Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-717/12/1370 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2013. Зареєстровано: 06.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2013.
Дата набрання законної сили: 30.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		30 січня 2013 р.                                                                                                   Справа № 9104/81698/12, 81742/12/9104 
		Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
		головуючого судді                                  Кушнерика М.П.
		суддів                                                       Багрія В.М., Старунського Д.М.
		з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" та Військової частини 2144 Державної прикордонної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі за позовом  Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Військової частини 2144 Державної прикордонної служби України, треті особи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Архібуд", Управління державного комітету земельних ресурсів у м.Львові, Громадська організація "Територіальна Асоціація "Центр правозахисної діяльності і правової інформації "Захист і сприяння" імені ген. УНР В.Сікевича" про визнання рішення недійсним, -
		 
		                                                   В С Т А Н О В И Л А:
		 
		25.01.2012р. Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення військової частини 2144, оформлене листом від 13.12.2006 року вихідний № 614/6877, який адресований Львівському міському голові з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки площею 2,8262 га по вул.Довбуша, 15 у м.Львові.
		В обґрунтування вимог посилається на те, що за результатами проведеної військовою прокуратурою Західного регіону України перевірки, встановлено, що службові особи військової частини 2144 скерували Львівському міському голові лист № 614/6877, яким без рішення уповноваженого державного органу - Кабінету Міністрів України клопотали вилучити земельну ділянку площею 2,8262 га по вул.Довбуша, 15 у м.Львові з користування військової частини та зарахувати її до земель запасу. При цьому, вказана земельна ділянка належала до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, є державною власністю та включена до складу регіонального ландшафтного парку «Знесіння», який є об'єктом природно-заповідного фонду України. З урахуванням цього листа, висновків контролюючих органів, в тому числі і Управління земельних ресурсів у м.Львові, 01.03.2007 року ухвалою Львівської міської ради №612 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл ТзОВ «АрхіБуд» на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по вул.Довбуша, 15 у м.Львові, а 05.07.2007 року ухвалою Львівської міської ради №1023 без вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача (військової частини 2144) та без зміни цільового призначення земельної ділянки, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду вказану земельну ділянку ТзОВ «АрхіБуд» терміном на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови. Ухвалою Львівської міської ради №2260 від 04.12.2008 року внесено зміни та доповнення до Ухвали №1023 від 05.07.2007 року, якою за згодою військової частини 2144 вилучено земельну ділянку площею 2,8939 га по вул.Довбуша, 15 у м.Львові та переведено цю земельну ділянку із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови. 
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. позов задоволено. 
		Військова частина 2144 та ТзОВ «АрхіБуд» оскаржили дану постанову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення даної справи, неповного з'ясування судом обставин справи, а висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові не відповідають обставинам справи, просять скасувати постанову та закрити провадження у справі.
		Військова частина 2144 обгрунтовує свої вимоги тим, що судом в порушення ч.1 ст.122 КАС України безпідставно порушено терміни розгляду адміністративної справи, так як жодних дій зі сторони відповідача, направлених на затягування судового розгляду не було.
		Вважає, що судом не прийнято до уваги жодні з пояснень та доводів представників відповідача, а також представника третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ «АрхіБуд».
		В користуванні військової частини 2144 (далі - в/ч 2144) за часів існування СРСР знаходилась земельна ділянка по вул.Довбуша, 15 м.Львова до 2006 року, яка закріплена за військовою частиною рішеннями органів влади УРСР та на якій були забудови військової частини.
		В 2006 році не військовою частиною, а уповноваженими органами було проведено відчуження нерухомого майна та визначено службовою особою Адміністрації Держприкордонслужби України (Далі - АДПСУ) командиру військової частини 2144 провести передачу будівель ТОВ «Будінвест», а також земельної ділянки місцевим органам влади відповідно до чинного законодавства (лист вих.№0.614 - 16533/0/6-06 від 17.08.06).
		Листом від 13.12.06 №614/6877 командир в/ч 2144 звернувся на ім'я міського голови Львова з клопотанням про вилучення земельної ділянки по вул.Довбуша, 15, м.Львова.
