Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2601/9073/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                     Справа №2601/9073/12
		Провадження №  2/752/181/13  
		 
		 Р І Ш Е Н Н Я
		   Іменем    України
		 
		                28.01.2013   року   Голосіївський районний суд міста Києва  в складі:
		головуючого судді                                -                                    Колдіної  О.О.
		при секретарі                                         -                                    Овдій А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_4 про визнання права на спадкування та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання права на спадкування,-
		 
		                                                              в с т а н о в и в:
		 
		позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання за нею, спадкоємицею другої черги за правом представлення, права на спадкування майна ОСОБА_5, разом із спадкоємцями першої черги.
		               В подальшому позивач уточнила позовні вимоги і просила суд визнати за нею, спадкоємицею п»ятої черги, право на спадкування майна ОСОБА_5, разом із спадкоємцями першої черги.
		                В обгрунтування свого позову позивач зазначає, що є племінницею ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
		                Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги  за законом є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2
		                 З 1997 р. ОСОБА_5 постійно проживав з нею в будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на підставі Договору дарування.
		                  Позивач посилається на те, що з цього часу ОСОБА_5 перебував на її утриманні, вона доглядала його, надавала допомогу, забезпечувала їжею, одягом, сплачувала в повному обсязі комунальні платежі за будинок, оскільки його пенсії не вистачало на покриття всіх необхідних витрат.
		                  В 2005 році ОСОБА_5 переніс інфаркт та йому було встановлено 3 групу інвалідності. З моменту хвороби і до кінця життя, як зазначає позивач вона постійно опікувалась станом його здоров»я, купувала йому ліки, оскільки її дядько через хворобу і похилий вік перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду.
		                 Крім того, в обгрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що діти ОСОБА_5 не переймались станом його здоров»я, не відвідували його, не приймали участі у покращенні становища їх батька, не переймались його життям, і навіть після його смерті вони не намагались взяти на себе будь-які обов»язки по його похованню.
		                 В зв»язку з чим на підставі ст.1259 ЦК України, як спадкоємиця п»ятої черги, просить визнати за нею право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
		       
		                 Також до суду звернулась третя особа з самостійними вимогами -  ОСОБА_4,  з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання  за нею права на спадкування за законом, як спадкоємицею першої черги.
		                 Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що вона є донькою ОСОБА_5 і відповідно до закону входить до спадкоємців першої черги. Однак, ОСОБА_1, яка звернулась до суду з позовом про зміну черговості спадкування, не залучила її до участі у справі. Як зазначає ОСОБА_4 в своєму позові, ОСОБА_1 неправдиво викладає обставини щодо утримання ОСОБА_5, та посилається на відсутність взаємовідносин між ним та дітьми. Позивач зазначає, що ОСОБА_5 допомогав утримувати її та її сім»ю, вони постійно зустрічались з батьком але не в будинку, де він проживав разом з ОСОБА_1, оскільки остання влаштувала там готель для тварин.
		                 В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що діти ОСОБА_5 після його смерті звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, однак ОСОБА_1, пред»являючи вимоги про визнання за нею права на спадкування та зміну порядку черговості, порушує її права на отримання спадщини, в зв»язку з чим вона вимушена звернутись до суду.
		 
		                 В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що його довіритель доглядала і утримувала ОСОБА_5, оскільки він потребував такої допомоги за станом здоров»я та матеріальним становищем, в зв»язку з чим вона має право на спадкування після його смерті з спадкоємцями першої черги.
		                 Проти задоволення позову ОСОБА_4 представник ОСОБА_1 заперечував, оскільки її право, як спадкоємиці першої черги, ніхто не оспорює і у прийнятті спадщини їй не було відмовлено у встановленому порядку.
		                 Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_5 до останнього дня свого життя працював, мав достатньо доходів для свого утримання і надання матеріальної допомоги їм, вів активний спосіб життя, міг сам за собою доглядати і не потребував стороннього догляду, а тому обставини, викладені у позові ОСОБА_1, не відповідають дійсності, в зв»язку з чим її позов не підлягає задоволенню.
		                 Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і їх представник не заперечували, оскільки вона, як донька померлого ОСОБА_5, має право на спадкування.
		                 Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4 та її представник підтримали подану нею позовну заяву, просили її задовольнити, з підстав, зазначених в ній. Проти задоволення позову ОСОБА_6 заперечували.
		                Представник третьої особи -  Головного управління юстиції у м.Києві, в судове засідання не з»явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином, з заявам про відкладення розгляду справи не звертався.
		 
		                Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_4 необхідно відмовити з наступних підстав.
		 
