Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-74/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2013. Оприлюднено: 23.01.2014.
Дата набрання законної сили: 03.06.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 Р І Ш Е Н Н Я
		 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		       
		                                                                                       
		27.11.2012 року Московський районний суд м.Харкова
		в складі: головуючого судді Погасій О.Ф.,
		при секретарі Гелун Н.О. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом 
		                                 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-і особи  Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, служби по справам дітей Московської районної ради, відділу громадянства , міграції та реєстрації фізичних осіб Московського району, Московського філіалу КП «Жилкомсервіс», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», адміністрація Московського району Харківської міської ради, приватного нотаріуса ОСОБА_8 про визнання недійсним розпорядження Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про приватизацію житла ,  скасування свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі- продажу, стягнення моральної шкоди, визнання права користування житлом, усунення перешкод в користуванні житлом, виселення та зняття з реєстраційного обліку, 
		 
		 
		                                     В С Т А Н О В И В:
		 
		         11.08.2003  року   до  суду  звернувся   ОСОБА_5   до     ОСОБА_1   про  визнання  права користування   житлом.
		        Рішенням  Московського районного суду м.  Харкова  від 19.11.2003   року   позов  ОСОБА_5  задоволений.  Визнано  за  ОСОБА_5  право користування  житлом в  квартирі АДРЕСА_1.  (т.1 л.д. 34-35)
		      24.03.2004  року   до   Московського районного суду   м. Харкова надійшла заява  від   Виконавчого комітету   Московської  ради  м. Харкова   про  перегляд    рішення   Московського районного суду  м. Харкова  від  19.11.2003  року  за нововиявленими  обставинами. (т.1 л.д. 38-40)
		   Ухвалою   Московського  районного суду  м. Харкова  від 01.04.2004  року  заява Виконавчого  комітету   Московської  ради   м. Харкова  про  перегляд     рішення  Московського районного суду  м. Харкова  від  19.11.2003  року задоволено  та  скасовано  зазначене рішення   суду з тих підстав, що судом не було прийнято до уваги, що в спірній квартирі відповідачка ОСОБА_1 не була приписана,  позивач ОСОБА_9 перебував в зареєстрованому шлюбі з 1996 року по 10.06.2003 року, приховав цев факт при розгляді справи . (т.1 а.с. 50)
		    11.08.2004  року до суду надійшов   зустрічний  позов   Виконавчого  комітету   Московської   районної   ради   м. Харкова   до  ОСОБА_5,  ОСОБА_1,  ОСОБА_7, ОСОБА_6 третя особа: КПЖРЕП -2  Московського   району  м. Харкова,  приватний  нотаріус  ОСОБА_8  про визнання  ОСОБА_1 такою, що  втратила   право користування    житловою площею в  спірній квартирі, визнання недійсними розпорядження  щодо приватизації спірного житла і договору купівлі-продажу , укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_6, ОСОБА_7  В задоволенні позову   ОСОБА_9 просили  відмовити.
		    Ухвалою   Московського  районного суду  м. Харкова   від 09.12.2004  року  заяву   Виконавчого   комітету   Московського району  м. Харкова  про  перегляд   рішення  районного  суду   від 19.11.2003   року за  ново виявленим   обставинам  -  залишено  без  розгляду.  (т.1 а.с. 81) 
		   08.02. 2006  року  надійшла  заява  ОСОБА_1  про перегляд  рішення Московського районного  суду м. Харкова від  19.11.2003  року за нововиявленими  обставинами.(т.1 а.с. 86)
