Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-46435св12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		    06 лютого 2013 року                        м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого Гвоздика П.О.,                               
		суддів:                                               Євтушенко О.І.,                                                    Журавель В.І.,
		                                                                                  Іваненко Ю.Г.,                                  Ситнік О.М.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про визнання трудового договору часткового недійсним, поновлення на роботі та скасування наказів, за касаційною скаргою Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2012 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (далі -                    ХНУ імені В.Н. Каразіна) про визнання трудового договору часткового недійсним, поновлення на роботі та скасування наказів. 
		Зазначав, що з 2007 року він працював в ХНУ імені В.Н. Каразіна одночасно на двох посадах: професора кафедри генетики та цитології біологічного факультету і завідуючого лабораторією біологічного факультету.
		На зазначені посади ОСОБА_4 було прийнято на підставі строкових трудових договорів, що укладалися з ним на один рік, по закінченню строку дії яких, позивача переоформляли знову на ту ж саму посаду на підставі його заяв. 
		Останній раз позивача було прийнято на роботу на посаду професора кафедри генетики та цитології 01 вересня 2010 року за строковим договором до 31 серпня 2011 року, який наказом від 02 червня 2011 року припинено з                  31 серпня 2011 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.
		Також, останній раз ОСОБА_4 було прийнято на посаду завідувача лабораторією на строк з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року.
		Посилаючись на те, що укладені з ним трудові договори були переукладені декілька разів та після закінчення строків трудових договорів він продовжував виконувати роботу і завжди наполягав на укладенні з ним безстрокових трудових договорів, однак відповідач заперечував через фінансові особливості та організаційні причини, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати трудовий договір про прийняття його на роботу на посаду професора кафедри генетики та цитології біологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна з 01 вересня 2010 року по 31 серпня 2011 року в частині встановлення строку недійсним та визнати вказаний трудовий договір укладеним на невизначений строк і поновити його на посаді професора кафедри генетики та цитології з 01 вересня 2011 року, визнати трудовий договір про прийняття його на роботу на посаду завідувача лабораторією доктора наук за темою 2-16-10 науково-дослідницької частини з 04 січня              2011 року по 31 березня 2011 року в частині встановлення строку недійсним та визнати вказаний трудовий договір укладеним на невизначений строк і поновити його на посаді завідувача лабораторією доктора наук за темою               2-16-10 науково-дослідницької частини з 01 січня 2011 року, визнати незаконним та скасувати наказ від 02 червня 2011 року про звільнення його з посади професора кафедри генетики та цитології біологічного факультету та наказ від 20 грудня 2011 року про звільнення його з посади завідувача лабораторією доктора наук за темою 2-16-10.  
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня                2012 року в позові відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня                  2012 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано трудовий договір від 01 вересня 2010 року про прийняття ОСОБА_4 на роботу на посаду професора кафедри генетики й цитології біологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна з 01 вересня              2010 року по 31 серпня 2011 року недійсним в частині визначення строку та визнано вказаний трудовий договір укладеним на невизначений строк; визнано наказ ХНУ імені В.Н. Каразіна від 02 червня 2011 року про звільнення ОСОБА_4 з посади професора кафедри генетики й цитології біологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна з 31 серпня 2011 року незаконним та скасовано; поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді професора кафедри генетики й цитології біологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна; визнано трудовий договір, оформлений наказом ХНУ імені В.Н. Каразіна від 30 грудня 2010 року про прийняття ОСОБА_4 на роботу з 04 січня                   2011 року по 31 березня 2011 року у ХНУ імені В.Н. Каразіна на посаду завідувача лабораторією доктора наук по темі 2-16-10 недійсним в частині визначення строку і визнано зазначений трудовий договір укладеним на невизначений строк; визнано наказ ХНУ імені В.Н. Каразіна від 20 грудня  2011 року про звільнення ОСОБА_4 з посади завідувача лабораторією доктора наук по темі 2-16-10 незаконним та скасовано; поновлено                ОСОБА_4 на роботі на посаді завідувача лабораторією доктора наук по темі 2-16-10 ХНУ імені В.Н. Каразіна з 01 січня 2012 року. 
		У касаційній скарзі ХНУ імені В.Н. Каразіна просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відмовляючи в позові, місцевий суд, виходив з того, що позивача правильно звільнено за закінченням терміну дії строкових трудових договорів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та він був інформований про умови укладених договорів; укладення із ОСОБА_4 строкових трудових договорів передбачено законодавчими актами та вони не вважаються такими, що укладені на невизначений строк через умови виконання роботи. 
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що виконувана позивачем робота не відноситься до випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України та після закінчення строку трудових договорів трудові відносини фактично тривають.    
		Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна. 
