Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/4019/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2013.
Дата набрання законної сили: 06.03.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		03680  м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
		факс 284-15-77   e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/4019/2013                              Головуючий у 1-й інстанції: Шум Л.М.
		                                                                                                                          Доповідач: Кравець В.А.
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ
		               06 лютого 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва   в складі :
		                         Головуючої    - Кравець В.А.,
		                         Суддів            -   Семенюк Т.А, МузичкоС.Г.
		                         при секретарі -   Чайці І.В.
		розглянула  у відкритому судовому засіданні в м. Києві   цивільну  справу  за апеляційною скаргою представника Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Чаадаєва-2» на рішення  Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю, Приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» про визнання недійсним договору оренди
		 за зустрічним позовом Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» про визнання права власності, - 
		В С Т А Н О В И Л А :
		У вересні 2012 рокупредставник позивача звернувся в суд із позовом до відповідачів, в якому просив визнати Договір оренди № 2/ДО від 22.02.2011 року, укладений між Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ та ПрАТ «ТММ-Енергобуд», недійсним та стягнути судові витрати.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, якій стало відомо, що між відповідачами 22.02.2011 р. був укладений Договір оренди № 2/ДО, відповідно до якого Фірма «Т.М.М.» передала в оренду ПАТ «ТММ-Енергобуд» сауну та нежитлове приміщення у зазначеному вище будинку. 
		Вважає, що такі нежитлові приміщення є спільною власністю власників квартир цього будинку, а тому Фірма «Т.М.М.», уклавши спірний договір, порушила вимоги ст.ст. 355, 368, 369, 382 ЦК України та відповідно права ОСОБА_2 ,як співвласника   нерухомого майна. 
		У жовтні 2012 року представник Фірми «Т.М.М.» - ТОВ звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати за Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ право приватної власності на групу нежитлових приміщень №60 площею 344,60 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. та визнати за Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ право приватної власності на приміщення № 57 площею 43,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. 
		В мотивування вимог посилалася на те, що з ПАТ «ТММ-Енергобуд» 22.02.2011 р. був укладений Договір оренди, проте, вказаний договір є правомірним, оскільки передані в оренду нежитлові приміщення не є спільною власністю власників квартир. Фірма «Т.М.М.» є будівельною організацією і виступила генпідрядником будівництва житлового будинку АДРЕСА_1  та після введення будинку в експлуатацію взяла його на свій баланс для подальшого обслуговування та експлуатацію. 
		Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на будинок, Фірма «Т.М.М.» отримала у власність квартири та нежитлові приміщення, що не є приміщеннями загального користування та спільною сумісною власністю власників квартир, оскільки побудовані за кошти Фірми «Т.М.М.» та перебувають на її балансі. 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року - в задоволенні позову ОСОБА_2 до Фірми «Т.М.М.»- ТОВ, ПАТ «ТММ-Енергобуд» про визнання недійсним договору оренди - відмовлено.
		Зустрічний позов Фірми «Т.М.М.»- ТОВ до ОСОБА_2, ПАТ «ТММ-Енергобуд» про визнання права власності - задоволено.
		Визнано за Фірмою «Т.М.М.»- ТОВ право приватної власності на групу нежитлових приміщень № 60 площею 344,60 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 в м. Києві. 
		Визнано за Фірмою «Т.М.М.»- ТОВ право приватної власності на приміщення № 57 площею 43,7 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 в м. Києві. 
		Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСББ «Чаадаєва-2» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. 
		Зазначає, що 11.03.1998 року Фірма «Т.М.М.»- ТОВ отримало свідоцтво серії ЖБ № 3 про право колективної власності на житловий будинок з вбудовано-прибудованим приміщенням АДРЕСА_1 площею 7156 кв.м. 
		Після введення будинку в експлуатацію та отримання свідоцтва  про право власності Фірма «Т.М.М.»- ТОВ поступово здійснило передачу 54 квартир у приватну власність фізичним особам, а право колективної власності Фірми «Т.М.М.»- ТОВ на Будинок було припинено. 
		Крім того,  27.07.2009  року мешканцями Будинку для захисту своїх прав було створено ОСББ «Чаадаєва-2», до якого увійшли мешканці будинку АДРЕСА_1. ОСББ було зареєстровано Святошинською державною районною адміністрацією в м. Києві.
