Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0270/2584/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2013. Зареєстровано: 30.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2013.
Дата набрання законної сили: 17.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м.Вінниця
		 
		24 грудня 2012 р.                                                                    Справа № 2а/0270/2584/12
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Заброцької Людмили Олександрівни, 
		 
		за участю: 
		 
		секретаря судового засідання:            Чабан Вікторії Вікторівни  
		представника позивача:                      Стадника С.І., Присяжного О.П.,
		представника відповідача:                        Мусіровського О.А., Чиж С.В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом: військової частини А 0549   
		до:   Державної фінансової інспекції у Вінницькій області  
		про: визнання окремих вимог протиправними,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась військова частина А 0549 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - відповідач, фінансова інспекція) про визнання окремих вимог протиправними.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію фінансово - господарської діяльності військової частини А 0549 за період з 01.06.2010 року по 01.02.2012 року, результати якої оформлено Актом №08-07/7 від 18 квітня 2012 року  ( далі - акт ревізії, акт ), в якому зазначено виявлені порушення.
		На підставі даного акту ревізії фінансовою інспекцією сформовано та направлено на адресу військової частини А 0549 лист - вимогу № 02-08-20-14/3961 від 23.05.2012 року.
		Позивач не погоджується з переліком порушень, зазначених в акті та вважає частину вимог (пункти 4, 5, 6), викладених в листі № 02-08-20-14/3961 від 23.05.2012 року, протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.
		Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили адміністративний позов задовольнити.
		Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях, зазначивши, що відповідачем проведено ревізію на підставі норм чинного законодавства та у межах своїх повноважень, а оскаржувана вимога винесена у зв'язку із виявленими порушеннями, просили відмовити в задоволенні адміністративного позову.
		Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
		Статус  державної  контрольно-ревізійної служби в Україні (яка реорганізована в Державну фінансову інспекцію), її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон про ДКРС).
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
		Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. 
		Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті та листі - вимозі.
		Порядок проведення  державною  контрольно-ревізійною  службою державного фінансового  аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		На виконання п. 2.19. плану контрольно - ревізійної роботи на І квартал 2012 року Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності військової частини А0549 за період з 01.04.2010 року по 01.02.2012 року.
		Результати ревізії викладено в акті (а.с.10-16), яким зафіксовано, зокрема, наступні порушення:
		- при відсутності обгрунтованої потреби в коштах у грудні 2010 року в/ч А0549 отримано фінансування та проведено виплату грошової компенсації за продовольчий пайок військовослужбовцям в/ч А3571 (смт. Приморський) та в/ч А0156 (м. Одеса), фактично не зарахованих на продовольче забезпечення в/ч А0549, в загальній сумі 425,70 тис. грн.;
		- станом на 01.02.2012 року в/ч А0549 виплачено за рішеннями судів компенсацію військовослужбовцям за продовольчі пайки на загальну суму 388,60 тис. грн., хоча судами апеляційної та касаційної інстанції відмовлено у задоволенні позовів щодо компенсаційних виплат, що призвело до незаконних витрат бюджетних коштів в загальній сумі 388,60 тис. грн.;
		- військовою частиною проведено нарахування і виплати надбавки за виконання робіт з розробки та експертизи проектів нормативно - правих актів військовослужбовцям, при відсутності підтверджуючих документів щодо виконання вказаних робіт, що призвело до незаконних витрат бюджетних коштів в загальній сумі 55,19 тис. грн. та зайвого перерахування внесків до державних цільових фондів в сумі 19,66 тис. грн.
		Відповідно до п.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно - ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) ( далі - Порядок ), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
		Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
		Військова частина А0549 з порушеннями, зазначеними в акті, не погодилась, у зв'язку з чим було подано заперечення на вищевказаний акт (а.с.17-24).
		Однак, Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області заперечення військової частини А0549 до уваги не взяті (а.с.26-36).
		На підставі вищезазначеного акту, Державна фінансова інспекція у Вінницькій області винесла та направила військовій частині А0549 лист - вимогу №02-08-20-14/3961 від 23.05.2012 року про усунення виявлених порушень, відповідно до якого позивача зобов'язано:
		пунктом 4 листа:
		- забезпечити зменшення у поточному році бюджетних асигнувань по КПКВ 2101020 "Утримання особового складу Збройних Сил України" КЕКВ 1133 "Продукти харчування" на суму 425,70 тис. грн.;
		пунктом 5 листа:
		- стягнути 388,60 тис. грн. зайво виплачені кошти з осіб, що допустили зайві грошові виплати з подальшим їх зарахуванням до Державного бюджету на реєстраційний рахунок №31119090700002 (код доходів 21080500);
		- в іншому випадку відшкодувати порушення у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України;
		пунктом 6 листа:
		- стягнути 55,19 тис. грн. зайво виплачені кошти з винних осіб з подальшим їх зарахуванням до Державного бюджету на реєстраційний рахунок №31119090700002 (код доходів 21080500);
		- в іншому випадку відшкодувати порушення у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України;
		- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки, щодо сум внесків до державних цільових фондів та врахувати зайво сплачені кошти в сумі 19,66 тис. грн. в рахунок майбутніх платежів.
