Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0270/3883/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2013. Зареєстровано: 24.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2013.
Дата набрання законної сили: 31.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м.Вінниця
		10 жовтня 2012 р.                                                                    Справа № 2а/0270/3883/12
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Поліщук Ірини Миколаївни, 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Дмитрука Михайла Володимировича  
		позивача:                                          Луговського А.С.
		відповідача:                                            Кульбіди Ю.М. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Скіф - 96"   
		до:   комунального підприємства "Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"  
		про: визнання дій протиправними та скасування рішення
		 
		ВСТАНОВИВ :
		           
		08 серпня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Скіф-96» з позовом до Комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. 
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 04 квітня 2012 року ТОВ «Корпорація Скіф-96» звернулось із заявою до комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - цеху пектинового готовністю до 70 %, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плєханова,  28.
		Проте, рішенням комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 06 квітня 2012 року позивачу відмовлено в державній реєстрації прав.
		Не погодившись із рішенням органу реєстрації, з метою захисту порушених прав та інтересів позивач звернувся до адміністративного суду із вимогами визнати протиправним та скасувати рішення КП «Гайсинське МБТІ» про відмову в державній реєстрації прав від 06.04.2012 року та зобов'язати КП «Гайсинське МБТІ» розглянути заяву про державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва відповідно до чинного законодавства.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити повністю.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях вих. № 561 від 20.08.2012 року (а.с. 76) , в яких зокрема зазначено, що КП «Гайсинське МБТІ» відмовляючи в державній реєстрації прав власності ТОВ «Корпорація Скіф-96» діяло  згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		20  серпня 2002 року між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Вінницькій області укладено  договір купівлі-продажу № 655 об`єкту незавершеного будівництва - цеху пектинового готовністю до 70 %, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плєханова,  28, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 20.08.2002 року за № 3044.
		04 квітня 2012 року директор ТОВ «Корпорація Скіф-96» звернувся до комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» із заявою № 0104-04 (а.с. 10) щодо реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - цеху пектинового готовністю до 70 %, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плєханова,  28.
		06 квітня 2012 року комунальним підприємством «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення (а.с. 11), яким відмовлено в проведенні державної реєстрації прав. Рішення органу реєстрації мотивоване тим, що ТОВ «Корпорація Скіф-96» не проведено технічну інвентаризацію об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, і, крім того, відчуження даного об`єкта відбулося без отримання витягу з Реєстру прав, внаслідок чого в договорі купівлі-продажу відсутній опис технічних характеристик майна, згідно якого можливо ідентифікувати нерухоме майно.
		Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
		Нормативними актами, що визначають порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952), а також Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (далі - Тимчасове положення). При цьому, норми Тимчасового положення діють в тій частині, що не суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у відповідній редакції.
		Під державною реєстрацією прав розуміється офіційне визнання і  підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.2 Тимчасового положення).
		Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1952 державна  реєстрація  прав  та  їх  обтяжень проводиться в такому порядку:
		    1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
		    2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
		    3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
		    4) внесення записів до Державного реєстру прав;
		    5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
		  6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
		Згідно п. 1.1 Тимчасового положення воно визначає порядок проведення державної реєстрації  права власності  та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна,  розташовані  на  земельних  ділянках;  права  користування (найму,  оренди)  будівлею  або іншими капітальними спорудами,  їх окремими частинами;  довірчого управління нерухомим майном;  права власності  на  об'єкти  незавершеного будівництва,  а також порядок взяття  на  облік  безхазяйного нерухомого майна. 
		Частиною 4 пункту 1.6 Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація  права власності на об'єкти незавершеного будівництва  проводиться  у  порядку,  визначеному  цим положенням,  з урахуванням особливостей, встановлених у розділі IV Тимчасового Положення.
		Відповідно до пункту 1.7 Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації,  підготовлених  тим БТІ,  реєстратор  якого  проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт. 
		Згідно пункту 3.1 Тимчасового положення з  моменту  прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.