		Жодних самостійних рішень, щодо передачі спірної земельної ділянки командир в/ч 2144 не приймав, а направив лише звернення до органів влади, як до зацікавленого землерозпорядника, яке носило виключно інформативний характер.
		Рішення суб'єкта владних повноважень приймається у відповідній формі. Формою рішення командира військової частини є розпорядження чи наказ, що прямо визначено Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом АДПСУ від 15.02.05 №116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.05 за №294/10574.
		Суд не взяв до уваги тверджень представників відповідача та представника ТзОВ «АрхіБуд» з приводу того, що оспорюваний лист за своїм змістом не встановив жодного. юридичного факту та не змінив ні власника, ні користувача спірної земельної ділянки, аргументуючи це посиланням на наявність внутрішнього волевиявлення командира в/ч 2144, що, на думку суду, і є відповідним рішенням про відчуження.
		Проте, відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Також, командир військової частини не наділений повноваженням щодо розпорядження земельними ділянками наданими військовій частині в користування, відповідно і рішення щодо відчуження останній не приймає.
		Суд у рішенні зазначає, що враховуючи особливий статус земельної ділянки по вул.Довбуша, 15, при вирішенні питань стосовно її вилучення з користування, відповідач повинен був звертатись не до Львівської міської ради, а до органу державної виконавчої влади, проте, на зазначеній ділянці на час відчуження функціонували будівлі лише виробничо-господарського призначення для забезпечення та ведення підсобного господарства військової частини. Законодавство не виключає комунальну форму власності земель оборони в залежності від їх цільового призначення.
		Відповідно до ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.
		П.«б» ч.3 ст.84 Земельного кодексу України зазначено, що землі оборони не можуть перебувати у комунальній власності, крім земельних ділянок під об'єктами виробничого призначення, за призначенням які фактично і були об'єкти на спірній земельній ділянці, що виходить із свідоцтва про право власності будівель та споруд серія ЯЯЯ №919202.
		Також судом не взято до уваги та не зазначено у рішенні від 29 березня 2012 року письмові пояснення представників військової частини 2144 з приводу того, що військовою частиною не отримувався акт на постійне землекористування, проект землевідведення не виготовлявся, розмір земельної ділянки з визначенням меж в натурі уповноваженим суб'єктом не визначався, розмежування земель державної та комунальної власності, як то передбачено Земельним кодексом України та Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» в місті Львові не проводилося.
		П.10 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
		П.12 Перехідних положень чітко визначено суб'єкта управління державними землями до проведення заходів з їх розмежування, а саме зазначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно зі ст.83 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності покладені на органі місцевого самоврядування - ради. А ст.84 цього Кодексу визначено, що розпорядження землями державної власності є виключною прерогативою органів державної виконавчої влади. Однак до проведення розмежування розпорядження землями державної власності, розташованими у межах населених пунктів, здійснюють не державні органи, а органи місцевого самоврядування - сільські, селищні та міські ради, а за їх межами - органи державної виконавчої влади.
		Своїм листом №614/6877 від 13.12.2006 командир військової частини клопотав вилучити з користування військової частини земельну ділянку площею 2,8262 га по вул.Довбуша, 15, у м.Львові та зарахувати її до земель запасу. Таке звернення командира військової частини 2144 з оскаржуваним листом не є юридичним фактом, тобто обставиною, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення  правовідносин, а тому вважають, що не є предметом судового розгляду.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Лист військової частини 2144 №614/6877 від 13.12.2006 року не носить самостійного нормативно-правового характеру, не є правовим актом індивідуальної дії, не створює юридичних наслідків для позивача у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а є лише інформативним документом.
		З оспорюваного листа начальника Львівського прикордонного загону суд вбачає, що прохання начальника військової частини 2144 є волевиявленням особи, а відтак є кінцевим результатом прийнятого рішення, проте військова частина з таким твердженням не погоджується, адже згідно листа Вищого адміністративного суду України №1145/11/13-10 від 27.07.2010 року, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
		Лист №614/6877 від 13.12.2006 року не може бути визнаний рішенням, так як є лише інформативним документом.