		В силу частини 7 статті 10 Закону про ДКРС, управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
		Частиною другою статті 15 цього ж Закону встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
		Форма вимоги, яку органи державної контрольно-ревізійної служби України повинні пред'являти підконтрольним установам, що ревізуються, не встановлена. Тобто, юридичної форми вимоги,  як рішення  органу виконавчої влади - офіційного письмового документа, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, не передбачено.
		Разом з тим,  сторони не заперечили проти того, що лист є вимогою в розумінні статті 10 Закону про ДКРС та є обов'язковим до виконання.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога фінансової інспекції є розпорядчим документом суб'єкта владних повноважень, який обов'язковий для виконання, визначає строки виконання, порушення яких є підставою для звернення до суду в інтересах держави щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, відтак, є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено. 
		Відповідно до статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.
		Що стосується п. 4 листа - вимоги, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Ревізорами під час проведення ревізії встановлено, що відповідно до телеграми заступника Командувача з логістики - начальника логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, генерала-лейтенанта Шатова В.А., від 23.12.2010 року №350/129/141/288 (а.с.43), з метою погашення заборгованості з грошової компенсації замість норми харчування військовослужбовцям льотного складу авіації в/ч А0549 виділено асигнування по КПКВ 2101020/3 за КЕКВ 1133, в загальній сумі 976 280,0 грн., які останньою отримано в повному обсязі (згідно виписки казначейства від 26.12.2010 року). 
		Зі змісту телеграми слідує, що у зв'язку з накладеними відділами ДВС України арештами на рахунки військових частин А 3571 (м. Одеса) та А0156 (смт. Приморський), із отриманих вказаних коштів в/ч А 0549 необхідно погасити кредиторську заборгованість військовослужбовців даних частин на суми 126280,0 грн. та 300000,0 грн. відповідно.
		Згідно даних бухгалтерського обліку м/о №17 на виконання телеграми №350/129/141/288 на підставі актів приймання-передачі, в/ч А0549 прийнято кредиторську заборгованість від військових частин А0156 та А3571 на суми 300000,0 грн. та 125705,49 гривень. Операцію з прийняття кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку відображено в меморіальних ордерах №17 за грудень 2010 року за Дт 801 „Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи", Кт 674 „Розрахунки з за спеціальними видами платежів".
		На думку відповідача, позивач при відсутності обґрунтованої потреби в коштах у грудні 2010 року отримав фінансування та провів виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення військовослужбовцям в/ч А3571 та А0156, фактично не зарахованих на продовольче забезпечення до в/ч А0549, в загальній сумі 425,7 тис. грн. у зв'язку з чим допустив порушення вимог п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ №228 від 28.02.2002 року та п.1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 09.12.2002 року.
		Представник позивача вважає дану вимогу необґрунтованою та протиправною у зв'язку з наступним.
		Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, висновки відповідача з даного питання ґрунтуються на застосуванні норм Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 року за №92/7280, що є безпідставним, оскільки виконання вимог зазначеного Положення стосується військових частин А 3571 (м. Одеса) та А0156 (смт. Приморський), де і проводилось безпосередньо нарахування грошової компенсації замість норми харчування військовослужбовцям льотного складу. В той же час, щодо необхідності організації виплати грошової компенсації замість норми харчування військовослужбовцям льотного складу авіації військових частин А 3571 та А0156 через військову частину А0549, потрібно врахувати вимоги статті 21 Бюджетного кодексу України, якою визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
		Так, для виконання заходу з погашення заборгованості з грошової компенсації замість норми харчування військовослужбовцям льотного складу авіації військових частин А 3571 та А0156, розпорядником коштів другого ступеня - Командувачем Повітряних Сил, було здійснено перерозподіл видатків та додатково військовій частині А0549 були надані цільові кошторисні призначення та бюджетні асигнування. Таким чином, військова частина А0549, як розпорядник коштів 3-го ступеня, виконувала розпорядження розпорядника коштів 2-го ступеня  в межах виділених асигнувань. 
