР-001850/кв від 22 листопада 2007 року та додатковою угодою №1 про внесення змін до договору №КНТР-001850/кв від 26 серпня 2009 року не виконав, отриманих коштів не повернув.
		Відповідач дійсно порушив взяті на себе зобов'язання, у встановлений договором строк не передав позивачу об'єкт інвестування, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог позивача щодо необхідності розірвання договорів №КНТР-001850/кв від 22 листопада 2007 року та додатковою угодою №1 про внесення змін до договору №КНТР-001850/кв від 26 серпня 2009 року та відповідного стягнення з відповідача на користь позивачки фактично сплачених нею сум інвестування у розмірі 562 009 грн. 36 коп.
		З урахуванням встановленого суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
		Відповідно до п.5.5 Договору про участь у фонді фінансування будівництва №КНТР-001850/кв у разі несвоєчасного введення об'єкта будівництва у експлуатацію, Фінансова компанія сплачує Довірителю неустойку в розмірі 0,005 % від вартості об'єкта інвестування за кожен день прострочення.
		Неустойка за рік складає: 562 009, 36 грн. * 0,005% * 365 = 10 256 грн. 67 коп. 
		Згідно ч.14 ст.18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів.
		Враховуючи наведені факти, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем зобов'язань перед позивачкою, а тому прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.
		 
		Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
		Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог  відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
		Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
		Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та посилання відповідача на норми Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" як аргумент щодо безпідставності вимог про розірвання договору та нарахування і виплати позивачу штрафних санкцій не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.
		Так відповідно до ч.4 ст.3 цього Закону забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.
		Заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.
		В даному конкретному випадку відповідно до додаткової угоди №1 від 26 серпня 2009 року про внесення змін до договору про участь у фонді фінансування будівництва від 22 листопада 2007 року (а.с. 7) зобов'язання по введенню об'єкта будівництва в експлуатацію мало бути виконане не пізніше 30 червня 2010 року. У своїй позовній заяві ОСОБА_4. зазначила, що станом на час подання позовної заяви будівництво об'єкту не здійснюється. Даних про те, що станом на час ухвалення рішення - липень 2012 року, об'єкт будівництва введений в експлуатацію, в розпорядженні суду немає.
		Таким чином, на час ухвалення оскаржуваного рішення прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва фактично було перенесено значно більше ніж на 18 місяців.
		За таких умов, мораторій, встановлений в ч.4 ст. З Закону, на вказані правовідносини не поширюється. Тобто договір, за наявності підстав для цього, може бути розірваний і штрафні санкції, визначені договором, нараховуються в загальному порядку.
		 
		Посилання апеляційної скарги на неправильне застосування судом першої інстанції положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", яким регулюються правовідносини сторін, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.
		За правилом ч.4 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.12.2005 р. N 3201-IV, у редакції Закону України від 18.12.2008 р. N 692-VI) у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
		Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у редакції Закону України від 18.12.2008 р. N 692-VI управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється, зокрема, у разі відмови довірителя від участі в ФФБ.
		При відкріпленні від довірителя об'єкта інвестування управитель також відкріплює від довірителя всі закріплені за ним вимірні одиниці цього об'єкта інвестування. З моменту відкріплення об'єкта інвестування від довірителя управління майном припиняється, довіритель втрачає право вимоги на об'єкт інвестування та вимірні одиниці цього об'єкта інвестування, управитель ФФБ зобов'язаний виплатити довірителю кошти на умовах та у порядку, визначених Правилами фонду.
		Управитель відкріплює від довірителя закріплений за ним об'єкт інвестування, зокрема, у випадку відмови довірителя від участі у ФФБ.
		Сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ.
		Сума коштів, яка підлягає поверненню довірителю у випадках, передбачених частинами четвертою - шостою цієї статті, повертається довірителю протягом п'яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
		У разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду А, зобов'язаний у визначений Правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю.
		Для ФФБ виду А виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого ФФБ або власного майна управителя.
		 
		Виходячи зі змісту ч.4 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"  положення статті 20 цього Закону при виплаті довірителю коштів внаслідок дострокового розірвання договору у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва  стосуються лише порядку визначення суми коштів але жодним чином не стосуються  порядку повернення таких коштів. Адже ч.4 ст. 18 цього Закону покладає на Управителя обов'язок виплатити Довірителю кошти у певній сумі у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва і розірвання внаслідок цього договору на вимогу довірителя. Водночас, статтею 20 цього Закону урегульовані інші випадки припинення договірних відносин між Управителем та Довірителем.
		 
		Визначена приєднаною до апеляційної скарги довідкою ККУП "ФК "Житло-Інвест" № 112/018-311 від 12 червня 2012 року (а.с. 103) сума сплачених позивачкою за договором коштів у розмірі  561 609 грн. 36 грн. суперечить розміру коштів фактично сплачених позивачкою за договором №КНТР-001850/кв від 22 листопада 2007 року, який підтверджується наданими ОСОБА_4. копіями платіжних доручень на загальну суму - 562 009 грн. 36 коп. (а.с. 8-12). 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
		Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу Комунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло-Інвест" відхилити.
		 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року  залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		 
		 
		           Головуючий:                    А.А.Пікуль
		 
		                     Судді:                       Т.О.Невідома  
		 
		                                                       М.В. Гаврилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...