Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/2156/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2013.
Дата набрання законної сили: 21.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/2156/2013                           Головуючий у 1-й інстанції - Макаренко І.О.
		                                                                                                     Доповідач - Вербова І.М.
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 
		21 лютого 2013 року         Апеляційний  суд м. Києва 
		в складі:               
		                                                                  головуючого       Вербової І.М.
		                                                                 суддів                  Кирилюк Г.М.
		                                                                                              ПанченкаМ.М.
		                                                                  при секретарі      Мікітчак А.Л.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Шуліки АліниВолодимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
		 
		Апеляційний суд, -
		В С Т А Н О В И В :
		У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «КБ Приватбанк», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2012 року вищезазначений позов - задоволено частково.
		Стягнуто з ПАТ «КБ Приватбанк», на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 149 493,96 грн.
		Стягнуто з ПАТ «КБ Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 494,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
		В задоволенні решти вимог - відмовлено.
		В апеляційній скарзі Шуліка А.В. в інтересах ПАТ «КБ Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення суду  скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		В суді апеляційної інстанції представники відповідача ПАТ «КБ Приватбанк» -  Денисова О.А. та Попова Н.Д. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
		Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечував, просив суд заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2012 року залишити без змін.
		Третя особа - ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність.
		Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення скарги враховуючи таке.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка підлягає стягненню із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
		Проте, даний висновок суду є помилковим, а тому з ним погодитись не можна з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 4 січня 2005 року між позивачем та відповідачем укладений Договір банківського рахунку № KIONTV, відповідно п. 1.1 якого банк зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок у національній та іноземній валюті, а також при необхідності інші рахунки у національній валюті, та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України.
		Відповідно п. 1.2 Договору відповідач зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунок у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
		11 грудня 2006 року укладена Додаткова угода до Договору № KIONTV від 4 січня 2005 року відповідно умов котрої Банк прийняв на себе зобов'язання про проведення електронних платежів за допомогою системи «Клієнт-Банк», які пройшли без зауважень всі технологічні стадії обробки розшифровки з використанням відкритих ключів НЦП клієнта, банк зобов'язався здійснювати обслуговування рахунків позивача з використанням автоматизованої системи безготівкових розрахунків «Ваnk Оn-line», що дозволяє здійснюві розрахункові операції та одержувати виписки по рахунках як у режимі електронної пошти, так і в режимі «Оn-line».
		21 грудня 2007 рокупозивач виявив, що з його рахунку невідомими особами переведені кошти в розмірі 92 400 грн. на рахунок № НОМЕР_1АКБ «Фінанси та Кредит», власником котрого є ОСОБА_4
		Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 92 400 грн., але у зв'язку із тим, що операція була проведена відповідно встановленого порядку без зауважень, кошти були в повному обсязі зараховані на рахунок № НОМЕР_1 АКБ "Фінанси та Кредит", власником котрого є ОСОБА_4, то відповідач відмовив у виплаті оспорюваної суми.
		Позивач звертався до органів прокурати, МВС та СБ України.
		Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю надало відповідь, що гр. ОСОБА_4 в ході перевірки був опитаний, однак його причетність до подій щодо зникнення коштів з рахунку позивача не підтвердилось (а.с. 38).
		22 лютого 2008 року Дарницьким РУ МВС України в м. Києві винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
		18 вересня 2008 року Прокуратурою Дарницького району м. Києва винесена постанова про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 лютого 2008 року (а.с. 92-93).
		На адвокатський запит, Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві надало відповідь, що після скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, на адресу Дарницького РУ ГУ МВС України матеріали для реєстрації та проведення додаткової дослідчої перевірки не надходили (а.с. 108).
		Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Відповідно п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ - це електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - членами платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів. При цьому, як встановлено п. 18.1 ст. 18 Закону, електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.
		У Додатковій угоді сторони погодили порядок проведення електронних платежів за допомогою системи «Клієнт-Банк». Серед іншого, згідно п.п.1.3, 1.10, 1.14 Додаткової угоди, при передачі документів по каналах зв'язку використовується система шифрування та електронного підпису «Банку». В свою чергу «Клієнт» приймає методи шифрування інформації та електронний підпис, шо використовується при передачі документів між «Банком»та «Клієнтом».
		Відповідно умов Додаткової угоди сторони зобов'язались вестиархів платіжних документів протягом строку, визначеного законодавством України.
		Згідно п. 1.3 Додаткової угоди електронні розрахункові документи приймаються банком від позивача до виконання тільки при їх належному оформленні, які пройшли без зауважень всі технологічні стадії обробки та розшифровкн з використанням відкритих ключів ЕЦП Клієнт і при наявності електронного-цифрового підпису.
		Відповідно Регламенту робіт електронних розрахунково-інформашіїних програмних продуктів, зазначено порядок і характер робіт, необхідних для здійснення електронних платежів та за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів та яким Клієнт гарантував безпеку збереження ЕЦП (електронного цифрового підпису), виключаючи доступ сторонніх осіб.
		Згідно п. 12 ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис», підписувачем електронного документу є особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем тавід свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.
		Оригіналом електронного документа, відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.
		Відповідно до вимог ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він маєелектронну форму.
		Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Частина 4 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Частина 6 ст. 7 даного Закону визначає, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Відповідний Порядок засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 680 від 26 травня 2004 року.
		Судом встановлено, що Банк одержав платіжні доручення та здійснив перерахування коштів відповідно реквізитів, вказаних в платіжному дорученні, час проведення платежів вказаний в кожному платіжному дорученні.
		Таким чином, Банк прийняв платіжні доручення від позивача в їх належному оформленні, які пройшли без зауважень всі технологічні стадії обробки та розшифровки з використанням відкритих ключів ЕЦП Клієнт і принаявності електронного-цифрового підпису та відповідно умов Договору та Додаткової угоди здійснив перерахування коштів з рахунку позивача на інший рахунок, вказаний позивачем. В підтвердження того, що кожний електронний платіжний документ без підписаний за допомогою електронного підпису засвідчують реквізити на кожному платіжному документі.
		Також підтверджується випискою по рахунку, що саме позивач ініціював платіж, завершивши формування платежу накладанням електронного підпису, а Банк відповідно умов Договору здійснив проведення платежу, при цьому не допущено порушень вимог норм чинного законодавства.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо того, що банком порушено порядок перерахування грошовихкоштів, а тому підлягають стягненню безпідставно списані кошти.
		Стаття 1073 ЦК України регулює відносини між банком та клієнтом, що виникли на підставі договору банківського рахунку і передбачає правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунок клієнта.
		У разі безпідставного списання банком з рахунку клієнта грошових коштів, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати збитки.
		Позивачем не доведено протиправності та незаконності дій відповідача в розумінні ст. 60 ЦПК України.
		Відповідно ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконаннягрошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якшо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки між сторонами відсутні грошові зобов'язання.
		Оскільки  не доведено та не встановлено в чому полягають неправомірні дії або бездіяльність відповідача та його вина, то підстави в задоволенні позову в частині застосування негативних наслідків у вигляді пені та інфляційних нарахувань відсутні.
		За таких обставин, враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		В И Р І Ш И Л А  :
		Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з  дня набрання законної сили.
		 
		Головуючий : 
		                   
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...