Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1570/7242/2011 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2013. Зареєстровано: 07.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2013.
Дата набрання законної сили: 31.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		31 січня 2013 р.Справа № 2а/1570/7242/2011
		Категорія: 7 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		доповідача - судді Турецької І.О.
		суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
		за участю секретаря - Скоріної Т.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу компанії «Глорион С.А.» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом компанії «Глорион С.А.» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Кавуна Юрія Даниловича, державних інспекторів Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Кирси Віктора Вікторовича та Парамоненка Сергія Володимировича про визнання дій, припису та бездіяльності протиправними, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2011 року компанія «Глорион С.А.» звернулась до суду першої інстанції з позовом в якому просила:
		1) визнати протиправними дії державного інспектора Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі - Держекоінспекція) Парамоненка Сергія Володимировича, які виразилися в безпідставної забороні теплоходу «Афіна» війти в пункт пропуску ДП «Одеський морський торговельний порт»;
		2) визнати протиправними дії державного інспектора Держекоінспекції Кирси Віктора Вікторовича, які виразилися в безпідставному відборі проб ізольованого баласту т/х «Афіна», який проведений з порушенням способу, порядку (процедури);
		3) визнати протиправними дії посадових осіб Держекоінспекції по затриманню т/х «Афіна» 23 червня 2011 року;
		4) визнати припис про затримання т/х «Афіна» від 23 червня 2011 року № 000086 протиправним;
		5) визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Держекоінспекції Кавуна Юрія Даниловича, щодо не підтвердження капітану Одеського морського торгового порту відомостей про сплату претензії та відсутність неврегульованих питань.
		В обґрунтування позивач зазначив, що 20 червня 2011 року при проходженні судном т/х «Афіна» екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон України, капітаном т/х «Афіна» було надано інспекторам Парамоненку С.В. та Кирсі В.В. міжнародні сертифікати та свідоцтва про відповідність судна нормам Міжнародних конвенцій та договорів. Незважаючи на надані документи, а також на те, що жодних порушень під час огляду судна виявлено не було, інспектором Парамоненко С.В. безпідставно в судновій екологічній декларації т/х «Афіна» було поставлено відмітку «вхід заборонено». 
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії інспекторів під час здійснення ними екологічного контролю судна т/х «Афіна» щодо відбору проб ізольованих баластних вод з метою проведення аналізу баластної води на вміст забруднюючих речовин та порівняння з нормативами граничнодопустимих концентрацій, заборона «входу» т/х «Афина» в пункт пропуску ДП «Одеський морський торговий порт» були вчинені відповідно до нормативних приписів та повноважень, якими наділені державні інспектори Держекоінспекції національним законодавством України. 
		В апеляційній скарзі компанія «Глорион С.А.» зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке, на думку апелянта, виразилося у не застосуванні судом першої інстанції приписів Міжнародної конвенції по попередження забруднення с суден 1973 року, у редакції Протоколу 1978 року (надалі - МАРПОЛ 73/78), яка ратифікована Україною та підлягає обов'язковому застосуванню.
		Також, на думку апелянта, суд проігнорував зміст п.4.3. Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон в зонах діяльності регіональних митниць і митниць, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 08 вересня 1999 року (надалі - Положення №204) та положення ст.67 Водного Кодексу (надалі - ВК України), в яких не передбачено, право державних екологічних інспекторів на проведення відбору проб ізольованого баласту. 
		В суді апеляційної інстанції представник апелянта просила апеляційну скаргу задовольнити.
		Представник Держекоінспекції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, рішення суду просила залишити без змін.
		З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. 
		Судом першої інстанції було встановлено, що 20 червня 2011 року під час проведення екологічного контролю Держекоінспекцією судна т/х «Афіна», адміністрацією судна було відмовлено у наданні баластної форми на прибуття до порту м. Одеси, а також відмовлено у можливості відбору проб баластних вод з танків судна.
		Згідно суднової екологічної декларації № 924/1 від 20 червня 2011 року баластні води у кількості 3 500 мі будуть скинуті у порту м. Одеси під час вантажних операцій (т. 1 а.с. 25).
		Також, згідно інформації адміністрації судна у форпік-танку знаходиться 790,9 мі баластних вод.
		Зазначені обставини були зафіксовані інспекторами Кирса В.В. та Парамоненко С.В. в акті обстеження від 20 червня 2011 року, в якому також було зазначено, що без рішення Державної екологічної інспекції по охороні навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря щодо відповідності якості вод нормативам ГДК речовин, скид баластних вод за борт у внутрішні морські та територіальні води України заборонено (т. 1 а.с. 23).
