Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц/1590/10692/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		________________________________________________________________________________ 
		ОКРЕМА  УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		 
		23 листопада 2012 року                                                                                         м. Одеса     
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: 
		            головуючого - Колеснікова Г.Я.,
		            суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., 
		                               при секретарі - Орловій С.І., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» -Морозова Володимира Сергійовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» (далі - КП «ОШЗ №1», завод) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН») та Виконавчого комітета Одеської міської ради (далі - ВК ОМР) про визнання посвідчення недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності, та за позовом ОСОБА_3 до КП «ОШЗ №1», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання  іншого житлового приміщення у зв'язку з виселенням з гуртожитку,- 
		В С Т А Н О В И Л А : 
		У червні 2004р. КП «ОШЗ №1» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  про усунення перешкод у здійсненні права власності. 
		У липні 2005р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до КП «ОШЗ №1» про зобов'язання надати інше житлове приміщення, у зв'язку з виселенням з гуртожитку.
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2007 року обидві позовні заяви об'єднані в одне провадження.
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2012р. у задоволенні позову КП «ОШЗ №1» та позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Рашенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову КП «ОШЗ №1» та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
		У різний час справа знаходилась в провадженні суддів Кисельва В.К., Катаєвої Є.В. та Шетіпко І.Г. (у останього - з 20 вересня 2007р.).
		Незважаючи на складність справи, яка розглядалась судами неодноразово, чисельність учасників цивільного процесу, зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 201 ЦПК України (загальний строк якого склав 2 роки 8 місяців), інші об'єктивні та суб'єктивні причини, сам по собі факт її розгляду більше 8 років є недопустимим.
		Керуючись ст. 320 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		__________________  
		Справа № 22ц/1590/10692/12
		Головуючий по першій інстанції: Шепітко І.Г.                                                                     Категорія: ЦП
		Доповідач: Колесніков Г.Я. 
		У Х В А Л И Л А:
		                              
		Довести до відома голови Суворовського районного суду м. Одеси зазначену інформацію для вжиття організаційних заходів з метою розгляду суддями цивільних справ протягом розумного строку. 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:                                     /підпис/                
		 
		Судді:                                                     /підписи/
		 
		 
		З оригіналом згідно,
		Суддя апеляційного суду
		Одеської області                                                                                                                    Г.Я. Коленіков
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		________________________________________________________________________________ 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		(вступна та резолютивна частина)  
		23 листопада 2012 року                                                                                         м. Одеса             
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: 
		            головуючого - Колеснікова Г.Я.,
		            суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., 
		                               при секретарі - Орловій С.І., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» -Морозова Володимира Сергійовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» (далі - КП «ОШЗ №1», завод) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН»), Виконавчого комітета Одеської міської ради (далі - ВК ОМР) про визнання посвідчення недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності, та за позовом ОСОБА_3 до КП «ОШЗ №1», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання  іншого житлового приміщення у зв'язку з виселенням з гуртожитку,- 
		В С Т А Н О В И Л А :                
		Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, апеляційний суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
		                              Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, п.2 ч.1 307, п.п.3, 4 ст. 309, 313, ст. 316,  317, 319 ЦПК України, колегія суддів,- 
		В И Р І Ш И Л А:
		                              
		Апеляційну скаргу представника Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» - Морозова Володимира Сергійовича задовольнити. 
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2012 року скасувати.
		Позовну заяву Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1»  задовольнити.
		Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнити нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3, позначене у технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 9 червня 1999р. під літ. «Д-1».                   
		Визнати недійсним посвідчення № 10 на право вселення в квартиру №2 жилою площею 19 кв.м. в гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_3, видане на ім'я ОСОБА_3 на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ОООП «КООТ» № 20 від 18 травня 1993р.  
		__________________  
		Справа № 22ц/1590/10692/12
		Головуючий по першій інстанції: Шепітко І.Г.                                                                     Категорія: ЦП
		Доповідач: Колесніков Г.Я.        
		У задоволені позову ОСОБА_3 до Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» про надання  іншого житлового приміщення відмовити. 
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:                               
		 