		ТзОВ «АрхіБуд» мотивує апеляцію тим, що право звернення до суду в інтересах держави надано лише прокурору (його заступнику) - п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру», Всупереч наведеним нормам, позов було заявлено Військовою прокуратурою Західного регіону України, яка не має необхідного обсягу адміністративної процесуальної дієздатності для звернення до суду з позовом в інтересах держави.
		Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Хоча суд вважає, що строк для звернення до суду Військовою прокуратурою не пропущений, оскільки підстави для звернення з таким позовом виникли 20.12.2011 року з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно колишнього командира військової частини 2144 - начальника Львівського прикордонного загону ОСОБА_3
		У тексті ухвали Львівської міської ради №2260 від 04.12.2008 року є посилання на лист №614/6877 від 13 грудня 2006 року, що є предметом спору у цій справі, ухвала Львівської міської ради №2260 від 04.12.2008 року є публічним і загальнодоступним документом,  оскільки її тест опублікований на офіційному сайті Львівської міської ради з дня її прийняття, вважають, що саме з цього дня Військова прокуратура Західного регіону повинна була дізнатися про факт існування листа відповідача №614/6877 від 13 грудня 2006 року.
		Отже, встановлений ч.2 ст.99 КАС України шестимісячний строк на звернення до суду з позовом про скасування рішення в/ч 2144 №614/6877 від 13 грудня 2006 року повинен обчислюватись, починаючи з 04.12.2008 року, що однозначно свідчить про пропуск Військовою прокуратурою строку на звернення до адміністративного суду з таким позовом.
		Підставою для звернення з адміністративним позовом до суду в порядку КАС України - є порушення прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Всупереч наведеному, ні з тексту позовної заяви, ні з пояснень представника військової прокуратури чи Львівської обласної державної адміністрації, ні з тексту оскаржуваної постанови не зрозуміло - які саме права чи інтереси Львівської обласної державної адміністрації порушено листом відповідача №614/6877 від 13 грудня 2006 року. 
		Безпідставним вважають посилання суду в тексті оскаржуваної постанови на Розпорядження №1338-р від 11.11.2009 року Кабінету міністрів України та Розпорядження №228/0/5-10 від 17.03.2010 року Голови Львівської державної адміністрації, як на підставу участі Львівської обласної адміністрації в даній справі, оскільки вказані нормативні акти були прийняті значно пізніше після скерування відповідачем листа №614/6877 від 13 грудня 2006 року Голові Львівської міської ради.
		Виходячи із змісту ч.2 ст.77 ЗК України та п.12 Розділу X ЗК України, абсурдним вважають твердження суду про те, що земельна ділянка по вул.Довбуша, 15 в м.Львові була державною власністю.
		Згідно оскаржуваної постанови, земельна ділянка у м.Львові по вул.Довбуша, 15, знаходилась у користуванні в/ч 2144 Державної прикордонної служби.
		У відповідності до ч.1 ст.77 ЗК України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
		Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (ст.3 ЗУ «Про Збройні сили України»).
		На підставі Законів України «Про Збройні Сили України» (ст.10) та «Про оборону України» (ст.10), Міністерство оборони України уповноважене розпоряджатись та здійснювати контроль за державним майном, переданим у користування формуванням, що входять до складу Збройних сил України.
		Якщо листом відповідача №614/6877 від 13 грудня 2006 року і могла бути заподіяна шкода інтересам держави, то органом, в особі якого держава виступає у спірних правовідносинах - є Міністерство оборони України.
		Таким чином, у позові Військової прокуратури Західного регіону України суд зобов'язаний був відмовити в зв'язку із безпідставністю позовних вимог та відсутністю предмету спору, оскільки такий позов подано в інтересах держави в особі органу, який немає жодного відношення до спірних правовідносин.
