Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 784/161/13 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2013.
Дата набрання законної сили: 28.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №784/161/13      28.01.2013    28.01.2013  
		Номер провадження 33/784/15/13 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа  № 33/784/15/13                              Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                           Муругов В.В.     
		Категорія: ст.124,122-4  КУпАП                      Головуючий апеляційного суду:                                                                                 Хомік І.М. 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А І Н И
		28 січня  2013 року                                                                       м.  Миколаїв
		 
		Апеляційний суд Миколаївської області у складі:   
		головуючого судді:  Хоміка І.М.   
		при секретарі судового засідання: Бойко М.А.
		участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1, та його захисника ОСОБА_2
		потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 
		розглянув справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 на постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 24.12.2012 року, якою :   
		 
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопетрівка Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, який проживає у АДРЕСА_1
		 
		притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124, 122-4 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу у сумі 400 грн. 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   Згідно постанови суду, 20.10.2012 року близько 20 год. 15 хв. в              с. Кашперо-Миколаївка Баштанського району Миколаївської області          ОСОБА_1, керуючи трактором «Бєларус 920», д.н.НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, буксируючи дискову навісну борону АГД-2,5, в порушення вимог п.п.13.3, 19.1(в) Правил дорожнього руху України, рухаючись в темну пору доби, не увімкнувши на транспортному засобі, що буксирується, габаритні вогні, під час зустрічного роз'їзду допустив зіткнення бороною з автомобілем «ВАЗ 2107», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після того ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.10 ПДР України залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення надіслати Баштанському районному суду Миколаївської області на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд під час розгляду справи допустив істотні порушення процесуального законодавства - не вжив заходів щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення по справі. Зазначає, що в судове засідання, яке відбулося 24.12.2012 року, він прибув вчасно і знаходився в коридорі суду, проте до залу судового засідання його ніхто не викликав, через що апелянт не зміг надати суду свої пояснення з приводу ДТП та скористатися своїм правом на захист.
		Крім того, в апеляційні скарзі ОСОБА_1 звертає увагу, що трактор «Білорусь-920», має стаціонарно закріплену навісну борону АГД-2,5, що виготовлена і випускається заводом-виробником та своїми габаритами не виходить за межі самого трактору. Проте, суд в поставі помилково зазначив, що вказана борона  перебувала на буксируванні трактору.
		Вважає, що саме порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, а саме перевищення швидкості та рух по зустрічній смузі руху, призвело до настання  дорожньо-транспортної пригоди.
		Що стосується висновків суду першої інстанції про залишення ОСОБА_1 місця ДТП, то апелянт зазначає, що після того, як відбулося зіткнення, він зупинився з метою огляду механічних ушкоджень трактору, при цьому водій ОСОБА_3 не зупиняючись продовжив свій рух, доки не зник з поля зору апелянта. Тому, на думку ОСОБА_1, факт залишення ним місця ДТП, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду,  не відповідає дійсності. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій правопорушника ОСОБА_1, просить постанову Баштанського районного суду Миколаївської області скасувати через м'якість накладеного на останнього адміністративного покарання, а також просить постановити своє рішення, згідно якого на ОСОБА_1 накласти стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб, стягнувши з останнього завдані матеріальні збитки на загальну суму 29 179 грн., що становить вартості відновлювальних робіт  автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди.
		Свої вимоги апелянт пояснює зухвалістю ОСОБА_1, який залишив місце пригоди і навіть не допоміг апелянту та його дружині після отримання останніми тілесних ушкоджень в результаті ДТП, вибратися з автомобіля і прибути до лікарні.   
		 
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 в підтримання своєї апеляції  та залишення без задоволення апеляції ОСОБА_3, доводи ОСОБА_3 та його представника           ОСОБА_4  в підтримку своєї апеляції та заперечення проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, вивчивши та дослідивши матеріали справи, в тому числі і додатково надані матеріали, вважаю, що апеляція            ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляція ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.   
		При розгляді вказаної адміністративної справи судом 1-ї інстанції допущенні істотні порушення вимог норм КУпАП, які свідчать про незаконність постанови суду, яка не може залишатись в силі і підлягає обов'язковому скасуванню.
		Зокрема, суд допустився грубого порушення вимог ст. ст. 36, 38 КУпАп.
		Так, відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення  накладається за кожне правопорушення окремо. Не дотримуючись вказаних вимог закону, суд, визнавши особу винною у вчиненні двох правопорушень, наклав одне стягнення.
		Крім цього, у відповідності до вимог ч.4 ст. 38 КУпАП,  у разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи , але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи або про її закриття.
		Як вбачається з матеріалів адміністративної справи органом дізнання ВДАЇ Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області 29 жовтня 2012р. було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення ним ДТП в с. Кашперо-Миколаївка, яка мала місце 20.10.2012р.( а.с. 2).
		Виносячи постанову від 24 грудня 2012р., суд не мав права накладати на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за спливом строків його накладення.
		 