		Судом встановлено, що в подальшому, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України, якою зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами їх видатків, та керуючись загальноприйнятою практикою порядку прийому-передачі кредиторської заборгованості, на підставі наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №413 від 27.12.2010 року "Про організацію виплати грошової компенсації замість продовольчого пайка льотному складу авіації військових частин А3571 та А0156, належним чином було оформлено та підписано акти прийому-передачі кредиторської заборгованості від військових частин А3571 та А0156 до військової частини А0549 на суму 125 705,49 грн. та 300 000 грн. відповідно. Після постановки на баланс військової частини А0549 зазначена кредиторська заборгованість була погашена шляхом виплати коштів через касу.
		Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача з даного питання є необґрунтованими, оскільки розпорядником коштів вищого рівня позивачу, для проведення вищезазначених видатків, були надані цільові додаткові кошторисні призначення та бюджетні асигнування в необхідному для того розмірі.
		Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога, викладена в п.4 листа, є протиправною.
		Що стосується пункту 5 вимоги, то суд зазначає наступне.
		Ревізією встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку в/ч А0549 станом на 01.02.2012 року 9-ти військовослужбовцям фактично виплачені компенсації замість продовольчих пайків на загальну суму 262 044,21 грн. (в тому числі: через касу в/ч А 0549 -58 200,53 грн.), хоча судами апеляційної та касаційної інстанції відмовлено у задоволенні заявлених вимог на вказану суму. Аналогічно, при наявності рішень апеляційної та касаційної інстанції, якими відмовлено у задоволенні позову, ОСОБА_6 виплачено компенсацію за піднайом житла в сумі 126560,99 гривень.
		Таким чином, внаслідок проведення вищевказаних виплат в/ч А0549, завдано матеріальної шкоди на загальну суму 388 605,2 гривень.
		В обґрунтування вимоги ревізорами зазначено, що згідно вимог п.3.8 Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.12.2007 року №686, у разі винесення рішення, постанови або ухвали суду не на користь військової частини юридична служба, за участю відповідальних підрозділів та фінансової служби, у визначені законодавством терміни здійснює підготовку та подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної, касаційної скарги. 
		Визначаючись щодо обґрунтованості п.5 вимоги фінансової інспекції, суд виходить з наступного.
		Як встановлено судом, організація претензійно - позовної роботи в військовій частині здійснюється відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 14.12.2007 року №686 "Про затвердження Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів" (далі - Наказ).
		Згідно вимог п.3.8 Наказу, у разі винесення рішення (постанови) або ухвали суду не на користь військової частини юридична служба (юрисконсульт), за участю відповідальних підрозділів та фінансової служби, у визначені законодавством терміни здійснює підготовку та подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної (касаційної) скарги. Однак, приписи даного нормативного акту (наказу №686) не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності. Іншими словами, акти, що призначенні для внутрішнього користування певних органів та установ, набирають чинності з моменту надсилання їх тим посадовим особам чи керівникам установ, підрозділів тощо, яких вони стосуються.
		Як зазначив представник позивача та підтверджується дослідженими судом доказами, згідно Книги обліку видань н/т літератури військової частини А0549 значиться, що Наказ №686 від 14.12.2007 року надійшов до військової частини А0549 18 січня 2008 року. Враховуючи даний факт, посадові особи військової частини А0549, які організовували претензійно - позовну роботу в військовій частині, станом на день ухвалення судами рішень у вказаних справах, обов'язку оскаржувати рішення судів, винесені не на користь військової частини, не мали.
		Суд також зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
		Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок.
		Основним законодавчим механізмом, покликаним забезпечити виконання рішень суду, є відповідальність за його невиконання. Зокрема, статтею 382 КК України передбачено відповідальність за умисне невиконання службовими особами рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили.
		Суд, враховуючи вище вказані норми, а також той факт, що на момент виконання зазначених рішень судів, вказані рішення скасованими не були, а тому підлягали беззастережному виконанню особами, яких вони стосувались (зокрема - військовою частиною). У зв'язку з цим суд вважає, що висновки ревізора про те, що проведенням вищевказаних виплат в/ч А0549 завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 388 605,2 гривень є безпідставними та необґрунтованими.
		Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога, викладена в п.5 листа, є протиправною.
		Що стосується пункту 6 вимоги, то суд зазначає наступне.
		Ревізією встановлено, що протягом ревізійного періоду військовослужбовцям, які знаходяться на забезпеченні в/ч А0549 (510 військовослужбовцям), на підставі наказу командира в/ч А0201, проводилось нарахування і виплата надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірах понад 50 %.