		Судді:                        
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                           
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		________________________________________________________________________________ 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		23 листопада 2012 року                                                                                                     м. Одеса             
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: 
		            головуючого - Колеснікова Г.Я.,
		            суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., 
		                               при секретарі - Орловій С.І., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» -Морозова Володимира Сергійовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» (далі - КП «ОШЗ №1», завод) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН»), Виконавчого комітета Одеської міської ради (далі - ВК ОМР) про визнання посвідчення недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності та за позовом ОСОБА_3 до КП «ОШЗ №1», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання  іншого житлового приміщення у зв'язку з виселенням з гуртожитку,- 
		 
		В С Т А Н О В И Л А : 
		У червні 2004р. КП «ОШЗ №1» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  про усунення перешкод у здійсненні права власності, посилаючись на те, що вони незаконно зайняли у 1993р. нежиле адміністративне приміщення за адресою АДРЕСА_3, зазначену у технічному паспорті під літ. «Д-1».
		Позивач просив суд зобов'язати  відповідачів звільнити його та не чинити перешкод в здійсненні права власності на вказане приміщення. (т.1 а.с.2-3)
		У серпні 2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним посвідчення №10 на право вселення в спірне приміщення ОСОБА_3 з дітьми, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профкому Організації орендаторів орендного підприємства «КООТ» від 18 травня 1993р. (далі - ОООП «КООТ»), оскільки таке рішення не приймалось; зобов'язати відповідачів його звільнити та зняти їх з реєстрації (т.1 а.с. 298-300).
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 червня 2006 року до участі у справі в якості відповідачів притягнуто Відділ паспортної реєстрації та міграційної роботи Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, КП «ОМБТІ та РОН» та ВК ОМР (т.1 а.с.306 зв.). 
		У липні 2005р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до КП «ОШЗ №1» про зобов'язання надати інше житлове приміщення у зв'язку з виселенням з гуртожитку (т.3 а.с.20). 
		__________________  
		Справа № 22ц/1590/10692/12
		Головуючий по першій інстанції: Шепітко І.Г.                                                                     Категорія: ЦП
		Доповідач: Колесніков Г.Я.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2007 року обидві позовні заяви об'єднані в одне провадження (т.3 а.с.105).
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2010р. провадження у справі за позовом КП «ОШЗ №1» в частині вимог до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про зняття відповідачів з реєстраційного обліку закрито (т.2 а.с.145).
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2012р. у задоволенні позову КП «ОШЗ №1» та позову ОСОБА_3 відмовлено (т.4 а.с.82-84).
		Не погоджуючись з даним рішенням представник КП «ОШЗ №1»  Морозов В.С.  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 01.10.2012р. та ухвалити нове рішення, яким здовольнити позовні вимоги заводу та відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ріщення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Згідно матеріалам справи спір між позивачем і відповідачами виник з приводу усунення перешкод у користуванні власністю завода - нежилим приміщенням, займаним ОСОБА_3 незаконно.
		Заперечуючи проти позову відповідачі стверджували, що спірне приміщення знаходиться у гуртожитку заводу для малосімейних, куди вони, як працівники заводу, вселились з дітьми у 1993р. у встановленому законом порядку.
		Таким чином, вирішальним значенням для правильного вирішення спору є:          
		-  встановлення статусу, який має будинок, приміщеннями в якому користуються відповідачі; 
		-     належність цієї будівлі заводу. 
		Відмовляючи у задоволенні позову КП «ОШЗ №1» суд першої інстанції прийшов до висновків, що:
		<ul>
			<li>спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР 1963р.;</li>
			<li>вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права власності є правомірними, оскільки спірне приміщення, що належить заводу, є нежилим, проте позивачем пропущено строки позовної давності, встановлені ЦК УРСР 1963р.;</li>
			<li>вимоги про визнання недійсним посвідчення про вселення відповідачів до спірного приміщення не є способом захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст.16 ЦК України 2003р.</li>