		Крім цього, за змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів при провадженні у справах про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності.
		Як вбачається з матеріалів справи, судом вказані вимоги законодавства дотримані не були.
		Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 24.11.2012 року водій ОСОБА_1, керуючи трактором «Бєларус 920», д.н.НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, буксируючи дискову навісну борону АГД-2,5, під час зустрічного роз'їзду допустив зіткнення бороною з автомобілем «ВАЗ 2107» під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Місце ДТП ОСОБА_1 залишив, в результаті чого своїми діями допустив порушення вимог п.п.13.3, 19.1(в), 2.10 Правил дорожнього руху України.
		 На підставі перевірки і оцінки доказів у справі, зокрема, вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції прийшов до висновку  про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП, без належного та повного з'ясування обставин вчиненого. Зокрема, з матеріалів справи не вбачається, що стало підставою для визнання судом достовірною та безспірною вказівку в протоколі про адміністративне правопорушення щодо керування водієм ОСОБА_1 трактору саме  з буксируванням дискової навісної борони, адже в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні дані, що могли б підтвердити чи спростувати зазначену в протоколі характеристику транспортного засобу. При цьому, доводи апеляції ОСОБА_1, а також пояснення останнього, які він надав в апеляційному суді та підтвердив наданими фотознімками, щодо наявності у трактора стаціонарно закріпленої навісної борони АГД-2,5, що виготовлена і випускається заводом-виробником та своїми габаритами не виходить за межі самого трактору, вважаю такими, що відповідають дійсності і ставлять під сумнів висновки суду про те, що ОСОБА_1 здійснював буксирування технічного засобу. Адже, згідно Правил дорожнього руху буксирування це переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації транспортних составів на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування.
		Також, суд не звернув увагу, що сам протокол про вчинення         ОСОБА_1 адмінправопорушення складений працівниками  ДАЇ більше,  ніж через місяць, як сталася дорожня транспортна пригода і в ньому відсутні посилання на будь-які докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушеннях.
		При цьому, з матеріалів справи  вбачається, що огляд місця ДТП проводився слідчим Баштанського РВ  20.10.2012р. зі складанням відповідної схеми, яка не містить в собі всіх необхідних даних, пояснювальних позначок, розшифровок поміток, а  їх достовірність взагалі не засвідчена навіть підписами понятих, та й особи, яка її склала,що ставить під сумнім вказаний доказ з точки зору його допустимості і достовірності. Хоча з цієї схеми начебто вбачається наявність битого скла на полосі руху трактора, що може вказувати на те, що ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу руху, але протокол про адміністративне порушення складено на іншу особу.
		 
		На допущенні порушення при складанні і збиранні матеріалів по вказаній адміністративній справі суд не звернув уваги, хоча перераховані недоліки свідчать про поверховий, однобічний і необ'єктивний збір матеріалів.
		Про це ж свідчать і покази свідка ОСОБА_6, допитаного в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, який спростував покази потерпілого ОСОБА_3 щодо обставин ДТП, підтвердивши покази ОСОБА_1, що той зупинився, а місце пригоди залишив потерпілий. Він також показав, що в цей же день бачив потерпілого разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 біля бару в нетверезому стані. Через декілька годин після скоєного ДТП він проїжджав по тій же вулиці і підходив до працівників міліції, що оглядали місце пригоди, яким повідомив, що він був очевидцем ДТП, але його опитувати не стали. 
		Проте, вказані покази свідка узгоджуються лише з показами ОСОБА_1 і не підтверджуються іншими матеріалами справи, та потребують додаткової перевірки, яка виходить за межі предмету розгляду справи і є компетенцією відповідних органів.
		Наведені факти також свідчать про неналежне і неповне збирання доказів по справі, що позбавляє суд можливості прийти до однозначного висновку про винність в ДТП конкретної особи, чи то можливу наявність спільної вини обох учасників дорожнього руху.
		 
		З досліджених в судовому засіданні доказів слідує, що працівники міліції фактично не встановили точного місця дорожньої транспортної пригоди, на смузі руху якого транспортного засобу вона сталася, який конкретно агрегат експлуатувався на тракторі, не вжили заходів для встановлення свідків події, тощо.
		Вказані недоліки не можуть бути усуненні під час розгляду справи, а зазначені обставини відновленими і дослідженими в судовому засіданні.  
		 
		З урахуванням вищезазначених обставин, неможливо прийти до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, його вина достатніми доказами не підтверджена. 
		 
		Крім того, постанова суду не містить достатнього викладення обставин,  на підставі яких суд прийшов до однозначного та безсумнівного висновку про винність ОСОБА_1 за ст. 122-4 КпАП України, не прийнявши при цьому до уваги пояснення ОСОБА_1, які він надавав слідчому СВ Баштанського РВ УМВС в Миколаївській області, вказавши, що після того, як відбулося зіткнення транспортних засобів, останній зупинився з метою огляду механічних ушкоджень трактору, при цьому водій ОСОБА_3, не зупиняючись продовжив свій рух, доки не зник з поля зору ОСОБА_1 При цьому  ОСОБА_3 в своїх поясненнях не заперечував, що після зіткнення він продовжував свій рух ще близько ста метрів, так як не міг дістати до педалі гальм(а.с.5). Такі ж пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надали в апеляційному суді. 
		Тому, беручи до уваги темний час доби, під час якої сталася пригода, і зважаючи на заокругленість ділянки дороги, на якій вона сталася, що практично унеможливлює видимість двох транспортних засобів на відстані більше 100 метрів, вважаю вказані обставини такими, що підтверджують відсутність наміру ОСОБА_1 залишати місце ДТП.  
		 
		З урахуванням вищевикладеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні  адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП також є недоведеною. 
		На підставі викладеного, доводи апеляції ОСОБА_3 щодо м'якості накладеного на правопорушника ОСОБА_1 адміністративного стягнення є необґрунтованими. А вимоги про стягнення на його користь матеріальної шкоди, завданої діями ОСОБА_1, є безпідставними.
		 
		 Тому, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні, апеляція ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а  постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі за недоведенністю вини ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушеннях, оскільки його прохання про направлення справи на новий судовий розгляд не передбачено нормами КУпАП.
		 
		Керуючись ст. 294 КУпАП , суд - 
		   
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року відносно ОСОБА_1 - скасувати із закриттям провадження по справі через недоведенність  його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст.124, 122-4 КУпАП. 
		 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя апеляційного суду
		Миколаївської області                                                            І.М. Хомік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...