		Реєстратор БТІ  встановлює  відповідність  заявлених  прав  і поданих документів  вимогам  законодавства,  а  також  відсутність суперечностей  між  заявленими  та  вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:
		    відповідність обов'язкового    дотримання   письмової   форми правочинну  та  його   нотаріального   посвідчення   (у   випадках, встановлених законом);
		    відповідність повноважень  особи,  яка  подає  документи  для проведення   державної   реєстрації   прав,  та  сторін  (сторони) правочинну,  згідно  з  яким   відбувається   державна   реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;
		    відповідність відомостей  про  об'єкт,   права   щодо   якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;
		   відповідність даних    про    наявність   (або   відсутність) інформації  та/або  відповідних  документів,   що   свідчать   про накладення  (зняття)  заборони  (арешту)  або  інших обтяжень,  що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав,  у тому  числі відсутність  встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;
		    наявність факту  виконання  умов  правочинну,  з  якими  закон та/або договір (угода) пов'язує  можливість  проведення  державної реєстрації  виникнення,  переходу,  припинення  прав  на  нерухоме майно. 
		Пунктом 3.4 Тимчасового положення визначено, що за  результатом  розгляду  заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну  реєстрацію  прав або відмову в ній.  У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України. 
		Пунктом 3.5 Тимчасового положення визначені підстави, за яких реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав. 
		Так, відповідно до підпунктів 3.5.6 та 3.5.9 Тимчасового положення, такими підставами є:
		не  проведення технічної  інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації,  або вона проведена не тим  БТІ,  що здійснює свою діяльність на території,  у межах якої розташований такий об'єкт;
		відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого  підлягають  державній  реєстрації,  у  випадках, встановлених нормативно-правовими актами,  відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.
		Саме на ці підстави і послався орган БТІ, відмовляючи у проведенні державної реєстрації.
		Як слідує з матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях, при звернені  до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва - цеху пектинового готовністю до 70 %, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плєханова,  28, технічна інвентаризація зазначеного об'єкта проведена не була. На думку позивача, вона повинна була бути проведена на підставі поданої заяви про державну реєстрацію прав.
		Суд не погоджується з такою позицією позивача виходячи з наступного.
		Порядок проведення технічної інвентаризації визначено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації  об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 127 від 24.05.2001 року. Пунктом 2 Інструкції визначено об'єкти, що підлягають технічній інвентаризації. Так, да зазначених об'єктів відносяться в тому числі будинки  і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо. Відповідно до п. 1.4 Інструкції  технічну інвентаризацію новозбудованих та наявних  об'єктів  виконують  за   рахунок замовників    комунальні    підприємства    -    бюро    технічної інвентаризації. 
		Згідно із п.  1.7 Інструкції для  проведення  інвентаризаційних  робіт  з  юридичними особами     укладаються     договори,     а    з    фізичними    - замовлення-зобов'язання. 
		Відповідно до абз. 4 п. 3.1 Інструкції роботи  з  інвентаризації всіх об'єктів повинні здійснюватися на  замовлення та за обов'язковою участю замовника (замовників), у присутності  якого  (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі  чи  ескізі,  з  обов'язковим  підписанням  ним  (ними) цих документів. 
		Як слідує з пояснень представників позивача та відповідача таке замовлення позивачем оформлено не було. Крім того жодним нормативно - правовим актом не визначено обов'язку відповідача здійснювати таку інвентаризацію без відповідного замовлення. 
		Щодо зазначеної в рішенні про відмову в державній реєстрації прав другої підстави, а саме: відчуження відбулось без отримання витягу з Реєстрі прав, внаслідок чого в договорі купіявлі-продажу відсутній опис технічних характеристик майна, згідно якого можливо ідентифікувати нерухоме майно, то як слідує з пояснень представника відповідача підставою для відмови було саме не проведення технічної інвентаризації, а друга підстава була зазначена реєстратором з метою економії часу позивача та з метою уникнення повторної відмови у реєстрації у разі його звернення після проведення технічної інвентаризації.
		За наведених обставин, суд приходить до висновку, що рішення комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про відмову в реєстрації прав  прийнято останнім на підставі, у межах повноважень та у передбачений законодавством спосіб, а отже позовні вимоги  ТОВ "Корпорація Скіф-96" задоволенню не підлягають.
		При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
		В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, а тому підстав для задоволення позову в суду не має. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею  документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження  відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача  не підлягають.        
		Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		В задоволенні адміністративного позову відмовити.
		 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
		Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		Суддя                                                                                    Поліщук Ірина Миколаївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...