		В акті про результати прикордонного контролю іноземного судна т/х «Афіна» від 20 червня 2011 року інспектором Парамоненко С.В. та у судновій екологічні декларації т/х «Афіна» № 924/1 від 20 червня 2011 року було здійснено запис «вхід заборонено».
		Тільки після накладення працівниками Інспекції відповідної заборони, адміністрацією судна було допущено відповідачів до відбору проби баластної води з баластної системи форпік танку.
		20 червня 2011 року о 18 год. 30 хв. інспектором Кірсою В.В. проведено відбір проб баластної води з баластної системи форпіка танку т/х «Афіна», про що складено акт відбору проб № б/н (т. 1 а.с. 56). 
		За результатами лабораторних аналізів № 1276 якість баластної води у пробі не відповідає нормі, а саме вміст заліза в мг/дм3 становить 0,09 замість 0,05 (ГДК), завислих речовин -3 замість 2 (фон) (т. 1 а.с. 52). 
		23 червня 2011 року капітаном т/х «Афіна» ОСОБА_5 на ім'я начальника Держекоінспекції Лихачова С.А. та капітана ДП «Одеський морський торгівельний порт» було опротестовано результати лабораторних аналізів № 1276. 
		В зазначеному протесті було вказано на те, що капітаном був організований відбір проб ізольованого баласту з форпік танку і забортної морської води та їх лабораторний аналіз незалежною сюрвейерською компанією.
		За наслідками проведених лабораторних аналізів встановлено: вміст заліза в ізольованому баласті складає 0,07 мг/л (замість зазначених в звіті № 1276 0,09 мг/л), при цьому вміст заліза в забортній морській воді акваторії порту - 0,154 мг/л; вміст завислих речовин в ізольованому баласті складає 4,08 мг/л (замість зазначених в звіті № 1276 3,00 мг/л), при цьому вміст завислих речовин в забортній морській воді акваторії порту -5,92 мг/л. 
		В період з 20 червня 2011 року з 21 год. 55 хв. до 23 червня 2011 року до 18 год. 30 хв. під час навантаження на судно вантажу, т/х «Афіна» було здійснено скидання баластних вод в акваторію ДП «Одеський морський торгівельний порт», що підтверджується стандартним звітом про навантаження т/х «Афіна»(т. 2 а.с. 88-91) та розрахунком з визначення кількості вивантаженого/навантаженого вантажу за осадками судна.
		23 червня 2011 року інспектором Парамоненко С.В. був складений протокол за фактом порушення капітаном т/х «Афіна» ОСОБА_5 законодавства про охорону навколишнього природного середовища України на підставі того, що судно скинуло у порту м. Одеси баластні води з перевищенням гранично допустимої концентрації по залізу та завислим речовинам, що призвело до забруднення внутрішніх морських та територіальних вод України залізом та завислими речовинами (т. 1 а.с. 49). 
		На підставі зазначеного протоколу інспектором Парамоненко С.В. був проведений розрахунок збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, на підставі такс, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 1995 року № 484. Розмір збитків склав 1403,01 дол. США (т. 1 а.с. 50). 
		23 червня 2011 року на капітана т/х «Афіна» ОСОБА_5 було накладено адміністративне стягнення у розмірі 1 190 грн. за забруднення внутрішніх морських вод України залізом та завислими речовинами, також 23 червня 2011 року компанії «Глорион С.А.» була виставлена претензія, в який було запропоновано відшкодувати збитки у розмірі 1 403,01 дол. США. 
		Зазначену претензію було отримано 23 червня 2011 року агентом позивача - ТОВ «Одемара» (т. 1 а.с. 51).
		У зв'язку з несплатою збитків, заподіяних т/х «Афіна» навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення акваторії ДП «Одеський морський торговельний порт» та неподанням банківської гарантії про відшкодування збитків, виконуючим обов'язки начальника Держекоінспекції Кавуном Ю.Д. 23 червня 2011 року було винесено припис про затримання судна - т/х «Афіна». 
		Зазначений припис був отриманий капітаном ДП «Одеський морський торгівельний порт» 23 червня 2011 року о 14 год. 50 хв. (т. 1 а.с. 47).
