Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1802/757/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.
Дата набрання законної сили: 26.02.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 1802/757/2012 
		                                                                                        Провадження 1/574/6/2013
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ
		21 січня 2013 року  колегія суддів                 Буринського районного суду  Сумської області в складі:
		                                    головуючого  Куцан В.М. 
		                                         суддів Стеценко В.С., Міщенко В.М.                                                
		                                           при секретарі  Кошелєвій Н.В. 
		 за участю прокурорів  Бауліна О.І., Гладушко О.О. 
		 захисника адвоката Міненко С.А.
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,           уродженця с. Лінове, Путивльського району, Сумської області,   українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей,    заєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно  до п.8 ст. 89 КК України раніше не судимий, 
		 
		в скоєнні злочинів передбачених  ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		29 грудня 2011 року, близько 17-ї години, потерпіла ОСОБА_3 помітивши на вулиці підсудного ОСОБА_2, якого знала раніше, оскільки той тривалий час мешкав неподалік на тій же вулиці що і вона, запросила останнього до себе в гості. Зайшовши до житлового будинку ОСОБА_3,  розташованого в м. АДРЕСА_2, ОСОБА_2, перебуваючи вже у стані алкогольного сп'яніння, спільно з потерпілою, спілкуючись на різні теми, вжили разом 0,25 л. горілки, яку останній приніс з собою. 
		Близько 17-ї години 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та вважаючи, що у ОСОБА_3 є певні грошові заощадження, оскільки остання регулярно отримувала пенсію, і неодноразово давала йому в борг, вирішив заволодіти ними шляхом позбавлення життя останньої. При цьому, діждавшись коли ОСОБА_3 вийшла із-за столу та повернулася до нього спиною, ОСОБА_2 з метою заволодіння грошовими коштами, вчинив розбійний напад на неї. 
		Під час цього підсудний накинув їй на обличчя пасок, знайдений тут же у кімнаті та з силою потягнув утримуючи однією рукою ззаду, перекривши таким чином ротову порожнину ОСОБА_4, чим позбавив її можливості чинити активний опір, кричати та кликати на допомогу. 
		Продовжуючи свої злочинні дії, підсудний наніс їй один удар рукою в обличчя, а потім з метою позбавлення життя останньої, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3, із силою наніс їй ще шість ударів сокирою, яку знайшов тут - же біля ліжка, по голові, заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої тупої черепно-мозкової травми, забій речовини головного мозку, терасовидний перелом кісток склепіння та основи черепу, субархноідальний крововилив.  В наслідок отриманих ударів ОСОБА_3 впала на підлогу, після чого ОСОБА_2, з метою доведення свого умислу, направленого на вбивство останньої, до кінця, умисно стрибнув ногами на грудну клітину потерпілої, спричинивши множинні тяжкі тілесні ушкодження у виді множинних двобічних переломів ребер. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_3 померла на місці. 
		Виконавши дії, достатні для досягнення злочинного результату, тобто настання смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати власний намір на заволодіння майном останньої, почав обшукувати  приміщення будинку, знайшовши в кімнаті грошові кошти в сумі 1000 грн., викрав їх звернувши на свою користь та зник з місця скоєння злочину, попередньо вимкнувши світло у всіх кімнатах і зачинивши вхідні двері на замок, створивши видимість тимчасового залишення власницею свого помешкання. 
		Крім цього, 02.01.2012 року, близько 22-ї години, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливою протиправною метою особистого збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, знову прийшов до помешкання ОСОБА_3, що розташоване в АДРЕСА_3, будучи упевненим, що   потерпіла померла і його дії залишаться непоміченими.
		При цьому реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на крадіжку майна загиблої ОСОБА_3, ОСОБА_2 діючи умисно, шляхом використання взятого раніше із собою з господарства потерпілої ключа, відчинив навісний замок на вхідних дверях і проник до житлового будинку, де з кімнати кухні, повторно, таємно викрав належне їй майно а саме: ікону «Богоматір Казанська» вартістю 200 грн., ікону «Богоматір Тихвинська» вартістю  100 грн., ікону «Богородиця Праворучниця» вартістю 50 грн. та дві ікони «Христос Вседержитель» вартістю 50 грн. кожна, які склавши у простирадло, знайденого в будинку вартістю 4 грн., зник з місця злочину, заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 454 грн. 
		Крім цього, в точно невстановлений день жовтня місяця 2009 року, ОСОБА_2 перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_4, шляхом безоплатної передачі, незаконно придбав в особи, матеріали кримінальної справи відносно якої закритті на підставі п.8 ст.6 КПК України (1960 року), 30 штук патронів калібру 5,6 мм, які в подальшому незаконно зберігав, сховавши за вищевказаною адресою у сараї власного домогосподарства, до часу, коли 17.01.2012 року вони були  виявлені та вилучені працівниками міліції в ході обшуку. 
		 
		В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину не визнав повністю і показав, що жодних злочинів по відношенню до ОСОБА_3 не вчиняв, а лише зайшов до неї 29.12.2011 року на її прохання полагодити розетку та телевізор. Крім того позичив у неї грошей та пішов. Коли виходив з господарства потерпілої його бачила ОСОБА_5. Ікони він купив у незнайомих людей. В ході досудового слідства визнавав сою вину оскільки на нього чинили фізичне насилля  та психологічний тиск працівники міліції. Патрони, які знайшли у його помешканні не його, кому вони належать не знає.  Гусей він нівкого не викрадав. 
		 
		Незважаючи на такі покази підсудного його винність у вчиненні злочину за вищевказаних обставин  повністю доведена зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами.
		 
		По епізодам  розбійного нападу, умисного вбивства ОСОБА_3 та крадіжки ікон з її будинку. 
		 