		Окрім наведеного, у відповідності до ч.3 ст.50 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Таким чином, якщо лист відповідача №614/6877 від 13 грудня 2006 року може розглядатися як рішення суб'єкта владних повноважень, то таким суб'єктом мав-би бути автор листа - начальник Львівського прикордонного загону, полковник ОСОБА_3, а не військова частина №2144.
		Всупереч ст.52 КАС України, судом не вжито жодних заходів щодо залучення належних позивача та відповідача до участі в справі, що безумовно призвело до прийняття незаконної постанови.
		У судовому засіданні 29.03.2012 року, представником ТОВ «Архібуд» було заявлене клопотання про закриття провадження в цій справі на підставі ч.1 ст.157 КАС України в зв'язку із тим, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ «Архібуд» про закриття провадження у вказаній справі.
		Враховуючи прохальний характер оскаржуваного листа №614/6877 від 13 грудня 2006 року, вважають, що сам лист, а також викладена у ньому інформація не носить самостійного нормативно-правового характеру, не є правовим актом індивідуальної дії, не створює юридичних наслідків для позивача у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а є лише інформативним документом, тобто не є рішенням суб_'єкта владних повноважень в розумінні ст.17 КАС України.
		Твердження суду про те, що положення ст.142 ЗК України не вимагають від землекористувача оформлення відмови від користування земельною ділянкою в певній формі, а тому відповідач застосував форму листа, вважають нелогічним та безпідставним, оскільки в оскаржуваній постанові, суд посилається на положення п.3 ст.142, у відповідності до яких - припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивачів та представників громадської організації, які просять залишити в без змін оскаржуване рішення суду, представників відповідача та представника ТзОВ, які підтримали апеляційні скарги, заперечення на скарги, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що військовою прокуратурою Західного регіону України проведено перевірку дотримання службовими особами військової частини 2144 вимог земельного законодавства України. За результатами перевірки прийнято рішення про звернення в інтересах держави до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення військової частини 2144.
		Земельна ділянка, розташована у м.Львові по вул.Довбуша, 15, належить до земель історико-культурного призначення, оскільки постановою Ради Міністрів УРСР №297 від 12.06.1975 року у м.Львові було створено Державний історико - архітектурний заповідник. Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих № 321 від 09.07.1975 року «Про створення державного історико-архітектурного заповідника в м.Львові» на виконання зазначеної Постанови було затверджено межі вказаного заповідника згідно з Додатком №1. У цьому додатку зазначено, що заповідник створюється на території забудови давньоруської і середньовічної частини Львова, при цьому, визначено, що вул.Довбуша також віднесена до території заповідника. 11.11.2009 року Кабінет Міністрів України ухвалив Розпорядження №1338-р «Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові», а 17.03.2010 року Головою Львівської обласної державної адміністрації ухвалено Розпорядження №228/0/5-10 «Про відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові», яким було визначено межі заповідника, затверджено Положення про заповідник у новій редакції.
		У 1953 році було прийнято рішення про розміщення на спірній ділянці 17 господарських будівель для забезпечення функціонування військової частини 2144 (свинарника, собачих будок, собачої кухні, декількох сараїв і туалетів, трансформаторної підстанції). Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради 1962 року №453 за військовою частиною 2144 закріплена земельна ділянка, розташована у м.Львові по вул.Довбуша, загальною площею 1,75 га. 06.02.1998 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №51 «Про інвентаризацію земель м.Львова» підтверджено, що за військовою частиною 2144 по вул.Довбуша у м.Львові закріплено земельну ділянку площею 3,5130 га, яка відносилась до земель промисловості, транспорту, зв'язку ,енергетики, оборони та іншого призначення. Як вбачається з листа Управління державного комітету земельних ресурсів України у м.Львові від 13.04.2011 року № 40/01-15/3152 відповідно до рішення Львівської обласної ради №97 від 20.03.1996 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України» земельна ділянка площею 3,5130 га на вул.Довбуша, 15 входила в загальну площу 5,000 га земельної ділянки (вул.Зелена, вул.Довбуша), яка знаходилась у користуванні військової частини 2144. Таким чином, спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні військової частини 2144 Державної прикордонної служби України.