</ul>
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відмовою у позові КП «ОШЗ №1» її права та інтереси не порушуються.
		Повністю з такими висновками суду погодитись не можна.
		Висновки суду в частині застосування норм ЦК УРСР 1963р., строків позовної давності та способу захисту цивільних прав та інтересів не відповідають обставинам справи та вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову заводу з наступних підстав.
		Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статтей 57-60 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді  інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Встановлено, що у грудні 2009р. заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВФДМУ по Одеській області) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до КП «ОШЗ №1», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності на житлову будівлю за адресою АДРЕСА_3, зазначену в технічному паспорті під літ. «Д-1», за державою в особі РВФДМУ по Одеській області.
		Рішенням господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010р. в задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі РВФДМУ по Одеській області відмовлено (т.4 а.с.126-131).
		Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011р. та Вищого господарського суду України від 3 серпня 2011р. рішення суду від 12 жовтня 2010р. залишено без змін (т.4 а.с.132-135, 136-138).
		При цьому суди дійшли висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що спірна будівля,  розташована за адресою АДРЕСА_3 та зазначена в технічному паспорті під літ. «Д-1», є житловою (т.4 а.с.134, 138).
		У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007р. «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
		Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
		Тому апеляційний суд не надає оцінку висновкам судовій будівельно-техничній експертизі ОНДІСЕ №14813 від 27 грудня 2010р., які подавалися до судів господарської юрисдикції (т.2 а.с.215, т.4 а.с.133, 151-152)
		Передбачених законом підстав для переоцінки рішень судів господарської юрисдикції, які набрали чинності,  колегія суддів не вбачає, оскільки це порушувало би принцип правової визначеності судових рішень.
		Це рішення є преюдіційним для КП «ОШЗ №1» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, враховуючи, що даним рішенням вирішувалися їх права та обов'язки, вони брали участь у цій справі.
		Таким чином, та обставина, що будівля, розташована за адресою АДРЕСА_3 та, зазначена в технічному паспорті під літ. «Д-1», є нежитловою не потребує доказуванню.
		Із матеріалів справи вбачається, що КП «ОШЗ №1» на підставі свідоцтва про право власності № 006083 від 3 лютого 2000р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, є власником комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.5). Приміщення, зазначене в технічному паспорті від  9 червня 1999р. під літ. «Д-1», знаходиться на території КП «ОШЗ №1» і є невід'ємною частиною будівлі під літ. «Д», та цілісного майнового комплексу за вказаною вище адресою, який перейшов у власність ОООП «КООТ» правонаступником якого є завод (т.1 а.с.6-21, 59-60).
		КП «ОШЗ №1» звернулось до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності у червні 2004р.
		Тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України 2003р.
		Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння у науці цивільного права називають негаторним.
		Суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позвом.
		Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення.
		Відповідно до ЖК УРСР його норми розповсюджуються на жилий фонд до складу якого нежилі будинки і приміщення не входять.
		З огляду на наведене, правових підстав для вселення ОСОБА_3 у нежиле приміщення не існувало.
		Посилання відповідачів на посвідчення № 10, не передбаченого законом, та складеного самою ОСОБА_3 на право вселення у спірне приміщення (т.1 а.с.58). якщо таке приміщення не є кімнатою у гуртожитку, а є нежилим приміщенням у нежитловій будівлі, не може підтверджувати право на користування ним.
		Навіть за умови визнання спірного будинку гуртожитком таке посвідчення само по собі було би нелегітимним, оскільки відповідно до вимог ст. 129 ЖК УРСР єдиною підставою для вселення громадянина в жилу площу гуртожитку є спеціальний ордер, який йому видається на підставі рішення адміністрації підприємства, установи, організації.
		Згідно поясненням відповідачів у суді апеляційній інстанції ордер на жилу площу в гуртожитку їм не видавався.
		Враховуючи статус спірного приміщення, не призначеного та не придатного для проживання  в ньому, вселення в нього відповідачів всупереч вимогам законодавства, дає підстави для задоволення позовних вимог заводу про усунення перешкод у здійсненні  ним права користування та розпорядження своїм майном у повному обсязі на підставі ст. 391 ЦК України шляхом:
		<ul>
			<li>визнання недійсним посвідчення №10;</li>
			<li>зобов'язання ОСОБА_3 звільнити нежиле приміщення.</li>

