Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/246/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2013. Зареєстровано: 15.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2013.
Дата набрання законної сили: 25.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Cправа №  807/246/13-а 
		Ряд стат. звіту №  5.1.1 
		Код -  10 
		 
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2013 р.                                                                                                 м. Ужгород
		 
		Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді  Дору Ю.Ю., за участю секретаря судового засідання Сабадаш В.І., та сторін, які беруть участь у справі:
		позивача:  ОСОБА_1  ; 
		відповідача:  Закарпатської обласної державної адміністрації  - представник Сигидін О.І.; 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації  про визнання неправомірним рішення та зобов"язання вчинити певні дії 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 08 лютого 2013 року було винесено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано  протягом 11 лютого 2012 року.
		Релігійна греко-католицька громада Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним  позовом до  Закарпатської обласної державної адміністрації  про визнання неправомірним рішення від 27.12.2012 року №6917/06-31, скасування його, та зобов'язання прийняти рішення про реєстрацію статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району.
		В судовому засіданні 07 лютого 2013 року, було замінено позивача на ОСОБА_1, який являється головою даної громади. Позивач мотивує свій позов тим, що 27.12.2012 року Закарпатською обласною державною адміністрацією було прийнято рішення про відмову в реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району, проте таке рішення суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», оскільки всі документи, що були подані для реєстрації статуту релігійної громади були належним чином оформлені, а відтак їм було безпідставно відмовлено у реєстрації. 
		Відповідач проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення. (а.с.27-28). В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що Закарпатською обласною державною адміністрацією (далі ОДА) було відмовлено в реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району, оскільки  Закарпатська ОДА зажадала висновків Воловецької райдержадміністрації та виконавчого комітету Біласовицької сільської ради, які були негативними. Також до уваги було взято звернення вірників православної громади, які клопотали не реєструвати греко-католицьку громаду. А відтак, вважає, що у Закарпатської ОДА не було підстав здійснити реєстрацію статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району.
		Заслухавши  пояснення сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов до наступних висновків.
		27.11.2012 року десять вірників греко-католицької релігійної громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району подали до Закарпатської обласної державної адміністрації заяву про реєстрацію  статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району (а.с.19), статут та протокол (а.с.21-26). 27.12.2012 року Закарпатською ОДА було надіслано на адресу голови релігійної громади ОСОБА_1 лист, №6917/06-31, в якому було повідомлено про відмову в реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району, «через відсутність передбачених законодавством підстав», оскільки Воловецькою райдержадміністрацією (далі РДА), відповідно до ст.. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» було відмовлено у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту релігійної громади (а.с.5). 
		28.11.2012 року Закарпатською ОДА на адресу Воловецької РДА було надіслано лист №88, в якому вказувалося прохання надати висновок стосовно фактичної діяльності релігійної греко-католицької громади та наявності необхідної кількості віруючих (а.с.18). У листі Воловецької райдержадміністрації від 13.12.2012 року №2873/02-28, адресованому на адресу Закарпатської ОДА зазначено, що виконавчий комітет Біласовицької сільської ради, питання щодо реєстрації греко-католицької громади розглянув на черговому засіданні сесії сільської ради від 01.11.2012 року №214 (а.с.6).
		Згідно рішення 18 сесії 6 скликання Біласовицької сільської ради №214 від 01.11.2012 року, зазначено, що така розглянула звернення вірників православної громади сіл Біласовиця та Латірка та вирішила клопотати перед Закарпатською ОДА не проводити реєстрацію греко-католицької громади села Біласовиця «в зв'язку із недопущенням ворожнечі та конфліктів на релігійній основі між вірниками громад» (а.с.7). 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», завданнями цього Закону є: гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права; забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії. Згідно ст.. 3 даного Закону, передбачено , що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Згідно ст. 4 вищевказаного Закону, громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. 
		              Питання реєстрації статутів релігійних організації врегульоване статтею 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», де, зазначено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.  Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін. 
		          В даному Законі, зокрема в ст. 15 вказано вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації, а саме, у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. 
		          Як вбачається із матеріалів справи та із пояснень представника відповідача, підставою для відмови у реєстрації було, зокрема рішення Біласовицької сільської ради від 01.11.2012 року (а.с.7). Проте, дане рішення сільської ради не може вважатися висновком, оскільки прийняте ще 01.11.2012 року, тобто до моменту подання заяви про реєстрацію статуту  релігійної греко-католицької громади, яка була подана тільки 27.11.2012 року, таке приймалося не на прохання Закарпатської ОДА, а за заявою вірників православної громади,  а також, згідно вимоги ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» такий висновок повинна надавати не сесія сільської ради, а виконавчий орган, як це передбачено ч. 4 ст. 14 вищевказаного Закону. Висновок Воловецької РДА від 13.12.2012 року (а.с.6) не відповідає фактичним даним, оскільки в такому вказано, що питання щодо реєстрації греко-католицької громади розглянув виконавчий комітет Біласовицької сільської ради, тоді як робить посилання на рішення сесії від 01.11.2012 р. №214, а не на рішення виконавчого органу (а.с.6). Також, у листі Закарпатської ОДА від 27.12.2012 р. міститься інформація, що Воловецькою РДА було відмовлено в прийнятті рішення щодо реєстрації статуту вищезазначеної релігійної громади  (а.с.5), тоді як таких повноважень у Воловецької РДА немає, оскільки, згідно ч.1-3 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» таке повноваження має виключно обласна державна адміністрація.
		          Проте, навіть за негативних висновків виконавчого комітету та райдержадміністрації, відсутні підстави у відмові в реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району, оскільки ст.. 15 Закону України, передбачає вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації статуту, а саме, у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що таких підстав не було, відповідно і не надав суду доказів наявності таких підстав, а відмова в реєстрації ґрунтувалася виключно на рішенні Біласовицької сільської ради, Воловецької РДА та заяві вірників православної громади, які просили не здійснювати реєстрації греко-католицької громади. 
		 
		Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 
		Згідно ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. 
		Відповідно до ч.1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. 
		Так, зокрема, Європейський Суд з прав людини, у справі №77703/01 у своєму рішенні від 14.06.2007 року по справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" зазначив у п. 90, що «релігійні організації за законом реєструють статут (положення), проте подають значно більше документів, і всі вони проходять перевірку відповідно до статті 12 та 15 Закону про релігійні організації. Тобто фактично здійснюється реєстрація не статуту, а самої організації.  На практиці документи перевіряються не на відповідність законодавству, а часто оцінюється сама релігія».
		Як вбачається, із матеріалів справи та пояснень представника відповідача, підставою відмови в реєстрації було звернення вірників православної громади до Закарпатської ОДА не реєструвати статут греко-католицької громади, а також лист Воловецької РДА, який грунтувався на рішенні Біласовицької сільської ради від 01.11.2012 року за заявою частини громадян  не реєструвати статут. 
		          Згідно п. 112 вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини, зазначено, що «Суд нагадує, що в той час, як свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об'єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об'єднання від невиправданого втручання з боку держави. П. 113 рішення, передбачено право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об'єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов'язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою (див. Metropolitan Church of Bessarabia, cited above, §§ 118 and 123; and Hasan and Chaush v. Bulgaria [GC], no. 30985/96, § 62, ECHR 2000-XI). Згідно п. 114. Суд нагадує, що перелік обмежень свободи віросповідання та зібрання, передбачених у статтях 9 та 11 Конвенції, є вичерпним, такі обмеження мають чітко тлумачитись, і лише переконливі та нездоланні підстави можуть виправдовувати застосування таких обмежень. Держава має незначні межі для власної самостійної оцінки у цих питаннях (див. Stankov and the United Macedonian Organisation Ilinden v. Bulgaria, nos. 29221/95 and 29225/95, § 84, ECHR 2001-IX). Відповідно до п. 115 рішення зазначено, що як неодноразово зазначалось у рішеннях Суду, в світлі пункту 2 статті 11 і так само статті 9 Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно "встановлено законом" та здійснено "згідно закону", оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, але й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку (див. Larissis and Others v. Greece, judgment of 24 February 1998, Reports of Judgments and Decisions 1998-1, p. 378, § 40; and Metropolitan Church of Bessarabia, cited above, § 109). 
		          Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. 
		Оскільки, згідно ст.. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні об'єднання» компетенцією реєструвати статут релігійної громади наділена обласна державна адміністрації, то суд не вправі прийняти рішення про зобов'язання зареєструвати статут, проте Закарпатська ОДА повинна належним чином розглянути подані для реєстрації статутні документи та прийняти законне рішення. Відтак, суд приходить до переконання про необхідність вийти за межі позовних вимог, та слід визнати протиправними дії Закарпатської обласної державної адміністрації щодо відмови в реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району та зобов`язати Закарпатську обласну державну адміністрацію розглянути питання щодо реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району.
		Згідно ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позивач сплатив 34,41 грн. судового збору, позов задоволено частково, то слід стягнути з державного бюджету понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 17, 21 грн. 
		Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації  про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково. 
		2. Визнати протиправними дії Закарпатської обласної державної адміністрації щодо відмови в реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району.
		3. Зобов`язати Закарпатську обласну державну адміністрацію розглянути питання щодо реєстрації статуту Релігійної греко-католицької громади Вознесення Господнього с. Біласовиця Воловецького району.
		4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		5. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 17, 21 грн.(сімнадцять гривень 21 копійки). 
		6. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		 
		Суддя                                                                                          Дору Ю.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...