		Згідно вимог п.15.2. Наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 р. військовослужбовцям, які проходять службу в органах військового управління, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, та за своїми функціональними обов'язками та положеннями про відповідні структурні підрозділи безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів, наказів Міністра оборони України (за винятком наказів організаційно-розпорядчого характеру), надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується в розмірах до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
		При цьому, вимогами п.1.8. Інструкції про порядок організації роботи з розробки проектів нормативно-правових актів у структурних підрозділах Генерального штабу Збройних Сил України та органах військового управління, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 04.08.2011 року №146 (далі Інструкція №146) визначено, що підставою для розробки органом військового управління проекту нормативно-правового акта є доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, надане за його рішенням або на виконання відповідних доручень Президента України, Кабінету Міністрів України. Одночасно, Методичними вказівками про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, затверджених начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України визначено, що до проектів наказів про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань включаються військовослужбовці, які безпосередньо розробляють або проводять експертизу проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів, наказів Міністра оборони України нормативного характеру. При цьому враховується, що підставами для здійснення розробки нормативно-правових актів є Плани законопроектної та нормотворчої роботи Міністерства оборони України на відповідний рік, доручення (рішення) Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.
		Крім того, п.2 наказу Міністра оборони України від 19.02.2008 року №56 "Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правих актів" (далі Наказ №56) визначено, що надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів, наказів Міністра оборони України нормативного характеру.
		З метою підтвердження фактичного виконання військовослужбовцями робіт в частині розробки та проведення експертизи нормативно-правових актів командиру в/ч А0201 направлено запит, щодо надання відповідних підтверджуючих документів за 2010-2011 роки та січень 2012 року. Відповіді - інформації надійшли від 28 підрозділів Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
		Ревізією правильності та повноти нарахування надбавки за виконання особливо важливої роботи, проведеною шляхом співставлення даних інформацій Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (положення про структурні підрозділи, наказами про вступ військовослужбовців до виконання обов'язків за посадою щодо законопроектної та нормотворчої роботи, перелік нормативно-правових актів, які фактично розроблені, або розробляються за період з 01.06.2010 року по 02.02.2012 року, документи, що підтверджують виконання законопроектних та нормотворчих робіт) із картками нарахування грошового забезпечення, розрахунковими відомостями на його виплату та меморіальними ордерами №5/1 "Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій" за період з 1 червня 2010 року по 1 лютого 2012 року, встановлено 53 випадки виплати надбавки, коли фактично така робота не проводилась.
		Враховуючи вищевикладене, начальником фінансово-економічної служби капітаном Присяжним О.П., в порушення п.15.2 Наказу №260, п.2 наказу №56, абз.6 п.1.12. Положення з бухгалтерського обліку в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.06.2007 року №363 та п.2.15. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, проведено нарахування і виплати надбавки за виконання робіт з розробки та експертизи проектів нормативно-правих актів військовослужбовцям, при відсутності підтверджуючих документів щодо виконання вказаних робіт, що призвело до незаконних витрат бюджетних коштів в загальній сумі 55 192,34 грн. та зайвого перерахування внесків до державних цільових фондів в сумі 19 662,97 грн.
		Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) в/ч А0549 на суму 74855,31 гривень.
		Визначаючись щодо обґрунтованості п.6 вимоги фінансової інспекції, суд виходить з наступного.
		Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям під час проходження ними військової служби визначено Наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за №638/15329) (далі - Інструкція).
		Правила виплати надбавки військовослужбовцям за виконання особливо важливих завдань регламентовано в розділі XV Інструкції.
		Так, в п. 15.1 Інструкції зазначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
		Відповідно до п. 15.2 Інструкції військовослужбовцям, зазначеним у пункті 15.1 цієї Інструкції, які проходять службу в центральному апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванні сил підтримки Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, Об'єднаному оперативному командуванні, та за своїми функціональними обов'язками та положеннями про відповідні структурні підрозділи безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів, наказів Міністра оборони України (за винятком наказів організаційно-розпорядчого характеру), надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується в розмірах до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Розробкою нормативно-правового акта, яка дає право на виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірах, визначених цим пунктом, уважається як самостійна, так і спільна з іншими визначеними виконавцями підготовка, опрацювання проекту акта, організація його погодження (візування), здійснення фінансово-економічного та правового обґрунтування, супроводження та здійснення інших заходів, спрямованих на прийняття та введення в дію нормативно-правового акта.
		Експертизою нормативно-правового акта, яка дає право на виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірах, визначених цим пунктом, уважається юридична (правова) та фахова експертиза проекту акта, що надійшов на погодження (візування) до структурного підрозділу (органу військового управління).