		23 червня 2011 року о 18 год. 58 хв. до Інспекції факсимільним зв'язком надійшов лист генерального менеджера-агента т/х «Афіна» ТОВ «Трансшип» про повне погашення збитків по претензії № 00086 від 23 червня 2011 року та прохання терміново повідомити капітана ДП «Одеський морський торговельний порт» про сплату суми.
		Зазначений лист був зареєстрований згідно штемпелю Інспекції та журналу вхідної кореспонденції 24 червня 2011 року (т. 1 а.с. 45; 59-74).
		Розглянувши, 24 червня 2011 року зазначені листи, заступник начальника Інспекції Кавун Ю.Д. направив на ім'я начальника та капітана ДП «Одеський морський торговельний порт» листи № 2236/10 та № 2235/10 про відсутність у Інспекції претензій до т/х «Афіна» та заперечень щодо відпуску судна, які були отримані адресатами відповідно 24 червня 2011 року об 11.22 та об 11.35 (т. 1 а.с. 53, 54).
		Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Проаналізувавши фактичні обставини справи та законодавчі норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення з огляду на наступне.
		Так, вирішуючи питання про наявність повноважень у Держекоінспекції щодо здійснення екологічного контролю, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до даних правовідносин Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264 - ХІІ від 25 червня 1991 року (надалі - Закон №1264).
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 1264 до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, державний контроль за використанням морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також додержання норм екологічної безпеки.
		Згідно з п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (надалі - Положення № 528) Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, у тому числі: здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України екологічний та радіологічний контроль транспортних засобів, у тому числі суден, військових кораблів, що перевозять вантажі, які містять промислову сировину, відходи виробництва, шкідливі хімічні сполуки, токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища речовини, пестициди і агрохімікат; проводить перевірку фактів забруднення внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України, загибелі риб та інших водних тварин і рослин; здійснює державний моніторинг стану за рівнями забрудненості поверхневих і внутрішніх морських вод, а також вод територіального моря і виключної (морської) економічної зони України в зонах підвищеного ризику та в районах об'єктів, що стали причиною несанкціонованого скиду чи аварійного забруднення; здійснює інструментально-лабораторний контроль у межах галузі атестації: за дотриманням нормативів викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; за показниками стану забруднення морських, поверхневих і підземних вод та вод відкритих лиманів; за ефективністю роботи природоохоронних споруд та обладнання, у тому числі суден, кораблів та інших плавучих засобів.
		Інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань, згідно           п. 6 Положення № 528, мають право, зокрема, зупиняти, оглядати та затримувати (тимчасово) у встановленому законом порядку будь-які судна, кораблі та інші плавучі об'єкти, що перебувають у внутрішніх морських водах і територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, незалежно від форм власності та господарювання для з'ясування причин та обставин скидання або втрат речовин, шкідливих для водних об'єктів та водних живих ресурсів; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; давати обов'язкові для виконання приписи про усунення виявлених порушень з питань, що належать до її повноважень; розглядати справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки відповідно до законодавства; застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; оглядати в пунктах пропуску через державний кордон України всі види транспортних засобів, у тому числі судна і військові кораблі, у порядку, визначеному законодавством і нормативними документами, з метою виявлення екологічно небезпечних або заборонених до вивезення та ввезення вантажів.
		Положення №204 передбачає повноваження державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища щодо запобігання забруднення моря, а саме: ст.4 на яку посилається апелянт встановлює, що екологічний контроль суден проводиться з метою перевірки:
		- виконання ними вимог чинного законодавства та міжнародних угод країни щодо запобігання забрудненню моря;
		- наявності свідоцтв про стан судна та його водоохоронного обладнання;
		- відповідності стану судна та його водоохоронного обладнання виданим на них свідоцтвам.
		Під час контролю судна держекоінспектор самостійно або разом з повноваженим Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (далі - ДФІ) або з інспектором державного портового нагляду морського рибного порту за належністю та спільно з капітаном (або іншою особою командного складу) проводять:
		- огляд суднового водоохоронного обладнання на відповідність його встановленим правилам охорони морських вод від забруднення;
		- зовнішній огляд судна й поверхні води поблизу нього;
		- перевірку наявності пломб на осушувальних системах, баластових танках, сепараційних установках, системах зливу за борт лляльних та інших забруднених вод;
		- відповідну перевірку гарантій власника судна, зазначених у судновій декларації, щодо безпеки його судна для внутрішніх і територіальних вод України.