		Судами встановлено, що згідно наказу відповідача від 31 серпня                   2007 року ОСОБА_4 був прийнятий на посаду професора кафедри генетики й цитології біологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна з                  03 вересня 2007 року по 31 серпня 2008 року за строковим трудовим договором і 31 серпня 2008 року звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2. ч. 1 ст. 36 КЗпП України), згідно наказу від 17 червня                     2008 року. 
		01 вересня 2008 року позивач був прийнятий на роботу на ту ж саму посаду за строковим трудовим договором, згідно наказу від 01 вересня                   2008 року і 31 серпня 2009 року звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ч. 1  ст. 36 КЗпП України), згідно наказу від 23 червня 2009 року. 
		01 вересня 2009 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу на ту ж посаду за строковим трудовим договором, згідно наказу від 01 вересня                  2009 року, а 31 серпня 2010 року був звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), згідно наказу від 10 червня 2010 року. 
		01 вересня 2010 року позивач був прийнятий на роботу на ту ж посаду за 
		строковим трудовим договором, згідно наказу від 01 вересня 2010 року 
		та 31 серпня 2011 року звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового 
		договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), згідно наказу від 02 червня                2011 року. 
		На посаду завідувача лабораторією - доктора наук по темі                                     2-16-10 ОСОБА_4 був прийнятий на строк з 04 січня 2010 року по                     31 березня 2010 р., згідно наказу від 31 грудня 2009 року та на                           строк з 01 квітня 2010 року до 31 грудня 2010 року і позивач був                           звільнений з 31 грудня 2010 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
		Також з 04 січня 2011 року до 31 березня 2011 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу на посаду завідувача лабораторією - доктора наук по темі                                 2-16-10, згідно наказу від 30 грудня 2010 року.
		Крім того, з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року, згідно з наказом від 29 березня 2011 року ОСОБА_4 продовжено строк роботи на посаді завідувача лабораторією - доктора наук по темі 2-16-10 і звільнено з посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) наказом від 20 грудня 2011 року. 
		Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення. 
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це  індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін.
		Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути:                         1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. 
		Згідно із ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. 
		Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого 24 грудня 2002 року наказом Міністерства освіти і науки України № 744 визначено, що відповідно до чинного  законодавства  при  прийнятті  на роботу науково-педагогічних   працівників    може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору  має право кожна із сторін.
		Таким чином, апеляційний суд при вирішенні справи дійшов помилкового висновку про те, що оскільки строкові трудові договори були переукладені декілька разів, то трудові відносини між сторонами слід вважати безстроковими, так як строкові трудові договори, укладені між сторонами з урахуванням заяв ОСОБА_4, який був обізнаний з тим, які правовідносини виникли між ним та відповідачем і були обумовлені характером роботи, а також позивача віднесено до категорії працівників, які на підставі закону працюють за трудовим договором, в якому строк його дії може встановлюватись угодою сторін.
		Крім того, не можна погодитися й з висновком суду апеляційної інстанції про те, що дія цих договорів вважається продовженою на невизначений строк, оскільки після звільнення позивача, він був допущений до виконання обов'язків і трудові відносини між сторонами фактично тривали, через те, що в такому випадку також жодна із сторін не повинна вимагати їх припинення.
		Однак, в матеріалах справи наявні відповідні накази відповідача про звільнення з роботи ОСОБА_4 та відсутні докази того, що позивачу після звільнення нараховувалася заробітна плата, від нього приймався особистий план роботи, планувалося навантаження та його було включено до плану роботи кафедри, до розкладу занять і свідчить про те, що відповідач вимагав припинення трудових відносин із позивачем, що й вірно було встановлено місцевим судом.  
		При цьому підтвердження того, що участь позивача в наукових роботах закріплених за ним до звільнення аспірантів та студентів, доручалася йому відповідачем саме після звільнення ОСОБА_4 з посади професора кафедри генетики й цитології біологічного факультету в матеріалах справи також відсутні і вказане не може свідчити про те, що трудові відносини між сторонами фактично тривають. 
		Встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку те, що строкові трудові договори було укладено між сторонами правомірно, ОСОБА_4 знав про укладення з ним строкових трудових договорів і погодився з їх умовами, а також факт дотримання відповідачем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_4 з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України, місцевий суд, обґрунтовано дійшов висновку про відмову в позові. 
		Апеляційний суд в порушення вимог процесуального закону встановлені місцевим судом факти не спростував та неправильно застосував норми матеріального права.
		За таких обставин місцевий суд, повно і всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення. 
		Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної  інстанції  і  залишає  в силі судове рішення суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 339  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у  х  в  а  л  и  л  а : 
		Касаційну скаргу Харківського національного університету імені                    В.Н. Каразіна задовольнити.
		Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2012 року скасувати, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня                2012 року залишити в силі.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		         Головуючий    П.О. Гвоздик         Судді:    О.І. Євтушенко  В.І. Журавель    Ю.Г. Іваненко   О.М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...