		Підсудний, будучи допитаним в ході досудового слідства в якості обвинуваченого із застосуванням відеозапису в присутності його адвоката ( т.4 а.с.70-79,114,119-120), послідовно стверджував, що саме він здійснив з корисливих мотивів вбивство ОСОБА_3, заволодівши її грошовими коштами в сумі близько 1000 грн., а потім 02.01.2012 року таємно викрав п'ять ікон з будинку ОСОБА_3. При цьому він власноручно  намалював знаряддя вчинення злочину та вказав куди саме його викинув до р. Сейм. Вказані покази ОСОБА_2 неодноразово підтверджував як при відтворенні обстановки та обставин події злочину, так і при очних ставках із свідками ОСОБА_6 (т.4 а.с.108) та  ОСОБА_7 (т.4 а.с.116-117). Крім того в судовому засіданні він підтвердив, що 29.12.2011 року він дійсно близько 14-ї години заходив до ОСОБА_3 з якою випили спиртних напоїв. 
		 
		Доводи підсудного ОСОБА_2 про те, що ці покази він давав під примусом внаслідок незаконних методів слідства відносно нього застосованих працівниками міліції не заслуговують на увагу і розцінюються колегією суддів як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути від відповідальності за скоєне. 
		 
		Прокурором Путивльського району Сумської області за дорученням суду була проведена ретельна перевірка за скаргою ОСОБА_2 про застосування відносно нього працівниками міліції недозволених методів слідства, але вказані в ній факти не знайшли свого підтвердження. При цьому з матеріалів кримінальної справи вбачається, що підсудний в ході досудового слідства надавав свої покази добровільно, без будь-якого примусу, виключно у присутності свого захисника, проти участі якого він не заперечував, який неодноразово при вчиненні слідчих дій запитував у ОСОБА_2 про добровільність його позиції, і підсудний її підтверджував. Крім цього, як видно з протоколів слідчих дій та відеозаписів до них, які також досліджені в судовому засіданні, ОСОБА_2 роз'яснювались його права як обвинуваченого передбачені Конституцією України та відповідними статтями КПК в тому числі і право відмовитись давати показання та відповідати на запитання, однак останній без будь чийого примусу не скористався ним, добровільно даючи покази.   
		 
		Та обставина, що у підсудного були  виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна поперекового відділу хребта в проекції 3-го поясничного хребця та садна правої китиці (т.4 а.с.173) на думку колегії суддів не свідчить про застосування до нього фізичного насильства працівниками міліції, оскільки ОСОБА_2 на протязі декількох днів постійно вживав алкогольні напої, будучи сп'янілим неодноразово падав,  що не виключає отримання ним цих тілесних ушкоджень. Крім того сам ОСОБА_2 вказував (т.4 а.с. 119), що ці ушкодження могли виникнути ще до його затримання, коли він перебував на роботі в Росії.
		 
		Таким чином колегія суддів вважає, що постанова прокурора Путивльського району від 21.06.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних методів слідства під час досудового розслідування, за відсутністю в діях працівників міліції ознак складу злочину, була винесена на підставі ретельної перевірки викладених підсудним доводів, а тому її об'єктивність сумнівів не викликає. 
		 
		Як зауважив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Луценко проти України»: якщо національні судові органи зіштовхуються з кількома суперечливими версіями правди, які пропонує одна особа, їхня остаточна перевага показанням, даним слідчим органам перед тим, що дані у відкритому суді, сама собою не є проблемою з погляду Конвенції, якщо ця перевага обґрунтована й самі показання особа дала добровільно.
		 
		Отож саме покази надані в ході досудового слідства ОСОБА_2 колегія суддів приймає до уваги та визнає їх правдивими, оскільки сумнівів щодо їх законності отримання немає і  вони узгоджуються з сукупністю інших доказів досліджених в судовому засіданні.
		 
		Деяка неповнота в показах підсудного наданих в ході досудового слідства не є суттєвою і пояснюються суб'єктивним сприйняттям ним подій в стані тривалого алкогольного сп'яніння, фактично запою. Про це свідчить і данні, що підсудний перебуває на обліку в лікаря нарколога з діагнозом алкоголізм і має у  зв'язку з цим психічні розлади та розлади поведінки ( т.4 а.с.143)  та покази свідків наведених нижче.   
		 
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 була його матір'ю і проживала окремо в м. Путивль. Останній раз телефонував їй наприкінці грудня 2011 року, вона розмовляла з ним було все нормально. Потім намагався телефонувати їй 31.12.2011 року, а також з 01 січня по 04 січня 2012 року, але йому ніхто не відповідав. У вечері 04.01.2012 йому повідомили, що труп матері знайшли вдома. Вона отримувала пенсію та мала певні заощадження. Скаржилась йому на ОСОБА_2, коли він останній раз до неї приїжджав у вересні місяці. Говорила, що коли позичала йому гроші, то він довго не віддає. На його зауваження щоб не давала, відповідала, що тоді він її вб'є. Хотів з цього приводу особисто переговорити із ОСОБА_2, але тоді останнього ніде не зустрів. З п'яти ікони, які йому пред'являли на впізнання в ході досудового слідства, чотири він точно може сказати, що належать його матері, оскільки неодноразово бачив їх в будинку. Одну ікону раніше не бачив, однак вона  могла також бути у неї, але він просто не звертав на неї уваги. Крім того пояснив, що з будинку матері пропала сокира, яка стояла іноді біля її ліжка, а іноді біля печі та зв'язка ключів, на якій був і ключ від навісного замка, що замикали будинок. Уточнив, що ікони ОСОБА_3 продати нікому не могла, бо вірила у бога та берегла їх. Крім того якоїсь цінності вони не представляли.   Просив стягнути з підсудного   1000 грн. матеріальної шкоди, які він викрав у матері та 300000 моральної шкоди, яка була спричинена йому її вбивством. 
		 