		 08.02. 2006  року  надійшло  доповнення  до  заяви  ОСОБА_1  про перегляд  рішення Московського районного  суду м. Харкова від  19.11.2003  року  за нововиявленими обставинами. (т.1 а.с. 107-108)
		    Ухвалою  Московського районного суду м. Харкова   провадження по  справі  було зупинено  до  набрання  законної  сили   вироку   по  кримінальний  справі,   яка знаходиться   в  провадженні   Московського  районного суду  м. Харкова, за  обвинуваченням   ОСОБА_5  за  ст.. 190  ч.2  КК України. (т.1 а.с. 137-138)
		   Вироком   Московського районного суду  м. Харкова  від 26.03.2007  року   ОСОБА_5 визнано  винним  в  скоєні   злочину, передбаченого  ч. 4   ст. 190  КК України    та   призначено   покарання  у    вигляді  5  років  позбавлення  волі, із застосуванням  ст.. 75 КК України   з  випробувальним строком  2   роки. (т.1 а.с. 139-140)
		  20.04.2007 року  ухвалою   Московського районного суду  м. Харкова   провадження  по     вищезазначеній  справі  відновлено. (т.1 а.с. 142)
		  13  червня   2007  року   ухвалою  суду   заяву   ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про  перегляд   рішення суду за  нововиявленими   обставинам  -  залишено  без  розгляду. (т.1 а.с. 147)  
		 До  Московського  районного  суду  м.   Харкова   надійшла  уточнена   та  доповнена  позовна  заява  ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до   ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,   Московської  районної   ради  м. Харкова, треті  особи:  приватний  нотаріус   Харківського  міського   нотаріального округу  ОСОБА_8,  Харківське міське   управління   комунального господарства  та  приватизації, Комунальне  підприємство «Харківське  міське  бюро   технічної  інвентаризації». (т.1 а.с. 157-158, 168-174, т.2 а.с. 116-122)
		  Ухвалою  Московського  районного  суду  м. Харкова  від   20  червня  2008  року   зустрічну  позову  заяву   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до  ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7,   виконкому   Московської  районної  в  м. Харкові  ради,   треті  особи:  приватний  нотаріус  ОСОБА_8,    Харківського  міського   нотаріального округу  ОСОБА_8,  Харківське міське   управління   комунального господарства  та  приватизації, Комунальне  підприємство «Харківське  міське  бюро   технічної  інвентаризації»,  відділ  опіки та  піклування   Московської   районної  в  м. Харкові   ради  про  визнання приватизації   та  свідоцтва   про  право  власності  недійсним,  визнання    право  власності на  квартиру,  про  відшкодування   моральної шкоди,  об*єднано в    одне  провадження  з  первісним  позовом  ОСОБА_5  до  ОСОБА_1,     третя особа:  виконком  Московської  районної в  м. Харкові  ради  про  визнання  права  користування  житловою  площею  та  за зустрічним  позовом   Виконавчого  комітету   Московської   районної   ради   м. Харкова   до  ОСОБА_5,  ОСОБА_1, ОСОБА_7,  ОСОБА_6,  третя особа: КПЖРЕП -2  Московського   району  м. Харкова,  приватний  нотаріус  ОСОБА_8  в якому  просить   визнати  ОСОБА_1  особою,  такою, що  втратила   право  на  житло. (т.2 а.с. 23-24)
		  Ухвалою  Московського  районного суду  м. Харкова  від  27.11.2008  року  прийнято  відмову   представника   виконкому  Московського району   м. Харкова  від   позову  на  підставі  ст. 174  ЦПК  України. (т.4 а.с. 98-99)
		  Ухвалою  Московського районного суду м. Харкова  від 27.11.2008  року   позов  ОСОБА_5  до ОСОБА_1, третя особа:  райвиконком  Московської  районної  в  м. Харкові  ради  про  визнання   права  користування   житловим  приміщенням -  залишено без розгляду. ( т.4 а.с. 100-101)
