Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1109/8154/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2013.
Дата набрання законної сили: 01.04.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа №  1109/8154/12 
		Номер провадження  2/404/87/13  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		 
		25 лютого 2013 року     м. Кіровоград                               
		               Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
		                                       
		                              головуючого судді - Іванова Д.Л.,
		                                         при секретарі - Логвинюк О.В.,
		                                        за участю позивача - ОСОБА_1,
		                                        представника позивача - ОСОБА_2, 
		                                        відповідача - ОСОБА_3, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -  Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про припинення права спільної часткової власності нерухомого майна,      
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		  16 серпня 2012 року ОСОБА_4  звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна.
		 
		   В обгрунтування позовних вимог зазначає, що за період спільного проживання з ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі, вони за кредитні кошти придбали  квартиру АДРЕСА_1, в листопада 2011 року за рішенням суду шлюб між ними розрізано. 
		 
		   Крім того вказує, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2012 року був проведений розподіл спільного сумісного майна, згідно з яким за нею було визнано право власності на 3\4 частини спірної квартири, за ОСОБА_5 1\4 її частини.
		 
		    Під час вирішення даного спору між нею та відповідачем склались  неприязнені стосунки, постійно виникають сварки, ОСОБА_3 погрожує застосуванням фізичного насильства, у зв'язку з чим спільне проживання неможливе.
		 
		    Оскільки виділення в натурі частки  ОСОБА_5 з спільного сумісного майна неможливо, то просить в порядку розподілу спільного майна          ( квартири ) припинити право власності ОСОБА_5 на 1\2 частини квартири, визнати за нею право власності та стягнути на його користь грошову компенсацію. 
		 
		   В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2   з посиланням на положення статей 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК  України та 321, 358, 361 ЦК України позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві і для правильного вирішення спору, крім того просила суд призначити судову будівельно - технічну експертизу з приводу визначення ринкової вартості спірної квартири.
		 
		   Ухвалою суду від 29 листопада 2012 року призначена дана експертиза, виконання якої доручено експертам Кіровоградської філії Одеського науково - дослідного інститут судових експертиз, провадження в справі до отримання висновку зупинено ( а.с. 39 - 40 ).
		 
		   Відповідач ОСОБА_5 позов ОСОБА_4  визнав частково, не заперечував проти отримання грошової компенсації вартості його 1\4 частини квартири, разом з цим зазначив, що з висновком експерта в частині визначення ринкової вартості квартири не погоджується, вважає її заниженою, при цьому клопотань про призначення повторної судової будівельно - технічної експертизи до суду не надходило.
		 
		   Не заперечує, що спільне проживання з ОСОБА_4 неможливе через постійні сварки та конфлікти, згоден отримати  грошову компенсацію.
		 
		 Представник третьої особи - АКБ «УкрСиббанк» проти задоволення позову  не заперечувала, в подальшому в судове засідання не з'явилась.
		 
		З'ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, зваживши доводи позивача та її представника, відповідача, дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку, про те, що позов ОСОБА_4  підлягає задоволенню за таких підстав.
		 
		  За змістом положень статей 3, 4 та 11 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні інтереси у спосіб, визначений законам України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		 
		Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
		 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. 
		 
		Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку (доходу). 
		 
		Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу. 
		 
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. 
		 
		До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. 
		 
		Відповідно до вимог ст.ст.69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України позивач має право в судовому порядку поділити майно в обраний ним спосіб, в тому числі і шляхом стягнення компенсації частини вартості спірного майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності. 
		 
		Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. 
		          Суд встановив і матеріалами справи підтверджується, що   між сторонами 26 листопада 1988 року  укладено  шлюб, під  час  перебування у шлюбі  ними  було  придбано  квартиру,  що  знаходиться  в  АДРЕСА_1, загальною  площею 48,65 кв.м., вартістю 49400,00 грн., за спільною згодою договір купівлі - продажу був укладений     ОСОБА_4 та зареєстровано право власності. 
		          Рішенням Кіровського  районного  суду  міста  Кіровограда  від 8 листопада 2011 року шлюб між  сторонами  було  розірвано.  
		  Як вбачається з рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2012 року, колегія суддів вирішили в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за  ОСОБА_4 право власності на 3\4  частини квартири за 
		ОСОБА_5 1\4 частини ( а.с.4-6 ).
		 
