Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0313/250/2012 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2013.
Дата набрання законної сили: 05.02.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                         
		Справа №  0313/250/2012  Провадження №11/773/90/13 Головуючий у 1 інстанції:Фазан О.З. Категорія: ч.2 ст. 368 КК України  Доповідач: Філюк П. Т.
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		                                                  
		05 лютого 2013 року           місто Луцьк  
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі: 
		головуючого-судді  Філюка П.Т.,
		суддів - Клока О.М., Матвієнко Н.В.,
		секретаря - Лихач О.М.,
		з участю прокурора - Плечій О.М.,
		засудженого -ОСОБА_1, 
		захисника -ОСОБА_2
		          
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника, засудженого ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у справі в суді першої інстанції на вирок Ратнівського районного суду від 18 червня 2012 року, яким 
		 
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Самари Ратнівського району Волинської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, раніше несудимого, працює на посаді сільського голови Самари-Оріхівської сільської ради Ратнівського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 засуджено,- 
		 
		за  ч. 2      ст. 368  КК України ( в редакції до 01.07.2011 року ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права виконання організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 3 роки, без конфіскації майна відповідно до ст. 77 КК України.
		                   На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає покладені на ньогообов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтись для реєстрації в кримінально- виконавчу інспекцію.
		           У відповідності до ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено 8-го рангу державного службовця.
		          Вирішено долю речових доказів по справі.
		              Зараховано в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 строк перебування його під вартою з 31 липня 2010 року до 09 серпня 2010 року.
		Стягнуто із ОСОБА_1 в доход держави  18853 грн. 26 коп. за проведення експертиз  та 338 грн. 20 коп. інших судових витрат по справі. Накладений арешт на майно ОСОБА_1 після відшкодування ним судових витрат постановлено зняти.
		          Запобіжний захід, засудженому ОСОБА_1,  залишено попередній - підписку про  невиїзд.
		Вироком Апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2012 року, вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 18 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано.
		          Апеляційним судом постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та із конфіскацією 1/2 частини майна, належного йому на праві приватної власності.
		В решті вирок  суду першої інстанції, залишено без зміни. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року вирок апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2012 року щодо  ОСОБА_1  скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. 
		Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те що, будучи службовою особою, державним службовцем 8 рангу, займаючи відповідальне становище, працюючи на посаді сільського голови Самари-Оріхівської сільської ради Ратнівського району Волинської області, використовуючи надані йому владу та службове становище, за сприяння у вирішенні питання про виділення сільською радою земельної ділянки, 30 липня 2010 року приблизно о 13 год. 30 хв. у своєму службовому кабінеті у приміщенні Самари-Оріховської сільської ради у с.Самари-Оріхово Ратнівського району Волинської області отримав від ОСОБА_3 хабар у розмірі 2 300 доларів США.
		 
		В апеляційній та касаційній скаргах прокурор, який брав участь у суді першої  інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, вважає вирок Ратнівського районного суду  незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Вважає, що при постановленні вироку було порушено ст.ст.50, 65 КК України. Зокрема, не в повній мірі враховано суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, не визнання вини засудженим та підрив авторитету місцевого самоврядування його діями. Вважає, що призначене покарання не буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1
		 
		Просить вирок Ратнівського районного суду від 18 червня 2012 року скасувати, постановити новий вирок, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та із конфіскацією всього належного на праві власності майна.
		 
		В апеляційній та касаційній скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального закону, чим грубо порушено ст.22 КПК України. Зазначають, що судом не було надано належної правової оцінки чітким та послідовним показанням ОСОБА_1 протягом досудового та судового розгляду справи щодо його невинуватості у вчиненні злочину. Крім того, не взято до уваги  та належним чином не перевірено тверджень засудженого ОСОБА_1 стосовно тиску з боку працівників міліції під час написання явки з повинною та порушення його права на захист під час досудового слідства. Вказують, що суд, як на доказ винуватості ОСОБА_1 послався на аудіозаписи, які одержані з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, та неоднозначні та суперечливі показання ОСОБА_3, яким не дано належної правової оцінки. Належним чином не перевірено особу хабародавця ОСОБА_3, в тому числі, на предмет його причетності до провокації злочину.  Вважають, що судом не було надано належної правової оцінки експертним висновкам про відсутність відбитків пальців ОСОБА_1 на грошових купюрах. 
		 
		Просять скасувати вирок Ратнівського районного суду від 18 червня 2012 року та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 невинним у пред"явленому обвинуваченні за відсутністю в його діях складу злочину.
		 
		Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив, ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, думку засудженого, його захисника, прокурора на підтримання своїх апеляцій, при цьому заперечивши апеляції протилежної сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 та його захисника, а також апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ст.ст. 323, 327, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Мотивувальна частина такого вироку повинна містити, крім формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ще й докази, на яких ґрунтується висновок суду з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає одні докази, обставини, приймаючи за основу інші. При цьому докази, на які посилається суд, повинні бути допустимі, належні, достовірні та достатні. 
		При розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку суд першої інстанції не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону, справу розглянув поверхово, не дав належного аналізу та оцінки всім зібраним у справі доказам.
		 
		Європейський суд з прав людини наголошує, що хоча ст. 6 Конвенції  гарантовано право на справедливий судовий розгляд, у ній не встановлено правил допустимості доказів, оскільки це, насамперед, є предметом регулювання національного законодавства. (див.: рішення від 12 липня 1988 р. у справі «Шенк проти Швейцарії», № 10862/84, п. 46; рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», № 25829/94, п. 34).
		 
		Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами  прямої  дії.  В  Україні  визнається  і  діє принцип верховенства  права.
		          
		          Відповідно до Рішення Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, де надається офіційне тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції України, обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на  доказах,  одержаних  у результаті  порушення  або  обмеження  її  конституційних  прав  і свобод, крім   випадків,   у   яких   Основний Закон    України допускає такі обмеження.
		          
		Проведення оперативно-розшукових заходів  або використання   засобів   для отримання   фактичних   даних   повинно   відбуватися  виключно з дотриманням прав і свобод людини  і  громадянина,  у  передбачених законом  випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або      підрозділами,      які      уповноважені      здійснювати оперативно-розшукову діяльність.
		 
		Здійснення не уповноваженими  фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь-яких  заходів,   які   віднесені   до   оперативно-розшукової діяльності   (мають   ознаки   оперативно-розшукової  діяльності), порушує не лише законодавчі положення,  а й конституційні права  і свободи людини і громадянина. 
		 
		          Конституційний Суд України у своєму  рішенні прийшов до висновку, що обвинувачення у вчиненні  злочину  не  може  ґрунтуватися  на   фактичних   даних, одержаних   у  результаті    оперативно-розшукової   діяльності повноваженою на те особою без дотримання конституційних  положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням   заходів,   передбачених   Законом   України   "Про оперативно-розшукову  діяльність" особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Як вбачається з матеріалів справи, в основі обвинувачення, як доказ вини ОСОБА_1 лежать аудіо-записи розмов ОСОБА_3 з  ОСОБА_1  про ніби-то вимагання останнім хабара, які  ОСОБА_3 таємно, систематично та цілеспрямовано, з власної  ініціативи фіксував на диктофон.
		З огляду на вищевикладені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний доказ є недопустимим, на що не було звернуто уваги ні досудовим слідством, ні судом.
		Європейський Суд з прав людини вказав, що Суд не повинен взагалі визначати, чи можуть бути допустимими конкретні докази або чи винен заявник у вчиненні злочину. Необхідно з'ясувати, чи було справедливим провадження в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів (див. рішення від 11 липня 2006 р. у справі «Яллог проти Німеччини» [ВП], № 54810/00, п. 95). 
		 
		Обставини, які були з"ясовані під час аналізу матеріалів справи   при перевірці доводів апеляційних та касаційних скарг, відповідно до вказівки  викладеної в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 серпня 2012 року, викликають сумніви щодо справедливості провадження кримінальної справи відносно ОСОБА_1 вцілому та зокрема законності способу отримання доказів. 
		 
		Так, приводом до порушення кримінальної справи проти ОСОБА_1 стала заява ОСОБА_3 про скоєний злочин, протокол якої датований 30 липня 2010 року та міститься на 4-ох аркушах паперу машинописного тексту (Т.1А.С.35-38). Складання вказаного документу розпочалось о 8 год 05 хв. оперуповноваженим ОВС УБОЗ УМВС України майором міліції ОСОБА_5           Зміст протоколу містить твердження «…Сьогодні 27.07.2010 року я прийшов в УБОЗ з метою викрити незаконні дії…». Вказане у протоколі заяви в сукупності з іншими процесуальними документами, а саме протоколами огляду та вручення грошових купюр (Т.1А.С.86-87, 88-89 ), які були складені однією і тією ж особою ОСОБА_5, того ж дня - 30 липня 2010 року, майже в один і той же час, ставить під сумнів можливість складення такого об"єму документів.
		 