		Свідок ОСОБА_9 показала, що близько 4 місяців співмешкає з ОСОБА_2 Приблизно з 13.12.2011 року він почав систематично вживати спиртні напої. 29.12.2011 року  вона була на роботі. Близько 14-ї години вона зателефонувала йому на мобільний телефон і він повідомив, що чекає покупця на сані у ОСОБА_3, яка проживала неподалік від його дружини. У ході розмови ОСОБА_3 взяла телефон та повідомила, що все в порядку. ОСОБА_10 повідомив їй, що хоче позичити у цієї бабусі  грошей, оскільки йому необхідно було їхати на заробітки до Росії. Через деякий час він зателефонував їй і повідомив, що сані продав і буде вирішувати питання про продаж рушниці. Потім сказав, щоб у вечері вона вийшла до міста скупитися на новий рік. Десь між 19-20-ю годинами вони зустрілися у центрі міста із ОСОБА_2, який був п'яний. В магазині вони скупилися десь на 200 грн., які заплатив він. Хоча до цього у нього грошей не було. При цьому він сказав їй, що має близько 1000 грн., після чого вони пішли додому. 30.12.2011 року ОСОБА_2 також напився із своїми знайомими, з якими збирався їхати на заробітки. Вона повернулася з роботи близько 12-ї години той вже спав. У вечері він прокинувся і повідомив, що треба вийти до гаражу і пішов,  повернувшись десь через годину-дві, близько 19-00. При цьому він був дуже п'яний та ліг спати. 31.12.2011 року, з ранку, вони із ОСОБА_2 сходили до магазину та купили йому взуття, за яке заплатив він особисто близько 480 грн. Потім він пішов до своєї дочки, яка мешкала з його дружиною по                            АДРЕСА_5, на іменини. На протязі дня вона дзвонила ОСОБА_2 і зрозуміла, що той знову напився. У вечері їй подзвонила його дружина ОСОБА_11 та повідомила, щоб вона зустріла ОСОБА_2, якого вона відправила на таксі. Хвилин через 15 він приїхав і вони були в той вечір дома, а вночі ходили в місто до ялинки. 01.01.2012 року ОСОБА_11 знову напився, так як у них були гості. Наступного дня 02.01.2012 року ОСОБА_11 вирішував питання  пов'язані з від'їздом на заробітки до Росії, до нього приходили знайомі. Під вечір він знову напився та ліг спати. Близько 23-ї години він прокинувся  та кудись пішов і повернувся біля 24-ї години та ліг спати. 03.01.2012 року коли вона пообідні повернулася додому, ОСОБА_11 їй повідомив, що взяв у свого знайомого на реалізацію ікони. Ікони були у клунку  із простирадла, коли їх заніс до квартири ОСОБА_11 - не знає. Близько 18-ї години до них прийшов ОСОБА_12, який збирає антикваріат. Оглянувши ікони він повідомив, що вони ніякої цінності не представляють і пішов. Одну з ікон вона також бачила і запам'ятала - це була ікона «Казанської Божої Матері». Тоді вона сказала ОСОБА_11 щоб він відніс ікони де взяв. Наступного дня, тобто 04.01.2012 року вона десь о 12-й пришла на обід та допомагала ОСОБА_11 збиратися  на заробітки, оскільки він з бригадою в цей день від'їжджав. Ймовірно він забрав і оклунок з іконами, бо після його від'їзду його в квартирі не було. Вважає, що підсудний не міг вчинити вбивство ОСОБА_3. Крім того підтвердила покази, що надавала в ході досудового слідства, про те, що 02.01.2012 року коли прала штани ОСОБА_2 знайшла там якийсь ключ. 
		 
		Свідок ОСОБА_13 показала, що вона як соціальний працівник близько десяти останніх років обслуговувала ОСОБА_3. Останній раз бачила її живою 27.12.2011 року коли та попросила купити їй картку для поповнення мобільного рахунку і дала їй 40 грн.. 30.12.2011 року приблизно між 14-ї та 15-ї години  вона прийшла до неї щоб віддати придбану картку. Прийшовши до її господарства виявила, що хвіртка була незамкнена із середини. Вона почала стукати у вікна будинку, однак ніхто не відповідав. Підійшовши до вхідних дверей, побачила, що вони замкнені на навісний замок. Подумавши, що її немає вдома, вирішила прийти наступного разу. Ще вона помітила, що сарай також був відкритим, хоча зазвичай ОСОБА_3 його зачиняла. 03.01.2012 року  вона знову прийшла до неї, однак будинок, як перший раз,   був закритий на замок, зрозумівши, що її немає вдома написала записку і залишила її в дверях. Наступного дня вона знову зайшла до неї, однак зрозуміла, що ОСОБА_3 не приходила. Через деякий час, в цей же день, вона повідомила до соціального центру і вже потім приїхали працівники міліції, які виявили в середині будинку труп ОСОБА_3. Повідомила, що бачила в її будинку декілька ікон, які знаходилися над її ліжком на стіні, під тюллю.  Колись їй ОСОБА_3 розповідала, що ОСОБА_2 іноді допомагав їй по господарству, вона йому позичала грошові кошти.      
		 
		Свідок ОСОБА_12 підтвердив, що 01.01.2012 року чи 02.01.2012 року, точно не пам'ятає, йому зателефонував ОСОБА_14 та сказав, що один його знайомий привіз із села якісь ікони   та просив подивитись скільки вони можуть коштувати, оскільки він займається колекціонуванням антикваріату та різних предметів старини.  03.01.2012 року йому подзвонив ОСОБА_2, з яким раніше він не був знайомим, і вони домовились, що він прийде до нього додому та огляне ікони. У вечері того ж числа він приїхав за вказаною адресою і побачив, що тут мешкає його знайома ОСОБА_15. У залі ОСОБА_2 показав йому ікони, що були зав'язані у клунок із простирадла, в якому було п'ять ікон.  Оглянувши їх він відмовився їх купити, оскільки цінності  вони для нього не мали. На його погляд ці слова ОСОБА_2 здивували. 
		 
		Свідок ОСОБА_11 показала, що вони з підсудним перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак із серпня 2011 року разом не проживають, так як той пішов до іншої жінки. Про вбивство ОСОБА_3 їй нічого невідомо. ОСОБА_11 схильний до брехні, однак  не вірить, що він міг вчинити вбивство. Їй відомо, що він неодноразово позивач у неї гроші на випивку, але потім повертав їх.  31.12.2011 року близько 11-ї години 20 хвилин  він приходив до них додому, так як у дочки було день народження. Поздоровив її та дав 200 грн., а потім  напився і вони поклали його спати. 
		 
