Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5215/12/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2013.
Дата набрання законної сили: 31.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5215/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Жигилія С.П.
		Суддів: Дюкарєвої С.В. ,  Перцової Т.С. 
		за участю секретаря судового засідання  Волкової А.М.
		представників позивача Волкової О.Л., Дорошенко Н.В.
		представника відповідача ОрачО.Л.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі № 2а-5215/12/2070
		за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР"    
		до  Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби           
		про скасування податкових повідомлень-рішень,
		ВСТАНОВИЛА:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" (далі по тексту позивач, ТОВ "КОМ-ФОР") звернулось  до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач, Дергачівська МДПІ Харківської області Державної податкової служби), в якому просить:
		- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000112223 від 18.04.2012 року Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області;
		- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000122223 від 18.04.2012 року Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. зазначений адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
		Скасовано податкові повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000112223 від 18.04.2012 року та № 0000122223 від 18.04.2012 року.
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
		В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" відмовити у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції п. 153.2 ст. 153, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198  Податкового кодексу України.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Дергачівської МДПІ Харківської області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "КОМ-ФОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010  року по 31.12.2011року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року  по 31.12.2011 року. 
		За результатами перевірки складено акт від 03.04.2012 року № 42/22-204/33337750 в якому зазначені  порушення позивачем вимог  п. 198.1, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено суму податкового кредиту всього у сумі 124111 грн., у тому числі за червень на суму 8513 грн., за липень на суму 64807 грн., за серпень 2011 року на суму 5008 грн., за листопад 2011 року на суму  21962 грн., за грудень 2011 року на суму 23821 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 124111 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 78328 грн., за  листопад 2011 року на суму 21962 грн., за грудень 2011 року на суму 23821 грн.; п.п. 153.2.1, п.п. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ТОВ "КОМ-ФОР" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 163337 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 20478 грн., за З квартал 2011 року у сумі 25296 грн. за 4 квартал 2011 року у сумі 117563 грн.
		На підставі акту № 42/22-204/33337750 від 03.04.2012 р. Дергачівською МДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000112223 від 18 квітня 2012 року форма "Р", яким було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124111,00 грн., і штрафні санкції на суму 62 055, 5 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000122223 від 18 квітня 2012 року форма "Р", яким ТОВ "КОМ-ФОР" було донараховано податок на прибуток на суму 163 337,00 грн. 
		Позивач не погодився з рішеннями суду першої інстанції та звернувся з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду. 
		Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженні податкові повідомлення - рішення від 18.04.2012р. № 0000112223 та № 0000122223 суперечать вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняті відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000112223 від 18 квітня 2012 року форма "Р", яким  донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124111,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "КОМ-ФОР"  використовуються виробничі та складські приміщення, що розташовані за адресою смт. Солоницівка вул. Бєлгородська, 5 Дергачівського району Харківської області на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №35 укладеного 01 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем Хайруллахом Байрам (орендодавець) та ТОВ "КОМ-ФОР" (орендар).
		Відповідно до п.4.2.1. зазначеного Договору, передбачено право орендаря з письмового дозволу орендодавця здійснювати реконструкцію та поліпшення об'єкту оренди. Під час перевірки було надано лист Орендодавця від 01.04.2011 р. зі згодою на проведення реконструкції будівлі цеху, та додаткову угоду до Договору оренди, укладену 01.04.2011 року, згідно якої сторони досягли згоди про те, що в зв'язку з виникненням у Орендаря необхідності здійснення реконструкції виробничих приміщень цеху з виробництва м'яких меблів та побутового текстилю (літ "В-2"), що використовуються в господарській діяльності орендаря роботи будуть здійснюватись за рахунок орендаря. Орендар на власний розсуд обирає проектні та підрядні організації, та узгоджує вартість та об'єм робіт.
		06 квітня 2011 року між ТОВ "КОМ-ФОР2 (замовник) та ПП "НВФ Будметалпроект" (підрядник), яке зареєстровано як платник податку на додану вартість було укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався виготовити проектно-кошторисну документацію на реконструкцію виробничого приміщення цеху ТОВ "КОМ-ФОР" та виконати відповідно до неї монтажно-будівельні роботи.