		   02.04.2009  року  до  Московського районного суду  м. Харкова   надійшов   зустрічний  позов   ОСОБА_7,   ОСОБА_6  до  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4   в  якому просить    визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4  такими, що  втратили  право  користування   квартирою № 213    б.7  по  вул..  Родниковій  в  м. Харкові. (т. 4 а.с. 245-249)
		  Ухвалою  Московського районного суду  м. Харкова  від 02.04.2009  року    вищезазначений   зустрічний  позов  ОСОБА_7 і ОСОБА_6 об*єднано  з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3  (т.4 л.д.267-268)
		           Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 р. позов ОСОБА_7 і ОСОБА_6 залишено без розгляду.
		          Позовні вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 мотивують  тим, що 5 квітня 1994 року рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова № 32 ОСОБА_1, як багатодітній матері, була надана житлова площа та видано ордер № 093772 на заселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.  Ордер видано на склад сімї : ОСОБА_1, як основний наймач, та неповнолітні діти наймача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2   Після отримання ордеру, через тяжке матеріальне становище, через відсутність паспорта громадянина України, який було втрачено (що підтверджується заявами про звернення до органів внутрішніх справ) ОСОБА_1 з дітьми не мали можливостей зареєструватися в отриманій квартирі, не мали можливості заселитися в квартиру через непридатність нового будинку для проживання у зв»язку з відсутністю комунікацій та електроенергії.  Тому були вимушені постійно змінювати місце проживання,  кімнату № 18 в гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 20, де мешкала сім»я та була зареєстрована,  необхідно було звільнити в зв»язку з отриманням ордеру  № 093772 на заселення спірної квартири. Місцем реєстрації залишалася кімната № 18 в гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 20 до 18 жовтня 2005 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова № 2-6452 від 18.10.2005 року ОСОБА_1 з дітьми визнано такими, що втратили право користування  житловим приміщенням № 18 в гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 20.  Але ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на теперішній час в паспортах мають реєстраційний запис саме за цією адресою, тому що іншого житла не мають, за якою б могли зареєструватися, а вселитися в трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 не мають можливості через злочин, скоєний відповідачем ОСОБА_5.   ОСОБА_5, дізнавшись, що в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживає, звернувся до Московського районного суду з позовом про визнання за ним права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3. Рішенням Московського районного суду м. Харкова № 2-44253 від 19.11.2003 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені, за ОСОБА_5 визнано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 та зобов»язано Московський РВ ХГУ УМВСУ в Харківській області зареєструвати ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3. (Рішення Московського районного суду м. Харкова № 2-44253 від 19.11.2003 року- скасоване 01.04.2004 року).   30 грудня 2003 року Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова № 2-44253 від 19.11.2003 року надано розпорядження № НОМЕР_1, яким передано у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2. На підставі розпорядження № НОМЕР_1 від 30 грудня 2003 року видане свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»13.12.2003 р . Заволодівши злочинним шляхом квартирою  № 213 буд. 7 по вул. Родниковій м. Харкова ОСОБА_5 24 січня 2004 року продає її ОСОБА_6, ОСОБА_7, про що свідчить договір купівлі- продажу квартири № 660, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8
		               