		Крім того, оформлення вказаних процесуальних документів завершено  о 9 год. 10 хв.  ОСОБА_3 прибув цього ж дня на сесію сільської ради, яка розпочалась близько 10 години, до її початку та був присутній на ній. А відстань між населеними пунктами міста Луцька та с. Самари - Оріхово Ратнівського району складає близько 200 км., що взагалі ставить під сумнів складення вказаних процесуальних документів саме в цей день.
		 
		Кримінально - процесуальний закон вимагає оцінки всіх обставин  справи в їх сукупності, однак ці питання не були предметом розгляду ні на досудовому, ні під час судового слідства і це не дає можливості спростувати доводи захисту щодо фабрикування вказаних процесуальних документів.
		           
		Згідно протоколу огляду місця події від 30 липня 2010 року ( Т.1 а.с. 115-119) ОСОБА_1 затриманий в кабінеті інженера-землевпорядника. Затриманому ОСОБА_1 було поставлено ряд запитань і освітлено долоні,  пальці рук, одяг, в якому він знаходився, та  зроблено змиви на предмет виявлення люмінесцентного світіння. Після проведення вказаних дій, які відбувались у коридорі, ОСОБА_1 було запоропоновано пройти до його робочого кабінету, який  був відчинений, доступ до нього продовж всього періоду проведення вищевказаних дій був вільним. Кошти в сумі 2100 дол. США виявлені не особисто в ОСОБА_1, а на його робочому столі в матеріалах містобудівного обгрунтування, що ставить під сумнів достовірність показів  ОСОБА_3 щодо передачі хабара особисто ОСОБА_1 
		Ні досудовим, ні судовим слідством не було дано аналізу та вірної правової оцінки суперечливим показанням ОСОБА_3 стосовно всіх обставин справи, зокрема, передачі хабара.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді всіх обставин  справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду прокурора, слідчого і особи, яка проводить дізнання не мають наперед встановленої сили. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Так, в матеріалах справи містяться два суперечливі один одному  висновки експертиз купюри 100 доларів США номер HG 72825711 А, щодо виявленого на ній сліду пальця руки, яка була вилучена в кабінеті сільського голови. 
		 
		Згідно висновку № 545 від 5 листопада 2010 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області на грошовій купюрі, виявлений слід залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_1  
		 
		У висновку № 1754 від 25 червня 2011 року Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз    ( а. с. 345 - 351 т. 3 ) вказано, що виявлений на купюрі слід має ряд ознак, які свідчать про його перенесення з іншого об"єкту. 
		 
		Крім того, експертиза призначена лише через 3 місяці після події злочину з порушенням порядку її призначення та відібрання експерементальних зразків відбитків пальців рук. Оскільки ОСОБА_1 28 жовтня 2010 року о 6 год.  фактично був затриманий, доставлений в приміщення УБОЗ УМВС України у Волинській області  для проведення вказаної слідчої дії, без захисника на участі якого наполягав та з приводу чого оскаржував дії працівників міліції. 
		 
		Однак, суд першої інстанції не проаналізував та не дав належної  правової оцінки висновкам експертиз у сукупності із вказаними обставинами та обидва  висновки поклав в основу обвинувального вироку.
		 
		Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину також обгрунтовується  протоколом його явки з повинною від 06 серпня 2010 року, однак не  звернуто уваги на те, що це єдиний процесуальний документ, де засуджений визнав свою вину. ОСОБА_1, як на досудовому, так і під час судового слідства не визнавав вини у інкримінованому йому злочині та пояснював, що явку з повинною написав під тиском працівників правоохоронних органів. 
		 
		Відповідно до ч.1 ст.96 КПК України, явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником  про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, кримінальна справа проти ОСОБА_1  порушена 31 липня 2010 року (Т.1 а.с.1-3). Явка з повинною     відібрана працівниками міліції 06 серпня 2010 року (Т.3 А.С.142-144) під час перебування ОСОБА_1 в ізоляторі тимчасового тримання у відсутності захисника ОСОБА_6, який на той час був допущений до справи відповідно до постанови  від 31 липня 2010 року (Т.3 А.с. 112) та був присутнім у приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області, однак недопущений до підзахисного під час написання явки з повинною. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 48 КПК України захисник,  допущений до участі у справі,  має право бути присутнім не тільки на допитах підозрюваного  чи  обвинуваченого,  а  й  при виконанні   інших   слідчих   дій,   що  провадяться   за  участю підозрюваного  чи  обвинуваченого  або  за  його  клопотанням  чи клопотанням  захисника.  Особа,  яка  провадить дізнання,  слідчий зобов'язані  своєчасно  повідомляти  захисника  про  час  і  місце провадження таких слідчих дій. 
		 
