Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 30/5009/6179/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "22" січня 2013 р.                                                                                    Справа № 30/5009/6179/11  
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Головуючого судді:Запорощенка М.Д. - доповідач,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В.перевіривши матеріали   касаційної скарги заступника прокурора Запорізької областіна рішеннягосподарського суду Запорізької області від 13.12.2011 р.та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р.у справі №   30/5009/6179/11 господарського суду Запорізької областіза позовомзаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Новомиколаївської  районної державної адміністрації Запорізької областідо1.Державного підприємства "Конярство України", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармахім"провизнання недійсним договору, -
		за участю представників сторін:
		від позивача:не з'явились;від відповідача-1: від відповідача-2:Яцько Р.М., за довіреністю; не з'явились;
		від Ген.прокуратури України:Лук'яненко В.В., посвідчення; Сайтарян І.М., посвідчення;
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2011 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства "Запорізький кінний завод № 86" (правонаступником якого є державне підприємство "Конярство України") та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармахім" про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки № 40 від 29.03.2011 р.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.2011 р. (суддя Кагітіна Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. (головуючий Манжур В.В., судді Будко Н.В., М'ясищева А.М.), у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, заступника прокурора Запорізької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р., постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень ст.ст. 203, 215, 235, 1130 Цивільного кодексу України, ст.ст.  92, 94, 116, 124 Земельного кодексу України та ст.ст.  4, 13, 16, 34 Закону України "Про оренду землі". Заявник вказує, що оскаржуваний договір є удаваним, оскільки такий був укладений відповідачами для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача-1 та у власності держави в особі районної державної адміністрації на території якої вона знаходиться. 
		 
		В призначене судове засідання представники позивача та відповідача-2 не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи сторони були сповіщені належним чином.
		 
		Відповідача-1, ДП "Конярство України", у відзиві на касаційну скаргу та представник відповідача-1 в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
		 
		Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчим комітетом Новомиколаївської районної ради народних депутатів державному підприємству "Запорізький кінний завод № 86" у 1990 році видано Державний акт на право постійного користування землею Б № 098561, на площу 8 807,5 га.
		29.03.2011 р. між ДП "Запорізький кінний завод № 86" (сторона-1), правонаступником якого є ДП "Конярство України" на підставі розпорядження КМУ від 01.12.2010 р. №2305-р та наказу Міністерства аграрної політики України від 01.02.2011 р. №33, та ТОВ "Агрофармахім" (сторона-2) укладено договір за № 40 про спільний обробіток земельної ділянки, за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати зусилля для досягнення наступних господарських цілей: вирощування зернових культур; вирощування олійних культур; вирощування буряків; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції; надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД).
		Пунктом 8.1. договору сторони визначили термін його дії з дати підписання і до 01.03.2012 р.
		Положеннями пунктів 3.1.1., 3.1.2., 4.1.1., 4.1.4., 4.1.5. вказаного договору сторони визначили зобов'язання сторін. Так, сторона-1 зобов'язалась у термін протягом 15 днів із моменту підписання цього договору надати земельні ділянки, загальною площею 5 981,20 га, які підлягатимуть обробітку згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору; здійснювати у разі потреби додаткові внески для виконання умов Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок сторони-2 або шляхом оплати витрат відповідно до калькуляції, наданих стороною-2. Сторона-2 зобов'язалась у термін протягом 15 днів після підписання цього Договору приступити до здійснення комерційних проектів, передбачених умовами даного Договору; в строк не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним кварталом надавати стороні-1 фінансовий звіт про результати виконання даного договору; у встановленому порядку вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції.
		Внеском сторони-1 є земельні ділянки, надані для спільного обробітку на період дії даного договору згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору. Внеском сторони-2 є послуги, майно та грошові кошти у розмірах, необхідних для обробітку площ земельних ділянок, які підлягають спільному обробітку, згідно додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору (п.п.6.1.1. та 6.2.1. договору).
		Пунктом 6.1.5. договору визначено, що земельні ділянки, які надаються до спільного обробітку, є державною власністю, знаходяться в постійному користуванні сторони-1 і підлягають використанню за призначенням, передбаченим земельним Законодавством України та іншими нормативними актами. Земельні ділянки не підлягають вилученню і їх статус залишається незмінним на весь період дії договору. 
		В пунктах 7.2. та 7.3. договору визначено, що підбиття підсумків діяльності за договором і розподіл чистого прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого балансу, який складає сторона-2 і погоджує сторона-1, та чистий прибуток, отриманий від спільного обробітку земельних ділянок розподіляється між сторонами пропорційно їх внесків.
		Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Міністерством аграрної політики України листом № 37-14-1-13/4803 від 29.03.2011 р. надано погодження без зауважень на звернення ДП "Запорізький кінний завод № 86" стосовно проекту договору про спільний обробіток земельної ділянки площею 5 981,20 га, укладений між ДП "Запорізький кінний завод № 86" та ТОВ "Агрофармахім".
		Окрім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що сторони вчинили і продовжують вчиняти всі необхідні дії та здійснювати відповідні комерційні проекти, передбачені спірним договором, що підтверджується матеріалами справи (довідкою форми 4-ОПП про взяття на обік в податковій Договору СД № 40 від 29.03.2011 р., як окремого суб'єкта господарювання; відкриттям окремого рахунку на Договір СД № 40 від 29.03.2011 р.; рухом грошових коштів через вказаний рахунок в межах виконання Договору про спільний обробіток земельної ділянки №40 від 29.03.2011 р.; відповідною фінансово-бухгалтерською документацією та іншим).
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 08.09.2011 р. у справі № 15/5009/4275/11 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі ДП "Конярство України" до ТОВ "Агрофармахім" про розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки № 40 від 29.03.2011 р.
		Згідно вказаного рішення судом встановлено, що у період часу з 20.04.2011 р. по 19.08.2011 р. відповідачем були здійснені поставки засобів рослин, добрив, палива на загальну суму 2 324 599,58 грн. та здійснено компенсацію за використання земельних ділянок на суму 543 872,00 грн., та інші витрати пов'язані з виконанням договору.
		 
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.2011 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р., у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області відмовлено.
		Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору відповідно до положень ст.ст. 215, 235, 1130 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України.
		 
		Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 215, ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
		Обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами  правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.
		Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (Учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
		Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
		Договір оренди землі згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Положеннями ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції на момент укладення оспорюваного договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
		Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що основною метою спірного договору про спільний обробіток земельної ділянки є об'єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в п.1 цього договору, в результаті чого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору. 
		З огляду на те, що внеском ДП "Запорізький кінний завод № 86" за спірним договором є не самі земельні ділянки, а саме право доступу до них та їх обробки, то право власності на плоди, продукцію та доходи від користування цими земельними ділянками мають обидві сторони, враховуючи умови договору.
		Таким чином, умови договору про строковість, платність та отримання у користування певної земельної ділянки є елементом договору про спільний обробіток земельної ділянки, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору. Крім того, дії сторін по виконанню спірного договору свідчать про те, що їх наміри відповідають меті договору про спільний обробіток земельної ділянки.
		Виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, враховуючи те, що умовами спірного договору не визначено усіх істотних умов, встановлених законодавством, які є обов'язковими для договорів оренди землі, відтак колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину.
		 
		Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.
		З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. у справі №   30/5009/6179/11 є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим мають бути залишені без змін.
		 
		Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. у справі №   30/5009/6179/11 залишити без змін. 
		 
		 
		Головуючий суддя:М.Д. Запорощенко   Судді: Н.В. Акулова   С.В. Владимиренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...