		         Позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3  в судове засідання не зявилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, на задоволені позову наполягають.
		           Відповідачі ОСОБА_5,   ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_10 в судове засідання не зявилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.  
		Представник Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради , Виконавчого комітету Харківської міської ради, Представник служби по справам дітей Московської районної ради,адміністрації Московського району Харківської міської ради, Представник відділу громадянства , міграції та реєстрації фізичних осіб Московського району, Московської філії КП «Жилкомсервіс», Представник КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Приватний нотаріус ОСОБА_8    в судове засідання не зявилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
		 
		           Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами в справі.  
		     Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  обґрунтованими та такими, що підлягають  задоволенню з наступних підстав.
		       5 квітня 1994 року рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова № 32 ОСОБА_1 була надана житлова площа та видано ордер № 093772 на заселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, на склад сімї : ОСОБА_1, як основний наймач, та неповнолітні діти наймача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2  (т.1 а.с. 99)
		                      Після отримання ордеру, з поважних причин через тяжке матеріальне становище, через відсутність паспорта громадянина України, який було втрачено , ОСОБА_1 з дітьми не мали можливостей зареєструватися та проживати в отриманій квартирі, поважною причиною також є заволодіння спірної квартири злочинним шляхом ОСОБА_5,  що підтверджується вироком у відношенні ОСОБА_5 від 26.03.2007 року Московського районного суду м. Харкова.
		                       З цих причин ОСОБА_1 с дітьми  вимушені постійно знімати житло. Кімнату № 18 в гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 20, де мешкала сімя  та була зареєстрована,  необхідно було звільнити в зв»язку з отриманням ордеру  № 093772 на заселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, але отримувала повідомлення про сплату комунальних послуг і за користування житлом, та сплачувала за користування житлом (т.2 а.с. 84-92) 
		                         Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова № 2-6452 від 18.10.2005 року ОСОБА_1 та ін. визнано такими, що втратили право користування  житловим приміщенням в кімнаті № 18 в гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 20.  
		                         Вироком суду у відношенні ОСОБА_5 також встановлено, що ОСОБА_5, заволодів майном спірною квартирою, не мав наміру щодо його повернення, ОСОБА_5, дізнавшись, що в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживає, звернувся до Московського районного суду з позовом про визнання за ним права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4. Рішенням Московського районного суду м. Харкова № 2-44253 від 19.11.2003 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені, за ОСОБА_5 визнано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 та зобовязано  Московський РВ ХГУ УМВСУ в Харківській області зареєструвати ОСОБА_5 за адресою спірної квартири. 30 грудня 2003 року Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова № 2-44253 від 19.11.2003 року прийнято розпорядження № НОМЕР_1, яким передано у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2. На підставі розпорядження № НОМЕР_1 від 30 грудня 2003 року видане свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»13.12.2003 р . Заволодівши злочинним шляхом квартирою ОСОБА_5 24 січня 2004 року розпорядився квартирою за власним розсудом, продав її ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі- продажу квартири , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 
		            Рішення Московського районного суду м. Харкова № 2-44253 від 19.11.2003 року, яким за ОСОБА_5 визнано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3  - скасоване ухвалою суду від 01.04.2004 року .   
		          Московським районним судом м. Харкова при розгляді кримінальної справи та вироком суду від 26.03.2007 року встановлено, що ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства та зловживанням довірою, незаконно заволодів квартирою № 213 будинку 7 по вул.. Родниковій в м. Харкові, вартістю 77000 гривень, яка була надана рішенням Жовтневого РВК м. Харкова № 32 від 05.04.1994 р. ОСОБА_1 а також членам її сімї, без наміру повернути її власнику при таких обставинах. Рішенням Жовтневого РВК м. Харкова № 32 від 05.04.1995 року ОСОБА_1 і членам її сімї була надана квартира АДРЕСА_5, а також ордер на вселення в зазначену квартиру. ОСОБА_1 в звязку  з тяжким матеріальним становищем, а також відсутністю паспорта громадянина України, не мала можливості зареєструватися в квартирі АДРЕСА_5, не вселилась в неї, відключила комунікації  в квартирі, проживала з сімєю в гуртожитку по вул.. Щегровій № 2 в м. Харкові. ОСОБА_5 дізнався від невстановлених в ході досудового слідства осіб, що в квартирі АДРЕСА_5 ніхто не проживає, мав умисел  на заволодіння чужим майном раніш йому незнайомої ОСОБА_1 зазначеною квартирою, шляхом обману та зловживанням довірою, підговорив ОСОБА_11 і ОСОБА_12 дати завідомо неправдиві покази, підтвердив факт його сумісного проживання і ведення спільного господарства з ОСОБА_1, що останні і зробили.
		                       Так ОСОБА_12 і ОСОБА_11, матеріали кримінальної справи у відношенні яких виділені в окреме провадження, допитані Московським районним судом м. Харкова в судовому засіданні 19.11.2003 року в якості свідків, дали неправдиві пояснення, підтвердили факт спільного проживання і ведення спільного господарства ОСОБА_9  з ОСОБА_1, на підставі яких рішенням Московського районного суду м. Харкова задоволені позовні вимоги ОСОБА_13 про визнання за ним права користування житловим приміщенням в спірній квартирі та його реєстрації в цій квартирі.
		                       30.12.2003 р. на підставі зазначеного рішення суду квартира АДРЕСА_6 передана ОСОБА_5 у власність розпорядженням центра приватизації державного житла та зареєстрована за ним в КП ХМБТІ.
		                       Заволодів таким чином квартирою 213 будинку № 7 по вул.. Родниковій в м. Харкові, належної потерпілій ОСОБА_1, розпорядився нею на свій розсуд продав квартиру ОСОБА_6 і ОСОБА_7
		                        Вироком суду  ОСОБА_5 притягнуто до кримінальної відповідальності та стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 гривень. (т.1а.с. 139-140) . Вирок суду набрав законної сили .
		 
