Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/3/2013(17/1) : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2013.
Дата набрання законної сили: 05.03.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		=======================================================================
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 "20" лютого 2013 р.                                                 Справа №  915/3/2013(17/1) 
		 
		Господарський суд Миколаївської області, 
		   головуючий суддя Коваль С.М.,
		   при  секретарі Кондратовій О.В.,
		   за участю представників сторін:
		    від позивача:  Ліхолєтов В.В., доручення № 15 від 23.01.2012р.,
		    від відповідача: Козлов В.О., довіреність № 4 від 10.09.2012р.
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/3/2013(17/1)        
		За позовом:   Військової частини А1890, 57116, с.Ульянівка, Миколаївський р-н, Миколаївська обл-ть,
		                     до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН", м.Миколаїв, вул. Набережна, 5/11, кв.23,
		про: визнання договору недійсним,
		 
		 
		                                                         В С Т А Н О В И В:
		Військова частина А1890 звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН"  про визнання договору про спільну діяльність №  12 від 06.09.2005 року, укладеного між військовою частиною А 1890 та товариством з обмеженою відповідальністю «СВАН» недійсним.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що оспорюваний договір суперечить актам цивільного законодавства -вимогам ст.ст. 9, 10  Закону України (далі -ЗУ) "Про оренду державного та комунального майна", ст.7 ЗУ "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", підписаний особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності -командиром військової частини А-1890, який не може укладати договір щодо передачі в оренду землі; не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки є удаваним правочином.
		Відповідач позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
		У судовому засіданні позивач позовні вимоги просив задовольнити у  повному обсязі; відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення  позивача та відповідача, господарський суд дійшов висновку про  відмову в задоволенні позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:
		06.09.2005р. між  Військовою частиною А 1890  та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Агро» було укладено договір № 12 про спільну діяльність (далі -договір), предметом якого сторони визначили спільну діяльність без утворення юридичної особи у сфері вирощування сільгоспкультур з використанням  земель які розташовані на території військової частини та з залученням  можливостей підприємства по виконанню повного комплексу вирощування сільгоспродукції та з метою отримання додаткових джерел фінансування. 
		Пунктом 2.2.3 договору сторони домовилися, що спільний обробіток землі буде здійснюватися наступним чином:
		      - В/ч  з метою реалізації домовленостей виділяє 5000 га земельної ділянки, на якій розташовані водоймища;
		     - СТОВ «Горизонт-Агро» бере на себе зобов'язання протягом 3-хь місяців з дня підписання договору провести розмежування відведених земель на місці та відпрацювати технічну документацію на них. Проводити обробку земель, проводити посіви, вирощувати та збирати врожай на землях «Військовою частини» згідно до плану проведення  сільськогосподарських робіт та здійснювати загальне керівництво її проведення силами та засобами сторін договору.    
		       Пунктом 5.1. договору строк його дії сторонами встановлений до 31 січня 2017 року.
		Додатковими угодами до договору про спільний обробіток землі змінювали умови та термін дії договору.
		В подальшому між Військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт -Агро» (первісний кредитор) та ТОВ «СВАН» (новий боржник)  20.08.2010 року було укладено договір про зміну сторони при виконанні зобов'язань та перевід боргу, у відповідності до п. 1 якого СТОВ «Горизонт -Агро» поклало на ТОВ «СВАН» виконання своїх зобов'язань перед кредитором передбачених основним договором та раніше укладеними додатковими угодами до нього, в тому числі проведення необхідного комплексу заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування сільськогосподарської продукції та проведення розрахунку за результатами спільної діяльності.
		          Відповідно до п.2.5. з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №4 від 14.05.2008 р., сторони домовилися, що спільна діяльність буде розподілятися наступним чином: підприємство бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором. В свою чергу Військова частина бере на себе зобов'язання надати для спільної діяльності підприємству земельні ділянки площею 5 000 га з земель, що надані Військовій частині в безстрокове користування, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 1989 р. за № 062777, провести обстеження сільгоспугідь, виділених для спільної діяльності на предмет наявності і своєчасного знешкодження вибухонебезпечних предметів з метою безпечних умов праці, попереджати підприємство про особливі властивості та недоліки  земельної  ділянки,   проводити   необхідний   комплекс   протипожежних заходів.
