Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-22/19094-2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2013.
Дата набрання законної сили: 18.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-22/19094-2012 18.02.13За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ реклами Р.Т.»
		до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» 
		про                 стягнення боргу, 3% річних та інфляційних збитків
		                                                                                                                               суддя Самсін Р.І.
		Представники сторін:
		від позивача          Росторгуєв О.М. директор;
		від відповідача      не з'явились;
		 
		В судовому засіданні 18.02.2013р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ реклами Р.Т.» (надалі ТОВ «Світ реклами Р.Т.», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» (надалі ТОВ «Укркарго», відповідач) заборгованості на загальну суму 123 020, 03 грн., у тому числі заборгованість у сумі 121 055 грн., інфляційна складова боргу у сумі 121, 72 грн., 3% річних у сумі 1 843, 31 грн.. 
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов'язання за договором на проведення рекламної кампанії № 21062012 від 21.06.2012р. щодо оплати за надані послуги згідно акту виконаних робіт № 21062012 від 31.07.2012р.. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму інфляційних збитків та 3% річних.   
		Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. 
		Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 29.01.2013р. наявна у матеріалах справи). 
		Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано завчасно до судового засідання призначеного у справі - 02.01.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення. 
		Клопотання про відкладення розгляду справи отримане судом 18.02.2013р. відхилене, оскільки матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті виходячи з предмету та підстав заявленого позову, при вирішенні спору суд обмежений процесуальними строками а зазначені причини неявки в судове засідання не є поважними, відповідачем у справі є ТОВ «Укркарго», а не конкретний представник, ГПК України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу. 
		Провадження у справі порушено ухвалою від 29.12.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності. 
		Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		           21 червня 2012р. між ТОВ «Світ реклами Р.Т.» та ТОВ «Укркарго» укладено договір № 21062012 за яким, виконавець (позивач у справі) зобов'язувався власними силами та/або з залученням субпідрядників протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну (і) кампанію (ї) в інтересах замовника та/або клієнтів-рекламодавців замовника на території України на поверхнях спеціальних конструкцій, що узгоджуються сторонами у додатках до договору, а замовник (відповідач у справі) зобов'язувався вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору (п. 2.1 договору). 
		У додатку № 1 до договору сторонами погоджено резервування відібраних замовником  поверхонь конструкцій  на строк проведення рекламної кампанії під назвою: «Продаж квартир у ЖК «Східна Брама» за адресами місцезнаходження таких конструкцій загальною вартістю рекламної кампанії 211 455 грн.. 
		При виконанні договору сторонами складено акт № 21062012 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2012р., де зазначено про виконання договору з боку виконавця загальною вартістю виконаних робіт 221 055 грн.. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками, а доказів які підтверджують неприйняття наданих послуг, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано. 
		Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодились, що договір набирає чинність з моменту його укладення сторонами і діє до 31 грудня 2012 року включно. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період наданих послуг згідно акту від 31.07.2012р., за вказаним договором суду не представлено, у зв'язку з чим таким підтверджено виконання позивачем договірних зобов'язань та надання послуг в межах укладеного договору.
		Вартість послуг за договором відповідачем сплачена частково, платіжними дорученнями № 1328 від 26.06.2012р. та № 1326 від 22.06.2012р. підтверджено перерахування на користь позивача суми в розмірі 100 000 грн., заборгованість складає 121 055 грн. та у вказаній сумі станом на час вирішення спору є несплаченою, доказів які б спростовували визначену суму боргу суду не представлено. 
		Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.
		За умовами договору (п. 4.2.1, 4.2.2):
		- первинна передоплата у розмірі 100% від вартості друку рекламних матеріалів на паперовій основі для монтажу (наклеювання) на рекламні засоби загальною кількістю 50 штук, загальною вартістю 9 600 грн. (з урахуванням податків та зборів); 
		- первинна передоплата у розмірі 100 % від вартості рекламної кампанії за кожен місяць, в якому буде проводитись рекламна кампанія, за 5 банківських днів до початку наступного місяця проведення рекламної кампанії, (якщо інша форма оплати не буде узгоджена сторонами у додатках до договору), безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менш ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору…
		В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. 
		Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 
		Таким чином, враховуючи, що умови договору передбачали розрахунок за передплатою та у зв'язку з невиконанням такого обов'язку відповідачем, при наявності виконання зобов'язання з надання послуг (виконання робіт), строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки саме позивачем при неотриманні оплати (як те визначено договором між сторонами) було виконано своє зобов'язання (надані послуги). 
		З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 286 від 18.07.2012р. у якій просив сплатити суму заборгованості (доказом направлення та отримання претензії є поштовий чек 4329 від 19.07.2012р.).
		Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, з урахуванням звернення з вимогою 19.07.2012р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений по строку 26.07.2012р., однак відповідачем боргу не сплачено, сума заборгованості складає 121 055 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.
		          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. 
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 
		Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Сума 3% річних за прострочення сплати 121 055 грн. в періоді з 27.07.2012р. по 26.12.2012р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 1 518, 14 грн. (121 055 грн. х 3% : 366 (кількість днів у 2012р.) х 153 (кількість днів прострочення)), та саме у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.
		Інфляційні збитки позивача у вересні 2012р. складають 121, 05 грн. ((121 055 грн. х 100, 1%) - 121 055 грн.). 
		Здійснені позивачем розрахунки не можуть бути прийняті судом, оскільки:
		- як про те встановлено вище, починаючи з 27.07.2012р. (семиденний строк після звернення з вимогою про виконання обов'язку щодо сплати) наявним є факт порушення строків оплати, з яким закон пов'язує нарахування штрафних санкцій, зокрема у вигляді інфляційних збитків, трьох процентів річних;
		- розрахунок позивача, що є додатком до позовної заяви, суперечить положенням закону, здійснені нарахування інфляційних збитків та 3% річних проводились позивачем на кожний наступний місяць не у відношенні простроченої суми, а у відношенні суми боргу, нарахованих інфляційних збитків та 3% річних у минулому місяці, що не узгоджується з жодною нормою чинного законодавства які регулюють нарахування інфляційних збитків та 3% річних (625 ЦК України). Сума боргу відповідача з дня його виникнення не змінювалась. 
		Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у повному обсязі з позивачем по договору 21062012 від 21.06.2012р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором, суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 121 055 грн. основного боргу, 1 518, 14 грн. 3% річних, 121, 05 грн. інфляційних збитків.
		Заявлена до стягнення з відповідача сума понесених витрат на юридичні послуги в розмірі 10 000 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного. 
		Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. 
		Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. 
		Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. 
		Договір про надання правової допомоги № 9 від 03.09.2012р. укладено позивачем з фізичною особою-підприємцем Росторгуєвим О.М., який не є адвокатом в розумінні наведених положень. Окрім того, зазначений договір підписано однією особою - Росторгуєвим О.М. від обох сторін, як директором товариства та як фізичною особою-підприємцем, тобто кошти в сумі 10 000 грн. були перераховані з рахунків товариства на рахунок Росторгуєва О.М., який і являється директором цього ж товариства, що свідчить не про отримання правової допомоги за договором, а про намір стягнути додатково кошти з боржника і зазначені обставини не мають нічого спільного із відшкодуванням витрат пов'язаних із розглядом справи в судовому порядку. 
		Судові витрати позивача у сумі 2 460, 40 грн. судового збору, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 2 214, 36 грн..
		Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго» (юрид. адреса: 02121, м. Київ, вул. Світла 3, ідент. код 32526584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ реклами Р.Т.» (юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Гната Юри 8, кв. 109, ідент. код 37921876) 121 055 грн. (сто двадцять одну тисячу п'ятдесят п'ять гривень) основного боргу, 1 518, 14 грн. (одну тисячу п'ятсот вісімнадцять гривень 14 копійок) 3% річних, 121, 05 грн. (сто двадцять одну гривню 05 копійок) інфляційних збитків, 2 214, 36 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 36 копійок) судових витрат.
		3. В іншій частині в позові відмовити. 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
		                                                                                 дата підписання рішення 20.02.2013
		 
		Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...