		Згідно п.15.4 Інструкції, розміри надбавки за виконання особливо важливих завдань установлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, яке оформлюється наказом Міністра оборони України.
		Надбавка за виконання особливо важливих завдань (військовослужбовцям, зазначеним у пункті 15.2 Інструкції) виплачується за умови (п.15.5 Інструкції):
		1) проходження служби у відповідному структурному підрозділі (органі військового управління), на яке положенням про цей структурний підрозділ (орган військового управління) покладено завдання щодо розробки проектів нормативно-правових актів та здійснення експертизи таких актів;
		2) якщо функціональними обов'язками за посадою передбачені завдання щодо безпосередньої розробки проектів нормативно-правових актів та здійснення експертизи таких актів.
		Згідно п.15.12 Інструкції, надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується військовослужбовцям з того дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення.
		Виплата цієї надбавки припиняється з дня, наступного за днем звільнення від обов'язків за посадою (пункт 9.2 Інструкції).
		Відповідно до п. 15.14 Інструкції, підставою для виплати військовослужбовцям надбавки за виконання особливо важливих завдань є наказ командира військової частини (командирам військових частин - накази вищих командирів (начальників)) про вступ до виконання обов'язків за посадою (основною чи тимчасово виконуваною), у якому зазначається розмір надбавки.
		Згідно п. 15.8 Інструкції визначено, що надбавка за виконання особливо важливих завдань не виплачується у місяці, у якому наказом відповідного командира (начальника) на військовослужбовця накладене таке дисциплінарне стягнення: попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; позбавлення військового звання; звільнення з військової служби у зв'язку зі службовою невідповідністю; позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман); позбавлення сержантського (старшинського) звання, військового звання старший солдат (старший матрос).
		Крім того, у разі винесення судом постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, надбавка не виплачується за місяць, у якому така постанова надійшла у військову частину. Військовослужбовцям, засудженим за вчинення злочину, за місяць, у якому обвинувальний вирок суду набрав законної сили, або за місяць, у якому він надійшов у військову частину, надбавка не виплачується.
		Таким чином, з аналізу зазначених вище приписів вбачається, що умовою для встановлення військовослужбовцю надбавки за виконання особливо важливих завдань є: проходження ним служби у відповідному структурному підрозділі, на яке положенням про цей структурний підрозділ покладено завдання щодо розробки проектів нормативно-правових актів та здійснення експертизи таких актів, а також якщо функціональними обов'язками за посадою передбачені завдання щодо безпосередньої розробки проектів нормативно-правових актів та здійснення експертизи таких актів. За умови дотримання вказаних вимог, надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення. Враховуючи зазначене слід зробити висновок, що надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується за винятком випадків визначених п. 15.8 Інструкції.
		Пунктом 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" визначено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України.
		Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
		Посилання ревізорів на норми "Інструкції про порядок організації роботи з розробки проектів нормативно-правових актів у структурних підрозділах Генерального штабу Збройних Сил України та органах військового управління", затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 04.08.2011 року №146, є безпідставними, оскільки вказаний наказ регламентує порядок організації роботи з розробки проектів нормативно - правових актів, а не сам порядок виплати надбавки. Безпідставним є і висновки відповідача, які ґрунтуються на застосуванні положень Методичних вказівок про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, затверджених начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, так як вони носять виключно рекомендаційний характер. Слід також відмітити, що наказ Міністра оборони України від 19.02.2008 року №56 "Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правих актів", на який посилається відповідач, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а відтак його положення не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
		Суд також зазначає, що жодною нормою вище вказаних наказів не передбачено, що виплата зазначеної надбавки має здійснюватись на підставі щомісячних наказів, виданих за результатами роботи військовослужбовця, якому виплачується надбавка, що також свідчить про необґрунтованість висновків відповідача.
		Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що вимога, викладена в п.6 листа, є протиправною.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до положення частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з   урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З положень наведеної норми процесуального закону витікає, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
		Однак, як встановлено судом, оскаржувані позивачем пункти листа-вимоги відповідача № 02-08-20-14/3961 від 23.05.2012 року є необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.
		Згідно з положеннями ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		В ході судового розгляду справи Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області не доведено правомірність оскаржуваних пунктів листа-вимоги №02-08-20-14/39/6 від 23.05.2012 р., в той же час позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог.
		З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями частини 1 статті 94 КАС України, згідно яких, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України та враховує, що згідно ухвали суду, оплату судових витрат (судового збору) було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, а інших документів підтвердження судових витрат позивач не мав. 
		Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5, 6 листа - вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-08-20-14/3916 від 23.05.2012 року.
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
		Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		 
		Суддя          Заброцька Людмила Олександрівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...