Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0510/6464/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                   
		                                                                                                                                    справа № 2/267/286/13
		                                                             Р І Ш Е Н Н Я
		                                                     І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И
		17 січня 2013 року                                                                            м. Макіївка
		 
		                    Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
		                                      головуючого судді                               Кульбакова І.В.,
		                                      при секретарі                                        Баланюк В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївка справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна казначейська служба України, прокуратура Донецької області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, в тому числі пошкодженням здоров'я, - 
		 
		                                                                В С Т А Н О В И В:
		 
		        ОСОБА_1 звернувся з позовом до Гірницького районного суду м. Макіївки до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи -Державна казначейська служба України, прокуратура Донецької області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, в тому числі пошкодженням здоров'я.
		        Мотивуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 зокрема зазначив, що 3 червня 2003 року в готелі «Маяк»його було затримано працівниками міліції без будь-яких законних підстав.
		        4 червня 2003 року прокурором Центрально -Міського району м. Макіївки Слабкіним В.В.  відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Вказаний злочин є особливо тяжким. У цей же день він був поміщений в ІТТ м. Макіївки.
		        7 червня 2003 року йому було пред'явлене обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
		        19 червня 2003 року постановою голови Центрально -Міського районного суду м. Макіївки відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі, куди він поступив абсолютно здоровою людиною, що підтверджується медичними документами про стан його здоров'я на момент надходження до Донецького слідчого ізолятора 19 червня 2003 року.
		        Медичні документи знаходяться в його особовій справі, яка знаходиться в архіві Донецького слідчого ізолятора.
		        4 серпня 2003 року кримінальну справу відносно нього було надіслано до Центрально -Міського районного суду м. Макіївки.
		        20 листопада 2003 року за постановою Центрально -Міського районного суду м. Макіївки вищевказану кримінальну справу, відносно нього, було направлено на додаткове розслідування, а запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою змінено на підписку про невиїзд.
		        19 травня 2004 року суддею Центрально -Міського районного суду м. Макіївки було ухвалено неправосудну постанову про його розшук та затримання, у зв'язку з чим, виконуючи вказану незаконну постанову його було незаконно затримано працівниками Центрально -Міського РВ та він знову був поміщений в Донецькій слідчий ізолятор, де він перебував до 29 грудня 2006 року.
		        29 грудня 2006 року Гірницьким районним судом м. Макіївки у кримінальній справі за його обвинуваченням було ухвалено виправдувальний вирок та цього ж дня його було звільнено з під варти в залі суду. За ухвалою колегії суддів кримінальної палати апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2007 року, виправдувальний вирок Гірницького районного суду м. Макіївки відносно нього залишено без змін.
		        За касаційним поданням заступника прокурора Донецької області, ухвалою Верховного Суду України від 4 листопада 2008 року виправдувальний вирок Гірницького районного суду м. Макіївки та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2007 року були скасовані, а кримінальна справа відносно нього, за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, направлена на додаткове розслідування, в рамках якого йому знову було пред'явлено звинувачення, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.             
		        Після проведення додаткового розслідування кримінальну справу відносно нього було направлено на розгляд до Гірницького районного суду м. Макіївки, де при розгляді означеної справи його дії, представником державного обвинувачення, були перекваліфіковані з ч.4 ст.190 КК України на ч.2 ст.192 КК України.
		        17 листопада 2010 року ухвалою колегії суддів Гірницького районного суду м. Макіївки вищевказану кримінальну справу за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України направлено прокурору Центрально -Міського району м. Макіївки для проведення додаткового розслідування, в рамках якого, 15 грудня 2011 року старшим слідчим СВ Центрально -Міського РВ було ухвалено постанову про закриття вказаної кримінальної справи за відсутністю в його діях ознак складу злочину.
		        В цілому він піддавався незаконному кримінальному переслідуванню правоохоронними органами майже 8 років, з яких 2 роки 6 місяців та 8 місяців він перебував в умовах ІТТ м. Макіївки та в'язниці.