		Також, п.1.12 даного Положення, встановлює, що службою екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць проводиться експрес - аналіз речовин та матеріалів з метою встановлення їх належності до числа токсичних, радіоактивних речовин або відходів та вмісту забрудненого баласту і стічних вод суден, тому не відповідають нормам Положення №204 посилання апелянта про відсутність у державних інспекторів права на проведення відбору проб ізольованого баласту. 
		Крім того, відповідно до Правил відбору проб баластних вод для визначення в них забруднюючих речовин, затверджених Наказом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря від 31 грудня 2010 року № 976 відбір проб баластних вод, які плануються до скиду в акваторіях портів України, здійснюється держінспекторами Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря. В залежності від конструктивних особливостей судна, відбір проб баластних вод здійснюється в місцях найбільше придатних для пробовідбору, при цьому відібрані проби повинні відповідати основним характеристикам баластних вод. Рішення по визначенню місця відбору проб на кожному судні приймається держінспектором по узгодженню з адміністрацією судна. При наявності на судні кількох танків з баластною водою за рішенням держінспектора можуть бути відібрані декілька разових (точкових) проб з кожного танка, або одна об'єднана (усереднена) проба з усіх баластних танків. Відібрані зразки проби баластної води наливаються в чистий підготовлений посуд для подальшого транспортування, зберігання та проведення хімічних аналізів у лабораторії Інспекції. Об'єм відібраної проби при цьому повинен бути достатнім для проведення аналізів та складати не менше 1, 5 літрів. Після проведення опечатування проб держінспектор Інспекції, який проводив відбір проби баласту, складає акт відбору проб. Акт відбору проб підписується і завіряється адміністрацією судна, на якому проводився відбір проб баластних вод. При відмові адміністрації від підпису, держінспектор Інспекції з залученням свідків робить відповідний запис у акті відбору проб.
		Отже, виходячи із системного аналізу вищенаведених законодавчих норм, баластні води, які скидаються у внутрішні морські води та територіальне море України, в тому числі і ізольований баласт, з метою охорони водних об'єктів від виснаження та запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря України, підлягають екологічному контролю з боку Державної екологічної інспекції з охорони природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря, в тому числі й шляхом здійснення перевірки відповідності якості баластної води нормативам граничнодопустимих концентрацій речовин у водних об'єктах. 
		В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на статті MARPOL 73/78 та на Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення 1992 року стверджує про те, що параграф (В) правила 4 частини С глави 4 МАРПОЛ 73/78 передбачає, що ізольований баласт взагалі не підлягає контролю, його скид в особливих районних не заборонений та не обмежений.
		Також, на думку апелянта аналогічну по своїй правовій природі норму містять Міжнародна конвенція про захист Чорного мор від забруднення та ст. 67 ВК України, які встановлюють, що ізольований баласт дозволений до скидання в портах України без обмеження, за умов повного зміни баласту в Чорного морі до входу в 12-ти мильну зону. 
		Колегія суддів погоджується з позицією Держекоінспекції, що вищезазначені твердження є безпідставними, оскільки вказані нормативні документи містять зовсім інші положення.
		Так, параграф (В) правила 4 частини С глави 4 МАРПОЛ 73/78, передбачає, що положення пункту 3 цього правила не застосовується до скиду чистого та ізольованого баласту, в свою чергу пункт 3 цього правила «з урахуванням положень пункту 4 цього правила, в особливому у районі забороняється будь - який скид в море нафти та суміші яка містить нафту з вантажного району будь - якого нафтового танкеру». 
		Тобто в даному випадку посилання на зазначені норми є безпідставним та необґрунтованим оскільки т/х «Афіна» не має ніякого відношення до нафтового танкеру.
		Але разом з тим, слід зазначити, що частина С глави 4 МАРПОЛ 73/78, містить параграф Д «Загальні положення», а саме: правило 8, мовою оригінала «Сбрасываемый в море сток не должен содержать химических или иных веществ, количество или концентрация которых являются опасными для морской среды, а также химических или иных веществ, введенных в сток с целью обойти условия сброса, установленные в настоящем правиле.»
		Згідно до п.3 ст. 2 МАРПОЛ 73/78, мовою оригінала «Сброс по отношению к вредным веществам или стокам, содержащим такие вещества, означает любой выброс  с судна, какими бы причинами он ни вызывался, и включает любую утечку, удаление, разлив, протечку, откачку, выбрасывание или опорожнение»
		Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що «сброс» це є будь - який скид з судна незалежно від того з яких причин він відбувається та він не повинен містити хімічних речовин кількість та концентрація, яких є шкідлива для морського середовища.