</ul>
		Колегія суддів погоджується з висновком суду  першої інстанції про відмову у задоволені позову ОСОБА_3, проте з інших підстав.
		Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
		ОСОБА_3 заявлені вимоги про зобов'язання надати їй, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 інше жиле приміщення у зв'язку з виселенням з гуртожитку на підставі ст.ст. 125, 132 ЖК УРСР, і саме ці вимоги мав вирішити суд.
		Обравши такий спосіб захисту, ОСОБА_3, в силу ст.. 10 ЦПК України, зобов'язана довести правову і фактичну підставу вимог.
		Як зазначалось вище спірне приміщення є нежилим, яке відповідно до ст.ст.4-6 ЖК УРСР не включено до житлового фонду.
		Відносини, пов'язані з використанням приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства.
		Оскільки спірне приміщення не є гуртожитком або службовим приміщенням підстав для задоволення позову ОСОБА_3 на підставі ст.ст.125, 132 ЖК УРСР не вбачається.
		Крім того колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які мають повну цивільну процесуальну дієздатність, за позовом ОСОБА_3 не виступали у якості співпозивачів та не доручали ОСОБА_3 заявляти вимоги в суді від їх імені або представляти їх інтереси.
		Доводи представника відповідачів ОСОБА_9 про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача на підставі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд),  є непереконливими.
		Так, стаття 8 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) гарантує права особи на повагу до житла.
		В цій же статті зазначаються загальні принципи, конкретні положення, які може застосовувати держава, обмежуючи здійснення цих прав.
		Європейський суд у всіх своїх рішеннях зазначає, що втручання у зазначене право може бути виправданим лише при умові, що втручання буде здійснене «відповідно до закону», повинно переслідувати законну мету і бути необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї мети.
		У рішенні від 24 червня 2003р. у справі «Стрейч  проти Об'єднаного Королівства» Европейський суд зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
		У цій справі Европейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне  втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
		Доводи відповідачів, що вони не забезпечені житлом, що порушення вимог законодавства допущено не ними та не з їх вини спростовується наступним.
		Встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_10 який, зокрема, у 1993р. був директором ОП «КООТ».
		ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1980р., мають синів ОСОБА_5, 1981р.н. та ОСОБА_6, 1984 р.н. (т.4 а.с.179).
		У трудових відносинах з Одеським виробничим обєднанням ім.. В.І. Леніна «Шкірзавод №1», ОООП «КООТ» ОСОБА_4 знаходився з 15 грудня 1981р. по 1 січня 1994р. (т.4 а.с. 182).
		У трудових відносинах з виробничим кооперативом «БМР» при Одеському виробничому шкіряному обєднанні ім.. В.І. Леніна ОСОБА_3 знаходилась з 11 вересня 1989р. по 30 серпня 1991р.  (т.4 а.с.186)
		23 лютого 1982р. ОСОБА_4 зареєструвався у квартирі своїх батьків за адресою АДРЕСА_4 та згодом реалізував своє право на приватизацію цієї трьохкімнатної квартири (т.4 а.с.180 зв.).
		З 31 травня 2006р. до теперішнього часу він зареєстрований у АДРЕСА_2 (т.4 а.с.181 зв.).
		За юридичною адресою КП «ОШЗ № 1» АДРЕСА_3 зареєстровані з: 24 травня 1993р. ОСОБА_3;  31 липня 1997р. ОСОБА_5;  03 квітня 2000р. ОСОБА_6 (т.1 а.с.57зв., т.4 а.с.164).
		Згідно свідоцтва про право власності від 03 лютого 2005р. ОСОБА_5 є власником чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 (т.4 а.с. 187-188).
		Саме у цій квартирі проживають ОСОБА_3, оскільки у спірному приміщенні відсутні електроенергія, вода, опалення та каналізація.
		Згідно тверджень відповідачів спірне приміщення вони займають офіційно з травня 1993р. на підставі посвідчення № 10 від 18 травня 1993р.  та зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 у встановленому законом порядку.
		Відповідно до листа КП «ОШЗ №1» від 21 грудня 2004р. посвідчення №10 на ім'я  ОСОБА_3 ОООП «КООТ»  не видавалось.  Будь-які відомості про наявність спільного рішення адміністрації та профкому ОП «КООТ»  №20 від 18 травня 1993р. відсутні.
		ОСОБА_3 прописана за юридичною адресою КП «ОШЗ №1» за розпорядженням колишнього директора ОСОБА_10 (її свекра), який використуючи своє службове становище, прописав її та надав нежиле адміністративне приміщення (т.1 а.с.74).
		Про відсутність у ОСОБА_3 будь-яких правовстановлюючих документів на вселення у спірне приміщення свідчить й лист начальника Управління ЖКГ Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30 травня 2003р. (тобто до звернення заводу з позовом до суду)  т.1 а.с.107.
		Колегією суддів встановлено, що:
		<ul>
			<li>підставою для прописки ОСОБА_3 24 травня 1993р. за адресою АДРЕСА_3 були письмові клопотання та довідка ОП «КООТ» від 10 та 11 травня 1993р., підписані ОСОБА_10 (т.1 а.с.57 зв., 82, 83);</li>
			<li>посвідчення №10,  на право вселення у приміщення гуртожитку для малосімейних з дітьми на підставі спільного рішення адміністрації і профкому ОП «КООТ» №20 від 18 травня 1993р. (т.1 а.с.58) складено самою ОСОБА_3;</li>
			<li>у матеріалах справи дані про іншу  дату спільного рішення адміністрації і профкому відносно ОСОБА_3 про вселення її у спірне приміщення відсутні.</li>