		        За увесь час кримінального переслідування він зазнавав систематичних принижень, в ІТТ м. Макіївки він утримувався в нелюдських умовах, спати приходилося на оголених нарах та без нормального освітлення, їжу приймали без ложок, воду пили з пластикових пляшок сумнівного походження, камери були наповнені тарганами, клопами та іншими паразитами та комахами.
		        В ІТТ м. Макіївки та Донецькому слідчому ізоляторі він піддавався принизливим обшукам, його примушували повністю роздягатися для перевірки одягу, водили в наручниках та кайданах, в присутності його сина та знайомих, як соціально небезпечного злочинця. До зали судового засідання його доставляли під конвоєм, а під час судових засідань його тримали у клітці.
		        Він та його родина відчували постійний тиск з боку органів прокуратури та міліції. За місцем проживання родини було зроблено незаконну виїмку, здійснений незаконний та принизливий допит сина.
		        Про всі зазначені факти беззаконня з боку правоохоронних органів він неодноразово звертався до прокурорів різних рівнів, але будь-якої реакції на його чисельні звернення не було.
		        В ІТТ м. Макіївки та Донецькому слідчому ізоляторі він утримувався в камерах разом ВІЛ інфікованими, хворими на венеричні захворювання та гепатит, туберкульоз, наркоманами, в результаті чого він набув статус інваліда ІІ групи від загального захворювання. Після всього, що він пережив, його життя змінилось в гірший бік, стан його здоров'я вже не відновиться та він не зможе в подальшому вести повноцінне життя. За таких підстав ОСОБА_1 прохав суд стягнути на його користь суму у розмірі 50 000 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, яку йому було завдано незаконними діями правоохоронних органів.
		        У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та прохав їх задовольнити у повному обсязі.
		        Ухвалою суду від 17 січня 2013 року, провадження в частині позовних вимог, в цивільній справі, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна казначейська служба України, прокуратура Донецької області, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, в тому числі пошкодженням здоров'я, за час кримінального переслідування (перебування під слідством та судом) ОСОБА_1 до постановлення відносно останнього 29 грудня 2006 року виправдувального вироку, закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки, з цих же підстав та між тими ж сторонами, існує рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 1 липня 2008 року, та яке не скасоване. (а.с. 106 -113 цивільної справи № 2/0510/9/2012)
		        Представник відповідача Попов О.О., який діяв на підставі довіреності, категорично заперечував проти заявлених вимог та вважав їх необґрунтованими.
		        Представник третьої особи Кісельова С.С. заперечувала проти заявленого позову та прохала суд відмовити в його задоволенні.
		        Від представника Державної казначейської служби на адресу суду надійшов лист, відповідно до якого, представник третьої особи прохав суд вказану справу розглядати за його відсутності, заперечував проти позову.
		        Суд, допитавши позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши надані до суду докази та матеріали справи, вважає, що вказаний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  
		        Ст. 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		        Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно -правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		        Ст. 56 Конституції України гарантує кожному права на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		        Ст. 1 спеціального Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»(далі Закон) встановлює, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
		1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Зокрема таке право громадянина дублюється в ст. 2 Положення (далі Положення) про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41.
		        Ст. 2 вищевказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
		2) закриття кримінальної справи за відсутністю…у діянні складу злочину..
		        Відповідно до п. 5 ст. 3 вищезгаданого Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується … моральна шкода.
		        Згідно з ч. ч. 5 та 6 ст. 4 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. 
		        Згідно зі ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що також продубльовано в ст. 17 Положення.  
		        Ст. 1167 ЦК України передбачає, що … моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала … якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного  стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
		        Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного  стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
		        Судом встановлено, що за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області, ухвалою Верховного Суду України від 4 листопада 2008 року, відносно ОСОБА_1 виправдувальний вирок Гірницького районного суду м. Макіївки від 29 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 серпня 2007 року були скасовані, а кримінальна справа відносно останнього, за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, направлена на додаткове розслідування. (т. 4 а.с. 330- 331 кримінальної справи № 26-22792)