		Вказує на те, що відповідно до акту від 01.11.2012 року   відповідач   фірма «Т.М.М.» - ТОВ передало  на баланс ОССБ « Чаадаєва-2»житловий комплекс по АДРЕСА_1. 
		Зауважує, що згідно п.2 «відомості про площу житлового комплексу», Акту № 2 приймання -передачі, «Загальна площа допоміжних приміщень-1915,18 кв.м., у тому числі, кв. метрів.: підвали 541,10 кв.м. 
		Також зазначає, що судом першої інстанції із порушенням норм чинного законодавства та помилковим застосуванням ст.382 ЦК України було  зроблено висновок, що нежитлові приміщення № 57 та № 60 є відокремленими, тому не можуть вважатися місцями загального користування і належать на праві приватної власності Фірми «Т.М.М.»- ТОВ.
		В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
		Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
		 Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що житловий будинок АДРЕСА_1 та його окремі нежитлові приміщення були побудовані за кошти Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, а на момент видачі Свідоцтва про право власності на вказаний будинок (1998 p.), свідоцтва на окремі нежитлові приміщення не видавались, спірні нежитлові приміщення в порядку ст. 382 ЦК України не є об'єктами спільної сумісної власності та приміщеннями загального користування.
		Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.  
		Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог. 
		З матеріалів справи убачається, що 29.12.1997 року Фірмою «ТММ» ТОВ  було завершено будівництво багатоквартирного 18- ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованим приміщенням за адресою - АДРЕСА_1. 
		30.12.1997 року на підставі акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, Будинок був введений в експлуатацію. 
		Згідно Акту в Будинку знаходиться 54 квартири, фактична загальна площа Будинку складається із загальної площі в розмірі 5864,00 кв. м. та площі інших нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень в розмірі 1292,00 кв. м, що загалом становить площу Будинку з вбудовано-прибудованим приміщенням в розмірі 7156,00 кв. м. 
		 За свідоцтвом, виданим Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва серії ЖБ № 3 від 11.03.1998 року, Фірмі «ТММ» ТОВ  належав житловий будинок з вбудовано-прибудованим приміщенням, що має площу 7156 кв.м. на праві колективної власності.(а.с.31)
		Свідоцтво було видано на підставі тимчасового порядку видачі свідоцтв про право власності, угоди про сумісну діяльність від 19.04.95 № 19/95, додаткової угоди від 05.03.97 №1, акту передачі від 25.02.98 року, листа АТП 13031.
		Право власності на житловий будинок зареєстроване реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від 16.03.1998 року, про що зроблено запис у реєстрову книгу за реєстровим № 9148. 
		Разом з тим, право колективної власності, що було вказане у свідоцтві, діяло лише до закінчення будівництва, у зв'язку з тим, що воно здійснювалося за інвестиційні кошти фізичних осіб, які повинні були отримати  у майбутньому квартири в будинку у приватну власність, оскільки з ними були укладені інвестиційні договори або додаткові угоди. 
		Після введення будинку в експлуатацію та отримання свідоцтва права власності Фірма «ТММ» ТОВ поступово здійснило передачу 54 квартир у приватну власність фізичним особам. 
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що право колективної власності Фірми «ТММ» ТОВ на будинок було припинене, оскільки відбулася повна передача квартир у приватну власність інвесторам будівництва багатоквартирного будинку. 
		Відповідно до ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. 
		Відповідно до ст.18 Закону України « Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання відповідно до цього Закону та Статуту зобов'язане: 
		-  забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об'єднання, асоціації при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю;
		-  припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження неподільним та загальним майном членами об'єднання.  
		З матеріалів справи убачається, що 27.07.2009 році мешканцями Будинку для захисту своїх прав було створено Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Чаадаєва-2». 
		До ОСББ увійшли мешканці будинку АДРЕСА_1. 
		Відповідно до свідоцтва №250521 про державну реєстрацію, ОСББ було зареєстровано Святошинською державною районною адміністрацією в м. Києві 27.07.2009 року. (а.с.97)
		Відповідно до п. 2.2. статуту ОССБ, завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання. (а.с.98-108).
		Твердження представника Фірми «ТММ» ТОВ про те, що вказані нежитлові приміщення не є приміщеннями загального користування, які є спільною сумісною власністю власників квартир згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, а є окремими нежитловими приміщеннями, побудованими за кошти Фірми  «ТММ» ТОВ, які належать йому на праві власності, оскільки перебувають на його балансі, спростовуються наступним.
		Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. 
		Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. 