		           Відповідно  ч.2 ст. 183 ЦК України та ч.1 ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. 
		 
		           Частина 3 зазначеної статті вказує, що такий виділ  здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього кодексу, а саме відповідно до частини другої у разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки.   
		 
		           На цьому наголошує і ч. 4 ст.71 СК України, згідно якої присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. 
		            В судовому засіданні  ОСОБА_4 пояснила, що окреме проживання в спірній квартирі або виділення часток в натурі  неможливе, а тому вважає, що іншим способом ніж стягнення на користь ОСОБА_5 грошової компенсації з припиненням права спільної сумісної власності провести розподіл - неможливо.   
		 
		            Відповідач ОСОБА_5 по суті не заперечував проти такого розподілу.
		            Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 25 постанови від  21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. 
		            За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. 
		 Частиною 1 ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
		 
		            Зокрема, виходячи з положень ст. ст. 183, 364, 367 ЦК України та роз'яснень, що містяться в п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок", виділ частки в натурі (поділ будинку, квартири) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. 
		 
		             Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.
		 
		             Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав компенсацію, припиняється з дня її отримання ( ч.2 ст. 364 ЦК України ).
		 
		  Статтями 59, 60 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		   Як вбачається із висновку судової будівельно - технічної експертизи           №   11 від 21 січня 2012 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить - 177112, 00 грн., вартість 1\2 частки дорівнює 88556, 00 грн., а 1\4 частини - 44278, 00 грн. 
		 
		   Тобто, згідно вимог ст. ст. 70, 71 СК України ОСОБА_5 має право на грошову компенсацію в сумі - 44278, 00 грн., які до вирішення спору по суті внесені  ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА, що відповідає вартості його частки в спільному сумісному майні ( а.с. 37, 89- 93 ).
		 
		  Виходячи з аналізу зазаначеної норми у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України суд дійшов висновку, що передбачене ч. 2 ст. 364 ЦК України право співвласника         (  ОСОБА_5 ) на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації його вартості не може бути обмежене іншими співвласниками  (ОСОБА_4 ) і такому його праву співвласника, що виділяється кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи. 
		 
		 При цьому зазначеною нормою передбачено, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про призначення компенсації, і не передбачається обов'язок згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежності від згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
		 
		Перевіряючи можливість сторін проживати в одній квартирі, суд дійшов висновку, що спільне проживання неможливе, оскільки між сторонами існують неприязнені відносини, відповідач чинить перешкоди позивачу в реалізації його права власності на частину квартири. 
		 
		         Відповідно до статей 79, 84 та 88 ЦПК України з ОСОБА_5  на користь  ОСОБА_4 підлягає стягненню  2500, 00 грн. витрат пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи та судовий збір на користь держави.
		 
		Керуючись ст. ст. 11- 13, 15, 16,  20, 181, 183, 316 - 321, 325, 346, 355 - 358, 361, 362, 364 - 365, 367, 379, 382, 386, 392  ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88,  212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		             Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -  Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про припинення права спільної часткової власності нерухомого майна - задовольнити. 
		 
		          Право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1 - припинити.
		 
		Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 44278, 00 грн. грошової компенсації вартості 1\4 частини квартири АДРЕСА_1, внесених ОСОБА_4 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області.
		 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь      ОСОБА_4  2500, 00 грн. витрат пов'язаних з проведенням судової будівельно - технічної експертизи.
		 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь  держави     442, 78 грн. судового збору. 
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення - апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
		   
		 
		Суддя Кіровського                                                                      Д. Л. Іванов
		районного суду 
		м.Кіровограда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...