		Забезпечення захисту під час кримінального провадження є предметом особливої уваги Європейського суду з прав людини. 
		 
		Так,  у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року Європейський суд зосередив увагу на тому що, як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватись можливість користуватись допомогою захисника. Право захисту буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання отриманні без присутності захисника. 
		 
		Крім того, не перевірено і саму особу ОСОБА_7 щодо співпраці з органами міліції по викриттю хабарників, і чи не було в даному випадку провокації хабара. 
		 
		Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 неодноразово фігурував хабародавцем у аналогічних справах щодо ОСОБА_8- начальника управління житлово-коммунального округу «Луцьк-Схід» департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, а також головного державного виконавця Солтисюка А.П., який проводив примусове виконання рішень судів щодо ОСОБА_3 за його борговими зобов"язаннями.   
		Крім того, з показань свідка ОСОБА_9(т.3 а.с. 423 - зв ) та засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_3   намагався вчинити аналогічні дії до інших голів сільських рад Ратнівського району.
		Тому  колегія суддів звертає увагу і на рішення Європейського суду з прав людини "Раманаускас проти Литви" від 05 лютого 2008 року №№ 74420/01 Уряд несе відповідальність за надання дозволу застосування моделі стимулювання(п.66) Оскільки доводи заявника про підбурення до злочину не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести  що факту підбурення не було.(а.с.70) Однак органи державної влади заперечували факт підбурення з боку поліції, а суд не вжив жодних заходів щодо  перевірки  доводів заявника(п.72 ), тому Європейський суд констатував порушення п.1 ст.
		 
		6 Конвенції. 
		Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про те, що органами досудового слідства перевірялась особа ОСОБА_3, а суд підійшов формально до цього питання вказавши, що  провокація не виключає відповідальності того, хто одержав або давав хабара.  
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на непослідовність висновків досудового слідства у цій справі. Так дії ОСОБА_10 - начальника відділу містобудування і архітектури та житлово-комуналогного господарства Ратнівської районної державної адміністрації щодо потерпілого ОСОБА_11 в постанові про закриття кримінальної справи за ч.2 ст. 368 КК України щодо ОСОБА_10 від 05.11.2010 року, тлумачаться слідчим як «добровільна спонсорська допомога», в той час як аналогічні  по своєму змісту та обставинах дії підсудного ОСОБА_1 інкримінуються, як такі, що свідчать про наявність  в його діях складу злочину.
		З огляду на вищевикладене, фактичні дані які стали підставою для засудження ОСОБА_12 здобуті з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. Це ставить під сумнів їх доказове значення та відповідно перешкоджає суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований вирок. 
		Оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на такі порушення, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду щодо засудження ОСОБА_12 підлягає скасуванню, а справа направленню для проведення додаткового розслідування, так як суд позбавлений можливості усунути ці порушення самостійно.
		Отже, при проведенні додаткового розслідування необхідно перевірити чи реально можливо скласти  такий обсяг процесуальних документів саме 30.07.2010 року з 8 год. 05 хв. до 9 год. 10 хв., з участю ОСОБА_3 у приміщенні УБОЗ УМВС України у Волинській області у в місті Луцьку та одночасно бути в с.Самари-Оріхове Ратнівського району до початку сесії сільської ради.
		Усунути суперечності між експертними висновками грошової купюри щодо виявленого сліду пальця руки з дотриманням вимог КПК України.
		Перевірити, чи   дійсно ОСОБА_3 мав намір та фінансові можливості для   будівництва   про яке    він вказував,    з   огляду   на    боргові 
		зобов"язання, які в нього виникли.  
		Перевірити усі доводи викладені засудженим ОСОБА_12  та його захисником у апеляційних та касаційних скаргах, щодо  особи ОСОБА_3 на предмет його співпраці з правоохоронними органами по викриттю хабарників та встановити чи була в даному випадку провокація хабара і дати таким діям правову оцінку. 
		Крім того, надати належну правову оцінку діям ОСОБА_1 в контексті винесеної за аналогічних обставин постанови про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_10 від 05.11.2010 року у цій же справі виходячи із вищевказаного аналізу подій.
		Слідство провести з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини.
		Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 374 КПК України (1960 року), колегія суддів судової палати, 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у суді першої інстанції,   задовольнити частково.
		Вирок Ратнівського районного суду від 18 червня 2012 року, щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування.
		Запобіжний захід ОСОБА_1  залишити попередній підписку про невиїзд. 
		          Головуючий 
		          Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...