		Свідок ОСОБА_16 показала, що останній раз бачила ОСОБА_3 приблизно 28 чи 29 грудня 2011 року, після обіду,  коли та поверталася додому із магазину з хлібом. Вона була її сусідкою. Колись ОСОБА_3  розповідала їй, що іноді позичала гроші ОСОБА_2. Він коли було йому потрібно іноді перелазив через паркан та заходив до неї. 04.01.2012 року її запросили працівники міліції  в якості пойнятої коли відкрили будинок ОСОБА_3 та проводили там огляд. В будинку виявили труп господарки, були відсутні ікони, які вона раніше бачила у неї в будинку.  
		 
		ОСОБА_17 підтвердив, що його син ОСОБА_18 04.01.2012 року від'їздив на заробітки до Росії з бригадою, яку зібрав ОСОБА_2. До них приїхав мікроавтобус, на якому хлопці їхали на роботу та почали завантажувати речі сина. В цей момент воді автомобіля сказав, що йому заважає якийсь оклунок, а коли почув, що там ікони, відмовився його везти взагалі.  Тоді вирішили залишити цей оклунок з іконами у нього вдома. Вони перебували в нього  на зберіганні поки їх не вилучили працівники міліції.  
		 
		Свідок ОСОБА_18 повідомив, що його речі до автомобіля, який відвозив їх до Росії на роботу завантажили без нього,  про те, що ОСОБА_2 залишив якийсь оклунок з іконами у його батьків на зберіганні не знав, бо в цей момент поїхав до банкомата за грошима.   
		 
		Свідок ОСОБА_19 підтвердив, що коли 04.01.2012 року вони їхали на заробітки до Росії, ОСОБА_2 крім інших речей завантажив до автомобіля якийсь оклунок із простирадла. Із розмови ОСОБА_2 з водієм зрозумів, що там ікони. Потім цей оклунок залишили у батька ОСОБА_18, так як водій відмовлявся везти їх через митницю з цими іконами. Коли приїхали на місце роботи то через  деякий час ОСОБА_2 звільнили за появу у нетверезому стані. 
		 
		З показів свідка ОСОБА_14 наданих в ході досудового слідства,  які були оголошені та досліджені в судовому засіданні, (т.1 а.с.279-281) вбачається, що ОСОБА_2 збирав бригади для роботи в Росії,. До однієї з яких входив він сам, а до іншої його син. Приблизно 30 чи 31 грудня 2011 року йому подзвонив ОСОБА_2 та запитав кому можна продати ікони, які він придбав у якихось алкоголіків за 150 грн.. Він відповів, що у місті є магазин, який скуповує предмети старини. Крім того повідомив, що у нього є знайомий, який також  цікавиться антикваріатом. Приблизно 01.01.2012 року він подзвонив  цьому знайомому - ОСОБА_12, повідомивши про ці ікони.  Той сказав, що привезли їх до лікарні, де він працює. Зателефонувавши ОСОБА_2 він сказав, щоб той відвіз ікону на роботу ОСОБА_12. Однак ОСОБА_2  був п'яний, і попросив номер ОСОБА_12, з яким в подальшому вони домовилися про зустріч. Також, 29.11.2011 року вони близько 15-ї години зустрілися із ОСОБА_2, який попросив позичити йому 50 грн., що той і зробив. 30.12.2011 року вони знову зустрілися у місті і ОСОБА_2 повернув йому борг. В цей же день він зустрів його знову, при цьому ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння і коли доставав якісь документи чи сигарки з кишені, у нього випали зім'яті гроші. Це його здивувала, адже напередодні той позичав у нього 50 грн.. Він запитав у нього про це, однак ОСОБА_2 лише посміхнувся. І нічого не сказав. 
		 
		З показів свідка ОСОБА_20 наданих в ході досудового слідства, які були оголошені та досліджені в судовому засіданні (т.1 а.с.207-208) вбачається, що свідок підтвердив обставини при яких він відвозив бригаду робітників разом із ОСОБА_2 за роботу до Росії. При цьому він відмовився брати із собою вузол ОСОБА_2 із простирадла, в якому були ікони, який потім залишили дома у батьків одного із пасажирів.  
		 
		З показів свідка ОСОБА_21 наданих в ході досудового слідства, які були оголошені та досліджені в судовому засіданні (т.1 а.с.247-249) вбачається, що він був пойнятим при проведення відтворення обстановки та обставин події злочину, в ході якого ОСОБА_2 розповів та показав як він убив ОСОБА_3 і які предмети він при цьому застосовував. Також ОСОБА_2 розповів та показав де він знайшов гроші потерпілої в сумі близько 1000 грн.. Крім цього підсудний розповів як він викрав з будинку ОСОБА_3 ікони. Покази ОСОБА_2 надавав добровільно, жодного тиску на нього не було. 
		 
		Свідок ОСОБА_5 пояснила, що її мати проживає через двір від господарства ОСОБА_3 і вона часто до неї ходить. Вона не бачила ОСОБА_2 ні 29, ні 30 грудня 2011 року взагалі.
		 
		Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_2 при проведенні з ним очної ставки (т.4 а.с.116-117) визнав, що  убив ОСОБА_3, при цьому на нього жодного тиску не було. 
		 
		Колегією суддів саме за клопотанням підсудного, з метою перевірки його алібі,  було допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7,  однак жоден з них не підтвердив, що бачив підсудного, коли той виходив вдень з господарства потерпілої  ОСОБА_3. Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати, що ці свідки говорять і неправду немає.
		 
		Вказані покази потерпілого та свідків суд вважає за необхідне покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними, логічними і об'єктивної підтверджуються іншими перевіреними в судовому засіданні доказами. 
		 
		Та обставина, що деякі свідки при дачі показань в суді вказували на неможливість ОСОБА_2 учинити вбивство, не впливає на доведеність винуватості останнього у вчиненні цього злочину.
		 