		Також, ухвалою Львівської міської ради народних депутатів від 01.04.1991 року створено міський ландшафтно-історичний парк «Знесіння», в межі якого увійшла і спірна земельна ділянка, розташована у м.Львові по вул.Довбуша, 15. В подальшому було прийнято ряд рішень, згідно із якими площа парку розширювалась. 01.10.1998 року Львівська обласна рада прийняла рішення №71 «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області», у п.2 якого було вирішено змінити площу Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» з 288,76 га на 312,10 га.
		Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 02.12.1993 року №327 з метою збереження і відновлення унікального природно-історичного комплексу гряди Знесіння і прилеглих територій давніх поселень, парк «Знесіння» було проголошено об'єктом природно-заповідного фонду.
		В подальшому це рішення було підтверджено ухвалою Львівської міської ради від 19.05.1994 року та ухвалою Львівської міської ради від 20.06.1996 року. Положення про Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» було затверджено у 1995 році Державним управлінням екологічної екологічної безпеки у Львівській області та погоджено Львівською міською радою.
		05.09.1996 року виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів прийняв рішення №485 «Про проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», яким було погоджено проект організації території Регіонального ландшафтного» парку «Знесіння», розроблений ПКО «Політехніка» державного університету «Львівська політехніка».
		19.06.1998 року було складено Акт №95/42 встановлення та узгодження в натурі внутрішніх меж регіонального ландшафтного парку «Знесіння», згідно з яким внутрішні межі парку були встановлені в натурі та погоджені з військовою частиною №2144. До вказаного Акту було додано відповідний абрис.
		21.06.2001 року Львівська міська рада прийняла Ухвалу 13-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ряди народних депутатів №1113 «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у м.Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння».
		Згідно п.1.1 цієї Ухвали було затверджено для регіонального ландшафтного парку «Знесіння» зовнішню межу, яка визначає територію парку площею 312,0949 га та межу охоронної зони, яка визначає територію площею 473,6151га. У відповідності до п.2.3 Ухвали №1113 від 21.06.2001року регіональному ландшафтному парку «Знесіння» було вирішено видати Державний акт на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 153,6903га. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ № 004103, виданого Регіональному ландшафтному парку «Знесіння» 19.12.2001 року Львівською міською радою народних депутатів, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 1-5 № 116, земельна ділянка на вул.Довбуша 15 у м.Львові розташована на території Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та оточена землями парку, які надані парку у постійне користування. Згідно із п.4 зазначеної Ухвали земельні ділянки, які будуть вивільнятись на території, визначеній зовнішньою межею парку «Знесіння», повинні надаватись в постійне користування Регіональному ландшафтному парку «Знесіння».
		Таким чином, земельна ділянка у м.Львові по вул.Довбуша, 15 була державною власністю і знаходилась у користуванні військової частини 2144 Державної прикордонної служби України.
		Відповідно до оспорюваного листа №614/6877 від 13.12.2006 року, адресованого міському голові м.Львова Садовому А.І., начальник Львівського прикордонного загону ОСОБА_3 просить вилучити з користування військової частини 2144 земельну ділянку площею 2,8262 га за адресою: м.Львів, вул.Довбуша, 15 до земель запасу міста. Підставою для даного листа стали акти прийому-передачі нерухомого майна військового містечка №301а військової частини 2144 Державної прикордонної служби України та Розпорядження Кабінету Міністрів України №258-р від 13.07.2005 року, яке не має жодного відношення до земельної ділянки військової частини 2144 площею 2,8262 га, розташованої за адресою: м.Львів, вул.Довбуша, 15, тому воно не могло слугувати підставою для відмови військової частини 2144 від користування нею.