</ul>
		Інформація, у клопотанні від 10 травня 1993р., містить недостовірну інформацію, щодо роботи ОСОБА_3 в ОП «КООТ», оскільки з кооперативу «БМР» при заводі вона звільнилась ще у серпні 1991р. (т.1 а.с. 83, т.4 а.с.186).
		Не відповідає дійсності й інформація наведена у довідці від 11 травня 1993р., оскільки таке спільне рішення адміністрації і профкому (згідно твердженням ОСОБА_3) відбулось лише 18 травня 1993р.. тобто через 9 днів після видачі довідки (т.1 а.с.58, 82).
		Таким чином, ОСОБА_3, розуміючи, що зміст документів, необхідних для реєстрації, об'єктивно не відповідає дійсності, свідомо надала їх до паспортного столу Ленінського РВВС м. Одеси для прописки.
		Крім того, факт складання самою ОСОБА_3 посвідчення, не передбаченого законом, на своє вселення у спірне приміщення не можна вважати правомірним.
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасуванню оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову заводу та про відмову у позові ОСОБА_3
		Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, п.2 ч.1 307, п.п.3, 4 ст. 309, 313, ст. 316,  317, 319 ЦПК України, колегія суддів,- 
		В И Р І Ш И Л А:
		                              
		Апеляційну скаргу представника Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» - Морозова Володимира Сергійовича задовольнити. 
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2012 року скасувати.
		Позовну заяву Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1»  задовольнити.
		Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнити нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3, позначене у технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 9 червня 1999р. під літ. «Д-1».                   
		Визнати недійсним посвідчення № 10 на право вселення в квартиру №2 жилою площею 19 кв.м. в гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_3, видане на ім'я ОСОБА_3 на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ОООП «КООТ» № 20 від 18 травня 1993р.  
		                              У задоволені позову ОСОБА_3 до Колективного підприємства «Одеський шкіряний завод №1» про надання  іншого житлового приміщення відмовити. 
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:                         /підпис/       
		 
		Судді:                                        /підписи/
		 
		З оригіналом згідно,
		Суддя апеляційного суду
		Одеської області                                                                                                                 Г.Я. Колесніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...