Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0827/3629/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2013.
Дата набрання законної сили: 27.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу             Справа № 
		 
		Апеляційний суд Запорізької області
		 
		Справа № 22-ц/778/1108 / 13 р.                                   Головуючий  у  1 інстанції: Гончар М.С.
		                                                                                  Суддя-доповідач: Поляков О.З.                                                                         
		 
		УХВАЛА
		Іменем України 
		« 27» лютого 2013 року                                                     м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
		Головуючого:                       Спас О.В.
		Суддів:                                Полякова О.З.
		Бабак А.М.
		При секретарі:                     Бабенко Т.І.
		 
		         розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, -
		 
		                                             В С Т А Н О В И Л А:
		          
		           В березні  2012 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		     В позові зазначав, що 09.04.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 72  270 00 доларів США, зі сплатою відсотків 12% річних, строком на 20 років до 07.04.2028 року,
		      Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує. ОСОБА_3 було надіслано лист від 07.07.2011 року про дострокове погашення заборгованості, але остання продовжує порушувати умови договору, заборгованість не сплачує, в результаті чого, станом на 21.02.2012 року утворилась заборгованість в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ 428174,74 грн.
		       В рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором 09.04.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено  договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність перед Банком за кредитним договором.
		        Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі428174,74 грн.,  судові витрати покласти на відповідачів.
		      Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.
		       Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором від 09.04.2008 р. у сумі 428174,74 грн. та судові витрати у сумі 3219 грн.
		        В задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено в повному обсязі.
		    Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «ВТБ Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, на невідповідність висновків суду, невірну оцінкою наданих доказів та невірного встановлення обставин справи, просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» з ОСОБА_4 суми заборгованості в розмірі 428  174,74 грн. та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
		     Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		           Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		        Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення  суду з одних лише формальних міркувань.
		Як вбачається з матеріалів справи 09.04.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» (перейменовано у ПАТ «ВТБ», копія Статуту а.с.83-84) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № К-59/Ф/4, згідно умов якого позичальником отримано у ПАТ «ВТБ Банк» кредит у розмірі 72.270,0 доларів США проценти за користування кредитом - 12% річних, строк кредитування до 07.04.2028 року (копія а.с.35-39).
		За п.8.1 цього договору щомісячний платіж позичальника складає не менше ніж 804,0 доларів США (а.с.37).
		Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідачем ОСОБА_3, як позичальником, у судовому засіданні визнано той факт, що вона підписувала цей кредитний договір, з його умовами погодилась, позов банку про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором визнала частково, посилаючись на свій важкий майновий стан.
		ОСОБА_3 неналежним чином виконувала свої обов'язки за вищезазначеним кредитним договором, і банк скористався своїм правом про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів.
		Предмет іпотеки було реалізовано, але заборгованість залишилась.
		Банк надіслав позичальнику ОСОБА_3 відповідну вимогу (копія а.с.69), яка була отримана останньою 07.07.2011 року, але залишена без задоволення.
		У забезпечення повернення кредитних коштів з відсотками позичальником на користь банку: 09.04.2008 року між ОСОБА_3, банком та ОСОБА_4 (надалі - поручитель) був укладений договір поруки № П-59/Ф/4, відповідно до умов, договору поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_3 за вищезазначеним кредитним договором (копія а.с.64-65);
		     Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних  боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		ПАТ «ВТБ Банк», як кредитор, наполягав у своєму позові саме на солідарному стягненні вищезазначеної заборгованості за кредитним договором як з позичальника - ОСОБА_3, так й з її поручителя - ОСОБА_4 саме станом на 21.02.2012 року у сумі 428.174,74 грн.
		За вимогами  ч. 1ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його  відповідальності.
		Статтею 654 ЦК України передбачено ,що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що ї договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом або договором чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Встановлено, що ОСОБА_4 був поручителем виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед банком за іншим кредитним договором, згідно із яким п.8.1 передбачав розмір щомісячних платежів позичальника у сумі 795,75 доларів США (копія а.с.167-168).
		Цей факт підтвердила та визнала у судовому засіданні у цій справі відповідач ОСОБА_3, яка зазначала, що після укладання договору поруки, нею із банком був укладений інший за змістом кредитний договір, про якій ОСОБА_4 нічого не було відоме до цієї справи у суді.
		Також з ОСОБА_3 банком було підписано 3 додаткових угоди до кредитного договор} (копія а.с.44-45,49-51, 55-59), а з поручителем ОСОБА_4 - лише дві (копія а.с.66, 67).
		Крім того, згідно із ч. 4ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку. встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Як вбачається із змісту позову банку строк виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором настав 08.08.2011 року.
		Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом до поручителя ОСОБА_4 лише у квітні 2012 року, тобто поза межами 6-місячного строку від дня настання строку основного зобов'язання за кредитним договором.
		ОСОБА_4, як поручителю, банком дійсно надсилалась вимога про виконання зобов'язання (копія а.с.146, 148), проте за адресами, за якими він не мешкав; у матеріалах справи відсутні та банком суду не надані будь-які належні докази отримання ОСОБА_4 зазначеної вимоги банку (а.с.147, 149,150-151-154).
		Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 якщо в договорі поруки такі умови \ можливість зміни процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладання окремої угоди \ сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності ,то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		На думку судової колегії, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин і обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором з отримувача кредитних ресурсів  і відсутність правових підстав для солідарного стягнення боргу з поручителя. 
		       На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються  і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення  справи.
		 
		Керуючись  ст.ст.307,308,317      ЦПК України, колегія суддів
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - відхилити.
		           Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2013 року в цій справі - залишити без зміни. 
		  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		  Головуючий:
		 
		  Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...