		Відповідно до ст.382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також: власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.   
		З конструкції статті вбачається, що власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в будинку-вже згаданих приміщень загального користування, опорних конструкцій та обладнання - а відповідно співвласниками самого будинку.
		Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). 
		Згідно ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. 
		Умовами ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. 
		Рішенням Конституційного суду м. Києва від 02.03.2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін..) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. 
		Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. 
		Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
		Крім того, відповідно до правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства №76 від 17.05.2005 року «Допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. 
		Згідно Закону України «Про житлово-комунальні  послуги», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища. підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
		Слід зауважити, що 01.11.2012 року згідно акту № 2 приймання передачі житлового комплексу з балансу фірми «Т.М.М.» - ТОВ на баланс ОСББ « Чаадаєва-2», забудовник передав ОССБ житловий комплекс по АДРЕСА_1. Згідно п.2 «відомості про площу житлового комплексу», стор.2 Акту № 2 приймання -передачі, «Загальна площа допоміжних приміщень-1915,18 кв.м., у тому числі, кв. метрів підвали - 541,10 кв.м.   
		Таким чином, апеляційна інстанція  зазначає , що власники квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, отримуючи право власності на квартири, автоматично стали співвласниками допоміжних приміщень загального користування багатоквартирного будинку. Тому всі власники квартир мають рівні права на користування допоміжними приміщеннями будинку.  
		Крім того, Фірма «Т.М.М.» - ТОВ наділена правомочністю володіння, тобто юридично забезпеченою можливістю власника бути в безпосередньому фактичному зв'язку з річчю. Для власника право володіння забезпечує можливість у будь-який час вирішувати долю речі, використовувати її корисні якості. Тобто, у відповідача відсутня презумпція законності володіння, у зв'язку з тим, що після повної передачі квартир у приватну власність інвесторам будівництва багатоквартирного будинку, право колективної власності, що було передбачено Свідоцтвом - є припиненим.
		Отже, висновок суду першої інстанції про те, що нежитлові приміщення № 57 та № 60 є відокремленими, тому не можуть вважатися місцями загального користування і належать на праві приватної власності Фірмі «ТММ» ТОВ є помилковим .
		Підсумовуючи підстави до відмови у задоволенні позову Фірми «ТММ» ТОВ до ОСОБА_2 та ПАТ «ТММ-Енернгобуд» про визнання права власності, колегія суддів приходить до висновку про те, що  Фірма «ТММ» ТОВ  у встановленому законом порядку не набула права власності на нежитлові приміщення №57 та №60, які знаходяться по АДРЕСА_1, оскільки квартири в будинку були передані  в приватну власність інвесторам будівництва, в зв'язку з чим колективна власність позивача за зустрічним позовом була припинена, а тому  інші нежитлові  допоміжні приміщення є спільною власністю власників багатоквартирного будинку. Відсутність суб»єкта , що оспорює таке право , позбавляє суд  можливості вирішити спір на користь позивача за даним позовом.
		Відповідно до ст. 212 ЦПК  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		 Відповідно  до  ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу  
		На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Фірми «Т.М.М.» - ТОВ про визнання права власності на групу нежитлових приміщень № 60 площею 344,60 кв.м., № 57 площею 43,7 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 - в повному обсязі.
		В решті рішення  слід залишити без зміни внаслідок його законності у частині відмови у задоволенні первісного позову та відсутності апеляційної скарги у цій частині. 
		 
		Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 313-317,209,218 ЦПК України, колегія суддів,- 
		 
		          В И Р І Ш И Л А :
		Апеляційну скаргу представника Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Чаадаєва-2» - задовольнити частково.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року скасувати в частині задоволення позову Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» про визнання права власності,  та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
		 
		В задоволенні позову Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» про визнання права власності - відмовити
		 
		В іншій частині рішення залишити без зміни.
		 
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів  шляхом  подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		Головуючий:                                                                         Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...