Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-6650/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2013.
Дата набрання законної сили: 23.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу       Справа № 
		 
		 
		 
		Апеляційний суд Запорізької області
		 
		 
		Справа № 22ц/778/287/13                                                              Головуючий у 1 інстанції: Комишня Н.І.
		                                                                                                                        Суддя-доповідач: Бабак А.М.  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		                         23 січня 2013 року                                                                    м. Запоріжжя
		 
		                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
		                         Головуючого:                    Спас О.В. 
		                            Суддів                         Бабак А.М. 
		                                                                 Полякова О.З.
		                           При секретарі:             Бабенко Т.І.
		 
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  
		 
		          ОСОБА_3 на рішення Кам'янсько-Дніпровського  районного суду Запорізької області від 26 листопада 2012 року 
		 
		          у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди.
		У позові зазначав, що він працює на посаді інспектора -дізнавача відділу ДАІ Кам'янсько-Дніпровського  РВ ГУМВС України в Запорізькій області. 15.03.2012 року ним проводилося патрулювання за додержанням ПДР в м. Кам'янсько-Дніпровська Запорізької області. Приблизно об 11.50 год. по вул. Гоголя ним було зафіксовано порушення ПДР водієм автомобіля ВАЗ 21074 д.н. НОМЕР_1. Після зупинки автомобілю ним було встановлено, що водієм автомобілю є ОСОБА_5, якому він представився, показав своє службове посвідчення, роз'яснив підстави зупинки автомобіля та суть правопорушення яке він скоїв. Після чого, він разом з ОСОБА_5 сіли до салону службового автомобіля ДАІ та він почав складати адміністративний протокол. Службовий автомобіль ДАІ в цей час було припарковано на «островці безпеки», не за напрямком руху транспортних засобів.
		Під час складання адміністративного протоколу до службового автомобіля підійшов ОСОБА_3, який почав вимагати, щоб він показав своє службове посвідчення, пояснив причини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_6 та підстави складання адміністративного протоколу. На зазначені вимоги він відповів, що підстав виконувати його вимоги немає. Після чого ОСОБА_3 став говорити, що всі працівники ДАІ постійно порушують вимоги чинного законодавства, що він розташував службовий автомобіль з порушенням ПДР. На його зауваження, що ОСОБА_3 заважає виконувати службові обов'язки, останній не реагував.
		Через деякий час в мережі «Інтернет»було опубліковано відео на якому зафіксовано фрагменти вищезазначеного спілкування позивача з відповідачем, з голосовими коментарями ОСОБА_3 про те, що працівниками ДАІ постійно порушуються вимоги законодавства, при цьому було посилання на те, що особисто позивач порушує законодавство, на номер його службового жетону та інші дані. 
		Зазначені дії ОСОБА_3 суттєво зашкодили його діловій професійній репутації, оскільки після опублікування відео його знайомі, друзі та сусіди стали наголошувати, що він порушує законодавство при виконанні своїх службових обов'язків.
		Крім цього, ОСОБА_3 подав до Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури скаргу в якій зазначив, що ним порушені вимоги чинного законодавства України під час виконання службових обов'язків 15.03.2012 року, за якою проведено перевірку та ніяких порушень в його діях не встановлено. Але при перевірці він змушений був неодноразово давати пояснення працівникам прокуратури та керівництву  ВДАІ РВ УМВС та ГУМВС в Запорізькій області.
		Також зазначив, що дії відповідача паплюжать його честь та гідність, оскільки відео в мережі «Інтернет»бачить велика кількість людей в тому числі його родичі, знайомі, колеги по роботі. Через зазначені дії ОСОБА_7 він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та виконання службових обов'язків, він не може нормально працювати, відпочивати, що завдає йому моральних страждань.
		З урахуванням зазначених обставин, просив зобов'язати ОСОБА_3 публічно вибачитися перед ним за розповсюдження неправдивих відомостей, що паплюжать його честь та гідність, а також опублікувати своє вибачення в мережі «Інтернет»де були викладені неправдиві відомості та стягнути з відповідача на його користь одну гривню моральної шкоди.
		          Рішенням Кам'янсько-Дніпровського  районного суду Запорізької області від 26 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено.
		          Зобов'язано ОСОБА_3 публічно вибачитися перед ОСОБА_4 за розповсюдження неправдивих відомостей що паплюжать його честь та гідність, шляхом опублікування свого вибачення в мережі «Інтернет»в соціальній мережі «youtube».
		          Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1,00 грн.
		          Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 214,60 грн.
		          Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду,  ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, судом неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, оскільки судом не враховано ту обставину, що позов подано до неналежного відповідача, не встановлена достовірність інформації, неправильно встановлено наявність, розмір немайнової шкоди та підстави для її відшкодування. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні вимог. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3,  підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. 
		Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки саме відповідачем розташований відеоматеріал в інтернеті в соціальній мережі «youtub»інформація якого є неправдивою, паплюжить його честь та гідність, тому зобов'язав відповідача публічно вибачитися перед ОСОБА_4 за розповсюдження неправдивих відомостей що паплюжать його честь та гідність, шляхом опублікування свого вибачення в мережі «Інтернет»в соціальній мережі «youtube»та стягнув 1 гривню на відшкодування моральної шкоди.
		Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, при його ухваленні судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішенням з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на цивільний захист.
		Захист цивільних справ -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік матеріально-правових способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а встановленим законом  способом захисту свого права.
		Розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не надав належної оцінки тій обставині, що особа, право на повагу до гідності та честі, якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. 
		Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№ 1 від 27.02.2009 року, в п.3 роз'яснено, що суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо. 
		Разом з цим, вибраний позивачем спосіб захисту порушеного права -шляхом публічного вибачення за розповсюдження неправдивих відомостей що паплюжать його честь та гідність не передбачений вказаними нормами закону.
		Крім того, у п. 12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) .
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.   
		В порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд першої інстанції не роз'яснив позивачу його право на залучення до участі у справі співвідповідачем власника веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, не сприяв встановленню його даних, та не з'ясував, чи не розміщена дана інформація на інформаційному ресурсі зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації.
		При вирішенні спору суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, а оскільки під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з  ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 
		 
		Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		          Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
		          У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди відмовити. 
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий: 
		 
		                  Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...