		Із висновку судово-медичної експертизи (т.2 а.с.162-165) вбачається, що безпосередньою причиною смерті потерпілої ОСОБА_3 явилась відкрита тупа черепно-мозкова травма з терасовидним переломом кісток склепіння та основи черепу, яка супроводжувалася забоєм та набряком речовини головного мозку, субархнаідальним крововиливом лівої півкулі. Смерть настала 29.12.2011 року.
		На тілі ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: відкрита тупа черепно-мозкова травма, забій речовини головного мозку, терасовидний перелом кісток склепіння та основи черепу, субархнаідальний крововилив, множинні забійні рани волосистої частини голови зліва, закрита тупа травма грудної клітини, з множинними двобічними переломами ребер, синці кута роту, садна з крововиливами   в ділянці правої лобно-скроневої області в кількості двох. 
		Дані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів як з обмеженою так і необмеженою травмуючою поверхнею, що підтверджується характером ушкоджень, індивідуальні та конструктивні особливості травмую чого знаряддя в характері ушкоджень не відобразились. Ймовірніше всього  відкрита ЧМТ, перелом кісток склепіння та основи черепу, забійні рани волосистої частини голови могли утворитися від тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, ймовірніше всього ребра обуха сокири, закрита тупа травма грудної клітини з множинними двобічними переломами ребер, ймовірніше всього утворились від стрибка нападника на грудну клітину потерпілої. Всі виявлені тілесні ушкодження являються зажиттєвими.  Відкрита тупа черепно-мозкова травма, забій речовини головного мозку, терасовидний перелом кісток склепіння та основи черепу, субархнаідальний крововилив, множинні двобічні переломи ребер відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаку небезпеки для життя в момент їх заподіяння, і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 підтвердив, що в потерпілої ОСОБА_3 були виявлені вищевказані тілесні ушкодження, і що смерть її наступила 29.12.2011 року.  Механізм виникнення тілесних ушкоджень частково відповідає механізму їх спричинення продемонстрованим підсудним вході відтворення обстановки та обставин події.  Такий висновок був ним наданий оскільки ОСОБА_2 на той час говорив, що завдав  сокирою потерпілій по голові лише близько трьох ударів, хоча їх було не менше шести. При цьому він також на той час промовчав, що пригнув їй на груди, в наслідок чого виникли двобічні переломи ребер. 
		 
		На досудовому слідстві підсудний ОСОБА_2 стверджував, що наніс потерпілій близько 2-3 ударів обухом сокири в область голови. При цьому при повторних допитах він не заперечував, що міг спричинити потерпілій  інші тілесні ушкодження, однак не пам'ятає цього в наслідок перебування в стані алкогольного сп'яніння. Механізм утворення тілесних ушкоджень виявлених при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_3 частково співпадає з механізмом  спричинення продемонстрованим підсудним в ході відтворення обстановки та обставин події злочину, що вбачається з висновку додаткової судово-медичної експертизи (т.2 а.с.177). Однак як видно із протоколу  відтворення обстановки та обставин події злочину (т.4 а.с.83-98) та відеозапису цієї слідчої дії, оглянутому в судовому засіданні, ОСОБА_2 вільно орієнтувався на місці вчинення злочину, зазначає такі деталі, які могла знати лише особа, яка безпосередньо вчинила злочин. 
		 
		Ці показання узгоджуються та підтверджуються даними, що містяться  протоколі огляду місця події, схеми,  фото таблиці та відеозаписом до нього ( т.1 а.с.39-84) і  протоколі огляду трупа та фото таблиці до нього( т.1 а.с.86-97).
		 
		Як вбачається з протоколу виїмки (т.2 а.с.37-38) за місцем проживання підсудного було вилучено предмети його одягу, в тому числі кросівки чорного кольору, які належать              ОСОБА_2
		 
		При цьому висновками судово-трасологічних експертиз (т.2 а.с.260-266,271-279) підтверджено, що  сліди низу підошви взуття, які були виявлені та вилучені під час огляду місця події злочину в господарстві ОСОБА_3, залишені взуттям того ж типу, що і вилучене взуття ОСОБА_2.
		 
		Відповідно до  висновку судово-цитологічної експертизи (т.3 а.с. 141-144) в піднігтьовому вмісті  обох рух потерпілої ОСОБА_3 виявлена кров людини, походження якої можливо в рівному ступені як від самої потерпілої так і від ОСОБА_2.
		 
		З висновків судово-імунологічних експертиз (т.3 а.с.68-70,75-77,89-91) вбачається, що на хустці ОСОБА_3, відрізку з простирадла, відрізку з пухової перини та відрізку тканої доріжки, вилучених з будинку потерпілої,   знайдено кров людини, яка може походити від потерпілої та ОСОБА_2.
		 
		Висновком судово-цитологічної експертизи (т.3 а.с.164-169) підтверджено, що на мотузці, вилученої з ротової порожнини трупу ОСОБА_3 виявлено змішані сліди крові та слини людини, які можуть  належати самій потерпілій. Та обставина, що  на вказаному речовому доказі відсутні сліди виділень підсудного, на думку колегії суддів пояснюється тим, що                ОСОБА_2 вчиняючи злочин перебував у  перчатках, які він потім викинув разом з сокирою до р. Сейм, про що він вказував на досудовому слідстві. 
		 
		Згідно висновку медико-криміналістичної експертизи ( т.3 а.с.220-224  )на шматках шкіри, вилученої з лівої тім'яно - потиличної області трупу потерпілої, виявлено 6 ушкоджень у виді забійних ран.  У п'яти з них виявлені морфологічні ознаки дії предмета, що має, ймовірно, досить добре виражене ребро. Длінник травмую чого знаряддя значно переважає над його поперечним розміром. В області шостого ушкодження виявлені ознаки дії предмета з плоскою обмеженою поверхнею. В області країв  і стінок ушкоджень виявлені сліди заліза. На зіставлених  фрагментах кісток із лівої тім'яно-потиличної області виявлена точка прикладення сили у виді втисненого, террасовидного, скалкового перелому неправильної округлої форми. Цей перелом міг утворитися в результаті впливу (удару) тупим предметом, що має  плоску, обмежену, імовірно, округлої форми контактуючу поверхню. Не виключена можливість виявлених ушкоджень на шматку шкіри і фрагментах кісток лівої тім'яно-потиличної області однією сокирою (його лезом і ударною частиною обуха) представленим на експертизу. Не виключається можливість що ці ушкодження могли бути заподіяні іншим знаряддям, що має аналогічні конструктивні особливості.   З огляду на морфологічні властивості ушкоджень на шматку шкіри (осадження і розмноження країв), можливо припустити, що вони  могли бути заподіяні лезом сокири через яку - не будь перешкоду, імовірно, що має тканеву основу. 
		 