		Відповідно до п. 7.2 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою за № 7 від 05.01.2010 р., визначено, що підприємство проводить розрахунки з військовою частиною в твердому грошовому розмірі, враховуючи розмір цін на продукцію, що виготовляється за договором та визначеної в економічному обґрунтуванні договору на момент розрахунку, пропорційно до понесених витрат. При цьому сторони домовилися, що у будь якому випадку частка військової частини має складати не менше ніж з розрахунку 169 грн. за 1 га земельної ділянки, що виділена за договором.
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
		Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами на підставі укладеного договору виникли правовідносини, які регулюються, зокрема, ст. ст. 1130, 1131 ЦК України, згідно з якими за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення  певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається в письмовій  формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Таким чином, оспорюваний договір є юридичним фактом, на підставі якого між відповідачами виникли зобов'язання із спільної діяльності і містить усі істотні умови договору про таку діяльність.
		          Крім того, на відміну від правочину цивільно-правовий договір -як юридичний факт, це спільна дія осіб, спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків, на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і за цими ознаками договір про спільну діяльність може містити елементи договору найму, міни, доручення та інших, що не заперечують їх самостійного існування у визначеній діючим законодавством формі.
		Однією з підстав недійсності договору позивач зазначає його удаваність, посилаючись на те, що під час укладення договору про спільний обробіток землі, сторони насправді вчинили правочин, який  регулюється ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ЗК України.
		Суд не погоджується з твердженням позивача про удаваність вчиненого В/ч та СТОВ «Горизонт- Агро» правочину, виходячи з такого: згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Відтак, якщо виходити з твердження  позивача, правовідносини відповідача мають регулюватися по-перше, ЗУ "Про оренду державного майна та комунального майна", згідно з п.10 якого істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість  майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок  використання амортизаційних відрахувань; відновлення  орендованого майна та умови його повернення тощо. 
		Однак, як свідчать матеріали справи, фактичні відносини, що склалися між сторонами Договору, не мають вказаних ознак, тому їхню відсутність в оспорюваному договорі не можна розцінювати як приховання правочину про  передачу в оренду землі або державного майна.
		Наступною підставою недійсності Договору позивач вважає порушення особою, яка підписала Договір з боку В/ч, приписів ч.2 ст.3 ЗК «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», якою встановлено перелік видів  господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам та визначається Кабінетом Міністрів України.  
		З цим твердженням суд також не погоджується, оскільки по-перше: В/ч не надавала земельну ділянку в оренду; по-друге: укладаючи оспорюваний Договір командир В/ч діяв відповідно до закону, а саме: згідно зі ст. 1 ЗУ "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", господарська діяльність -це специфічна  діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов'язана із забезпеченням повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в  оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом, а сама господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЗК України та ст. 1 ЗУ "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово -навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
		Згідно зі ст. 4 ЗУ "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволити фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури,  випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
		Статтею 14 ЗУ "Про Збройні Сили України" визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно,  закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
		Матеріалами справи підтверджено, що В/ч є законним і повноправним  користувачем земельної ділянки,  наданої їй за Державним актом на право користування земельною  ділянкою від 1989 року Б № 062777, а на підставі свідоцтва № 547 від 29.09.2010р., виданого Департаментом фінансів МО України, - зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності у Збройних Силах України; оспорюваний Договір погоджений КЕВ міста Миколаєва МО України та Фінансово-економічним управлінням Південного оперативного командування.
		З наведеного можна зробити висновок про те, що оспорюваний позивачем договір укладений повноважними сторонами, з дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстави для визнання його недійсним -відсутні.
		Позивачем у справі не доведено обставин порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що є обов'язковим при визначенні господарським судом відповідності правочину (угоди) діючому законодавству України.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору про спільну діяльність №  12 від 06.09.2005 року недійсним.
		Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,суд,-
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		                    В позові відмовити повністю.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		   Суддя                                                        С.М.Коваль
		 
		 
		 
		                           Рішення підписано 25.02.2013 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...