		               В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років, про що складено актовий запис № 17695 та видано Свідоцтво про смерть Відділом реєстрації смерті у м.Києві. 
		               Після його смерті відкрилась спадщина.
		               В силу ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 
		                Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		                 У разі відсутності заповіту визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу.
		                Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		          Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці  за  законом  одержують  право  на  спадкування почергово.  
		          Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує  право на  спадкування  у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування,  неприйняття  ними  спадщини або відмови від її прийняття,  крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. 
		                  Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 його спадкоємцями є діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що відносяться до спадкоємців першої черги в силу ст.1261 ЦК України.
		                 Крім того спадкоємицею другої черги за правом представлення, а не п»ятої, як зазначає позивач у заяві про уточнення позовних вимог,  після смерті ОСОБА_5 є його племінниця ОСОБА_1, що підтверджується копією Свідоцтва про народження останньої, копією Свідоцтва про народження ОСОБА_11 (матері позивача) та копією Посвідки про народження ОСОБА_5.
		                  В силу ст.1259 ЦК України черговість одержання  спадкоємцями  за  законом  права  на спадкування  може  бути  змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців,  укладеним після відкриття  спадщини. 
		                 Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. 
		                  Фізична  особа,  яка  є  спадкоємцем  за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги,  яка має право на спадкування,  за умови, що  вона  протягом   тривалого   часу   опікувалася,   матеріально забезпечувала,  надавала  іншу допомогу спадкодавцеві,  який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		                   Відповідно до роз»яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду. допомоги та піклування.
		                Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилається на те, що з 1997 р. ОСОБА_5 перебував на її утриманні, вона доглядала його, надавала допомогу, забезпечувала їжею, одягом, сплачувала в повному обсязі комунальні платежі за будинок, оскільки його пенсії не вистачало на покриття всіх необхідних витрат, а з 2005 року після перенесеного інфаркту він перебував за станом здоров»я у безпорадному стані і потребував стороннього догляду в зв»язку з чим вона постійно опікувалась ним.
		 
		                Судом встановлено, що відповідно до довідки про смерть причиною смерті ОСОБА_5 була ішемічна хвороба серця.  
		          В 2005 році ОСОБА_5 переніс інфаркт маіокарда, після чого проходив санаторний курс реабілітації.
		          В подальшому ОСОБА_5 неодноразово проходив курс лікування в кардіологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 6, оскільки страждав на стенокардію, атеросклеротичний постіфарктний кардіосклероз, атеросклероз аорти, екстрасистолію.
		          Позивач ОСОБА_1 зазначає, що постійно купувала ОСОБА_5 коштовні ліки, які необхідні були йому для підтримання стабільного стану здоров»я, та опікувалась ним під час проходження ним курсу лікування.
		          Будь-яких доказів на підтвердження придбання ліків суду не надано.
		       Свідок ОСОБА_12 - зав. відділенням Інституту кардіології ім.Стражеска, де проходив курс лікування ОСОБА_5 після перенесеного інфаркту, в ході судового розгляду зазначив, що останній поступив в лікарню в тяжкому стані і потребував сторонньої допомоги. Щодо стану здоров»я хворого на час проходження лікування він спілкувався з ОСОБА_1, інших осіб з хворим він не бачив. З лікарні хворий був виписаний у задовільному стані і направлений для проходження реабілітації.
		       Дані покази не можуть, на думку суду, свідчити про те, що діти в той час не спілкувались з батьком, не опікувались ним, оскільки свідок ОСОБА_12 не був палатним лікарем хворого ОСОБА_5, що підтверджується випискою із історії хвороби, а очолював відділення, де проходив курс лікування ОСОБА_5
		       Суду в якості доказу надано замовлення Медичного центру «Добробут» про проведене обстеження на суму 1855 гривень, в якому зазначено, що пацієнтом є ОСОБА_5 і він оплачує зазначені послуги самостійно.
		        В ході судового розгляду судом в якості свідка була допитана лікар Київської міської клінічної лікарні № 6 ОСОБА_13Ф, де неодноразово проходив курс лікування ОСОБА_5 після перенесеного інфаркта і вона була його лікуючим лікарем, яка зазначила, що під час проходження курсу лікування ОСОБА_5 обслуговував себе сам, ліки купував самостійно. Щодо стану його здоров»я вона спілкувалась з його дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_3, які відвідували його на час проходження профілактичних курсів лікування. Також свідок повідомила, що йому були протипоказані тяжкі навантаження, однак він міг обслуговувати себе сам і виконувати роботу не пов»язану з тяжкими фізичними навантаженнями.
		       З матеріалів справи вбачається, що після перенесеного інфаркту, 18.10.2005 р. ОСОБА_5 після огляду Медико-соціальною комісією була надана 3 група інвалідності. Йому була протипоказана робота, пов»язана з тяжкими фізичними навантаженнями, шкідливими факторами. Дозволені дрібні фрезерувальні роботи.
		 