		Колегія суддів вважає, що це узгоджується з показами підсудного наданими в ході досудового слідства, про те, що в момент нанесення ним ударів сокирою ОСОБА_3 на голові у неї був платок. 
		 
		З протоколу виїмки ( т.2 а.с.42-54) вбачається, що в квартирі свідка ОСОБА_23 були вилучені п'ять ікон та простирадло білого кольору, в які останні були загорнуті, що залишив ОСОБА_2.
		 
		Протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання підтверджено, що свідки ОСОБА_20 (т.2 а.с.59-60) та ОСОБА_23 (т.2 а.с.61-62) упізнали ОСОБА_2 як особу, що вантажила оклунок з іконами до автомобіля. 
		 
		З протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання видно, що  свідок, що ОСОБА_13 (т.2 а.с.63-79) та потерпілий  ОСОБА_8 (т.2 а.с.97-113) упізнали фотознімки ікон, що належали               ОСОБА_3, а свідок ОСОБА_12 ( т.2 а.с.114-130) упізнав ікони, які демонстрував йому ОСОБА_2, коли хотів їх продати. Ці обставини вказані особи підтвердили і в суді.
		 
		Потерпілий ОСОБА_8 в ході проведення відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с.283-286) підтвердив покази ОСОБА_2 в частині розміщення викрадених  підсудним з будинку ОСОБА_3 п'яти ікон. 
		 
		Висновками судово-медичних експертиз (т.3.а.с.34-36,41-43,48-50,55-57) підтверджено, що на вищевказаних іконах знайдено піт без домі шків крові, походження якого можливе від потерпілої та ОСОБА_2.
		 
		Відповідно до висновків мистецькознавчих експертиз (т.2 а.с.231,236,241,246) ікона «Богоматір Казанська» історичної та культурної цінності не має, її мінімальна коштовна вартість з урахуванням стану збереження становить 200 грн.; ікона «Богоиматір Тихвінська» історичної та культурної цінності не має, її мінімальна коштовна вартість з урахуванням стану збереження становить 100 грн.; ікона «Богородиця Праворучиця» історичної та культурної цінності не має, її мінімальна коштовна вартість з урахуванням стану збереження становить 50 грн.; ікона «Христос Вседержитель» у рамці історичної та культурної цінності не має, її мінімальна коштовна вартість з урахуванням стану збереження становить 50 грн., ікона «Христос Вседержитель» з кіотом історичної та культурної цінності не має, її мінімальна коштовна вартість з урахуванням стану збереження становить 50 грн..
		 
		З роздруківки телефонних з'єднань з мобільного телефону ОСОБА_2 номер                  НОМЕР_1 з додатками карт м. Путивль та фрагментів карти Сумської області (т.2 а.с.13-33), на яких вказані напрямки дзвінків з прив'язкою до базових станцій МТС, вбачається, що  під час вчинення злочинів 29.12.2011 року та 02.01.2012 року телефон обвинуваченого знаходився в азимуті 280 градусів від базової станції м. Путивль, вул. Кірова, «Цегляна труба», що співпадає з місцем знаходженням будинку потерпілої ОСОБА_3.
		 
		Згідно довідки Путивльського РВ УМВС України в Сумській області (т.3 а.с.272)  видно, що мисливська  рушниця ОСОБА_2 була вилучена, ще 17.01.2005 року, що підтверджує неправдивість пояснень останнього своїй співмешканці  ОСОБА_15 в частині виникнення у нього грошових коштів 29.12.2011 року від продажу рушниці. 
		 
		З висновку стаціонарної судової комплексної психолого - психіатричної експертизи (т.3 а.с.243-245) вбачається, що ОСОБА_2  в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому злочинів не  хворів на хронічне душевне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад душевної діяльності або інший хворобливий стан, а виявляв ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, активна залежність, F10,24 (Хронічний алкоголізм 2 ст. за МКХ-9) і перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, коли міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На сьогоднішній день ОСОБА_2 не виявляє ознак хронічного душевного захворювання, недоумства, тимчасового розладу душевної діяльності або іншого хворобливого стану, а є особою з ознаками розладів психіки та поведінки  внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності,  на даний час утримання, але в умовах виключаючи вживання(відділення СПЕ), (Хронічний алкоголізм 2 ст. за МКХ-9), здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, може постати перед слідство і судом. У ОСОБА_2 спостерігається помірно виражена схильність до збудливості та агресії. Крім того, у нього спостерігається схильність до брехні. В період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, він не перебував у стадії фізіологічного афекту, або в іншому емоційному стані, який би міг істотно впливати на його поведінку ( у відносинах з потерпілою).
		 
		По епізоду  незаконного придбання та зберігання бойових припасів. 
		 
		В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 показав, що знайдені в ході обшуку 30 штук патронів калібру 5,6 мм йому не належать, а їх було підкинуто, крім того посилався на те, що  із серпня 2011 року він не проживає з дружиною.
		 
		Суд розцінює таку позицію підсудного як висунуту версію свого захисту, оскільки його покази суперечать фактичним обставинам справи та доказам дослідженим в судовому засіданні.
		 
