Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-34035св12 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		ухвала 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2013 року                               м. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і 
		кримінальних справ у складі:
		головуючого Штелик С.П., суддів:  Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,Касьяна О.П.,Коротуна В.М.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду   м. Луганська від 13 квітня 2012 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 липня  2012 року та окрему ухвалу апеляційного суду Луганської області від  11 липня 2012 року, 
		в с т а н о в и л а:                       
		У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до           ОСОБА_7, у якому просив визнати відомості, які містяться у скаргах відповідачки до начальника ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_8 від 03 грудня 2008 року та до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_9 від 29 грудня 2008 року та від 29 квітня 2009 року такими, що не відповідають дійсності і ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, зобов'язати відповідачку направити в місячний термін з дати набрання чинності рішенням суду їх спростування, а також вибачитись перед ним та стягнути з ОСОБА_7 3884,05 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 150 тис.  грн  на відшкодування моральної шкоди. 
		В обґрунтування позову посилався на ті обставини, що офіційними перевірками та висновками службових розслідувань відомості про звинувачення його та членів його сім'ї у скоєнні злочинів та корупційних діянь, викладені відповідачкою у скаргах, не підтвердились.
		13 квітня 2012 року рішенням Ленінського районного суду м. Луганська позов задоволено частково.
		Визнано відомості, які містяться в скаргах ОСОБА_10, такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію            ОСОБА_6, зобов'язано відповідачку  в місячний термін з дати набрання рішенням суду законної сили направити спростування на ім'я начальника ГУМВС України в Луганській області та Міністра внутрішніх справ України наступного змісту: «В моїх офіційних скаргах як адвоката від 03 грудня           2008 року до колишнього начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_8, яка зареєстрована канцелярією УМВС України в Луганській області за номером А-1816 3 грудня 2008 року, до колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_9 від 29 грудня 2008 року, яка була зареєстрована МВС України 2 січня 2009 року за номером А-28, до колишнього  Міністра внутрішніх справ ОСОБА_9 від 29 квітня 2009 року, яка зареєстрована МВС України 30 квітня 2009 року за номером А-9629, відносно здійснення протиправних дій працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_6 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною в цих скаргах безпідставно було звинувачено працівника міліції  ОСОБА_6 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також мною в вищезазначених скаргах до правоохоронних органів було необґрунтовано вказано про корупційні дії працівника міліції ОСОБА_6 разом з його родиною».
		Стягнуто з відповідачки на користь позивача 1000 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		У задоволенні решти позову відмовлено.
		11 липня 2012 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області  рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_10 моральної шкоди  змінено та стягнуто з ОСОБА_10 на користь позивача 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		11 липня 2012 року апеляційним судом постановлено окрему ухвалу та повідомлено Луганську обласну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури  про обставини, викладені в ухвалі, для вжиття заходів реагування.
		У касаційній скарзі відповідачка просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми  процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. 
		Касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що інформація поширена відповідачкою у скаргах щодо позивача є недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність, оскільки вона є твердженням, а не оціночним судженням та містить посилання на фактичні дані, які при перевірках не знайшли свого підтвердження, що є підставою для спростування цих відомостей та відшкодування позивачу  завданої у зв'язку з цим моральної шкоди.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, виходив з того, що такий її розмір не відповідає розміру самої заподіяної немайнової шкоди та є незначним, тому виходячи із засад  розумності, виваженості та справедливості,  збільшив розмір відшкодування та погодився з висновками суду щодо інших позовних вимог.
		Рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції є правильними та такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
		З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_6 проходив службу в органах МВС,  з 05 листопада 2007 року на посаді старшого інженера-програміста сектора інформаційного забезпечення чергової частини УДАІ ГУМВС України в Луганській області.
		02 грудня 2008 року ОСОБА_7 звернулась з письмовою заявою на ім'я начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_8, у якій просила провести службове розслідування та порушити кримінальну справу за ст. ст. 356, 364, 365 КК України щодо ОСОБА_6, відсторонити його від посади, покарати винних осіб, оскільки вважала, що він, будучи начальником майданчика тимчасового затримання транспортних засобів та зловживаючи своєю посадою,  надає перевагу своєму синові, який має евакуатор, у здійсненні евакуації транспортних засобів з місць ДТП та їх в'їзді на спецмайданчик, а у інших власників евакуаторів доставлені транспортні засоби не приймає без окремої плати.