		Суми податку на додану вартість, що були сплачені ТОВ "КОМ-ФОР" за період квітень-травень, червень-серпень, листопад-грудень 2011 року у складі вартості виконаних робіт за податковими накладними, отриманими від ПП "НВФ Будметалпроект" були включені підприємством до податкового кредиту.
		Відповідно до  п.14.1.181. Податкового кодексу України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Підпунктом б пункту  198.1. статті  198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
		Відповідно до п. 198.3. ст. 198  Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів / послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		В складі цілісного майнового комплексу ТОВ "КОМ-ФОР" орендує цех з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю, де безпосередньо розміщено виробничі потужності (устаткування, обладнання, механізми) підприємства. Основним видом діяльності ТОВ "КОМ-ФОР" за КВЕД є виробництво матраців, тобто цільове призначення будівлі не змінено, що також в свою чергу свідчить про використання даних об'єктів у господарській діяльності підприємства.
		Як вбачається з матеріалів справи, роботи з реконструкції приміщення цеху по його розширенню проводяться на підприємстві з метою подальшого використання його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності за основним видом діяльності - виробництво матраців, їх подальшої реалізації, та отримання доходу.
		Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України надає платнику податку право на нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Отже, обов'язковою умовою, з якою Кодекс пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних (побудованих, споруджених) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) сум ПДВ до податкового кредиту, є сам факт придбання (будівництва, спорудження, створення), та використання цих основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у господарській діяльності такого платника податків.
		Будь-яких інших умов, ніж зазначені у ст. 198 Податкового кодексу України  щодо виникнення права на податковий кредит податкове законодавство не передбачає, і не пов'язує формування податкового кредиту із наявністю певних дозволів.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердженням відповідача про порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки умови, викладені в цих нормах підприємством дотримані - придбання (будівництво) - основних фондів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи з метою подальшого використання в господарській діяльності. Ці господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, і в акті перевірки підтверджено, що здійснюються роботи саме з реконструкції цеху.
		Відповідно до п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
		Суми, які були віднесені до податкового кредиту за період червень-грудень підтверджені податковими накладними, оформленими згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 29.12.2010 р., що надані постачальниками товарів виконавцями послуг та робіт, у тому числі і ПП "НВФ Будметалпроект".
		Оригінали податкових накладних, разом з первинними документами надавались під час перевірки, що відображено в акті. Будь-яких зауважень щодо форми, або порядку оформлення податкових накладних від відповідача не надходило.
		Податкова накладна є звітним податковим документом, та відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.   
		В акті перевірки, зазначено, що в зв'язку з ненаданням ТОВ "КОМ-ФОР" належного дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт по реконструкції цеху з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю за адресою: вул. Бєлгородська, 5, смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області  Дергачівською МДПІ у відповідності до частини 11 статті 376 Цивільного кодексу України будівництво цеху було визнано як самочинне будівництво.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набув чинності 12.03.2011 року. 
		Відповідно до статті 37 вказаного Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників). 
		Дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. 
		Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України. 
		Виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, без дозволу на виконання будівельних робіт або його переоформлення, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. 
		З матеріалів справи, а саме: проекту реконструкції  приміщення з виготовлення м'яких  меблів та побутового текстилю по вул. Бєлгордська, 5 в смт. Солоницівка Дергачівського району вбачається, що відповідно до п.1.2 розділу "Загальні вказівки" підприємством проводить реконструкцію будівель  категорії складності 1.
		Відповідно до роз'яснення, викладеного в рішенні Конституційного Суду України від 3 лютого 2009 року № 4-рп/2009 ( справа № 1-7/2009 за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 4, 8, 10, підпункту "б" підпункту 2 пункту 13, пунктів 14, 17 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві"), нормативне регулювання є формою впорядкування суспільних відносин і має здійснюватися його суб'єктами у визначених законом межах.
		Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виключно законами встановлюються види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), і органи, уповноважені його здійснювати. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує його на це та не визначає повноважень такого органу. 
		Відповідно до ст. 41 Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Аналізуючи вищевказані норми діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що органи державної податкової служби, як контролюючі органи, не наділені компетенцією здійснювати державний контроль у сфері містобудування, зокрема в архітектурно-будівельній частині.
		Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено вимагати у суб'єкта господарської діяльності дозвільної та технічної документації на проведення будівництва. 
		В даному випадку повноваженнями на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наділена лише Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи, які відповідно мають право здійснювати перевірку наявності у відповідного суб'єкта господарювання спеціального дозволу на будівництво. 
		Таким чином колегія суддів зазначає, що дії відповідача по здійсненню перевірки щодо встановлення наявності у позивача дозволу на будівництво - реконструкцію виробничих та складських приміщень є протиправними та такими, що вчинені в порушення вимог діючого законодавства.
		Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність дозволу на будівництво чи дозволу на проведення будівельних робіт не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих і сплачених ним у зв`язку з придбанням послуг по будівництву об`єкта, та як наслідок анулювання  його податкового кредиту.
		Щодо висновків відповідача про заниження ТОВ "КОМ-ФОР" податку на прибуток всього у сумі 163337,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 20478,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 25296,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 117563,00 грн. та рішення про донарахування податку на прибуток на суму 163337,00 грн., яке ґрунтується на тому, що згідно рішення Дергачівської МДПІ від 20.03.2012 р. про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток по операціях з продажу ТОВ "КОМ-ФОР" на території України меблів, що були імпортовані з Туреччини неплатникам податку на прибуток було застосовано звичайні ціни, колегія  суддів зазначає наступне.
		14 березня 2011 року ТОВ "КОМ-ФОР" було укладено контракт № 12/Т на поставку меблів з турецькою фірмою " KARDELEN EV GERECLERI VE MOBILYA SAN.TIC.LTD. STI". 
		25 липня 2011 року ТОВ "КОМ-ФОР" було укладено контракт №13/Т на поставку меблів з турецькою фірмою "BAYTAS DIS TIC .LTD.STI"
		Відповідно до п.4.1. контракту № 12/Т та контракту №13/Т ціна на одиницю Товару, комплект і партію в цілому зазначається в Додатку по кожній партії Товару і інвойсі.
		Згідно Додатку №1 від 18.03.2011 р. до контракту №12/Т від 14.03.2011 р., укладеного з "KARDELEN EV GERECLERI VE MOBILYA SAN.TIC.LTD. STI" загальна вартість партії товару складає 35 540,00 доларів США, що згідно вантажно-митної декларації 110000013/2011/305505 від 01.04.2011 р. на цю поставку за курсом 7,98 грн./дол. становить 282898,40 гривень. За Додатком №2 від 12.05.2011 р. загальна вартість товару складає 44 041,00 доларів США, що згідно ВМД №80707006/2011/428206 від 27.05.2011 р. за курсом 7,98 грн./дол. складає 351447,18 гривень. 
		Відповідно Додатку №1 від 04.08.2011 р. до контракту №13/Т від 25.07.2011 р., укладеного з "BAYTAS DIS TIC .LTD.STI" загальна вартість партії товару складає 39 840,00 доларів США, що згідно ВМД № 807070006/2011/433289 від 19.08.2011 р. за курсом 7,971 грн./дол. становить 317564,64 гривні. За Додатком №2 від 31.10.2011 р. до контракту № 13/Т від 25.07.2011 р. складає  46 445,00 доларів США, що згідно ВМДВМД № 8070700062011/439002 від 10.11.2011 р. за курсом  7,9807 грн./дол.. становить 370663,61 гривні. Згідно Додатку № 3 від 09.12.2011 р. до цього ж контракту вартість партії товару складає 51 745,00 доларів США, що відповідно до ВМД № 807070006/2011/441381 від 15.12.2011 р. за курсом 7,9899 грн./дол. становить 413437,38 гривень.
		Законом, яким урегульована процедура митного декларування імпортованого товару є Митний кодекс України. Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені ст.ст.266-275 Митного кодексу України.
		Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України здійснюється шляхом застосування методів, визначених у ч. 1 ст.266 Митного кодексу України. Зазначена норма передбачає шість методів визначення митної вартості товарів. Відповідно до ч.ч.2-4 ст.266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. При визначенні митної вартості ТОВ "КОМ-ФОР" було вказано вартість, яка дорівнює контрактній вартості, згідно Додатків до контрактів та інвойсів постачальника.
		26.05.2011 року рішенням № 807000006/2011/400296/2, та 17.08.2011 року рішенням № 807000006/2011/400434/1 Харківською обласною митницею було визначено митну вартість товарів, та застосовано 3 метод - за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів.
		Як підставу для визначення митної вартості товару за даним методом Харківська обласна митниця вказала дані Держмитслужби України щодо рівня митної вартості подібних товарів, що містяться в статистичній базі ДМСУ. Таким чином Харківською обласною митницею було визначено митну вартість партії товару за ВМД №80707006/2011/428206 від 27.05.2011 р. - 894949,97 грн., та за ВМД № 807070006/2011/433289 від 19.08.2011 р. - 848096,23 грн.
		Аналогічним чином Дніпропетровською митницею визначено митну вартість товарів за ВМД № 110000013/2011/305505 від 01.04.2011 р. - 608395,54 грн.
		Відповідачем як підставу для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток зазначено порушення ТОВ "КОМ-ФОР" п.п. 153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, оскільки протягом 2011 року ТОВ "КОМ-ФОР" реалізовувало імпортовані меблі контрагентам, які не є платниками податку на прибуток, за договірними цінами, меншими від звичайних цін. 
		Оскільки ст. 39 Податкового кодексу  України не набрала чинності, у випадках, визначених Податковим  кодексом  України, згідно п. 8 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу  України застосовується п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
		Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
		Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає  їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
		Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати, продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
		Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
		Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
		Відповідно до підпункту  1.20.2. пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.
		Підпунктом 1.20.8. пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
		Колегія суддів зазначає, що запит щодо обґрунтування рівня цін відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до платника податку - ТОВ "КОМ-ФОР" не надсилався. Хоча під час перевірки представникам Дергачівської МДПІ було надано звіт про експерту оцінку майна - меблів дерев'яних типу спальні (ламіноване ДСП, у розібраному стані) у комплектах, країна походження Туреччина, що був зроблений 26.08.2011 року суб'єктом оціночної діяльності, що має відповідну ліцензію, на запит ТОВ "КОМ-ФОР" з метою визначення ринкової вартості майна, що ввозиться на територію України.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду було надано письмове обґрунтування рівня застосованих ним цін на зазначені меблі.
		Відповідно до вимог п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-яких даних про укладені на момент продажу меблів договори про реалізацію ідентичних товарів у співставних умовах на внутрішньому ринку України при вирішенні питання про застосування звичайних цін відповідачем не наведено.
		Відповідачем ототожнені поняття "митна вартість" та "ринкова ціна", і на цій підставі прийнято рішення про застосування звичайних цін до операцій продажу імпортованих меблів ТОВ "КОМ-ФОР" на території України контрагентам, що не є платниками податку на прибуток на загальних підставах.
		Дані програмно-інформаційного комплексу "Інформаційно-пошукова система обробки і аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів" Державної митної служби України, тобто статистична база митниці формується на основі відомостей про вартість товарів, вказаних в усіх раніше оформлених митних деклараціях. Статус цього інформаційного ресурсу, як орієнтиру митних органів у визначенні митної вартості  не може  враховуватись при визначенні ринкових цін на внутрішньому ринку України та не враховує всі умови поставки, які можуть впливати на вартість товару.
		Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.
		Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.
		Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.
		Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі  суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. 
		Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.   
		Керуючись ст. 160, 167, 195, 196,   198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі № 2а-5215/12/2070 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис)  (підпис) Дюкарєва С.В.    Перцова Т.С.  ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П. 
		Повний текст ухвали виготовлений  05.11.2012  р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...