		Аналізуючи довід апелянта про порушення суб'єктом владних повноважень ч.4 ст. 67 ВК України, колегія суддів встановила наступне. 
		Виходячи зі змісту даної статті забороняється заходження в територіальне море суден, які не провели заміну ізольованого баласту і не обладнані цистернами і закритими фановими системами для збирання стічних вод будь-якого походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що відповідають міжнародним стандартам.
		Тобто, будь якого посилання щодо наявності дозволу на будь - який скид вказана стаття не містить. 
		Система контролю якості стоків, які скидаються в портах України базується на затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 269 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 431) «Правилах охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення» (надалі - Правила). 
		Правила було узгоджено з органами санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я, науковими установами морської галузі, фахівцями в галузі екології та природокористування, адміністраціями портів України (всього 22 установи). 
		Зазначеними Правилами встановлюються нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин у внутрішніх морських водах та територіальному морі України.
		Одним із доводів апеляційної скарги є зазначення про невірне визначення відповідачем об'єму скинутої баластної води у морське середовище.
		Спростовуючи наступне, слід зазначити, що під час проведення екологічного контролю транспортного засобу, згідно п.п 4.3 Положення № 204, адміністрацією судна надано суднову екологічну декларацію, в якій зазначено, що необхідно відкачати 3500 м. куб баластної води.
		Згідно до п.п. 1.4  Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженого Наказом Мінекобезпеки 26 жовтня 1995 року №116 (надалі - Положення №116) та зареєстрованого в Мін'юсті 27 грудня 1995 року за № 478/1014, розмір відшкодування збитків обчислюється Держекоінспекцією та/або спеціальними підрозділами Мінприроди на основі Протоколу та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення, не пізніше п'яти діб з дня виявлення забруднення для українських судновласників, і однієї доби - для іноземних.
		Суми збитків сплачуються іноземними судновласниками, а також українськими судновласниками, судна яких працюють за фрахтом під прапором іноземних країн, - у доларах США або еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті чи у валюті України за офіційним валютним курсом Національного банку України на день сплати (п. 4.1).
		Іноземними судновласниками розрахунки проводяться в безготівковій іноземній валюті через кореспондентські рахунки уповноважених банків України (банків, які мають генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій) (п. 4.2).
		З метою запобігання затримки судна, корабля, іншого плавучого засобу Державна екологічна інспекція або спеціальний підрозділ Мінприроди вживають заходів до отримання гарантії про сплату збитків. Гарантією відшкодування збитків може бути тільки банківська гарантія про сплату вказаної в претензійних документах суми збитків від судновласника або агентської організації (морського агента), що представляє інтереси судновласників, відповідно до ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України (п. 4.5). 
		У випадку неподання фізичною чи юридичною особою гарантії Державна екологічна інспекція або спеціальний підрозділ Мінприроди вживають заходів до затримання судна, корабля, іншого плавучого засобу; капітану порту, в якому знаходиться судно, корабель або інший плавучий засіб, надсилається Припис (додаток № 4 до цього Положення) про його затримку і копія в України (п. 4.6).
		Як було встановлено під час судового розгляду справи судом першої інстанції, в порушення припису Держекоінспекції, т/х «Афіна» під час вантажних операцій в період з 20 червня 2011 року по 23 червня 2011 року було здійснено скид баластних вод в акваторії ДП «Одеський морський торговельний порт» у внутрішні морські води України, вміст забруднюючих речовин в яких, а саме: заліза та завислих речовин перевищував нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин. За фактом порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища України, а саме забруднення внутрішніх морських вод України залізом та завислими речовинами інспектором Парамоненко С.В. 23 червня 2011 року у відношенні капітана т/х «Афіна» складено протокол, на підставі якого проведено розрахунок збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України за таксами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 1995 року № 484. Розмір збитків склав 1403,01 дол. США. 
		Наявність у баластній воді забруднюючих речовин - заліза та завислих речовин у концентраціях, що перевищують граничнодопустимі норми та фонове значення водного об'єкту, представником позивача у суді першої інстанції спростовано не було.