		        В рамках проведення додаткового розслідування вищевказаної кримінальної справи відносно позивача, останнього, на підставі постанови слідчого СВ Центрально -Міського РВ від 4 червня 2009 року, було притягнуто у якості обвинуваченого та йому пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Відносно позивача, в рамках додаткового розслідування, також було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. (т. 5 а.с. 69, 74 -77 кримінальної справи № 26-22792) Таким чином, відповідно до вимог Закону та Положення, у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди саме від 4 червня 2009 року.             
		        15 грудня 2011 року старшим слідчим СВ Центрально -Міського РВ було ухвалено постанову про закриття вищевказаної кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України. (т. 7 а.с. 379 - 381)
		        З урахуванням викладеного та встановлення фактичних обставин справи, що дійшов висновку щодо наявності права у ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, оскільки він безпідставно був притягнутий як обвинувачений та відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, та таким чином позивач необґрунтовано був обмежений в реалізації своїх конституційних прав та свобод. 
		        Слід врахувати, що кваліфікація дій ОСОБА_1 змінювалась, правоохоронній органи не могли достатньо чітко та конкретно визначитись з правовою кваліфікацією дій позивача. Перебуваючи в такому тривалому та невизначеному стані, позивач зазнавав моральних страждань.
		        Відповідно до Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України від 17 травня 1997 року, кожна людина має право залишати будь -яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом та необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		        Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні  «Коваль проти України»зокрема зазначив, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
		        Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Якщо не має достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого, підсудного відбирається письмове  зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місцеперебування. 
		        З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що до позивача безпідставно було застосовано запобіжний захід та останній безпідставно був притягнутий у якості обвинуваченого.
		        Проте, при визначенні розміру грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачеві, суд враховує вимоги розумності та справедливості та вимоги ст. 13 Закону, відповідно до якої, як було зазначено вище, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		        Відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року -625 гривень, з 1 липня 2009 року -630 гривень, з 1 жовтня 2009 року -650 гривень, з 1 листопада 2009 року -744 гривні на місяць.
		        Відповідно до вимог ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня -869 гривень, з 1 квітня -884 гривні, з 1 липня -888 гривень, з 1 жовтня -907 гривень, з 1 грудня -922 гривні.
		        Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня -941 гривня, з 1 квітня -960 гривень, з 1 жовтня -985 гривень, з 1 грудня -1004 гривні.
		        З урахуванням положень Законів України «Про Державний бюджет»на відповідний рік та положень спеціального Закону України розмір грошової компенсації позивачеві в рахунок відшкодування моральної шкоди має складати:
		- за 2009 рік: (червень 2009 року (625 грн./30 х 27 = 563 грн.) + (630 х 3) + (744 х 2) = 4591 гривня.
		- за 2010 рік: (869 х 3) + (884 х 3) + (888 х 3) + (907 х 2) + 922 = 10 659 гривень.
		- за 2011 рік: (941 х 3) + (960 х 6) + (985 х 2) + (1004/31 х 15 = 486 грн.) = 11 039 гривень.
		        Загальний розмір компенсації позивачеві має складати 4591 грн. + 10 659 грн. + 11 039 грн. = 26 289 гривень, з урахуванням чого, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.     
		        Суд вважає за необхідне зазначити, що за специфікою таких позовів, відповідачем має виступати Держава, але, на думку суду, позивач ОСОБА_1 в своєму позові не вірно уособив Кабінет Міністрів України, як державний орган, який має представляти інтереси Держави, оскільки, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», інтереси Держави представляє прокуратура України та безпосередньо з боку Кабінету Міністрів України відносно позивача не було допущено будь -яких незаконних дій чи бездіяльності.  
		        На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 10, 15, 214, 215, 218 ЦПК України,
		 
		                                                                  В И Р І Ш И В :
		 
		        Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна казначейська служба України, прокуратура Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, в тому числі пошкодженням здоров'я, в частині  відновлення кримінального переслідування (перебування під слідством та судом) ОСОБА_1, а саме, з часу пред'явлення останньому обвинувачення 4 червня 2009 року по дату ухвалення 15 грудня 2011 року старшим слідчим СВ Ц.- Міського РВ постанови про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1, за відсутністю в його діях ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, - задовольнити частково.
		        Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 26 289 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, в тому числі пошкодженням здоров'я. 
		        В іншій частині позову, - відмовити.
		        Звільнити сторони від сплати судового збору та віднести його на рахунок Держави.
		       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги.
		 
		                                                    
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...