		         Розпорядження № НОМЕР_1, яким передано у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2, є недійсним.  ОСОБА_5 розумів, що він не мав права на спірну квартиру.  (т.1 а.с. 60)
		            На підставі рішення Московського районного суду м. Харкова № 2-44253 від 19.11.2003 року, яке діяло на час надання розпорядження про передачу житла у власність,  не зважаючи на те, що згідно довідки ЖЕД № 118, яка була необхідна згідно переліку документів для приватизації житла, за  № 1512 від 25.12. 2003 року, основним наймачем була ОСОБА_1,  в довідці зазначено  про те, що ОСОБА_1 з сімєю видано ордер на вселення в квартиру, але вона не прописана в спірній квартирі, 30.12.2003 року Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради надало розпорядження № НОМЕР_1, яким передало у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2. 
		         Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї , які постійно мешкають в даній квартирі (будинку) в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обовязковим  визначенням уповноваженого власника квартири.
		           Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 підлягає скасуванню, оскільки підставою для його видачі був правочин який є недійсним.  
		            Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків    .
		             Згідно ч.1-3  ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .
		                    Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		                   Статтею 230 ЦК України передбачено , що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним .
		            У п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопад 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Відповідно до п. 7 зазаначеної Постанови ПВСУ правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.
		Пунктами 19, 20 даної Постанови Пленуму ВСУ визначено, що Відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією із сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		                      Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		                          Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
		                         Спірна квартира вибула із володіння позивачів поза їх волею.
		                          Договір купівлі- продажу квартири  АДРЕСА_7 , укладений між ОСОБА_5 24 січня 2004 року та ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8за № 660 є недійсним.
		                              З врахуванням того, що суд прийшов до висновку про недійсність договіру купівлі- продажу квартири , суд вважає за необхідне застосувати у зв'язку з цим наслідки недійсності правочину. 
		                           Суд повертає спірну квартиру позивачам, шляхом виселення з квартири відповідачів з усіма мешкаючими з ними особами, та шляхом зняття їх з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири.
		                             Незаконними діями ОСОБА_5, направленими на заволодіння спірною квартирою, позивачам причинено моральну шкоду. Цей факт встановлено вищезазначеним вироком суду. Згідно вироку суду з ОСОБА_5 стягнуто в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 15000 гривень. Суд задовольняє позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди , та стягую на користь кожного з них по 15000 гривень з ОСОБА_5
		                             Згідно ст.. 64 ЖК України члени сімї наймача , які мешкають разом з ним, користуються нарівні з ним всіми правами і несуть всі обовязки , які витікають з договору найму. Наймачем спірної квартири на момент видачі ордеру на вселення була ОСОБА_1, а діти члени сімї наймача. Вони з поважної причини не мали можливості вселитися в квартиру, зареєструватися, а тому суд поновляє їх порушене право шляхом  визнання їх такими, що набули право користування спірною квартирою, вселення в квартиру і реєстрації їх за адресою спірної квартири.
		                            Оскільки за договором купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 і ОСОБА_7  75 686 , 00 гривень, то суд застосовує реституцію і стягує з ОСОБА_5 на користь  ОСОБА_6 і ОСОБА_7 75686,00 гривень.
		                        Суд вважажає позов обґрунтованим , та задовольняє його в повному обсязі. 
		                        Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 209, 212-217, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 230  ЦК України, ст. ст. Закону України «Про приватизацію житлового фонду», суд ,
		                                                                   
		                                                                В И Р І Ш И В:
		 
		                              Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  задовольнити.
		                               Визнати недійсним розпорядження Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 30.12.2003 року про приватизацію житла № НОМЕР_1, яким передано у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_8.
		                               Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло житлову квартиру АДРЕСА_9, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 30 грудня 2003 року за реєстраційним № 5-03-246309НИ, зареєстрованого в ХМБТІ під реєстровим № П-5-62413 на імя  ОСОБА_5. 
		                                 Визнати недійсним договір купівлі- продажу квартири  АДРЕСА_8 , укладений між ОСОБА_5 24 січня 2004 року та ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8за № 660. 
		                                   Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду розмірі 15 000 грн.
		                                   Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду розмірі 15 000 грн.
		                                    Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду розмірі 15 000 грн.
		                                    Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартиру  АДРЕСА_8 та передати вказану квартиру ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.  
		 
		                                    Виселити з  квартири  АДРЕСА_10 ОСОБА_14, ОСОБА_7 з усіма мешкаючими з ними особами без надання іншого житлового приміщення та зняти ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших зареєстрованих осіб з реєстраційного обліку за адресою вказаної квартири.
		                                     Визнати право користування житловим приміщенням в квартирі  АДРЕСА_8 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та зареєструвати їх за адресою вказаної квартири . 
		 
		                                   Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 75 686 , 00 гривень (сімдесят п»ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень. 00 коп), одержаних ними від продажу квартири  АДРЕСА_2.
		                                      Судові витрати залишити за сторонами. 
		                               Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		          Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		 
		          Суддя                                                                                   О.Ф.Погасій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...