		Зокрема, зазначала, що  01 грудня 2008 року автомобілю            ОСОБА_11 було відмовлено в наданні дозволу на в'їзд на спецмайданчик, оскільки його автомобіль було доставлено з місця ДТП не евакуатором сина позивача, а іншим.
		29 грудня 2008 року ОСОБА_7 звернулася із письмовою заявою до Міністра внутрішніх справ ОСОБА_9, у якій вказувала на ті ж обставини, а також на те, що ОСОБА_12 завдяки таким діям має у власності двоповерховий будинок, чотири автомобілі  та ін., а також, будучи незгодною з проведенням перевірки за попереднім зверненням, просила вжити заходів реагування до ОСОБА_6 та відсторонити його від посади, покарати винних працівників ДАІ.
		31 грудня 2008 року за зверненням відповідачки від 02 грудня 2008 року проведено службове розслідування та затверджено висновок, згідно з яким відомості, викладені у зверненні, не знайшли свого підтвердження, а звернення залишено без розгляду, оскільки не відповідає вимогам законодавства щодо порядку звернень  адвокатів або інших уповноважених осіб до державних органів та установ.
		Крім того, 31 грудня 2008 року ОСОБА_7 направлено відповідь про те, що її звернення розглянуто, а інформація щодо надання працівниками УДАІ УМВСУ окремим суб'єктам підприємницької діяльності незаконних переваг у здійсненні діяльності, пов'язаної з евакуацією пошкоджених унаслідок ДТП транспортних засобів, не знайшла свого підтвердження, а звернення розцінено як таке, що не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», оскільки не вказано, в інтересах якої саме особи ОСОБА_7 здійснювала свою професійну діяльність адвоката.
		27 січня 2009 року згідно з висновком службового розслідування за результатами перевірки повторного звернення ОСОБА_7, її доводи визнані такими, що не знайшли підтвердження, та прийнято рішення на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядати в подальшому аналогічні звернення відповідачки, про що їй також направлено листа.
		29 квітня 2009 року ОСОБА_7 звернулась до Міністра внутрішніх справ ОСОБА_9 із заявою, у якій вказувала на порушення вимог законодавства України з боку начальника ДАІ в Луганській області ОСОБА_13, а також просила провести повторну перевірку  майданчика тимчасового утримання автомобілів.
		06 березня 2009 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі.
		15 червня 2009 року згідно із затвердженим висновком службового розслідування за результатами звернення від 29 квітня 2009 року відомості, викладені у ньому, були розглянуті по суті та не знайшли свого підтвердження.
		Позивач вважає, що оскільки згідно складених за результатами перевірок висновків зазначені відповідачкою відомості не підтвердилися, тому вони є неправдивими та не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію, звернувся до суду з цим позовом, просив його задовольнити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277, ст. ст. 280, 297 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  
		Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування  недостовірної інформації  здійснюється особою, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена. 
		Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини  (ст. 1167 ЦК України). 
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дав оцінку обставинам справи та виходив з того, що інформація, поширена відповідачкою у скаргах, є недостовірною, оскільки за висновками службових розслідувань її доводи не знайшли підтвердження, що є підставою для  визнання  викладених нею відомостей такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, та стягнення у зв'язку з цим завданої позивачеві моральної шкоди.
		При цьому судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
		Апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, вважав, що визначення розміру грошового відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у зв'язку з неодноразовим протягом тривалого часу приниженням відповідачкою його честі та гідності, а також членів його родини, що завдало позивачу душевних страждань, потрібно збільшити, виходячи із засад справедливості, виваженості та розумності, як передбачено ст. 23 ЦК України.
		Крім того, порушення відповідачкою як адвокатом вимог Закону України «Про адвокатуру» та норм адвокатської етики є підставою для постановлення окремої ухвали.
		Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можна визнати підставами для скасування судових рішень в касаційному порядку.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
		Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє  касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу потрібно відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 квітня 2012 року в незміненій частині, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 липня            2012 року та окрему ухвалу апеляційного суду Луганської області від                 11 липня 2012 року залишити без змін.
		Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів                            
		ухвалила: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
		Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 квітня             2012 року в незміненій частині, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 липня              2012 року та окрему ухвалу апеляційного суду Луганської області від                11 липня 2012 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                      С.П. Штелик
		 
		Судді                                                                                                        М.В. Дем'яносов
		 
		О.П. Касьян
		 
		О.В. Кафідова
		 
		В.М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...