		Відповідно до листа заступника директора Департаменту забезпечення-начальника Управління тилу Адміністрації Державної прикордонної служби України Томаша В.В. «Про оформлення документів» начальнику Львівського прикордонного загону передані затверджені акти прийманні-передачі будівель та споруд військового містечка № 301а, які розташовані у м.Львові по вул.Довбуша, 15. Також, у цьому листі начальнику Львівського прикордонного загону, вказано передати зазначені будівлі ТзОВ «Будінвест», зняти з обліку та зробити відповідні записи у бухгалтерському обліку, провести відповідну роботу щодо передачі місцевим органам влади земельної ділянки відповідно до чинного законодавства. Загальна площа будівель та споруд військового містечка №301а, які розташовані у м.Львові по вул.Довбуша, 15, становить 722,6 кв.м. (згідно Акту прийому-передачі від 29.06.2006 року), а кількість таких об'єктів - вісім.
		Крім того, на земельній ділянці, розташованій у м.Львові по вул.Довбуша, 15, запропонованої начальником Львівського прикордонного загону ОСОБА_3 для вилучення, знаходиться трансформаторна підстанція (Е-І), яка перебуває у державній власності, що підтверджується довідкою ОКП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №570 від 21.01.2011 року.
		Відповідно до ч.1 ст.77 Земельного Кодексу України - землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, тобто і для розміщення військових частин Державної прикордонної служби (оскільки остання є військовим формуванням, утвореним відповідно до законодавства України). Частиною 2 цієї статті передбачено, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
		П.5 ч.1 ст.141 Земельного кодексу України - підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
		Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки - ч.3 ст.142 Земельного кодексу України.
		Ст.5 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
		Військова частина 2144, будучи постійним користувачем земельної ділянки, розташованої у м.Львові по вул.Довбуша, 15, мала б звернутись із зверненням про добровільну відмову від користування земельною ділянкою до власника землі - держави, яка реалізує це право через Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи, обласної державної адміністрації, а не до органу місцевого самоврядування.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неправомірні дії відповідача спричинили незаконне вибуття нерухомого майна з державної власності, а відтак порушило державні інтереси, на захист та відновлення яких і звертається військова прокуратура, що узгоджується з нормами ч.2 ст.60 КАС України, якою передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами та ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших - державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Таким чином, військовий прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин, Львівської обласної державної адміністрації.
		Посилання ТзОВ «АрхіБуд» на пропущення строків звернення до суду, передбачених ч.2 ст.99 КАС України не заслуговують на увагу, оскільки за результатами проведеної перевірки дій службових осіб військової частини 2144 при наданні згоди на вилучення земельної ділянки по вул.Довбуша, 15 у м.Львові, 20.12.2011 року старшим прокурором відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави військової прокуратури Західного регіону України старшим радником юстиції Розманом В.С. винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно колишнього командира військової частини 2144-начальника Львівського прикордонного загону ОСОБА_3 за фактами викладеними в описовій частині постанови на підставі ст.6 п.2 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину), а також складено висновок про наявність підстав для застосування представницьких повноважень. 25.01.2012р. позов подано до суду, тобто в межах шестимісячного строку встановленого законодавством.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, а згідно ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист начальника Львівського прикордонного загону ОСОБА_3 №614/6877 від 13.12.2006 року до міського голови з проханням вилучити з користування військової частини 2144 земельної ділянки є документом, що породжує правові наслідки і містить в собі прийняте волевиявлення. Даним листом військова частина дала погодження на вилучення земельної ділянки, яке є обов»язковим.
		При цьому, начальник Львівського прикордонного загону ОСОБА_3, як посадова особа, яка діяла в інтересах держави - одночасно виконував адміністративно-управлінські  функції, а, відтак, неправомірність таких дій стверджено в судовому засіданні. Іншого порядку оскарження законодавство не передбачає, тому його дії підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. 
		Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		 
		Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
		 
		                                                           У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" та Військової частини 2144 Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі №2а-717/12/1370 - без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
		 
		Головуючий суддя:                                                              М.П.Кушнерик
		 
		 
		Судді:                                                                                 В.М.Багрій
		 
		 
		                                                                                             Д.М.Старунський                             
		 
		Повний текст виготовлено 04.02.2013р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...