Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/5083/12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		24.01.13                                                                       Справа№ 5015/5083/12 
		 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
		При секретарі Лосик Ю.О.
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовною заявою: Приватного підприємства «ЕКП», м. Львів
		до відповідача: Дочірнього підприємства «Бізнес-Плюс» ТзОВ «ТКС-Менеджмент», м. Трускавець
		про: стягнення 86  285,83 грн. 
		                                                                                                   
		Представники :
		Від позивача: Кутаєв В.В. - директор.
		Від відповідача: Ткач І.А. - представник (Довіреність б/н від 24.12.2012 р.) 
		 
		Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суть спору: 
		На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ЕКП» (м. Львів) до відповідача  Дочірнього підприємства «Бізнес-Плюс» ТзОВ «ТКС-Менеджмент» (м. Трускавець) про стягнення 86  285,83 грн.
		Ухвалою суду від 04.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.12.2012 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 25.12.2012 р. розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку в судовому засіданні 16.01.2013 р. оголошувалася перерва.
		В судовому засіданні 24.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.
		Представник відповідача подав Клопотання № 58 від 23.01.2013 р. про зменшення розміру штрафних санкцій. На обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума штрафу не відповідає принципу розумності та справедливості, визначеному ст. 3 ЦК України, а також значно перевищує спів розмірність, порівняно із сумою основного боргу. Також відповідач вказує на відсутність вини ДП «Бізнес-Плюс» у виникненні заборгованості перед позивачем, оскільки оплату наданих позивачем послуг відповідач не здійснив з підстав фінансової кризи та недостатності коштів, а не у зв'язку з умислом ухилення від виконання договірних зобов'язань.
		Відповідач просить суд врахувати вищевикладені аргументи, а також той факт, що Підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі та зменшити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій.
		Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечив, вказавши, що розмір штрафу сторонами було погоджено у Договорі № 0000165 від 15.12.2011 р. 
		В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
		15.12.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір № 000165 про надання послуг на розміщення зовнішньої реклами, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача провести рекламну кампанію в інтересах останнього в строки й на умовах, передбачених Договором, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги.
		У п. 3.1. Договору сторони погодили, що вартість послуг й умови оплати по кожній рекламній кампанії обумовлюється сторонами у Додатках до даного Договору.
		У відповідності до вищевказаного пункту Договору, 15.12.2011 р. сторонами підписано Додаток № 1 за суму 95  520,00 грн., 28.01.2012 р. - Додаток № 2 на суму 46  800,00 грн.
		Пунктом 3 Додатків до Договору передбачено, що вартість рекламної кампанії відповідач оплачує згідно адресної програми до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків-фактур позивача.
		Як зазначається у позовній заяві 26.06.2012 р. і повторно 21.08.2012 р. ПП «ЕКП» направило на адресу відповідача пакет документів, а саме:
		-          Лист-претензію № 19 від 20.08.2012р.
		- Рахунок № 351 від 19.04.12р.
		-          Акт № 297 від 23.04.12р.
		-          Рахунок № 555 від 29.05.12р.
		-          Акт № 455 від 31.05.12р.
		-          Рахунок № 658 від 22.06.12р.
		-          Акт № 523 від 26.06.12р.
		-          Рахунок № 794 від 23.07.12р.
		-          Акт № 684 від 31.07.1 2р.
		-          Акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.08.12р.
		Зазначений пакет документів ДП «Бізнес-Плюс» ТзОВ «ТКС-Менеджмент» отримало 25.08.2012 р., що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.08.2012 р.
		Проте, надані позивачем послуги відповідач оплатив частково - в сумі 10  290,00 грн. і станом на 15.11.2012 р. сума боргу ДП «Бізнес-Плюс» ТзОВ «ТКС-Менеджмент» перед позивачем становить 56  010,00 грн.
		Пунктами 4.8. 4.9. Договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строку оплати послуг до нього може застосовуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення. У випадку прострочення відповідачем платежу більше ніж десять календарних днів позивачу надано право застосувати штраф у розмірі 50 % від суми простроченого платежу.
		На підставі вищенаведених пунктів Договору позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 28.08.2012 р. у розмірі 1  841,42 грн. та штраф у розмірі 28  005,00 грн.
		Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 56,01 грн. інфляційних втрат та 373,40 грн. 3 % річних.
		Загальна сума позовних вимог складає 86 285,83 грн.
		Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:
		Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом. 
		Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 000165 про надання послуг на розміщення зовнішньої реклами від 15.12.2011 р.
		Згідно визначення ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Положеннями ч. 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що у випадку, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		У Додатках № 1 від 15.12.2011 р. та № 2 від 28.01.2012 р., підписаних згідно п. 3.1. Договору сторони погодили, що вартість рекламної кампанії відповідач оплачує згідно адресної програми до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків-фактур позивача.
		Представленими суду документами (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні) підтверджується, що рахунки фактури, разом із листом-претензією про оплату вартості наданих послуг позивач направив на адресу відповідача 21.01.2012 р. Вказані документи відповідач отримав 25.08.2012 р., про що свідчить Повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.08.2012 р.
		Однак, як встановив суд наданих позивачем послуг відповідач у повному обсязі не оплатив і станом на 15.11.2012 р. сума боргу ДП «Бізнес-Плюс» ТзОВ «ТКС-Менеджмент» перед позивачем становить 56  010,00 грн.
		У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Із врахуванням вищевикладеного позовні вимоги в частині стягнення 56  010,00 грн. боргу є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.
		Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
		Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
		Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
		Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
		Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
		В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011).
		Згідно п.п. 4.8. 4.9. Договору у випадку порушення відповідачем строків оплати, передбачених у даному Договорі, до нього може застосовуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми. У випадку, якщо порушення строків оплати триває більше ніж десять  календарних днів, до відповідача може застосовуватися штраф у розмірі 50 % від суми простроченого платежу.
		Згідно розрахунку позовних вимог позивачем нарахував відповідачу пеню за період з 28.08.2012 р. по 15.11.2012 р. в сумі 1  841,42 грн., штраф в сумі 28  005,00 грн., інфляційні втрати з вересня по жовтень 2012 р. в сумі 56,01 грн. та 3 % річних за період з 28.08.2012 р. по 15.11.2012 р. в сумі 373,40 грн.
		Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд прийшов до висновку, що заявлені суми штрафу та інфляційних підлягають стягненню у повному обсязі. 
		Вимоги позивача про стягнення пені та 3 % річних належить задоволити частково, та стягнути з відповідача пеню за період з 02.09.2012 р. по 15.11.2012 р. в сумі 1  721,62 грн. і 3 % річних з 02.09.2012 р. по 15.11.2012 р. в сумі             345,27 грн.
		Висновок суду про часткову відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтується на наступному:
		Договірними зобов'язаннями між сторонами визначено, що вартість рекламної кампанії відповідач оплачує згідно адресної програми до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків-фактур позивача.
		Як вже зазначалося, рахунки-фактури на оплату наданих позивачем послуг відповідач отримав 25.08.2012 р. Отже, із врахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язаний був оплатити отримані рахунки-фактури в термін до 01.09.2012 р. включно.
		Таким чином, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розпочалося з 02.09.2012 р.
		У відповідності    з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України    та ст. 33 ГПК України  кожна сторона    повинна    довести    ті    обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд відхиляє, оскільки викладені у клопотанні обставини та доводи про важке фінансове становище Підприємства жодними доказами не підтверджені.
		На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 82-84 ГПК України , суд
		ВИРІШИВ :
		 
		1.          Позовні вимоги задоволити частково.
		2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Бізнес-Плюс» ТзОВ «ТКС-Менеджмент» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 54А, 29. Ідентифікаційний код 34744829) на користь Приватного підприємства «ЕКП» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 145, корпус 6. Ідентифікаційний код 37527357) 56 010,00 грн. боргу, 28 005,00 грн. штрафу, 1 721,62 грн. пені, 56,01 грн. інфляційних втрат та 345,27 грн. 3 % річних, всього - 86 137,90 грн.; 1 722,76 грн. судового збору.
		3.          В частині стягнення 119,80 грн. пені та 28,13 грн. 3 % річних в задоволенні позову відмовити.
		4.          Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               Ділай У.І.
		 
		 
		          Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.01.2013 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...