Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-14671/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2013.
Дата набрання законної сили: 28.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 22 січня 2013 року          11:56           № 2а-14671/12/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., суддів: Добрівської Н.А., Пащенка К.С., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1 до  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики треті особиПублічне акціонерне товариство «Київенерго», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про          визнання постанов №496 та №497 від 23.04.2012р. нечинними за участю представників сторін:
		позивач - ОСОБА_1
		від відповідача - Житниченко О.В., Щербина Д.В.
		від третьої особи 1- Кардашевська Т.В.
		третя особа 2 - ОСОБА_2
		третя особа 3 - ОСОБА_3
		          
		          На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		          ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі по тексту - відповідач, НКРЕ), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ «Київенерго»), ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_2) та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 3, ОСОБА_3), в якому просив: визнати постанову НКРЕ №497 від 23.04.2012р. «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» (далі по тексту - постанова НКРЕ №497 від 23.04.2012р.) такою, що не відповідає положенням статті 11 Закону України «Про електроенергетику», статтям 20, 30 та 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про захист прав споживачів» і нечинною з моменту прийняття; визнати постанову НКРЕ №496 від 23.04.2012р. «Про визнання постанови НКРЕ від 10.03.1999р. №309 такою, що втратила чинність» (далі по тексту - постанова НКРЕ №496 від 23.04.2012р.) невідповідною Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» і нечинною з моменту прийняття.
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 12 листопада 2012 року.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року зупинено провадження у справі до 4 грудня 2012 року з метою належного виконання відповідачем положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України щодо опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правових актів. 
		Попереднє судове засідання, призначене на 4 грудня 2012 року, не відбулось.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 січня 2013 року.
		В судовому засіданні 22 січня 2013 року позивач та третя особа 3 підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідача, третя особа 1 та третя особа 2 проти позову заперечувати, просили у його задоволенні відмовити.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		                                                  
		                                                  ВСТАНОВИВ:
		22 жовтня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинними з моменту прийняття постанови НКРЕ №496 та №497 від 23.04.2012р.
		В обґрунтування заявленого позову, ОСОБА_1 посилається на те, що при прийнятті постанови НКРЕ №496 від 23.04.2012р. відповідач вийшов за межі своєї компетенції.
		Так, відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого указом Президента України від 23.11.2011р. №1059/2011 (далі по тексту - Положення №1059), відповідач не наділений повноваженнями визнавати такими, що втратили чинність нормативно-правові акти іншого центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.
		У зв'язку з викладеним, на думку позивача, відповідач не мав права визнавати такою, що втратила чинність постанову НКРЕ №309 від 10.03.1999р. «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.03.1999р. за №151/3444.
		Аргументуючи право звернення до суду з відповідною вимогою, позивач зазначає, що оскаржуваною постановою відповідач порушив його законні інтереси, які полягають в оскарженні внесення змін до постанови НКРЕ №309 від 10.03.1999р. 
		В обґрунтування позовних вимог щодо визнання нечинною постанову НКРЕ №497 від 23.04.2012р., позивач зазначає про порушення відповідачем під час її прийняття положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-IV (далі по тексту - Закон України від 24.06.2004р. №1875-IV) в частині неповідомлення його як споживача про структуру цін/тарифів на електроенергію, а також вказує на те, що у засобах масової інформації відсутнє повідомлення про причини зміни тарифів на електроенергію для населення.
		Окрім того, як зазначає позивач, при прийнятті вказаної постанови відповідачем в порушення принципу відповідності рівня ціни/тарифу розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, тарифи на електроенергію було підвищено на тлі того, що на внутрішньому ринку України спостерігається надлишок (профіцит) електроенергії.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд приходить до наступного.
		Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії є Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. №575/97-ВР (далі по тексту - Закон України від 16.10.1997р. №575/97-ВР).
		Статтею 4 названого Закону встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом.
		Згідно статті 5 Закону України від 16.10.1997р. №575/97-ВР державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципах державного регулювання діяльності в електроенергетиці та забезпечення раціонального споживання палива і енергії.
		Відповідно до приписів статті 8 Закону України від 16.10.1997р. №575/97-ВР державне управління в електроенергетиці здійснюють органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України.
		Частиною 2 статті 11 Закону України від 16.10.1997р. №575/97-ВР Національну комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики визначено органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці.
		За змістом частини 1 статті 12 названого Закону забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці є одним з основних завдань НКРЕ.
		Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення №1059 НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.
		З огляду на викладене, посилання позивача на те, що у відповідача відсутні повноваження на скасування постанови НКРЕ №309 від 10.03.1999р. суд до уваги не приймає, як таке, що спростовується наведеними вище положеннями нормативно-правових актів.
		Щодо твердження позивача про порушення його законного інтересу, який полягає в оскарженні внесення змін до постанови НКРЕ №309 від 10.03.1999р., суд також вважає безпідставним, оскільки втрата чинності нормативно-правовим актом, законність якого є предметом судового розгляду, не позбавляє позивача права на судовий захист його прав, свобод чи інтересів, які, на думку останнього, були порушені оскаржуваним актом. 
		Аналізуючи доводи позивача щодо протиправності постанови НКРЕ №497 від 23.04.2012р. з посиланням на порушення відповідачем під час її прийняття норм Закону України від 24.06.2004р. №1875-IV, суд приходить до наступного. 
		Преамбулою названого Закону визначено, що він визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		Відповідно до статті 20 Закону України від 24.06.2004р. №1875-IV споживач має право: 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; 4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України від 24.06.2004р. №1875-IV, виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
		У свою чергу, пунктом 1 Положення №1059 визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) є органом державного регулювання діяльності в енергетиці, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.
		Із наведеного випливає, що відповідач не є ні виконавцем, ні виробником житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України від 24.06.2004р. №1875-IV, а відтак його норми не застосовуються до спірних правовідносин.
		Відповідно до статті 30 Закону України від 24.06.2004р. №1875-IV державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.
		З огляду на викладене, суд погоджується з позицією відповідача щодо помилковості тверджень позивача про утворення профіциту електроенергії на внутрішньому ринку України. 
		Так, електроенергія - це специфічний товар, який не може бути вироблений про запас, та не існує приладу (акумулятору), який міг би накопичити весь надлишок електроенергії виробленої всією генерацією України, якби вона працювала на повну потужність. Таким чином, електроенергії виробляється стільки, скільки споживається. До того ж, роздрібний тариф для населення з огляду на Закон України «Про ціни та ціноутворення» та Закон України «Про електроенергетику» є регульованою ціною на електроенергію, а отже закони ринкової економіки (профіцит, дефіцит і таке інше) не можна взагалі застосовувати до ціноутворення, коли йдеться про державне регулювання тарифів.
		З урахуванням встановлених судом обставин, які спростовують доводи позивача, надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові НКРЕ №497 від 23.04.2012р., суд приходить до висновку про її відповідність вимогам зазначених вище нормативно-правових актів.
		Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.  
		Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
		Враховуючи вищевикладене, та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		            
		      ПОСТАНОВИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
		 
		 
		 
		Головуючий суддя -                                                                       А.І. Савченко
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                Н.А. Добрівська
		 
		 
		К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...