		Аналіз проб баластної води, проведений незалежною сюрвейерською організацією, згідно якого, виявлені результати були відмінні від результатів лабораторних досліджень відповідача щодо показників вмісту у ній забруднюючих речовин, на який посилалась представник позивача, до суду першої інстанції надано так і не було.
		Звіт незалежної сюрвейерської організації від 24 червня 2011 року про тестування проб забортної морської води акваторії ДП «Одеський морський торговельний порт», згідно якого вміст заліза у забортній морській воді складає 0,154 мг/л, а завислих речовин -5,92 мг/л (т. 1 а.с. 144-145), суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, з огляду на те, що «Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 року № 269 в редакції Постанови КМУ № 431 від 29 березня 2002 року, встановлено заборону на скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України вод, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин (далі - ГДК), наведених у додатку до цих Правил.
		Зазначеними нормативами встановлено гранично допустиму концентрацію: по залізу у розмірі 0,05 мг/куб дм, по завислим речовинам у розмірі, що не перевищує фонове значення району водокористування. 
		Відповідно до протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 20 червня 2011 року № 296 м від 20 червня 2011 року та № 1310 від 24 червня 2011 року відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля Інспекції (т.1 а.с. 159-170), встановлено, що фонове значення морської води в акваторії ДП «Одеський морський торговельний порт» по завислим речовинам складає 2 мг/ куб. дм.
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що скидання у внутрішні морські води України вод, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, перевищуючих саме нормативи гранично допустимих концентрацій цих речовин, погіршує якість цієї морської води та є забрудненням морського середовища згідно приписів Правил № 199.
		Згідно до 4.6. Положення №116 у випадку неподання фізичною чи юридичною особою гарантії, Державна екологічна інспекція або спеціальний підрозділ Мінприроди вживають  заходи щодо затримання судна, корабля, іншого плавучого засобу.
		Так, капітану порту, в якому знаходиться судно, корабель або інший плавучий засіб, надсилається Припис Держекоінспекції про затримку судна.
		Із викладених обставин справи та законодавчих норм, які регулюють дані обставини, слідує Припис Держекоінспекції про затримку судна був винесений правомірно.
		Щодо посилання в апеляційній скарзі позивача на необґрунтовану затримку судна на 20 годин слід зазначити наступне.
		23 червня 2011 року 16:55 до Держекоінспекції надано лист капітана т/х «Афіна» з копією платіжного доручення без відмітки про одержання банком коштів, тобто без підтвердження отримання державним бюджетом коштів за збитки заподіяні навколишньому природному середовищу.
		Як вбачається із матеріалів справи, 24 червня 2011 року агентом судна надано оригінал платіжного доручення та в телефонному режимі з установи Держказначейства отримано підтвердження зарахування коштів, після чого оформлено листа щодо відсутності претензій з боку Держекоінспекції до зазначеного судна.
		Колегія суду погоджується з доводами представника відповідача, що не зрозуміло на підставі чого та з якого саме моменту, позивачем зроблено розрахунок затримання Держекоінспекцією судна на близько на 20 годин, оскільки до суду першої інстанції не було надано жодного документу щодо часу готовності виходу т/х «Афіна» у море.
		Але разом з тим надано документ складений Одеським морським агентом «Одемар ЛТД», в якому зазначено, що ще в 20 годині 23 червня 2011 року на судні відбувались певні роботи (підписання вантажних документів капітаном судна, фумігація вантаж) і тільки об 20 годині 23 червня 2011 року т/х «Афіна» могло покинути порт.
		Таким чином, викладене вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновком Одеського окружного адміністративного суду, що в діях Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря та її посадових осіб відсутні порушення законодавства при проведенні ними екологічного контролю теплоходу «Афіна» в пункті пропуску ДП «Одеський морський торговельний порт», в тому числі при перевірці ізольованого баласту та при проведенні розрахунку збитків за його скидання з борту судна; винесення претензії про відшкодування заподіяних збитків та припису про затримання т/х «Афіна» до їх відшкодування.
		Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст.ст.195, 196, ст. 198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу компанії «Глорион С.А.» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом компанії «Глорион С.А.» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Кавуна Юрія Даниловича, державних інспекторів Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Кирси Віктора Вікторовича та Парамоненка Сергія Володимировича про визнання дій, припису та бездіяльності протиправними - залишити без змін.
		 
		Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів із дня складання її в повному обсязі.
		 
		Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька
		 
		 
		                                             суддя                                                   Л.В. Стас
		 
		 
		         суддя                                                   І.П. Косцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...