Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-4128/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа №  2-4128/12 
		Категорія 39 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		26 лютого 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -          Ісаєвської О.В.,
		при секретарі -                    Братасюк О. Є.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «Студія 1+1», третя особа Садівницьке товариство «Глядин» про спростування недостовірної інформації, захист честі, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		           У грудні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідача ТОВ «ТРК «Студія 1+1», третя особа Садівницьке товариство «Глядин» в якому просив:
		- визнати недостовірною інформацію трансльовану 10.10.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРК Студія 1+1» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в частині причетності ОСОБА_1 як новообраного голови Садівницького товариства «Глядин» до збирання грошових коштів з громадян України через ОСОБА_2, як його представника та користі до побиття журналіста в судових спорах;
		- зобов'язати відповідача спростувати в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» або іншій програмі, що транслюється відповідачем недостовірну інформацію та оголосити наступний текст: «Редакція програма «ІНФОРМАЦІЯ_1» просить вибачення в голови Садівницького товариства «Глядин» ОСОБА_1 за недостовірну інформацію трансльовану 10.10.2012 року в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо причетності його в збиранні грошей з громадян через ОСОБА_3 та користь в побитті журналіста ОСОБА_4;
		- стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду в наслідок недостовірної інформації в розмірі 20 000 грн.
		Позов мотивовано тим, що 10.10.2012 року в ефірі каналу 1+1 було трансльовано програму «ІНФОРМАЦІЯ_1» в сюжеті якої показано відносини, що сталися в Садівницькому товаристві «Глядин» Вишгородського району Київської області. Позивач зазначає, що з сюжету вбачається недостовірна інформація по відношенню до нього, як голови СТ «Глядин» в частині користі побиття журналіста ОСОБА_4, збирання грошових коштів, приналежності ОСОБА_1 до збирання коштів особою, висвітленою в сюжеті, а поширенням такої інформації принижує честь, гідність і порушує ділову репутацію позивача.
		У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позові.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначив, що відповідач не може ні підтвердити, ні спростувати, що 10.10.2012 року в ефірі ТОВ «ТРК Студія 1+1» був публічно сповіщений сюжет, який зазначено у позовній заяві. Вказав, що оскільки скарги протягом 14 днів з дати сповіщення програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» на адресу відповідача не надходила, то відповідно до Закону України «Про телебачення та радіомовлення» запис передачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за 10.10.2012 року було видалено. Також представник зазначив, що наданий позивачем доказ поширення відповідачем телепередачі  здійснено із інтернет сайту www.1plus1.pl.ua, який не належить відповідачу.
		Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дійшов наступного висновку.
		Як визначено в ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Верховний суд України у п. 18 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснив, що позивач повинен довести факт пощирення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		В підтвердження того, що відповідач 10.10.2012 року в ефірі каналу 1+1 транслював програму «ІНФОРМАЦІЯ_1» в сюжеті якого було показано відносини, що сталися в Садівницькому товаристві «Глядин» Вишгородського району Київської області стосовно розподілу та махінацій із земельними ділянками в якому за твердженнями позивача була поширена недостовірна інформація в частині причетності ОСОБА_1 як новообраного голови Садівницького товариства «Глядин» до збирання грошових коштів з громадян України через ОСОБА_2, як його представника та користі до побиття журналіста в судових спорах, позивач надав відеозапис, який здійснений ним із інтернет сайту www.1plus1.pl.ua. 
		Між тим, доказів того, що  інтернет сайт www.1plus1.pl.ua. належить відповідачу, позивач не надав, а такі твердження спростовуються даними роздруківки Hostmaster Ltd./ Whois (а.с. 53-54).
		Представник відповідача під час дослідження відеозапису (а.с. 14) заперечував щодо прийняття його судом як належного доказу, оскільки даний відеозапис не є прямою трансляцією телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1», має елементи монтажу, а тому інформація, яка поширена на диску не може бути визнана належним та допустимим доказом та відповідно предметом її спростування відповідачем.
		Представник позивача у судовому засіданні у зв'язку із тим, що відповідач не визнав тієї обставини, що у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка відбулася 10.10.2012 року було трансльовано інформацію, яка міститься на відеозапису, що досліджувався судом (а.с. 14), просив допитати в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
		Разом з тим, частиною 1, 2 ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.     
		Допустимість доказів означає, що суд обмежений нормами права у виборі засобів доказування, перерахованих у ч. 2 ст. 57 ЦПК України.
		Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Показання свідків як на підставу доказування факту поширення інформації відповідачем 10.10.2012 року в ефірі каналу 1+1 не є належним та допустимим доказом, яким може бути пілдтверджена така обставина. 
		У звязку із чим, протокольною ухвалою від 26.02.2012 року суд відмовив у задоволенні клопоатання про виклик свідків.
		Слід зазначити, що згідно з частинами 4 і 5 статті 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку. 
		Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача зі скаргою щодо змісту передачі, яка транслювалася телерадіоорганізацією, запис відповідної передачі у відповідача не зберігся. Також позивач з приводу одержання вказаного доказу не звертався і до офіційного джерела, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. 
		Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Разом з тим, позивач та його представник у судовому засіданні не довели та не надали належних та допустимих доказів щодо факту поширення відповідачем 10.10.2012 року в ефірі каналу 1+1 в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» інформації про те, що у програмі була поширена інформація про причетність ОСОБА_1 як новообраного голови Садівницького товариства «Глядин» до збирання грошових коштів з громадян України через ОСОБА_2, як його представника та користі до побиття журналіста в судових спорах.
		Отже, факт поширення відповідачем інформації, яка міститься на відеозаписі наданого в якості доказу позивачем не доведена, відповідно встановити належними та допустимими доказами юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, а саме встановити яка саме інформація щодо позивача дійсно була поширена в ефірі телеканалу відповідача 10.10.2012 року в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та може бути предметом захисту, з'ясувати характер такої інформації, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням є неможливим.
		За таких обставин, позов в частині визнання недостовірної інформації задоволенню не підлягає. 
		До того ж досліджений у судовому засіданні відеозапис програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» не містить такої інформації, яка є предметом позову, а саме інформації, що ОСОБА_1 як голова Садівницького товариства «Глядин» причетний до збирання грошових коштів з громадян України через ОСОБА_2, як його представника та користі до побиття журналіста в судових спорах. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що така інформація є узагальненою, а коментарі, які були поширені на телеканалі, наведені у самому тексті позовної заяви, що також унеможливлює з'ясування судом характеру такої інформації на предмет чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Окрім цього, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено ст. 16, 277 ЦК України, позовна вимога про зобов'язання відповідача спростувати інформацію, оголосивши у тексті спростування, що редакція програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» просить вибачення в голови Садівницького товариства «Глядин» ОСОБА_1 за недостовірну інформацію трансльовану 10.10.2012 року в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» є безпідставною та не підлягає задоволенню.
		Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідної вимогою щодо позовний вимог про визнання недостовірної інформації, а тому в задоволенні такої вимоги також слід відмовити. 
		За таких обставин, керуючись ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. 19, 34 Конституції України, ст.ст. 16, 277, 201, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		   У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «Студія 1+1», третя особа Садівницьке товариство «Глядин» про спростування недостовірної інформації, захист честі, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди  - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до  Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя                                                                                                     О.В. Ісаєвська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...