		Зокрема підсудний в ході досудового слідства, будучи допитаним в якості обвинуваченого в присутності свого захисника (професійного адвоката), тобто в умовах, що виключали незаконний вплив на нього (т.4 а.с.119-120) визнав, що в жовтні 2009 року його знайомий ОСОБА_24 перед від'їздом на заробітки до Росії, попрохав  його залишити на зберіганні малокаліберні патрони в коробці, на що той погодився, заховавши їх  в сараї.
		 
		З копії свідоцтва про смерть (т.3 а.с.269) вбачається , що ОСОБА_24 помер ІНФОРМАЦІЯ_2
		 
		З протоколу обшуку (т.2 а.с.134) вбачається, що приміщенні сараю господарства де мешкає дружина підсудного і він сам проживав в АДРЕСА_6 знайдено та вилучено 30 штук патронів калібру 5,6 мм.
		 
		Відповідно до висновку балістичної експертизи (т.3 а.с.280-282) вилучені в ході вказаного обшуку патрони відносяться до патронів кільцевого запалення  до нарізної спортивної та промислово-мисливської вогнепальної зброї калібру 5,6 мм. (пістолетів Марголіна, гвинтівок «ТОЗ-8», «ТОЗ-12» й інших). Патрони виготовлені промисловим способом, придатні до стрільби та є бойовими припасами.
		 
		Свідок ОСОБА_25 показала, що 17.01.2012 року вона приймала участь в якості пойнятої в ході обшуку в господарстві ОСОБА_2 При цьому в сараї було виявлено та вилучено малокаліберні патрони в кількості 30 шт.. Дружина підсудного ОСОБА_11 пояснила, що ці патрони належать її чоловіку ОСОБА_2. 
		 
		Аналогічні покази дала в ході досудового слідства і свідок ОСОБА_26, які були дослідженні та оголошені в судовому засіданні (т.3 а.с.261).
		 
		Свідок ОСОБА_11 по цьому епізоду в судовому засіданні показала, що вказані патрони знайшли в присутності понятих, підкинути їх в ході обшуку ніхто не міг. Патрони знайшли серед інструментів, що належали ОСОБА_2. Незважаючи на те, що її чоловік фактично проживає з іншою жінкою, відносини в них нормальні. Вона ніколи не заперечувала, коли він приходив до них додому.
		 
		Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати, що ОСОБА_11 обмовила підсудного немає.
		 
		Отож, вищенаведені докази колегія суддів вважає також за необхідне покласти в основу вироку, оскільки  вони є об'єктивними, узгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		Таким чином, давши аналіз всіх досліджених доказів,  колегія суддів  прийшла до висновку про те, що ОСОБА_2 скоїв злочини за обставин зазначених в описовій частині вироку і його злочинні дії кваліфікує:
		-          за ч.3 ст. 185  КК України, так як він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яке належить потерпілій ОСОБА_3, поєднану з проникненням у житло,  повторно;
		-          за ч.4 ст.187 КК України, так як він вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_3 при заволодінні її майном, поєднаний із заподіянням  потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.
		-          за ч.1 ст.263 КК України - так як він незаконно придбав та зберігав бойові припаси до вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто незаконне поводження з бойовими припасами;
		-          за п.6 ч.2 ст. 115 КК України, так як він скоїв умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3, тобто умисно протиправно заподіяв їй смерть, з корисливих мотивів.
		 
		До висновку про те, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на вбивство потерпілої з корисливих мотивів, колегія суддів приходить враховуючи, що в якості знаряддя злочину підсудним була використана сокира, якою він, для заволодіння майном потерпілої,  наніс їй удари в життєво важливий орган (по голові), в наслідок чого і настала її смерть на місці вчинення злочину. ОСОБА_2 скоюючи умисне вбивство ОСОБА_3  усвідомлював суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних, тяжких  наслідків - смерті потерпілої і бажав цього, тобто діяв з прямим умислом на вбивство.
		 
		В той же час, колегія суддів вважає недоведеною участь ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чотирьох  гусей 18.03.2011 року на суму 510 грн. з господарства потерпілої               ОСОБА_27 за адресою АДРЕСА_7 Путивльського району Сумської області, дії якого в цій частині були кваліфіковані органами досудового слідства за ст.185 ч.3 КК України.  
		 
		Зокрема, обвинувачення щодо вчинення інкримінованого підсудному в цій частині злочину ґрунтувалося виключно на показах  останнього, які він надав в ході досудового слідства при наданні явки з повинною (т.4 а.с.3), допиту в якості обвинуваченого (т.4 а.с.122-123) та відтворенні обстановки і обставин події злочину (т.4 а.с.126-131). При цьому ОСОБА_2 поясняв, що в середині березня 2011 року він поїхав на рибалку на р. Сейм в районі с. Скунусове. Він лови рибу всю ніч. Близько 4-ї ранку він повертався додому і вирішив викрасти гусей, яких він бачив ще раніше на городі одного з господарств с. Скуносове. Зайшовши на подвір'я зі сторони городу, він проник до сараю, звідки викрав чотирьох гусей, які в той же ранок, по дорозі додому продав незнайомій циганці за 300 грн.  
		 
		Вартість викрадених гусей  становить 510 грн., що вбачається з висновку товарознавчої експертизи (т.4 а.с.49), об'єктами якого були 1 гусак, живою вагою 6 кг. та 3 гуски живою вагою по 5 кг.. При цьому експерт даючи висновок покладався на вихідні данні, а саме вагу гусей, яка була вказана слідчим в постанові про призначення експертизи зі слів самої потерпілої (т.4 а.с.46),  без фактичного дослідження об'єктів злочинних дій. 
		 
		Однак визначення самої вартості викраденого майна, не є беззаперечним доказом у вчиненні підсудним саме цієї крадіжки, за яким можливо зробити єдиновірний висновок  про доведеність його вини у цьому. 
		 
		Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 2008 року у справі  «Луценко проти України»: що хоча ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює жодних правил допустимості доказів як таких, що переважно є питанням, яке регулюється національним законодавством. Національні суди можуть, за умови поваги до прав захисту, взяти до уваги показання, отримані в ході досудового розслідування, зокрема, якщо суд вважатиме, що ці показання мають бути підкріплені іншими наявними доказами. Однак може виникнути проблема, якщо визнання особи винною ґрунтується виключно на цих показаннях або матиме вирішальне значення.
		 