		          Відповідно до довідки  ПАТ «Компанія Росток» ОСОБА_5  працював на даному підприємстві з 09.07.1964 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по день смерті. 
		        ОСОБА_5 помер на робочому місці, що не заперечувалось сторонами у справі.
		        Його середній заробіток згідно довідки про доходи, наданої підприємством, становив: в 2005 р. - 1980 грн., в 2006 р. - 2540 грн.,   в 2007 р. - 3261 грн., в 2008 р - 4300 грн., в 2009 р.- 4519 грн., в 2010 р. - 4596 грн., в 2011 р. - 5493 грн.
		        Крім того, ОСОБА_5 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом»янському районі м. Києва і отримував пенсію за віком, середній розмір  якої  в якої в 2005 р. склав 81 грн., в 2006 р. - 905 грн., в 2007 р. - 1326 грн., в 2008 р. - 2144 грн., в 2009 р - 2481 грн., в 2010 р. - 2706 грн., в 2011 р. - 3606 грн.
		      Відповідно до довідка, наданої ПАТ «Укргазбанк»,  ОСОБА_5 було відкрито 6 рахунків, 2 з яких в іноземній валюті, 4 в національній і на яких на день смерті зберігались кошти в розмірі 6274 доларів США та 34273,96 гривень.  
		     Інформація, надана ПАТ «Компанія Росток», ПАТ «Укргазбанк»  та Управлінням Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м.Києва, щодо доходів ОСОБА_5 спростовує обставини, викладені ОСОБА_1 щодо його неспроможності самостійно утримувати себе матеріально через незначні доходи.
		        На підтвердження сплати в повному обсязі комунальних послуг ОСОБА_1 надала суду квитанції про їх оплату за період 2011-2012 рр.
		     Однак, як вбачається з наданих суду квитанцій лише квитанції за спожиті послуги за січень та квітень були сплачені ОСОБА_1 вчасно, інші квитанції про оплату за надані комунальні послуги за 2011 р. сплачені в жовтні та листопаді 2011 р.
		         Квитанції за оплату комунальних послуг за інші періоди суду не надано.
		      Зазначені письмові докази не підтверджують ті обставини, що ОСОБА_1 постійно несла в повному обсязі витрати по оплаті за комунальні послуги. 
		        З наданих суду пояснень відповідачів, дітей спадкодавця, третьої особи ОСОБА_4 та показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5 не тільки міг утримувати себе самостійно але і надавав матеріальну допомогу своїм дітям та їх сім»ям, купував речі, техніку, оплачував лікування стоматолога, оплачував навчання, надавав грошову допомогу.
		          Доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.
		         Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 1997 р. постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, в будинку, де він був зареєстрований з народження та, який належав на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 26.05.1993 р., посвідченого державним нотаріусом П»ятої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 6с-277.  
		        Як зазначає позивач у своєму позові, та це підтвердив представник позивача в ході судового розгляду, ОСОБА_1 купувала та готувала їжу для ОСОБА_5, купувала йому одяг, однак зазначені обставини не доведені належними у справі доказами в ході розгляду справи.
		      Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, які перебувають в приятельських відносинах з ОСОБА_1, зазначили, що приготуванням їжі, пранням, прасуванням та іншою роботою по дому займалась лише ОСОБА_1.
		       Однак, дані свідчення не підтверджують те, що зазначену роботу по дому та приготування їжі ОСОБА_5 не міг здійснювати самостійно і потребував у цьому стороннього догляду.
		         Оскільки, як зазначалось судом вище, лікуючий лікар ОСОБА_5, допитана в якості свідка, зазначила, що останній міг обслуговувати себе самостійно.
		                 Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і посилання позивача ОСОБА_1 на те, що діти не приймали участі в організації поховання ОСОБА_5
		                 Зазначені обставини спростовуються як пояненнями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначили, що всі грошові кошти, які були передані в якості допомоги за місцем роботи померлого, зняті з його банківського карткового рахунку та їх власні кошти передавались ОСОБА_1, окільки вона була старша за віком і вирішувала питання щодо розпорядження даними коштами.
		                Також ОСОБА_1 отримала в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом»янському районі м.Києва допомогу на поховання ОСОБА_5, що підтверджується відповідною письмовою довідкою.
		                 Свідок ОСОБА_16, який був присутній при передачі коштів, підтвердив зазначені обставини в ході проведення його допиту.  
		                  Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 на виконання положень ст.ст.10,60 ЦПК України в ході розгляду справи не довела, що вона матеріально утримувала ОСОБА_5, постійно опікувалась ним, а головне, що він за станом свого здоров»я не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
		                 З огляду на зазначені обставини позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.
		     
		                 Не підлягають задоволенню вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 з наступних підстав.
		 
		                  Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		                  В силу положень ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		                  Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
		        Судом встановлено, і це підтверджується копіями матеріалів спадкової справи, наданої Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою, у встановлений ст.1270 ЦК України строк для прийняття спадщини з відповідними заявами до нотаріальної контори звернулись діти померлого ОСОБА_5 : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його племінниця - ОСОБА_1
		                  Свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям не видавалось в зв»язку із зверненням ОСОБА_1 до суду з позовом про зміну черговості спадкування і визнання за нею права на спадкування з спадкоємцями першої черги.
		          В постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. зазначено, що за  наявності  умов  для  одержання  в нотаріальній  конторі  свідоцтва  про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
		              У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа 
		може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		 
		               Оскільки на день звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про визнання за нею права на спадкування після смерті ОСОБА_5 її право як спадкоємиці не порушено і їй не відмовлено у встановленому законом порядку у видачі Свідоцтва про право на спадщину, даний позов не підлягає задоволенню.
		 
		               Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.
		 
		                Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
		 
		                                                  в и р і ш и в:
		 
		у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_4 про визнання права на спадкування - відмовити.
		       У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання права на спадкування - відмовити.
		 
		       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		                Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...