		Відповідно до ч.2 ст. 74 КПК України 1960 року,  визнання  обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів,  що є у справі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 327 цього Кодексу обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. 
		В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечив причетність до вчинення вказаного злочину та зазначив, що покази, які він надав в ході досудового слідства є неправдиві, оскільки тоді він зізнався у вчиненні більш тяжких злочинів, і йому було все одно, що він візьме відповідальність і за цей злочин.   
		 
		Інших доказів причетності ОСОБА_2 до вчинення крадіжки гусей в ході досудового слідства не добуто і суду не надано. При цьому саме обвинувачення в цій частині, на думку колегії судів базується на припущеннях, у зв'язку з чим підсудний підлягає виправданню по даному епізоду. 
		 
		При призначенні покарання для підсудного  суд, у відповідності до ст. 65 КК України,  враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
		 
		ОСОБА_2 характеризується посередньо,  не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. 
		 
		Як обставини, що пом'якшують покарання суд визнає перебування на утриманні підсудного трьох неповнолітніх дітей. 
		 
		Як обставини, що обтяжують покарання, суд враховує вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та  щодо особи похилого віку. 
		 
		При таких обставинах, враховуючи  характер і підвищену небезпеку скоєного злочину  та  виключно тяжкі наслідки, і приймаючи до уваги ступінь небезпечності підсудного для суспільства,  колегія суддів вважає, що виправлення підсудного можливе тільки при ізолюванні його від суспільства шляхом призначення передбаченого Законом покарання  у виді позбавлення волі, а в частині покарання за вчинення злочину передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України ближче до максимальної межі передбаченої цією статтею, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Строк відбування покарання для підсудного необхідно відраховувати з моменту затримання, тобто з 10.01.2012 року (т.4 а.с.56).
		 
		Потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_27 були заявлені цивільні позови. При цьому ОСОБА_8 просив стягнути з підсудного на його користь 1000 грн. матеріальної шкоди та 300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		ОСОБА_27 просила стягнути з підсудного 510 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди. 
		 
		Підсудний  ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав.
		 
		Як вбачається з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала,  а згідно  ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		 
		По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_2 вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_3 в ході якого заволодів грошовими коштами в сумі 1000 грн. та умисно позбавив її життя з корисливих мотивів, за що і засуджуються. Оскільки його вина доведена, то у відповідності до ст.ст. 1166,1167 ЦК України він повинен відшкодувати завдану шкоду. 
		 
		Моральна шкода потерпілому ОСОБА_8 заподіяна в зв'язку з втратою близької людини - матері, в результаті чого були порушені їхні нормальні життєві та родинні зв'язки, він пережив і переживає глибокі моральні страждання, змінився спосіб його життя, погіршився стан здоров'я. 
		 
		Таким чином, суд, виходячи із заявлених позовних вимог,  враховуючи при цьому  характер та обсяг страждань які зазнав позивач, фактичні обставини справи, ступінь вини підсудного, його матеріальний стан, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 150 000 грн.,  задовольнивши  частково позовні вимоги потерпілого. 
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_27 необхідно відмовити повністю, у зв'язку з                          недоведенням участі ОСОБА_2 у вчиненні злочину щодо її майна. 
		 
		По справі проведено ряд судових експертиз загальною вартістю 7712 грн.76 коп., які відповідно ст. 93 КПК України, підлягають стягненню з підсудного на користь НДЕКЦ при УМВС в Сумській області.
		 
		Питання речових доказів по справі  підлягає вирішенню у відповідності до ст.81 КПК України - предмети одягу потерпілої, відібрані зразки, які використовувалися в експертних дослідженнях, що знаходяться в камері схову Путивльського РВ УМВС (т.2 а.с.158) підлягають  знищенню після  вступу вироку в законну силу. Одяг ОСОБА_2 необхідно повернути його дружині ОСОБА_11, а на його мобільний телефон «Нокіа Х2-00» потрібно звернути стягнення в частині виконання вироку щодо конфіскації майна підсудного та в частині цивільного позову ОСОБА_8. П'ять ікон, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 необхідно залишити в останнього, дозволивши використовувати на свій розсуд. 
		 
		Керуючись ст. ст. 321-324 КПК України 1960 року, суд -
		 
		ЗАСУДИВ :
		 
		ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів  передбачених               ч.3 ст. 185,   ч.4 ст.187,  п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263  КК України і призначити йому  покарання:
		-          за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на три роки;
		-          за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком на вісім років із конфіскацією майна;
		-          за  п.6 ч.2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна;  
		-          за ч.1 ст.263 КК України  - у виді позбавлення волі строком на два роки.
		У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, визначити ОСОБА_2 покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим   -  у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
		 
		Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
		 
		Строк  відбування покарання обчислювати з 10.01.2012 року з моменту затримання.
		 
		Цивільний позов потерпілого  ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 150 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1000 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
		 
		В задоволенні цивільного позову  ОСОБА_27 про стягнення з ОСОБА_2 510 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди - відмовити. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області (розрахунковий рахунок 31256272210011, ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 25574892, код класифікації доходів бюджету 25010100) 7712 грн. 76 коп. - за проведення криміналістичних експертиз.
		 
		Речові докази по справі (т.2 а.с.158)  -  предмети одягу потерпілої, відібрані зразки, які використовувалися в експертних дослідженнях, що знаходяться в камері схову Путивльського РВ УМВС - знищити після  вступу вироку в законну силу. Одяг ОСОБА_2 - повернути його дружині ОСОБА_11; на мобільний телефон «Нокіа Х2-00» - звернути стягнення в частині виконання вироку щодо конфіскації майна підсудного та в частині цивільного позову ОСОБА_8. П'ять ікон, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити в останнього, дозволивши використовувати на свій розсуд. 
		 
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2  - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. 
		 
		                                         Судді:
		 
		 
		 
		В.М.Куцан В.С. Стеценко В.М.Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...